Ухвала суду № 55888612, 15.02.2016, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/701/16-ц

УХВАЛА

15 лютого 2016 року

Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Саєнко О.Б.,

розглянувши матеріали позовної заяви Заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Дорожненської сільської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 « про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та зобовязання повернути земельні ділянки у комунальну власність сільської ради», третя особа ,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору- Управління Держгеокадасту в Вінницькому районі,-

ВСТАНОВИВ:

10 лютого 2016 року до Вінницького районного суду Вінницької області поданий позов Заступником керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Дорожненської сільської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 « про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та зобовязання повернути земельні ділянки у комунальну власність сільської ради», третя особа ,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору- Управління Держгеокадасту в Вінницькому районі, в якому позивач просить суд: вжити заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на належні відповідачам на праві власності земельні ділянки; визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки відповідачів та зобов*язати відповідачів повернути земельні Дорожненській сільській раді актом прийому-передачі.

З суті позовних вимог позивача вбачається, що Управлінням Служби безпеки України у Вінницькій області 24.07.2012 р. порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_7 ( голови Дорожненської сільської ради) та ОСОБА_8 ( секретаря Дорожненської сільської ради) за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України за фактом підробки протоколів Дорожненської сільської ради від 16.03.2007 р. та 05.11.2008 р., рішень даної сільської ради від 16.03.2007 р. та 05.11.2008 р. за фактом заволодіння ОСОБА_7 на свою та на користь третіх осіб земельними ділянками для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по вул. Хмельницького в с. Дорожнє у межах населеного пункту.

Вироком Вінницького районного суду від 29 грудня 2014 року, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнано винними та засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, а раніше, постановою Вінницького районного суду від 16 грудня 2014 року, по даній кримінальній справі в частині обвинувачення вказаних осіб за ч. 2 ст.366 КК України, закрито у звязку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Позивач зазначає, що даним вироком суду встановлено, що ОСОБА_7 будучі головою Дорожненської сільської ради за попередньою змовою із секретарем вказаної сільської ради ОСОБА_8 з корисливим мотивів, з метою заволодіння на свою користь та користь третіх осіб земельною ділянкою площею 1,4023 га, яка належить територіальній громаді с . Дорожне , в приміщенні сільської ради, діючи умисно підписав та завірив відтиском печатки кладений ОСОБА_8 завідомо неправдивий протокол від 16.03.2007 р. 6 сесії Дорожненської сільської ради до переліку порядку денного якого включено питання « Про надання дозволу на складання проекту відведення земельних ділянок» із земель соціальної сфери територіальної громади с. Дорожне та відповідне рішення сільської ради до цього протоколу. Рішенням Дорожненської сільської ради від 16.03.2007 р. наданий дозвіл на складання проекту відведення земельних ділянок в частині надання дозволу ОСОБА_5. на складання проекту відведення земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у с. Дорожнє Вінницького району в межах населеного пункту, як ОСОБА_7, так і відповідачам ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 по 0,20 га кожному ,а відповідачу ОСОБА_6М- 0,10 га. При цьому ОСОБА_7 та ОСОБА_8 достовірно знали, що вказане питання 16.03.2007 року на сесії не розглядалося і таке рішення депутатами не приймалося.

Далі , 05 .11.2008 р. ОСОБА_7 підписав та завірив відтиском печатки завідомо неправдивий протокол , складений ОСОБА_8, до переліку порядку денного якого включено питання « Про затвердження проекту відведення земельних ділянок» та відповідне рішення до протоколу та додаток до нього, згідно до яких , як саму ОСОБА_7 та і відповідачам у дані справі затверджений проект відведення та надано у власність земельні ділянки, хоча на сесії таке питання не розглядалося та таке рішення депутатами не приймалося.

Позивач вказує , що вищевказані злочинні дії голови Дорожненської сільської ради потягли за собою незаконну приватизацію відповідачами земельних ділянок загальною площею 1,10 га, які у подальшому на підставі вищевказаних рішень сільської ради отримали державні акти на право власності на земельні ділянки. Тому вважає , що право власності на земельні ділянки відповідачами набуто без законних підстав, у відсутності рішення органу місцевого самоврядування, чим порушені інтереси держави в особі Дорожненської сільської ради, у власності якої перебували земельні ділянки відповідачів. А також позивач вказує , що спірні земельні ділянки вибули з власності держави з порушенням вимог чинного законодавства в порядку безкоштовної приватизації, а тому вважає що існують правові підстави для їх витребування з незаконного володіння відповідачів на користь держави.

Підставою свого звернення до суду із даним позовом в інтересах держави прокурор, з посилкою на ст.121 Конституції України, ч.ч.1,3 ст.23 Закону України « Про прокуратуру», вказує на наявність порушення матеріальних інтересів держави в особі Дорожненської сільської ради з питань використання земель комунальної власності, внаслідок неправомірного переходу права власності на земельні ділянки до відповідачів, а також , те що, з часу винесення вироку та постанови суду , якими встановлено , що рішення сільської ради підроблені, видача та реєстрація державних актів здійснена незаконно, Дорожненська сільська рада самостійно не звернулася до суду із позовом про визнання державних актів та невжила будь-яких заходів щодо повернення до комунальної власності незаконно вибутих земельних ділянок.

Вивчивши позов та додані до нього документи, суд вважає за необхідне повернути позивачу дану позовну заяву на підставі п.3 ч.3 ст.121 ЦПК України, виходячи з такого.

Дійсно , право прокурора на звернення до суду в інтересах держави в особі органів місцевого самоврядування визнано в абзаці 1 частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 р., відповідно до якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший субєкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч.ч.4 , 6 ст. 23 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 р., наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобовязаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного субєкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або субєктом владних повноважень. Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Відповідно до положень абзацу третього частини 2 ст. 45 ЦПК України, прокурор, який звертається до суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Для представництва інтересів громадянина в суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, а також письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення ним представництва. Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 121 цього Кодексу.

З аналізу цієї норми процесуального закону , вбачається що при зверненні прокурора до суду в інтересах держави прокурор повинен у позовній заяві обґрунтувати причини неможливості предявлення позову особою, в інтересах якої подається позов, із наданням підтверджувальних документів. Перевірка судом наявності таких документів є обовязковою при вирішенні питання про відкриття провадження у справі.

Недоведення факту наявності представництва прокурором інтересів держави в суді передбачає наслідком повернення позовної заяви. Така пропозиція цілком узгоджується з новою редакцією абзацу 3 частини другої статті 45 ЦПК України , яка набрала чинності одночасно із Законом про прокуратуру від 14.10.2014 р.(набрання чинності 15.07.2015р.) .

На важливість обґрунтованої участі прокурора в інтересах держави в цивільному судочинстві звернув увагу Європейський суд з прав людини(далі ЄСПЛ). Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях визначав позицію про те, що присутність прокурора у судовому процесі на боці однієї зі сторін ставить під загрозу принцип рівності і справедливого балансу між сторонами, участь прокурора може створювати відчуття нерівності у сторони (п. 30-33 рішення у справі «Менчинська проти Росії», п. 53 рішення у справі «Мартіні проти Франції»). У постановах проти РФ вивчалося питання, чи є участь прокурора на стороні опонентів заявника при розгляді цивільних справ порушенням принципу рівноправності сторін. Рішенням від 15.01.2009 року у справі «Менчинська проти Російської Федерації», посилаючись на Висновок Венеційської комісії щодо Закону «Про прокуратуру» (2005) і Резолюцію Парламентської асамблеї № 1604 (2003) «Про роль прокуратури у демократичному суспільстві, регульованому верховенством права», ЄСПЛ встановив, що за певних обставин участь прокурора на боці сторони у справі може бути виправдана, «зокрема, інтересами захисту прав вразливих груп населення (дітей , інвалідів і т.п.), які нездатні захистити свої інтереси самостійно, або у випадках, коли таке порушення зачіпає інтереси більшого числа громадян, або, коли потрібно захистити інтереси держави» (§ 35).

Прокурор може заявити позов в особі органів місцевого самоврядування лише з метою захисту їхніх інтересів, які за своєю природою є державними, або лише в тому випадку, коли у спірних правовідносинах цей орган виконував делеговані державні повноваження. Певне повноваження є державним у таких випадках: а) його виконання фінансується з державного бюджету; б) до складу керівних органів відповідної організації держава делегує своїх посадових осіб; в) в інших сферах державного управління аналогічні за змістом повноваження реалізуються державними органами; г) відповідне повноваження реалізується на всіх адміністративно-територіальних рівнях.

Відповідні повноваження органу місцевого самоврядування визначаються з огляду на вимоги Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Такий підхід узгоджується і з Європейською хартією місцевого самоврядування 1985 року, яка передбачає, що органи місцевого самоврядування при вирішенні відповідної частини суспільних справ є цілком автономними від держави. Європейська хартія місцевого самоврядування встановила, що у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю за органами самоврядування, має забезпечуватись баланс між самоврядними інтересами, з одного боку, та іншими публічними інтересами з другого (п. 1 ст. 3; п. 3 ст. 8).

Таким чином , з урахуванням змісту позовних вимог, доданих до позову документів, суд вважає що, позивачем не наведено відповідних обґрунтувань винних дій з боку відповідачів при процедурі приватизації спірних земельних ділянок, які порушують саме інтереси держави, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтувань необхідності їх захисту. Прокуратура може виконувати функцію представництва інтересів держави в суді лише за умов, що таке представництво стосується конкретно визначених у законі інтересів держави. При звернені до суду прокурор повинен дотримуватися балансу інтересів особи, суспільства і держави, і не повинна втручатися у діяльність органів державної влади.

Навпаки зі змісту позовних вимог вбачається, що правовідносин за даним позовом склалися саме із злочинних дій посадових осіб Дорожненської сільської ради , які на час виникнення спірних правовідносин перебували у трудових відносних з вказаною сільською радою ( представництво якої здійснює прокурор за даним позовом) і винність яких встановлена вироком та постановою суду.

Відповідно до положень п.3 ч.3 ст.121 ЦПК України, суддя повертає заяву , якщо заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Суд вважає , що саме при вирішення питання про відкритті провадження у справі, суд правомочний здійснювати перевірку обґрунтування прокурора про наявність факту порушення інтересів держави за обставинами викладеними у позовні заяві, так як у випадку , якщо при розгляді справи по суті суд дійде висновку про відсутність порушення інтересів держави , суд повинен постановити рішення про відмову у задоволені позову , а це позбавить прокурора права повторно подати той самий позов.

Виходячи з вищевикладеного , позовну заяву прокурора слід повернути разом із доданими до неї документами.

Керуючись п.3 ч.3 ст.121 ЦПК України, суддя -

УХВАЛИВ :

Позовну заяву Заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Дорожненської сільської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 « про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та зобовязання повернути земельні ділянки у комунальну власність сільської ради», третя особа ,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору- Управління Держгеокадасту в Вінницькому районі, - повернути позивачеві, разом із доданими до позову документами.

Роз*яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду , якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена в Апеляційний суд Вінницької області через Вінницький районний суд Вінницької області, шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Суддя: