Постанова № 55872355, 11.02.2016, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 лютого 2016 рокум. Ужгород№ 807/911/15

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.,

при секретарі Стенавській А.М.,

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_1 - представник ОСОБА_2,

відповідача: Закарпатська митниця ДФС України - представник ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Закарпатської митниці ДФС про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 11 лютого 2016 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 17 лютого 2016 року.

28 травня 2015 року, ОСОБА_4 (далі - позивач) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), якою просить: 1) визнати неправомірними дії відповідача щодо припинення нарахування та виплати різниці у заробітній платі, як посадовій особі митного посту "Чоп-Залізничний" Закарпатської митниці ДФС України з 20.02.2014 року; 2) зобовязати відповідача здійснити позивачеві, як посадовій особі митного посту "Чоп-Залізничний" Закарпатської митниці ДФС України перерахунок, нарахування та виплату різниці у заробітній платі у період з 20.02.2014 року по 31.03.2014 року; 3) відшкодувати за рахунок відповідача на користь позивача моральну шкоду, яку вона оцінює в сумі 5000,00 грн.; 4) відшкодувати за рахунок відповідача 1000,00 грн. витрат на правову допомогу (а.с.3-5).

Позивач неодноразово уточнювала позовні вимоги, та за остаточними вимогами від 24 грудня 2015 року просить: 1) визнати протиправним дії Закарпатської митниці ДФС України щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_4 різниці у заробітній платі з 20 лютого 2014 року по 09 квітня 2015 року включно; 2) зобовязати Закарпатську митницю ДФС України здійснити ОСОБА_4 перерахунок, нарахування та виплату різниці у заробітній платі з 20 лютого 2014 року по 09 квітня 2015 року включно; 3) стягнути із Закарпатської митниці ДФС України на користь ОСОБА_4 5000,00 грн. у відшкодування заподіяної моральної шкоди; 4) стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці ДФС України на користь ОСОБА_4 всі судові витрати по справі, у тому числі 3 400,00 грн. витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги вмотивовані наступним. Позивач є посадовою особою Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України та у відповідності до наказу Чопської митниці Міністерства доходів і зборів України за № 93-о від 19.02.2014 року була переведена на ту саму посаду в рамках одного підрозділу, без змін в обсягах роботи та функціях і після затвердження та ведення в дію штатного розпису Чопської митниці Міндоходів на 2014 рік відбулося перепризначення працівників на посади та зменшено розмір заробітної плати. Відповідно відповідачем припинено з 20.02.2014 року нарахування та виплату позивачеві різниці у заробітній платі (без премії), яка визначена за умовами праці згідно з нормативно-правовими актами, що тратили чинність та розміром заробітної плати, встановленим за новими умовами оплати праці, повинна оплачуватися працівникам за час роботи на займаних посадах, котрі передбачені Додатками 24 та 25 Постанови КМУ № 268 від 09.03.2006 року із змінами, і у яких, у звязку з переходом на службу в Міндоходів України та прийняттям постанови КМУ № 597 від 07.08.2013 року, зменшився розмір заробітної плати чи/або грошового забезпечення (без премії). Вважає дії відповідача щодо припинення нарахування та виплати різниці у заробітній платі в період з 20.02.2014 року по 09.04.2015 року протиправним та таким, що суперечить вимогам п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 року за № 597, просить суд зобовязати останнього здійснити відповідний перерахунок та виплату, а також стягнути кошти за повязані з витратами на правову допомогу, а також відшкодувати завдану їй моральну шкоду, яку оцінює в розмірі 5000,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі з мотивів наведених у позовній заяві та просив суд задовольнити позов повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти заявлених позовних вимог з мотивів наведених у письмових запереченнях та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Пояснив наступне. Позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки дії відповідача є правомірними, а позов безпідставним. 28 жовтня 2013 року позивача було повідомлено про зміни істотних умов праці, а саме системи, розмірів оплати праці (у тому числі посадових окладів, надбавок і доплат) та найменування посад особового складу митниці, відтак 16 грудня 2013 року позивача переведено на посаду старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста "Чоп-залізничний" Чопської митниці. 06 лютого 2014 року позивача було попереджено про можливе звільнення із займаної посади, у звязку із скороченням штатної чисельності працівників митниці та було запропоновано вакантну посаду старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Чоп-Залізничний", з якою вона погодилася, відтак 20 лютого 2014 року за особистою заявою позивача було переведено на вище зазначену посаду, відповідно до п.1 ст.32 Кодексу законів про працю України, та відповідно до вимог цієї статті, відповідач стверджує, дане переведення є підставою для укладення нової трудової угоди, що вказує на наявність підстав для припинення доплат передбачених п.2 постанови КМУ від 07.08.2013 року № 597. Наведений підхід узгоджується із листом Територіальної державної інспекції з питань праці у Закарпатській області від 10.11.2014 року № 01-13/1467, листом Міністерства доходів і зборів України від 11.01.2014 року № 339/7/99-99-05-02-01-17. На цій підставі відповідач вважає, що митниця правомірно виплачувала різницю між заробітною платою до переведення на іншу посаду, а саме: до 20.02.2014 року.

Вимогу щодо стягнення моральної шкоди, відповідач вважає безпідставною та суперечить пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року за № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", оскільки позивачем не зазначено в чому полягає завдана йому моральна шкода, якими саме неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно та з яких міркувань виходить позивач визначаючи її розмір, зокрема якими доказами це підтверджує. Відповідача вважає також безпідставним вимогу позивача про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу в цивільних та адміністративних справах", розмір компенсації витрат на правову допомогу в цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою особою, а адміністративних справах - субєктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

03 жовтня 2013 року Міністром доходів і зборів України ОСОБА_5 було затверджено організаційну структуру Чопської митниці Міндоходів та погоджено з Директором Департаменту регулювання діяльності міністерства та його територіальних органів (а.с.37, 38).

28 жовтня 2013 року позивача було ознайомлено із повідомлення про зміни істотних умов праці, відповідно до ч.3 ст.32 Кодексу законів про працю України, а саме: системи, розмірів оплати праці (у тому числі посадових окладів, надбавок і доплат) та найменування посад особового складу митниці, що підтверджується її особистим підписом (а.с.29).

16 грудня 2013 року позивача було ознайомлено з посадовою інструкцією старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного посту "Чоп-Залізничний" Чопської митниці Міндоходів, що підтверджується її особистим підписом про отримання копії посадової інструкції (а.с.39-42).

27 грудня 2013 року Міністром доходів і зборів України ОСОБА_5 було затверджено структуру Чопської митниці Міндоходів станом на 01.01.2014 року та погоджено з Директором Департаменту регулювання діяльності Міністерства та його територіальних органів (а.с.35).

06 лютого 2014 року позивача було попереджено про можливе наступне вивільнення із займаної посади відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України та запропоновано вакантну посаду старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного посту "Чоп-Залізничний" Чопської митниці Міндоходів, з якою позивач погодилася, що підтверджується її особистим підписом (а.с.30).

06 лютого 2014 року позивачем подано заяву про переведення її на посаду старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного посту "Чоп-Залізничний" Чопської митниці Міндоходів (а.с.31).

19 лютого 2014 року за Наказом № 93-0 по особовому складу, керуючись ст.. 32 Кодексу законів про працю та відповідно до наказу Чопської митниці Міндоходів від 24 січня 2014 року переведено старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного посту «Чоп-залізчничний» Чопської митниці Міндоходів ОСОБА_4 з 20 лютого 2014 року на посаду старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного посту «Чоп-залізничний» Чопської митниці Міндоходів з посадовим окладом згідно з штатним розписом у розмірі 1 218, грн.. на місяць, ( а.с. 32)

При цьому, як слідує із наказу № 147-о від 30 січня 2015 року, відповідач керуючись частиною першою статті 32 та частиною четвертою статті 36 КЗпП України призначив у порядку переведення ОСОБА_4 з 01 лютого 2015 року на посаду старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного посту «Чоп-залізничний» Закарпатської митниці ДФС з посадовим окладом згідно з штатним розписом у розмірі 1218,00 грн. на місяць, звільнивши з посади старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного посту «Чоп-залізничний» Чопської митниці Міндоходів, ( а.с. 21-25). Вказані обставини підтверджуються й записами трудової книжки позивача ( а.с. 77-78)

25 лютого 2014 року позивача було ознайомлено із посадовою інструкцією старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного посту "Чоп-Залізничний" Чопської митниці Міндоходів, що підтверджується її особистим підписом про одержання копії посадової інструкції, (а.с.43-52).

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, позивач вживав заходів досудового врегулювання спору, шляхом подання колективного звернення та скарг разом з іншими посадовими особами, зокрема: зверталася з листом за № 04-01-280 від 14.02.2014 року до Територіальної державної інспекції з питань праці у Закарпатській області, на який була надана відповідь за № 01-03/400 від 14.03.2014 року, згідно останнього інспекція дійшла висновку, що відповідно до п.2 Постанови КМУ за № 597 від 07.08.2013 року, різниця між заробітною платою (без премій), яка визначена за умовами праці згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність, та розміром заробітної плати, встановленими за новими умовами оплати праці, повинні виплачуватися працівникам за час роботи на займаних посадах котрі передбачені додатками 24 та 25 Постанови КМУ № 268 від 09.03.2006 року із змінами, і у яких, в звязку з переходом на службу в Міністерство доходів і зборів України та прийняттям постанови КМУ № 597 від 07.08.2013 року, зменшився розмір заробітної плати чи/або грошового забезпечення (без премії) (а.с.8).

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України за № 217/13/116-14 від 12.06.2014 року, Міністерству доходів і зборів України повідомлено, що виплата різниці у заробітній платі виплачується працівникам поки вони працюють на займаній посаді і не виплачується у разі переведення його із займаної посади на іншу посаду. Переведення на іншу роботу це будь-яка зміна трудової функції (спеціальності, кваліфікації чи посади) працівника, місця роботи, а також обумовлених угодою сторін умов трудового договору, що не були викликані змінами в організації виробництва і праці, (а.с.11).

10 листопада 2014 року Територіальною державною інспекцією з питань праці у Закарпатській області направлено листа за № 01-13/1467 в.о. начальнику Чопської митниці Міністерства доходів і зборів України ОСОБА_6, відповідно до якого надано розяснення стосовно застосування п.2 постанови КМУ від 07.08.2013 за № 597, а саме: право на отримання згаданої вище доплати мають працівники, які до і після прийнятої постанови перебувають на тій же посаді відповідно до трудової угоди, також право на зазначену категорію доплат мають працівники, які відповідно до ч.2 ст.32 Кодексу законів про працю України були переміщенні в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, для виконання трудової функції згідно займаної ними посади, що було оформлено відповідним наказом. Разом з тим, працівники, які наказом митниці (за їх згодою) були переведені на посади в новоутворенні структурні підрозділи - не мають права на доплату передбачену п.2 Постанови КМУ від 07.08.2013 року за № 597, оскільки переведення працівників в розумінні ч.1 ст.32 Кодексу законів про працю України слід класифікувати, як укладення нової трудової угоди, (а.с.34).

21 листопада 2014 року на звернення працівників митниці Закарпатською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері надано відповідь за № 61-2016-1951 вих.14, якою повідомлено про безпідставне припинення виплат різниці у заробітній платі посадовим особам Чопської митниці та повідомлено, що зібрані матеріали перевірки скеровано до прокуратури Закарпатської області для вирішення питання щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за фактом грубого порушення законодавства про працю, (а.с.12).

Згідно з листом Державної фіскальної служби України за № 4546/6/99-99-05-02-03-13 від 04.03.2015 року "Про надання розяснення" на адресу Всеукраїнської професійної спілки працівників органів ДФС України надано аналогічне розяснення щодо оплати різниці у заробітній платі, (а.с.9, 10).

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.04.2014 року за № 236 "Про Державну фіскальну службу" утворено Державну фіскальну службу України шляхом реорганізації Міністерства доходів і зборів України.

Чопську митницю Міндоходів реорганізовано шляхом приєднання її до Закарпатської митниці ДФС, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 311.

У відповідності до п.2 цієї постанови, встановлено, що забезпечення діяльності Державної фіскальної служби у 2014 році здійснюватиметься в межах видатків передбачених Міністерству доходів і зборів.

У відповідності до абзацу 3 пункту 2 постанови № 236 за посадовими особами органів Державної фіскальної служби та особами рядового і начальницького складу податкової міліції, які переходять на службу до Державної фіскальної служби та її територіальних органів, членами їх сімей зберігаються умови матеріального забезпечення, пільги та інші соціальні гарантії, встановлені відповідно до законодавства для посадових осіб органів доходів і зборів та осіб рядового і начальницького складу податкової міліції.

Однією з умов оплати праці органів доходів і зборів, які мали зберігатися при переході до Державної фіскальної служби України, є виплата різниці у заробітній платі, яка виплачувалась відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 року за № 597 "Про деякі питання оплати праці працівників Міністерства доходів і зборів та його територіальних органів".

Наказом Міністерства доходів і зборів від 28.11.2014 року за № 45 розпочато реорганізацію Чопської митниці Міндоходів.

Відповідно до організаційної структури Чопської митниці Міндоходів, затвердженої Міністерством доходів і зборів України від 03.10.2013 року, до структурного підрозділу митний пост "Чоп-Залізничний" входили відділи митного оформлення, а саме: № 1, № 2, № 3, № 4 та сектор митного оформлення № 1 (міжнародних поштових та експрес відправлень), працівники яких здійснювали митний контроль як на вантажному напрямку так і на пасажирському напрямку.

Як вбачається із структури Чопської митниці Міндоходів станом на 01.01.2014 року, затвердженої Міністерством доходів і зборів України 27 грудня 2013 року, структурний підрозділ митний пост "Чоп-Залізничний" зазнав змін, а саме: створено відділи митного оформлення № 1, № 2 та № 3 (міжнародних поштових та експертних відправлень. Відтак, з 01 січня 2014 року змінено структуру митного поста "Чоп-Залізничний".

Згідно вимог статті 32 Кодексу законів про працю України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоровя.

Пунктом 31 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 року за № 9 міститься розяснення, що відповідно до ст.32 Кодексу законів про працю України, переведення на іншу роботу допускається тільки за згодою працівника. Переведенням на іншу роботу вважається доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеній трудовим договором. Не вважається переведенням, що потребує згоди працівника, переміщення його на тому ж підприємстві (в установі, організації) на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ на території підприємства в межах тієї ж місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою і з тими ж істотними умовами праці.

Так, в судовому засіданні встановлено, що після переведення заробітна плата позивачки складалась з: посадового окладу в розмірі 1147,00 грн., надбавки за спеціальне звання у розмірі 125,00 грн., надбавки за вислугу років в розмірі 318,00 грн., надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливих завдань у розмірі 795.00 грн. та надбавки за особливі умови служби в митних органах у розмірі 890,40 грн. Разом 3 275,40 грн.

В результаті прийняття Постанови Кабінету Міністрів України №597 від 07.08.2013 року Постанова Кабінету Міністрів України №676 від 18.07.2012 року втратила чинність. А відтак умови праці працівників митниці Міндоходів визначались Постановою Кабінету Міністрів України №268 від 09.03.2006 року, основною відмінністю яких було те, що в переліку щомісячних надбавок була відсутньою надбавка за особливі умови служби в митних органах та вираховувалась у відсотковому відношенні до посадового окладу і щомісячної надбавки за звання.

Таким чином, в результаті даного оплата праці позивача стала меншою, трудові функції позивача не змінилися та дещо збільшилися, що випливає із посадових інструкцій позивача, тобто діючі умови оплати праці перейшли в бік погіршення.

Пунктом 3 указу Президента України від 18.03.2013 року № 141/2013 передбачено, що за посадовими особами органів державної податкової та митної служб та особами рядового і начальницького складу податкової міліції, які переходять на службу до Міністерства доходів і зборів України та його територіальних органів, членами їх сімей зберігаються умови оплати праці та матеріального забезпечення, пільги та інші соціальні гарантії (у тому числі медичне обслуговування, санаторно-курортне та пенсійне забезпечення), встановлені відповідно до законодавства для посадових осіб органів державної податкової та митної служб та осіб рядового і начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей.

Суд зазначає, що питання заробітної плати позивача регламентувалось Постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", якою затверджено схеми посадових окладів керівних працівників, спеціалістів і службовців в тому числі і органів прокуратури, судів та інших органів державної влади, згідно з додатками 1-47, 55, а також розміри надбавок за ранг державного службовця, дипломатичний ранг, спеціальне звання та окладів осіб рядового і начальницького складу податкової міліції за спеціальні звання та класний чин згідно з додатками 56 - 59.

Разом з тим, 10.09.2013 року набула чинності Постанова № 597 "Деякі питання оплати праці працівників Міністерства доходів і зборів та його територіальних органів" у відповідності до якої були внесені зміни до Постанови № 268. Відтак, у відповідності до пункту 2 Постанови № 597 передбачено, що у разі зменшення у зв'язку з прийняттям цієї постанови розміру заробітної плати (без премії), грошового забезпечення (без премії) в окремих працівників, умови оплати праці яких визначені цією постановою, на час роботи на займаній посаді виплачується різниця між заробітною платою (без премії), грошовим забезпеченням (без премії), визначеними за умовами оплати праці згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність, та розміром заробітної плати, встановленим за новими умовами оплати праці.

У відповідності до частини 1 статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Статтею 32 КЗпП України, визначено порядок переведення на іншу роботу. Зміна істотних умов праці.

Частиною першою даної норми, визначено, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

З аналізу частини 4 статті 36 КЗпП України, слідує, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Згідно частини 3 статті 32 Кодексу законів про працю України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

У відповідності до пункту 2 Постанови № 597 передбачено, що у разі зменшення у зв'язку з прийняттям цієї постанови розміру заробітної плати (без премії), грошового забезпечення (без премії) в окремих працівників, умови оплати праці яких визначені цією постановою, на час роботи на займаній посаді виплачується різниця між заробітною платою (без премії), грошовим забезпеченням (без премії), визначеними за умовами оплати праці згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність, та розміром заробітної плати, встановленим за новими умовами оплати праці.

Крім того, оскільки внаслідок переведення 20 лютого 2014 року, 01 лютого 2015 року позивача на вищевказану посаду, то суд приходить до переконання, що не можна вважати зміною посади тільки зміну структурного підрозділу, якщо не змінилися трудові функції, що свідчить скоріше про переміщення позивача в інший структурний підрозділ, а не переведення її на іншу роботу чи припинення раніше укладеного трудового договору, в даному випадку шляхом звільнення позивачки за наказом від 30 січня 2015 року із займаної посади та укладенням нового договору, про що також зазначено в листі Державної фіскальної служби України від 04.03.2015 року за № 4546/6/99-99-05-02-03-15 (а.с.9).

Таким чином, в результаті встановлених фактів та наведених норм законодавства право позивача на оплату праці порушене шляхом його погіршення.

Відповідно до вимог ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно статті 585 Митного кодексу України, держава забезпечує достатній рівень оплати праці посадових осіб органів доходів і зборів з метою створення матеріальних умов для незалежного і сумлінного виконання ними службових обовязків.

Заробітна плата посадової особи органів доходів і зборів складається з посадового окладу, надбавок до нього, премії, доплат та інших виплат, розмір та порядок встановлення яких визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 103 Кодексу законів про працю України встановлено, що про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Враховуючи вищенаведене, дії відповідача по припиненню нарахування та виплати в період з 20 лютого 2014 року та з 01 лютого по 09.04.2015 року, (у зв'язку із змінами за Постановою КМ № 153 від 31.03.2013 року, яка чинна з 10 квітня 2015 року) різниці у заробітній платі є протиправними та слід зобовязати останнього здійснити перерахунок, нарахування та виплату різниці у заробітній платі ОСОБА_4. За таких обставин позов в цій частині підлягає задоволенню як обґрунтований.

Щодо стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн., суд констатує наступне.

В статті 237-1 КЗпП України, передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди) від 31.03.1995 року (зі змінами) під моральною шкодою потрібно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У відповідності до п. 5 вказаної постанови Пленуму Верховного суду України при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди зясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен зясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Однак доказів на підтвердження моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків позивачем, внаслідок порушення відповідачами його трудових прав суду не подано.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Входячи з вищенаведене, суд прийшов висновку, що позивач не навів відповідних доводів щодо наявності спричиненої моральної шкоди та зокрема її розміру.

Щодо вимоги адміністративного позову в частині стягнення з відповідача витрат повязаних з наданням правової допомоги в розмірі 3 400,00 грн., судом встановлено наступне

Відповідно до статті 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

До складу витрат, пов'язаних із оплатою правової допомоги, включаються витрати на оплату праці адвоката або іншого фахівця у галузі права (гонорар), а також відшкодування витрат, зумовлених наданням правової допомоги, зокрема, витрати, пов'язані із виконанням процесуальних дій по справі (наприклад, збір доказів, копіювання документів).

Відповідно до ч. 2 ст. 90 КАС України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Судом встановлено, що згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" установлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 вересня 2015 року - 1378, 00 грн. відповідно розмір компенсації витрат на правову допомогу не повинен перевищувати 551,20, 20 грн. (1378,00 грн. х 40% = 551,20 грн. ) за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Відповідно до наданого адвокатом розрахунку погодинної вартості послуг, загальна кількість годин обслуговування становить 5 годин, з яких: перегляд документів 0,5 години 275, 00 грн.; перегляд законодавчої бази 1 год 550,00 грн..; надання консультації клієнту 0,5 год 275, 00 грн.; підготовка позовної заяви у новій редакції 2 год х 375, 00 грн.; участь у судових засіданнях 1 год 550,00 грн. Отже загальна вартість наданих послуг становить 2400 грн. Вказане стверджується розрахунком вартості правової допомоги, ( а.с. 95); квитанцією до прибуткового касового ордеру № 09 від 27 листопада 2015 року на суму 2 400, 00 грн. ( а.с.106). В іншій частині витрат на правову допомогу такі не підтверджені належними та допустимими доказами, а отже не підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 17, 71, 86, 160,163,165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов ОСОБА_4 до Закарпатської митниці ДФС про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Закарпатської митниці ДФС щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_4 різниці у заробітній платі з 20 лютого 2014 року по 09 квітня 2015 року.

3. Зобов'язати Закарпатську митницю ДФС здійснити ОСОБА_4 перерахунок, нарахування та виплату різниці у заробітній платі з 20 лютого 2014 року по 09 квітня 2015 року.

4. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39515893, юр. адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Собранецька, 20) на користь позивача ОСОБА_4 понесені витрати на правову допомогу у розмірі 2400,00 грн. ( дві тисячі чотириста гривень 00 коп.).

5. В частині інших позовних вимог - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяОСОБА_7