Вирок № 55879829, 27.01.2016, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 759/14118/15-к

пр. № 1-кп/759/90/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Новик В.П.

при секретарях: Мельник Ю.О., Захарченко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12015100080006675 за обвинувальним актом відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Червоноград Львівської обл., українця, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працюючого, не одруженого, офіційно ніде не зареєстрованого, без постійного місця проживання, раніше судимого:

- 31.03.1995 Червоноградським міським судом Львівської області за ч.3 ст. 140, ч.2 ст. 141, ст. 42 КК України (в ред. 1960) до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 27.02.2002 Галицьким районним судом м. Львова за ч. 3 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі;

- 25.12.2006 Червоноградським міським судом Львівської області за ч. 2 ст. 263, ст. 75 КК України до 2 років обмеження волі з іспитовим строком 2 роки;

- 24.07.2007 Червоноградським міським судом Львівської області за ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 185, ст. ст. 70, 71 КК України до 5 років позбавлення волі;

- 28.12.2011 Червоноградським міським судом Львівської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. ст. 70, 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнивсь з місць позбавлення волі 07.04.2015 умовно-достроково на невідбутий строк 11 місяців 1 день,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

сторони кримінального провадження: прокурори - Шульц Є.Ю., Штуць Н.Г., Дзісь Б.О., потерпілий - ОСОБА_2, захисник - ОСОБА_3, обвинувачений - ОСОБА_1,-

ВСТАНОВИВ:

08.07.2015 приблизно о 02 год. 05 хв ОСОБА_1, будучи раніше неодноразово судимий, знаходячись поблизу будинку АДРЕСА_1, помітив раніше не знайомого йому ОСОБА_2 та вирішив незаконно заволодіти майном останнього. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне відкрите викрадення чужого майна із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, ОСОБА_1 цього ж дня приблизно о 02 год. 10 хв. підбіг до нічого не підозрюючого ОСОБА_2 та штовхнув в груди останнього, який, не втримавшись на ногах, впав на землю. Продовжуючи виконувати свої злочинні дії, ОСОБА_1 вихопив шляхом ривка з рук лежачого ОСОБА_2 поліетиленовий пакет, в якому знаходились: футляр для фотоапарата марки «Case Logic», чорного кольору, вартістю 187 гривень; фотоапарат марки «Panasonic-FZ45», чорного кольору, вартістю 1007 гривень; записний блокнот, який не представляє для потерпілого матеріальної цінності. Після чого ОСОБА_1, подолавши волю до опору ОСОБА_2, який знаходився в лежачому положенні на землі, почав перевіряти вміст кишень одягу, в який був одягнений останній. Виявивши в правій кишені штанів ОСОБА_2 мобільний телефон марки «Nokia-1209», вартістю 376 гривень, заволодів останнім.

Вчинивши повторне відкрите викрадення чужого майна, поєднаного із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, ОСОБА_1 з місця вчинення злочину втік, розпорядившись в подальшому викраденим майном на власний розсуд, заподіявши потерпілому матеріальний збиток на загальну суму 1570 гривень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, не визнав і, повідомивши власну версію подій, показав наступне.

Вночі з 07.08.2015 на 08.08.2015 він перебував біля Святошинського РУ ГУ МВС України у м. Києві (назва на час вчинення кримінального правопорушення), куди вдень 03.08.2015 подав заяву про втрату паспорту.

07.07.2015 він запізнився на автобус, який відправляється о 19 год. зі станції метро «Житомирська» до села у Житомирській області, де проживала його цивільна дружина. Він вирішив ночувати біля Святошинського РУГУ МВС в м. Києві. П'ять годин він просидів в парку та близько 00 год. ночі підійшов до моста, який знаходиться біля Святошинського РУГУ МВС в м. Києві. Там у нічному магазині він купив сигарети та підкурив в молодих хлопців, які стояли біля магазину та які в подальшому виявились працівниками міліції.

Ці двоє хлопців запропонували йому випити стакан пива та пригостили обвинуваченого пивом. Сказали, щоб він був до ранку з ними. Вони всі разом пішли в сторону метро «Житомирська». На мосту обвинувачений побачив потерпілого ОСОБА_2, який перебував у стані алкогольного сп'яніння. Обвинувачений попросив у потерпілого 15 грн. на пиво. Потерпілий дав йому 15 грн. Поспілкувавшись хвилин 8 з потерпілим, обвинувачений розвернувся і відійшов метрів на 15. В цей момент до нього підбігли два молоді хлопці, які були з ним, та почали його бити. Один душив за шию, а інший заламував руку. Один з хлопців пішов до потерпілого. Через пару хвилин цей хлопець повернувся та кинув до кишені обвинуваченого телефон потерпілого, а також біля обвинуваченого поклав пакет. Після чого ці хлопці викликали оперативну групу та пішли за понятими. Опергрупа приїхала через 10 хвилин. Оформили документи та забрали обвинуваченого у відділ міліції. Обвинувачений того дня був одягнутий в футболку жовто-блакитного кольору та спортивні штани.

Не дивлячись на повне невизнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини, та його захисну версію, його вина у вчиненому за викладених вище обставин відкритому викраденні чужого майна, поєднаного із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого повторно, підтверджується крім власне його показань, в яких не заперечуються окремі обставини з фактичного боку, усією сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй достовірності та допустимості.

Так, усудовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 суду показав, що 07.07.2015 в м. Боярка він брав участь у роботі круглого столу, після якого був невеликий фуршет, на якому він вживав алкогольні напої. Після фуршету знайомий підвіз його до Києва до ст. метро «Житомирська» та по дорозі додому близько 00 год. ночі потерпілий вирішив зняти напругу та випити ще 100 грамів горілки в цілодобовому магазині. Біля магазину уже було два молодих чоловіки, які стояли та розмовляли. Потерпілий став з ними та почав також розмовляти. Один з чоловіків запитав, що у нього в пакеті. Потерпілий відповів, що фотоапарат, а також розповів де він був. Закінчивши розмову, потерпілий направився додому та по дорозі по вулиці Пушиної до нього підбіг ззаду чоловік в синій куртці та в капюшоні, штовхнув його. Потерпілий упав на землю, чоловік вихопив у нього пакет, в якому знаходились особисті речі. Потерпілий почав бігти за ним, але його наздогнали працівники міліції, які в цей час перебували на чергуванні. Обличчя чоловіка, який у нього викрав речі він не бачив, так як той стояв на колінах, опустивши низько голову та був одягнутий в капюшон. Чи просив у нього обвинувачений 15 гривень потерпілий не пам'ятає. А також впізнати чи саме обвинувачений ОСОБА_1 був тією людиною, яка у нього викрала речі він не може, так як було темно та обличчя він не бачив. Мобільний телефон, який в потерпілого викрали, був у кишені його штанів.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду показав, що він працює в Святошинському РУГУ МВС України в м. Києві на посаді оперуповноваженого. З 07.07.2015 на 08.07.2015 він разом із своїм напарником по роботі ОСОБА_5 перебували на нічному чергуванні. У дворі вулиці Пушиної свідок побачив як два невідомі їм чоловіки розмовляли. Після чого один чоловік штовхнув в груди іншого, який, не втримавшись на ногах, впав спиною на землю. Інший чоловіквихопив пакет та почав тікати в сторону ст. метро «Житомирська». Свідок разом з напарником почали бігти до обвинуваченого. Його напарник ОСОБА_5 затримав обвинуваченого, який впав обличчям на асфальт, а свідок пішов до потерпілого з'ясувати, що сталося. Свідок підтвердив, що потерпілий перебував в стані алкогольного сп'яніння. Потерпілий пояснював свідкові, що він повертався додому та, зайшовши до темної вулички, до нього підбіг обвинувачений, ударив його та вихопив пакет. Після чого свідок разом з напарником викликали слідчо-оперативну групу.

Свідок ОСОБА_4 не виключає, що тілесні ушкодження на тілі обвинуваченого ОСОБА_1 могли утворитися від його падіння обличчям на асфальт під час його затримання.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду показав, що він на момент вказаних подій працював в Святошинському РУГУ МВС України в м. Києві на посаді оперуповноваженого. З 07.07.2015 на 08.07.2015 він разом із своїм напарником по роботі ОСОБА_4 перебували на нічному чергуванні. Він побачив як один чоловік лежав на землі, а інший - втікав від нього метрів на 15 з пакетом в руці. Напарник ОСОБА_4 підбіг до людини, яка лежала на землі, а свідок побіг за обвинуваченим, який втікав. Обвинуваченого затримував він. На запитання чому обвинувачений втікав, останній почав сильно нервувати. Потерпілий перебував у стані алкогольного сп'яніння. Потерпілий пояснив, що, зайшовши до темної вулички, до нього підбіг обвинувачений, ударив його та вихопив пакет. Крім того, потерпілий пояснював, що речі, які знаходяться в пакеті, належать йому, а також те, що їх викрав обвинувачений ОСОБА_1 Тілесних ушкоджень на тілі обвинуваченого свідок не бачив, оскільки було темно. Після чого свідок разом з напарником викликали слідчо-оперативну групу.

Наведені показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знайшли своє підтвердження під час дослідження:

- протоколу огляду місця події від 08.07.2015, відповідно до якого встановлено місце вчинення злочину відносно потерпілого ОСОБА_2- ділянка місцевості біля школи мистецтв АДРЕСА_1, де знаходився обвинувачений ОСОБА_1, при поверхневому огляді якого виявлено та вилучено з правої кишені спортивних брюк мобільний телефон «Nokia-1209», який належить потерпілому ОСОБА_2, а також біля ОСОБА_1 виявлено та вилучено поліетиленовий пакет, в якому знаходились:футляр для фотоапарата марки «Case Logic»чорного кольору; фотоапарат марки «Panasonic-FZ45»,чорного кольору, серійний номер НОМЕР_2 (а.к.п. 49-50);

- висновку спеціаліста щодо вартості викраденого майна, відповідно до якого вартість викраденого майна становить 1570 гривень (а.к.п. 61);

- постанови слідчого Святошинського РУГУ МВС України в м. Києві від 08.07.2015, відповідно до якої речовими доказами визнано: футляр для фотоапарата марки «Case Logic»,чорного кольору; фотоапарат марки «Panasonic-FZ45»,чорного кольору, серійний номер НОМЕР_2; мобільний телефон марки «Nokia-1209», imei: НОМЕР_1 та передано під зберігальну розписку потерпілому ОСОБА_2 (а.к.п. 58-60);

- речових доказів згідно ст. 357 КПК України, наданих потерпілим ОСОБА_2: футляр для фотоапарата марки «Case Logic»чорного кольору; фотоапарат марки «Panasonic-FZ45»чорного кольору, серійний номер НОМЕР_2; мобільний телефон марки «Nokia-1209», imei: НОМЕР_1.

Оцінюючі різні версії подій, які повідомили потерпілий та обвинувачений на предмет їх достовірності, суд визнає достовірною версію потерпілого, покази якого відповідають наведеним вище і встановленим судом фактичним обставинам вчинення ОСОБА_1 злочину, при цьому суд виходить з такого.

Показання потерпілого ОСОБА_2 в наведеній частині знайшли своє підтвердження під час допиту свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, показання яких не викликають жодних сумнівів у їх правдивості, узгоджуються в деталях як між собою, так і з іншими наведеними вище доказами, в тому числі даними, які містить протокол огляду місця події від 08.07.2015, а також оглянуті та досліджені у судовому засіданні речові докази: футляр для фотоапарата та сам фотоапарат, а також мобільний телефон марки «Nokia-1209».

Захист намагався переконати суд, що обвинувачений ОСОБА_1 став жертвою невдалої провокації, влаштованої працівниками органів внутрішніх справ, у зв'язку з необхідністю виконувати показники, запроваджені в органах внутрішніх справ щодо розкриття злочинів, що, на думку захисту, є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд критично оцінює заяву сторони захисту про зацікавленість свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у результатах розгляду справи, оскільки ці припущення сторони захисту свого підтвердження не знайшли, самі свідки не перебували в будь-яких стосунках з ОСОБА_1, відтак і не мали підстав його оговорювати.

Що стосується доводів захисту про те, що покази свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не узгоджуються з показами потерпілого ОСОБА_2, то дійсно у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 не міг чітко вказати, що саме обвинувачений ОСОБА_1 був тією особою, яка у нього викрала речі, оскільки було темно та обличчя цієї особи він не бачив.

Однак, потерпілий ОСОБА_2 чітко підтвердив, що саме працівники міліції, які в цей час перебували на чергуванні, наздогнали саме ту особу, яка його штовхнула та заволоділа його речами. Потерпілий підтвердив, що ця особа після затримання працівниками міліції стояла на колінах, опустивши низько голову, на яку був одягнутий капюшон.

Досліджуючи дане питання, суд зважає на те, що потерпілий ОСОБА_2 під час вчинення відносно нього злочину перебував у стані алкогольного сп'яніння, що не оспорювалось жодною із сторін. Потерпілий також у судовому засіданні вказав, що не пам'ятає, щоб він давав обвинуваченому 15 гривень, на чому наполягає обвинувачений.

Крім того, під час затримання обвинуваченого ОСОБА_1, а саме під час його поверхневого огляду виявлено та вилучено з правої кишені спортивних брюк, в які був одягнений обвинувачений, мобільний телефон, який належить потерпілому ОСОБА_2, а також біля ОСОБА_1 виявлено та вилучено поліетиленовий пакет, в якому знаходилися речі потерпілого ОСОБА_2

Що стосується доводів захисту щодо невідповідності кольору поліетиленового пакету, який в обвинувальному акті вказано як синій, та наданий для огляду потерпілим білого кольору з синіми вставками, то суд визнає такі розбіжності слушними і виключає з обвинувачення слова «синього кольору». Однак, вказана обставина не впливає на обсяг доведеного під час судового розгляду обвинувачення, а також правової кваліфікації діяння ОСОБА_1

Що стосується доводів сторони захисту про визнання протоколу огляду місця події від 08.07.2015 недопустимим доказом в розумінні ст. 86 КПК України, а саме те, що додатки оформлені без дотримання вимог ст.ст. 104-106 КПК України, то такі спростовуються матеріалами провадження. Так, сам протокол огляду місця події від 08.07.2015 оформлений з дотриманням вимог ст.ст. 104-106 КПК України, в протоколі чітко вказано, що проводилося фотографування на фотоапарат «Canon» (а.к.п.79-80). Тому твердження сторони захисту в цій частині є безпідставними.

Таким чином, вказані посилання сторони захисту на вчинення злочину працівниками міліції суд критично оцінює та вважає їх безпідставними, оскільки наявність будь-яких заяв чи повідомлень про відповідні кримінальні правопорушення до будь-яких правоохоронних органів за більш ніж пів року з моменту початку розслідування не виявлено, а зміст відповідних письмових доказів не дає підстав для подібного висновку.

Оскільки у матеріалах справи, які досліджувалися судом, є докази про вчинення ОСОБА_1 вказаного кримінального правопорушення незалежно від показів свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, тому суд не вбачає в цьому порушень ст.6 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У судовому засіданні не здобуто і стороною захисту не надано доказів, які з урахуванням правової позиції, викладеної у рішеннях Європейського суду з прав людини, в т.ч. у справах "Ваньян проти Російської Федерації" (Vanyan v.) від 15.12.2005, "Романаускас проти Литви" (Ramanauskas v. Lithuania) від 05.02.2008, давали обґрунтовані підстави припускати те, що вчинення інкримінованого злочину ОСОБА_1 відбулося завдяки провокації чи підбурювання з боку сторонніх осіб.

Невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину суд оцінює як захисну позицію, що має метою уникнення від покарання або пом'якшення покарання за скоєне.

Що стосується тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_1 у виді: забійної гематоми та садна лівої бровної дуги, подряпини носа та забою правого ліктьового суглобу, то згідно довідки, наданої Київським слідчим ізолятором від 08.10.2015 № 15-28184 (а.к.п. 77), дійсно у ОСОБА_1 мали місце вищевказані тілесні ушкодження, які були предметом ретельного дослідження 08-09.07.2015 у травмпункті Святошинського району м. Києва, а також у КМКЛ № 5.

У судовому засіданні як потерпілий ОСОБА_2, так і свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 чітко вказали, що особа, яка заволоділа особистими речами потерпілого, втікала. Свідок ОСОБА_4 підтвердив, що під час затримання обвинувачений ОСОБА_1 впав обличчям на асфальт, що, на думку суду, не виключає отримання ним вищевказаних тілесних ушкоджень у таких спосіб, на що вказує і характер, і морфологія цих ушкоджень.

Отже, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з'ясувавши всі обставини кримінального провадження, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, дослідженими в судовому засіданні у їхній сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв'язку, а також незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_1 не визнав своєї вини в інкримінованому йому злочині, а також беручи до уваги те, що сторона обвинувачення та сторона захисту проти закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами не заперечувала, суд приходить до висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 доведена в повному обсязі, підтверджується сукупністю досліджених доказів, які є належними та допустимими.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України вірно, оскільки він своїми умисними діями вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений повторно.

Вирішуючи питання про міру та вид покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого: раніше неодноразово судимий, звільнився з місць відбування покарання 07.04.2015, після якого не працевлаштувався, офіційно ніде не зареєстрований, без постійного місця проживання, не одружений, позитивну характеристику з місць відбування покарання, стан його здоров'я, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також враховує конкретні обставини, спосіб, обстановку вчиненого ним злочину, його відношення до скоєного, відсутність обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого суд визнає - рецидив злочинів.

У зв'язку з чим суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства і міра покарання повинна бути пов'язана з позбавленням волі та визначена у межах санкцій відповідних статей Особливої частини Кримінального кодексу України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Приймаючи до уваги, що вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 28.12.2011 ОСОБА_1 засуджений за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. ст. 70, 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 07.04.2015 умовно-достроково, невідбутий строк 11 місяців 1 день та в період умовно-дострокового строку скоїв новий злочин, суд на підставі ст.71 КК України вважає необхідним призначити йому покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за попереднім вироком, частково приєднавши не відбуте покарання.

Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 368, 373-376 КПК України, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за яким призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

Згідно ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_1 до призначеного покарання слід частково приєднати не відбуту частину покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) місяці за вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 28.12.2011 і остаточне покарання ОСОБА_1 призначити у виді 4 (чотирьох) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з 08.07.2015, тобто з дня його затримання.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_1 залишити без змін - тримання під вартою в Київському СІЗО № 13 Управління державної пенітенціарної служби України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.

Речові докази по справі: футляр для фотоапарата марки «Case Logic»чорного кольору; фотоапарат марки «Panasonic-FZ45»чорного кольору, серійний номер НОМЕР_2; мобільний телефон марки «Nokia-1209», imei: НОМЕР_1, які передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_2, залишити за належністю законному володільцеві.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя Новик В.П.