Ухвала суду № 55872616, 16.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/23082/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Гром Л.М.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Концерну "Техвоєнсервіс" на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом Концерну "Техвоєнсервіс" до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві про зобов'язання вчинити дії,-

У С Т А Н О В И В:

Концерн "Техвоєнсервіс" звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві про скасування постанови державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції в частині щодо накладення арешту на спеціальні рахунки № 26040331889700, № 26042001011631, № 26042013001549 для зарахування страхових коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, який відкритий страхувальником - Концерн "Техвоєнсервіс" у філіях АТ "УКРСИББАНК", ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" та АТ "СБЕРБАНК РОСІЇ" та про зобов'язання відповідача зняти арешт з вищевказаних рахунків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2015 року позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з матеріалами справи, Концерн "Техвоєнсервіс" є учасником виконавчого провадження №46837090, а саме: боржником.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем оскаржується постанова про арешт коштів боржника від 08.04.2015 року в частині щодо накладення арешту на спеціальні рахунки № 26040331889700, № 26042001011631, № 26042013001549 для зарахування страхових коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, який відкритий страхувальником - Концерн "Техвоєнсервіс" у філіях АТ "УКРСИББАНК", ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" та АТ "СБЕРБАНК РОСІЇ".

Прийняття оскаржуваної постанови пов'язане з проведенням виконавчих дій з виконання виконавчого листа №826/1605/14, виданого 03.02.2015 року Окружним адміністративним судом м. Києва, а тому на даний спір поширюються особливості розгляду справ, що встановлені статтею 181 КАС України.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач звертався з адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва позов 05.10.2015, тобто з пропуском десятиденного строку звернення до суду визначеного ч. 2 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд апеляційної інстанції не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із ч. 2. ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частина 2 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересівє

Згідно з частиною десятою постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 року №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» судам необхідно мати на увазі, що всі адміністративні справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, вчинених під час проведення виконавчих дій, розглядаються з особливостями, установленими статтею 181 КАС України. Щодо справ про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності цих органів, то такі справи розглядаються за загальними правилами КАС України. Це слід розуміти так, що на адміністративні справи щодо оскарження інших рішень, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби, не пов'язаних з проведенням виконавчих дій, не поширюються особливості розгляду таких справ, які встановлені статтею 181 КАС України, в тому числі й щодо скороченого 10-денного строку розгляду адміністративних справ.

Апелянт вважає, що строк звернення до суду пропущено з поважних причин, так як оскаржувана постанова державного виконавця ВДВС Солом'янського районного управління юстиції про арешт коштів боржника від 08.04.2015 року ВП № 46837090 надсилалась державним виконавцем не за фактичною адресою місцезнаходження позивача, а за його юридичною адресою.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки даній обставині, не перевірив, чи дійсно позивач знаходиться за фактичною адресою та чи були дані у виконавчому провадженні про фактичне місце знаходження Концерну.

Крім того, колегія суддів враховує наступне.

Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Звертаючись до суду з позовом про скасування постанови державного виконавця та зобов'язання зняти арешт зі спецрахунків позивач послався на ту обставину, що постанова державного виконавця є незаконною, порушує його права та інтереси.

Отже, залишення позовних вимог без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду призведе до порушення права позивача, визначеного Конституцією України, на судовий захист.

Вирішуючи питання законності та обґрунтованості прийнятого судом першої інстанції судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне перевірити, чи узгоджується воно з нормами міжнародного права та чи не буде у даному випадку порушено право особи на судовий захист.

Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, виходячи з норм чинної Конституції України, а також з норм Міжнародного права, колегія суддів приходить до висновку, що залишення позовних вимог позивача без розгляду унеможливить доступ останнього до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи та прийняття відповідного рішення щодо законності накладення арешту на рахунки позивача.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2015 року та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до ст. 199,204 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 41,160,195,199,204,212 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Концерну «Техвоєнсервіс» задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2015 року скасувати, а справу за адміністративним позовом Концерну "Техвоєнсервіс" до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві про зобов'язання вчинити дії направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала суду є остаточною і оскарженню у подальшому не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому руху справи.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

Судді Костюк Л.О.

Гром Л.О.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Гром Л.М.

Костюк Л.О.