Ухвала суду № 55889133, 17.02.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 128/70/14-ц

Провадження 4-с/127/53/16

УХВАЛА

17 лютого 2016 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бойко В.М., розглянувши заяву представника скаржника про забезпечення позову по скарзі за заявою ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на неправомірні дії учасників виконавчого провадження заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Вінницькій області субєкта оціночної діяльності ОСОБА_1, ТОВ "Експертно консалтинговий Центр" суд, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла заява представника скаржника про забезпечення позову по скарзі за заявою ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на неправомірні дії учасників виконавчого провадження заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Вінницькій області субєкта оціночної діяльності ОСОБА_1, ТОВ "Експертно консалтинговий Центр".

У вищевказаній заяві заявник просить суд вжити заходів для забезпечення позову шляхом зупинити примусову реалізацію арештованого майна, а саме в цілому вбудовані офісно-торгівельно нежитлові приміщення, розташовані за адресою: місто Вінниця, вулиця Леніградська, 35/48, які складаються: з приміщення № 49 загальною площею 300,4 кв.м, яке належить ОСОБА_2.

Заяву мотивує тим, що на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області знаходиться зведене виконавче провадження №48583522 від 31.08.2015 року (до складу якого входять виконавчі провадження № 47391338 та № 47941349) з виконання про стягнення заборгованості за кредитними договорами з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

17.06.2015р. в рамках примусового виконання рішення суду складений акт опису і арешту нерухомого майна боржника ОСОБА_2, а саме: в цілому вбудовані офісно-торгівельно нежитлові приміщення, розташовані за адресою: місто Вінниця, вулиця Леніградська, 35/48, які складаються: з приміщення № 49 загальною площею 300,4 кв.м. Вказаний обєкт нерухомості є предметом іпотеки ТОВ «ОТП Факторинг України» згідно Договору Іпотеки № PCNL-B00/091/2006 від «05» червня 2006р. та договору відступлення права вимоги № б/н від 27.05.2011 року.

Заявник зазначає, що згідно зазначеної постанови ТОВ «Експертно-консалтинговий центр» призначено для проведення рецензування звіту СОД ОСОБА_1 від 26.08.2015 року про незалежну оцінку ринкової вартості (початкової ціни продажу) іпотечного майна, належного боржнику ОСОБА_2 (вбудованих офісно-торгівельних нежитлових приміщень № 49, розташованих за адресою м. Вінниця, вул. Ленінградська, 35/48). Відповідно до рецензії, яка була складена 11 листопада 2015 року вказано, що «звіт СОД ОСОБА_1 від 26.08.2015 року про незалежну оцінку ринкової вартості (початкової ціни продажу) іпотечного майна, належного боржнику - ОСОБА_2 (вбудованих офісно-торгівельних нежитлових приміщень № 49, розташованих за адресою м. Вінниця, вул. Ленінградська, 35/48) в цілому відповідає вимогам нормативно - правових актів з оцінки майна, але має недоліки, які не вплинули на достовірність оцінки та може використовуватись з метою, зазначеною у звіті.

Скаржник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» категорично заперечує проти визначення вартості майна в звіті СОД ОСОБА_1 від 26.08.2015 року про незалежну оцінку ринкової вартості (початкової ціни продажу) іпотечного майна, належного боржнику - ОСОБА_2 (вбудованих офісно-торгівельних нежитлових приміщень № 49, розташованих за адресою м. Вінниця, вул. Ленінградська, 35/48), з метою захисту своїх прав 27.11.2015 року і звернувся з вищезазначеною скаргою до Вінницького міського суду Вінницької області.

Заявник вказує, що арештоване майно боржника ОСОБА_2 виставлено на реалізацію, призначена дата аукціону на 29.02.2016року. ТОВ «ОТП Факторинг Україна» вважає, що у випадку примусової реалізації арештованого майна за початковою ціною, з якою не погоджується стягувач та вважає її заниженою призведе до: матеріальних збитків, як боржника так і стягувача; оскарження в подальшому та визнання недійсними електронних торгів; ускладнення та зробить неможливим виконання рішення суду по скарзі ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та безпосередньо рішень судів по цивільним справам про стягнення заборгованості за кредитними договорами на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» з ОСОБА_2.

Сторони в судове засідання не з'явилися, що відповідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України не перешкоджає розгляду даної заяви.

Судом встановлені наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини:

П.2 ч. 2 ст. 151 ЦПК України встановлено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

П. 15 Постанови Пленуму № 6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» встановлено, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.

Так, заявник зазначає про необхідність забезпечення позову шляхом зупинити примусову реалізацію арештованого майна, а саме в цілому вбудовані офісно-торгівельно нежитлові приміщення, розташовані за адресою: місто Вінниця, вулиця Леніградська, 35/48, які складаються: з приміщення № 49 загальною площею 300,4 кв.м, яке належить ОСОБА_2, однак п. 6 ч. 1 ст. 152 ЦПК України передбачено можливість зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку. Проте, як вбачається з матеріалів справи, вказаний виконавчий документ не оскаржується.

Судом прийнято до уваги, що ч. 2 ст. 152 ЦПК України вказує на відкритий перелік видів забезпечення позову в рамках єдиної судово-виконавчої справи, оскільки виконання рішення це стадія цивільного процесу. Однак, за своєю правовою природою зупинення виконавчого провадження та вжиття видів забезпечення позову за ст. 152 ЦПК України різні, оскільки по-перше, при застосуванні закону проходить тимчасове зупинення виключно сфери дії примусового виконання боржником рішення, а при застосуванні ЦПК України тимчасово втрачається правова сила того рішення, що зупинено.

Також є суттєва різниця в тому, як проходить ця процедура: за законом це повноваження державного виконавця, яке може бути оскаржене до суду (ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження»), за правилами ЦПК України це повноваження суду, яке може бути оскаржене в апеляційному порядку. При цьому суд не може зупинити виконавче провадження, так як це виключне повноваження державного виконавця. Навіть у разі оскарження дій державного виконавця, який не зупинив виконавче провадження, суд вправі визнати його дії незаконними та зобовязати зупинити виконавче провадження, а не самому зупиняти (ч. 2 ст. 387 ЦПК України).

Зупинення виконавчого провадження за законом і зупинення виконання за правилами ЦПК України (пункти 2, 5, 6 ст. 152 ЦПК України) це різні правові інститути, які вчиняються в різних правових процедурах.

Частина 2 ст. 152 ЦПК України, якою передбачено перелік, не дає підстав вважати зупинення примусової реалізації арештованого майна, як вид забезпечення позову.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що суд не вправі вжити заходів забезпеченню позову, які просить вжити заявник, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.

Зокрема, на вище зазначене звернув увагу й Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Постанові Пленуму № 6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах».

Крім того, суд звертає увагу, що заява про забезпечення позову відповідно до вимог ЦПК України розглядається при розгляді справ в порядку позовного провадження, проте, в даному випадку в порушення вимог закону, заявником подано заяву про забезпечення скарги за заявою ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на неправомірні дії учасників виконавчого провадження заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Вінницькій області субєкта оціночної діяльності ОСОБА_1, ТОВ "Експертно консалтинговий Центр", яка розглядається в порядку розгялу скарг визначеному ст. 383 ЦПК України.

Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що заява заява необґрунтована та безпідставна, а тому не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 8, 151, 152, 153, 208, 209, 210, ЦПК України, п. 15 Постанови Пленуму № 6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника скаржника про забезпечення позову по скарзі за заявою ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на неправомірні дії учасників виконавчого провадження заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Вінницькій області субєкта оціночної діяльності ОСОБА_1, ТОВ "Експертно консалтинговий Центр - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали

СУДДЯ :