Постанова № 55872606, 16.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3580/15 Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І.М.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Гром Л.М.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Нілової Ангеліни Олександрівни про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити дії,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Нілової Ангеліни Олександрівни про визнання протиправними та скасування рішень про відмову у державній реєстрації права власності, та зобов'язання зареєструвати право власності.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.08.2015 року позовні вимоги роз'єднано у самостійні провадження стосовно кожного з позивачів.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково

Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу на вищезазначену постанову суду першої інстанції, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Підставою для скасування постанови суду Міністерство юстиції вважає ту обставину, що судом невірно було стягнуто судовий збір з Департамента державної реєстрації Міністерства юстиції України, яке не було відповідачем у справі, а також не є юридичною особою. Окрім того, державний реєстратор Нілова А.О. була звільнена з роботи, тоді як суд поклав своїм рішенням на неї обов'язки вчинити певні дії.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що у травні 2015 року ОСОБА_2 подав до органу державної реєстрації прав (що діє на території, на якій розміщений відповідний об'єкт нерухомості) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Разом із названою заявою було подано такі документи: копії паспорту та картки платника податків ОСОБА_2, копію мирової угоди від 13 березня 2015 року, копії ухвал Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2015 року та від 23 квітня 2015 року у справі №373/642/15-ц, копію технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1, а також квитанцію на підтвердження сплати державного мита.

04 червня 2015 року Державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Ніловою Ангеліною Олександрівною прийнято рішення №21800923 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, оскільки подані для державної реєстрації документи не відповідають вимогам законодавства, не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. У названому рішенні вказано, що відповідно до відомостей Реєстру прав власності на нерухоме майно СТОВ "Старинська птахофабрика" належить нежитлова будівля, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, а заяву подано щодо реєстрації права власності на квартиру за цією ж адресою. Резюмовано, що через це подані документи не відповідають відомостям, що містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а факт зміни призначення будівлі з нежитлового на житловий встановити неможливо.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки зазначена в оскаржуваному рішенні підстава не визнана законодавцем підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності, а інші підстави до відмови були відсутні, - оскаржуване рішення державного реєстратора є безпідставним і необґрунтованим, а тому, як наслідок, підлягає визнання протиправним і скасуванню.

Із такими доводами суду першої інстанції, колегія суддів повністю погоджується.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Згідно з ч.1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом, та актів прийому-передачі активів та/або зобов'язань неплатоспроможного банку приймаючому або перехідному банку, крім випадків, визначених законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Абзац 4 пункту 4 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 передбачає, що державна реєстрація права власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення проводиться незалежно від того, чи зареєстроване право власності на житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, в яких вони розташовані.

Відповідно до п. 37 зазначеного Порядку №868 документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, зокрема, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди.

Пунктом 42 Порядку №868 передбачено, що для проведення державної реєстрації речових прав на об'єкт нерухомого майна в разі, коли в документах, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на такий об'єкт, відсутні відомості про його технічні характеристики, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених статтею 4-2 та частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Аналіз вищевикладеного дозволяє дійти висновку, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». При цьому, у рішенні про відмову в державній реєстрації прав зазначаються всі підстави прийняття такого рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2015 року у справі №373/642/15-ц затверджено мирову угоду від 13 березня 2015 року укладену, зокрема, між ОСОБА_2 і Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Старинська птахофабрика". згідно з якою за ОСОБА_2 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Отже, позивачем подано всі необхідні документи для проведення державної реєстрації права власності на квартиру, в тому числі технічний паспорт на об'єкт нерухомості на виконання п.42 Порядку №868, з огляду на те, що у документі, який підтверджує право власності відсутні технічні характеристики об'єкта нерухомості.

У свою чергу, державний реєстратор відмовив у проведенні реєстрації з тієї підстави, що за відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно будівля, у якій позивач просить зареєструвати його право власності на квартиру, є нежитловим приміщенням.

Проте, така обставина не визнана законодавцем підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності.

Також, колегія суддів враховує, що відповідач у оскаржуваному рішенні не вказав конкретний пункт частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який, на його думку, наявний у спірному випадку, і є перешкодою для державної реєстрації, - з огляду на що колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень є безпідставним і необгрунтованим, а тому, відповідно, підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

У відповідності до ч. 1 ст. 15 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі: рішень судів, що набрали законної сили.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивачем як заявником були виконані всі передбачені чинним законодавством України вимоги щодо подання заяви про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Відповідно до положень ст. 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

У відповідності до ч.2 ст.24 Закону № 1952-IV за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Згідно ч.4 ст.24 Закону № 1952-IV відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Судом встановлено, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем з порушенням вимог ст. 24 Закону № 1952-IV з чим повністю погоджується колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлення наявності обставин, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав (п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") є виключною компетенцією державного реєстратора, однак суд вправі застосувати такий спосіб захисту як зобов'язання вчинити певну дію відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, колегія суддів враховує, що питання розгляду заяви щодо реєстрації права власності приймає державний реєстратор як службова особа незалежно від його прізвища.

Як вбачається із долученого до апеляційної скарги апелянтом наказу №2324/к від 29.08.2015 року головний спеціаліст відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Нілова Ангеліна Олександрівна звільнена з 29 липня 2015 року.

Крім того, колегія суддів враховує, що Департамент державної реєстрації МЮ України не є юридичною особою, а отже на нього не може бути покладено стягнення судових витрат.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування постанови суду в частині задоволених вимог щодо зобов'язання Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Нілової Ангеліни Олександрівни вирішити питання реєстрації права власності та щодо стягнення судових витрат з Департаменту державної реєстрації та ухвалення в цій частині у справі нову постанову про зобов»язання Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2.

В решті постанову суду слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з нормами ст. 198,202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову.

Керуючись ст. ст. 41,160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року скасувати в частині задоволених вимог щодо зобов'язання Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Нілової Ангеліни Олександрівни вирішити питання реєстрації права власності та щодо стягнення судових витрат та ухвалити в цій частині у справі нову постанову наступного змісту.

Зобов'язати Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2

В решті постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Гром Л.М.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Гром Л.М.