Постанова № 55872359, 08.02.2016, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 лютого 2016 рокум. Ужгород№ 807/514/14

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.

з участю секретаря судового засідання Кубічек Н.І.

за участі сторін:

позивача не зявився;

відповідача не зявився;

представника відповідача не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщення Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення робіт,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 08 лютого 2016 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову у повному обсязі було складено 15 лютого 2016 року.

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, якою просить: "1. Прийняти адміністративний позов Головного управління ДСНС України у м. Києві до розгляду у скороченому провадженні. 2. Застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення подальшої роботи Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) по вул. Магнітогорська, 1, літ. "Ц", в місті Києві; 2. Визначити спосіб виконання судового рішення у порядку передбаченому наказом МНС України від 21 жовтня 2004 року № 130 "Про затвердження Інструкції про порядок та умови застосування органами державного пожежного нагляду запобіжних заходів", зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 8 листопада 2004 року за № 1416/10015, шляхом відключення джерела електроживлення, накладення печаток на розподільчі електрощити та вхідні двері приміщень, будівель, споруд Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) по вул. Магнітогорська, 1, літ. "Ц", в місті Києві; 4. В разі задоволення даного адміністративного позову про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення подальшої роботи Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) по вул. Магнітогорська, 1, літ. "Ц", в місті Києві обовязок щодо забезпечення виконання рішення суду покласти на Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві; 5. Судові витрати покласти на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1)".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено позовну заяву Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення робіт розглянути за загальними правилами КАС України (а.с.а.с. 20, 21).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідач допустив порушення нормативно - правових актів у сфері пожежної та техногенної безпеки, що було зафіксовано у акті перевірки додержання (виконання) вимог законодавства у сфері пожежної безпеки № 27/37 від 29 січня 2014 року. Так, позивач вважає, що ряд виявлених порушень дають підставу для зупинення подальшої роботи відповідача по вул. Магнітогорській, 1 літ. "Ц", у місті Києві, до усунення виявлених порушень. При цьому вказує, що відповідно до статті 7 частини 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. За даних обставин, позивач просить задовольнити позовну заяву.

Позивач в судове засідання не забезпечив явку належним чином уповноваженого представника, проте надісланими суду заявами просив суд розгляд справи провести без участі представника позивача.

Відповідач подав суду письмові заперечення проти позову, а також додаткові письмові заперечення на адміністративний позов із відповідними додатками, у яких просив суд відмовити в задоволені позовної заяви.

Розгляд справи неодноразово відкладався у звязку із наявністю обєктивних причин.

Відповідно до статті 47 КАС України особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.

Відповідно до статті 41 частини 1 КАС України, у звязку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Ухвалою суду від 17 серпня 2015 року за клопотанням відповідача по справі було призначено судову пожежно-технічну експертизу та відповідно до статті 156 частини 2 пункту 3 КАС України зупинено провадження у справі до одержання її результатів (Т. 2 а.с.а.с. 54-58).

04 січня 2016 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшов лист № 16308/15-47 від 28 грудня 2015 року про направлення висновку експерта № 16308/15-47 від 28 грудня 2015 року за результатами проведення судової пожежно-технічної експертизи. В звязку з вищенаведеним на адресу суду було повернено матеріали адміністративної справи № 807/514/14 (Т. 2 а.с. 76).

Ухвалою суду від 12 січня 2016 року було поновлено провадження по даній справі (Т. 2 а.с.а.с. 88, 89).

Розглянувши подані сторонами докази, зваживши на доводи позивача викладені в адміністративному позові, врахувавши позицію відповідача, дослідивши надані сторонами матеріали, зясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні правовідносини та їх застосування сторонами, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної заяви.

Як слідує з матеріалів справи, на підставі наказу УОЗНС та ЗЦЗ Деснянського РУ ГУ ДСНС України у місті Києві від 19 грудня 2013 року № 116 було проведено перевірку додержання (виконання) вимог законодавства у сферах пожежної і технічної безпеки, цивільного захисту, контролю за діяльністю аварійно-рятувальних служб, за результатами якої складено акт перевірки № 27/37 від 29 січня 2014 року (Т. 1 а.с.а.с. 35-54).

Відповідно до зазначеного акту перевірки позивачем було встановлено порушення правил пожежної безпеки в Україні та Державні будівельні норми, зокрема:

приміщення не обладнанні системою автоматичної пожежної сигналізації,

приміщення не обладнанні системою оповіщення про пожежу та гучномовним звязком;

конторське (побутове) приміщення для обслуговування персоналу складу не облаштоване від приміщень складу протипожежними перегородками 1-го типу та перекриттям 3-го типу (без отворів) та не має один із евакуаційних виходів безпосередньо назовні;

прорізи у протипожежних перегородках, що відокремлюють конторське (побутове) приміщення для обслуговування персоналу від складу не заповнено протипожежними вікнами 2-го типу, що мають сертифікат відповідності або свідоцтво про визнання відповідності;

двері складських (підсобних) приміщень не виконані протипожежними з класом вогнестійкості ЕІ-30 (хвилин) та сертифікатом відповідності системи УкрСЕПРО;

у складському приміщенні допускається зберігання продукції без проходів, навалом;

у конторському (побутовому) приміщенні для обслуговування персоналу складу допускається використання опалювальних електронагрівальних приладів;

у складському приміщенні допускається використання стелажів з горючих матеріалів (деревяні полиці);

вхідні двері складських приміщень не обладнані табличками з вказанням категорії приміщення по пожежній небезпеці згідно НАПБ Б.03.002-2007 "Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою";

у складських приміщеннях не забезпечено проходи між стінками і стелажами завширшки не менше 1 м;

у складському приміщенні допускається використання побутових електронагрівальних приладів (чайників) без підкладення негорючих підставок;

електросвітильники у складському приміщенні не обладнані захисними плафонами;

групові електрощити не оснащенні схемами підключення електроспоживачів з пояснюючими написами і вказаним зазначенням номінального струму апарату захисту;

у складському приміщенні допускається складування горючих матеріалів ближче одного меру до розподільних щитів та електроприладів.

не проведений замір опору ізоляції електричних мереж;

не проведенні розрахунки допустимого струмового навантаження електричних мереж;

складська будівля та її зовнішні установки не захищені від прямих попадань блискавки і вторинних її прояв відповідно до вимог РД 34.21.122-87;

у складській будівлі не передбачено влаштування внутрішнього протипожежного водогону з мінімальними витратами води на внутрішнє пожежогасіння 2,5 л/с та кількістю струменів не менше 2-х;

наказом або розпорядженням не призначена відповідальна особа за протипожежний стан приміщень;

особа відповідальна за протипожежний стан приміщень не пройшла навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки;

з працівниками підприємства не проведені протипожежні інструктажі під підпис в спеціальному журналі;

приміщення не забезпечення знаками безпеки згідно ДСТУ ISO 6309:2007 "Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір";

в приміщеннях, на видних місцях не вивішені інструкції про заходи пожежної безпеки та таблички із зазначенням телефону для виклику пожежної охорони;

приміщення експлуатуються без декларацій відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань пожежної безпеки.

Позивач при зверненні до адміністративного суду із даним позовом, обґрунтовував його тим, що викладені вище порушення створюють загрозу життю та (або) здоровю громадян та відповідно до статті 70 частини 1 пункту 2 Кодексу цивільного захисту України є підставою для застосування заходів реагування у сфері здійснення державного нагляду шляхом повного зупинення подальшої роботи Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) та накладення печаток на розподільчі електрощити та вихідні двері приміщень, будівель, споруд відповідача по вул. Магнітогорській, 1 літ. "Ц", у місті Києві та з цією метою звернувся до суду.

Відповідач у письмових запереченнях на позовну заяву вказав, що більшість із вищевказаних заходів виконані, інша ж частина порушень усувається, оскільки потребує більше часу.

Щодо суті позовних вимог, то відповідач у письмових запереченнях проти позову звертав увагу суду, що позивачем, не вказано, які саме встановлено порушення вимог законодавства відповідачем у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють безпосередню загрозу життю та здоровю людей, позивачем помилково обрано спосіб звернення до суду в порядку ст. 183-2 КАС України, оскільки він повинен був самостійно прийняти рішення та підтвердити його обґрунтованість в суді в порядку статті 183-6 КАС України; не доведено наявність у діяльності відповідача порушень, що становлять загрозу здоровю та життю людей. На підставі вищевикладеного, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до висновку за результатами проведення пожежно-технічної експертизи від 28 грудня 2015 року за № 16308/15-47, судовий експерт Київського НДІСЕ вказав, що порушення, вказані в акті перевірки від 29 січня 2014 року № 27/37 на час проведення перевірки мали місце. Однак заходи, запропоновані для їх усунення, були не достатньо аргументованими, а окремі безпідставними. Власником обєкту до часу проведення експертизи вжиті заходи для усунення порушень, вказаних в акті перевірки від 29 січня 2014 року № 27/37. Перевірка протипожежного стану обєкту дослідження на відповідність вимогам діючих Правил пожежної безпеки в Україні (у редакції наказу МВС України № 1417 від 30.12.2014 року, зареєстрованого в МЮ України 05.03.2015 року за № 252/26697), виходить за рамки компетенції експерта. Порушення, вказані в акті перевірки від 29 січня 2014 року № 27/37, не створюють безпосередню реальну загрозу життю та здоровю людей (Т. 2 а.с.а.с. 78-87).

Надаючи правову оцінку вимогам позивача, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" № 877-V (далі по тексту Закон України № 877-V), державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно з пунктом 1 Положення про Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (скорочена назва - ГУ ДСНС України у м. Києві) (далі по тексту Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі по тексту ДСНС України) у м. Києві, уповноваженим на забезпечення реалізації державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру. Головне управління підпорядковується ДСНС України.

Згідно пунктом 3 цього Положення Управління відповідно покладених на нього завдань на відповідній території здійснює реалізацію державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідацію надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру на відповідній території; здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, за діяльністю аварійно-рятувальних служб на відповідній території.

З аналізу правових норм, які містяться у пункті 12 частини першої статті 67, частині другій статті 68 Кодексу цивільного захисту України, вбачається, що передумовою звернення субєкта владних повноважень до адміністративного суду щодо застосування або підтвердження обґрунтованості застосування заходів реагування є встановлення такого порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоровю людей.

Тобто, наявність створення загрози саме безпосередньо життю та здоровю є обовязковою умовою для застосування заходів реагування і цей факт має бути доведений належними та допустимими доказами.

Під словом "створювати" розуміється викликати, породжувати що-небудь, бути причиною виникнення чогось. Конкретного переліку порушень, які створюють загрозу життю та здоровю людей, у Кодексі не наведено. Отже, це є оціночним поняттям, і чи створює виявлене порушення загрозу життю та здоровю людей у взаємозвязку із встановленими обставинами, підлягає дослідженню і має значення для вирішення цього питання.

Іншою важливою умовою застосування запобіжних заходів є наявність обґрунтованих підстав для застосування саме конкретного заходу реагування та його адекватність виявленим порушенням.

Щодо обґрунтованості звернення позивача із цим позовом та наявності підстав для застосування судом заходів реагування у вигляді повного зупинення подальшої роботи Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) шляхом накладення печаток на розподільчі електрощити та вихідні двері приміщень, будівель, споруд відповідача по вул. Магнітогорській, 1 літ."Ц", у місті Києві, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 2 частини 1 пункту 33 Кодексу цивільного захисту України пожежна безпека це відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та повязаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.

Згідно аргументації позивача у даному позові приміщення, що використовуються відповідачем не обладнанні системою автоматичної пожежної сигналізації, приміщення не обладнанні системою оповіщення про пожежу та гучномовним звязком; конторське (побутове) приміщення для обслуговування персоналу складу не облаштоване від приміщень складу протипожежними перегородками 1-го типу та перекриттям 3-го типу (без отворів) та не має один із евакуаційних виходів безпосередньо назовні; прорізи у протипожежних перегородках, що відокремлюють конторське (побутове) приміщення для обслуговування персоналу від складу не заповнено протипожежними вікнами 2-го типу, що мають сертифікат відповідності або свідоцтво про визнання відповідності; двері складських (підсобних) приміщень не виконані протипожежними з класом вогнестійкості ЕІ-30 (хвилин) та сертифікатом відповідності системи УкрСЕПРО; у складському приміщенні допускається зберігання продукції без проходів, навалом, у конторському (побутовому) приміщенні для обслуговування персоналу складу допускається використання опалювальних електронагрівальних приладів; у складському приміщенні допускається використання стелажів з горючих матеріалів (деревяні полиці); вхідні двері складських приміщень не обладнані табличками з вказанням категорії приміщення по пожежній небезпеці згідно НАПБ Б.03.002-2007 "Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою", у складських приміщеннях не забезпечено проходи між стінками і стелажами завширшки не менше 1 м., у складському приміщенні допускається використання побутових електронагрівальних приладів (чайників) без підкладення негорючих підставок; електросвітильники у складському приміщенні не обладнані захисними плафонами; групові електрощити не оснащенні схемами підключення електроспоживачів з пояснюючими написами і вказаним зазначенням номінального струму апарату захисту; у складському приміщенні допускається складування горючих матеріалів ближче одного меру до розподільних щитів та електроприладів, не проведений замір опору ізоляції електричних мереж; не проведенні розрахунки допустимого струмового навантаження електричних мереж, складська будівля та її зовнішні установки не захищені від прямих попадань блискавки і вторинних її прояв відповідно до вимог РД 34.21.122-87, у складській будівлі не передбачено влаштування внутрішнього протипожежного водогону з мінімальними витратами води на внутрішнє пожежогасіння 2,5 л/с та кількістю струменів не менше 2-х, наказом або розпорядженням не призначена відповідальна особа за протипожежний стан приміщень, особа відповідальна за протипожежний стан приміщень не пройшла навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки; з працівниками підприємства не проведені протипожежні інструктажі під підпис в спеціальному журналі;приміщення не забезпечення знаками безпеки згідно ДСТУ ISO 6309:2007 "Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір", в приміщеннях, на видних місцях не вивішені інструкції про заходи пожежної безпеки та таблички із зазначенням телефону для виклику пожежної охорони, приміщення експлуатуються без декларацій відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань пожежної безпеки.

Суд погоджується, що виявлені перевіркою порушення є суттєвим та потребують усунення, оскільки відповідач у сфері цивільного захисту має обовязок вживати комплексні заходи по забезпеченню пожежної безпеки, в тому числі впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики (стаття 20 частина 1 пункт 23 Кодексу). Позивачем зазначено про необхідність усунення даних порушень у відповідному приписі, який відповідачем не оскаржувався та в цій частині виконується у можливі реальні терміни, що було досліджено судом вище.

Однак на думку суду, дані порушення не є підставою для застосування заходів реагування у вигляді повної зупинки роботи ФОП ОСОБА_1 та відключення джерела електроживлення, накладення печаток на розподільчі електрощити та вихідні двері приміщень, будівель, споруд відповідача по вул. Магнітогорській, 1 літ. "Ц", у місті Києві і фактично повного зупинення експлуатації відповідачем вказаних обєктів у звязку із виявленням вказаного порушення, оскільки заходи, запропоновані для їх усунення, були не достатньо аргументованими позивачем, а окремі безпідставними, що підтверджується висновком судового експерта № 16308/15-47 від 28 грудня 2015 року. Власником обєкту до часу проведення експертизи вжиті заходи для усунення порушень, вказаних а акті перевірки від 29 січня 2014 року № 27/37).

Крім того, відповідно до письмового пояснення представника відповідача, яке було направлено на адресу суду та міститься в матеріалах справи, з моменту здійснення перевірки відповідачем усунуто наявні порушення вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту, а саме: у складському приміщенні не допущено зберігання продукції без проходів, навалом; у конторському (побутовому) приміщенні відсутні електронагрівальні прилади; у складському приміщенні стелажі замінені на металеві; вхідні двері складських приміщень обладнані табличками з указанням категорії приміщення по пожежній небезпеці згідно НАПБ Б.03.002-2007; у складських приміщеннях забезпечено проходи між стінками і стелажами завширшки не менше 1 м; у складському приміщенні не використовуються побутові електронагрівальні прилади (чайники); лампи розжарювання замінені на лампи ЛЕД, тому не потребують плафонів; групові електрощити оснащенні схемами підключення електроспоживачів з пояснюючими написами і вказаним зазначенням номінального струму апарату захисту; у складському приміщенні недопущено складування горючих матеріалів ближче одного меру до розподільних щитів та електроприладів; наказом призначено відповідальну особу за протипожежний стан приміщень; з працівниками підприємства проведено протипожежні інструктажі під підпис в спеціальному журналі;в приміщеннях, на видних місцях вивішені інструкції про заходи пожежної безпеки та таблички із зазначенням телефону для виклику пожежної охорони.

Саме по собі зазначене порушення не створює загрозу життю та здоровю людей.

Щодо належності вищевказаних порушень до таких, які створюють загрозу життю та здоровю людей, то чинне законодавство не відносить тільки обставини відсутності обладнання приміщень установками автоматичної сигналізації та пожежогасіння у виробничих та складських приміщеннях до тих обставин, які створюють реальну загрозу життю та здоровю людей (персоналу підприємства і особам, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі). Законодавець повязує настання реальної загрози життю та здоровю людей від пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню. Встановлення автоматичної пожежної сигналізації передбачено з метою вчасного виявлення займання, а встановлення автоматичних установок пожежогасіння передбачено з метою гасіння вже існуючої пожежі. Очевидно, що самі системи пожежної сигналізації, пожежогасіння у займанні, розповсюдженні, безпосередньо участі не приймають.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2015 року, що постановлена у справі № 820/10700/13-а (реєстраційний номер рішення 38878946).

Оцінюючи доводи позивача про необхідність застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення подальшої роботи Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) шляхом накладення печаток на розподільчі електрощити та вихідні двері приміщень, будівель, споруд відповідача по вул. Магнітогорській, 1 літ. "Ц", у місті Києві судом встановлено наступне.

Як визначено вище, відповідачем усунуті виявлені перевіркою порушення, зокрема у складському приміщенні не допущено зберігання продукції без проходів, навалом, у конторському (побутовому) приміщенні відсутні електронагрівальні прилади; у складському приміщенні стелажі замінені на металеві; вхідні двері складських приміщень обладнані табличками з вказанням категорії приміщення по пожежній небезпеці згідно НАПБ Б.03.002-2007 у складських приміщеннях забезпечено проходи між стінками і стелажами завширшки не менше 1 м., у складському приміщенні не використовуються побутові електронагрівальні прилади (чайники); лампи розжарювання замінені на лампи ЛЕД, тому не потребують плафонів; групові електрощити оснащенні схемами підключення електроспоживачів з пояснюючими написами і вказаним зазначенням номінального струму апарату захисту; у складському приміщенні недопущено складування горючих матеріалів ближче одного меру до розподільних щитів та електроприладів, наказом призначено відповідальну особу за протипожежний стан приміщень; з працівниками підприємства проведено протипожежні інструктажі під підпис в спеціальному журналі; в приміщеннях, на видних місцях вивішені інструкції про заходи пожежної безпеки та таблички із зазначенням телефону для виклику пожежної охорони.

Аналізуючи вищевказані порушення та їх відповідність критерію створення реальної загрози життю і здоровю людей суд вказує, що станом на момент розгляду справи порушення не існують у тому вигляді, в якому вони були виявлені в ході перевірки.

Формулюючи позовні вимоги, позивач просив суд про повне зупинення подальшої роботи Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) шляхом накладення печаток на розподільчі електрощити та вихідні двері приміщень, будівель, споруд відповідача по вул. Магнітогорській, 1 літ. "Ц", у місті Києві.

Так, відповідно до пункту 12 частини першої статті 67, статті 68 Кодексу цивільного захисту України, заходи реагування на порушення можуть включати як повне, так і часткове зупинення роботи підприємства, а також можуть стосуватися лише щодо окремих виробничих вузлів (окремих виробництв, виробничих дільниць, будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць).

Очевидно, що наведеними правовими нормами передбачено декілька видів заходів реагування, серед яких повне зупинення роботи підприємства є крайнім заходом.

Наведені позивачем у акті № 27/37 від 29 січня 2014 року порушення правил протипожежної та техногенної безпеки, хоча і свідчать про невиконання підприємством окремих правил дотримання протипожежної та техногенної безпеки, однак самі по собі не створюють реальної загрози життю та здоровю людей.

Суд також бере до уваги висновок за результатами проведення пожежно-технічної експертизи від 28 грудня 2015 року за № 16308/15-47, у якому судовий експерт Київського НДІСЕ вказав, що порушення, вказані в акті перевірки від 29 січня 2014 року № 27/37 на час проведення перевірки мали місце. Однак заходи, запропоновані для їх усунення, були не достатньо аргументованими, а окремі безпідставними. Власником обєкту до часу проведення експертизи вжиті заходи для усунення порушень, вказаних а акті перевірки від 29 січня 2014 року № 27/37. Перевірка протипожежного стану обєкту дослідження на відповідність вимогам діючих Правил пожежної безпеки в Україні (у редакції наказу МВС України № 1417 від 30.12.2014 року, зареєстрованого в МЮ України 05.03.2015 року за № 252/26697), виходить за рамки компетенції експерта. Порушення, вказані в акті перевірки від 29 січня 2014 року № 27/37, не створюють безпосередню реальну загрозу життю та здоровю людей (Т. 2 а.с.а.с. 78-87).

З цього приводу суд зазначає наступне. Відповідно до статті 69 частини КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів

Відповідно до статті 82 частини 5 КАС України висновок експерта для суду не є обовязковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Відповідно до статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд констатує про відсутність будь-яких підстав незгоди з висновком судового експерта за результатами проведення пожежно-технічної експертизи від 28 грудня 2015 року за № 16308/15-47.

Суд також враховує активну поведінку відповідача по усуненню виявлених перевіркою порушень, яка свідчить на його користь.

Приймаючи до уваги вищевикладене, за відсутності доведеної загрози життю та здоровю людей суд не знаходить законних та обґрунтованих підстав для втручання в господарську діяльність відповідача шляхом застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення подальшої роботи Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) шляхом накладення печаток на розподільчі електрощити та вихідні двері приміщень, будівель, споруд відповідача по вул. Магнітогорській, 1 літ. "Ц", у місті Києві.

Отже, адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

У відповідності до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення статті 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 71 частиною 1 КАС України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивач належними доказами не підтвердив правомірність своїх вимог, натомість наявні в матеріалах справи докази дають суду підстави для висновку про необхідність відмови у задоволенні позовної заяви.

На підставі наведеного та керуючись статтями 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовної заяви Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення робіт відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

СуддяОСОБА_2