Ухвала суду № 55872216, 17.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року Справа № 876/4303/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Мікули О.І., Курильця А.Р.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ДПІ у Личаківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2015р. по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ліол» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівський області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

26.12.2014р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області №00001072204 від 15.12.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість на суму 493050,0 грн., в т.ч. 326700,0 грн. за основним платежем та 164350,0 грн. за штрафними санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що реальність правовідносин з ПП «Хімінвест» підтверджується належним чином оформленими первинними документами. В основу висновків про допущені позивачем порушення покладено лише твердження про те, що акти наданих послуг, подані позивачем для перевірки, оформлені з порушенням вимог законодавства. Вважає, що оскільки форма акта про надання послуг не затверджена жодним нормативно-правовим актом, то такий складається сторонами за довільною формою, яка повинна містити перелік відомостей, визначений законодавством.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.03.2015 року позов задоволено.

Відповідач оскаржив дану постанову з підстав неправильного та неповного дослідження доказів і встановлення обставин у справі, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів: оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій па підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога, щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193,1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг), сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування; податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту; навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору не свідчить про реальність вчинення відповідної операції, оскільки реалізація умов договору і та його фактичне виконання для цілей ведення податкового обліку має бути підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

В актах виконаних робіт не вказано чітко, які саме дослідження та консультації були надані та які програми дій складені при налагодженні роботи з конкретними групами товарів, не вказано обсяги наданих послуг в натуральному виразі, не конкретизовано зміст наданих послуг в натуральному та вартісному виразі, а також акти не містять інформації про фактично понесені витрати на здійснення інформаційно-консультаційних послуг.

Документи якими позивач обґрунтовує свою правову позицію не можуть беззаперечно підтверджувати фактичність господарських операцій (придбаних товарів (робіт, послуг)).

Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не зявилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Ліол» (код ЄДРПОУ 23886934) з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту по декларації з ПДВ за травень, червень, липень, серпень 2014 року, про що складено акт №499/22-04/23886934 від 02.12.2014р., яким встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість за травень - серпень 2014 року на суму 328700,0 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №00001072204 від 15.12.2014р..

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів, виходив з наступного:

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, між позивачем та ПП «Хімінвест» укладено договір №1703-01 про надання посередницьких (агентських) послуг від 17.03.2014р., відповідно до умов якого замовник (позивач) доручає, а виконавець (ПП «Хімінвест») зобов'язується здійснити пошук покупців товару замовника, інформувати покупців про асортимент, призначення, якість товару замовника, надавати покупцям економічно-технічні обґрунтування переваг товару виробників, що представляє замовник, перед аналогічними товарами інших виробників, наявними на споживчому ринку, консультувати покупців з приводу замовлень товару замовника та проводити обробку замовлень, проводити роботу з відновлення співпраці з покупцями, проводити консультації з діючими покупцями товару.

Реальність здійснення господарських операцій з ПП «Хімінвест» підтверджується: актом передачі інформації від 17.03.2014р., актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.05.2014р., від 27.06.2014р., від 31.07.2014р., від 29.08.2014р., звітами про виконання договору від 30.05.2014р., від 27.06.2014р., від 31.07.2014р., від 29.08.2014р.

Оплата за отримані від ПП «Хімінвест» послуги здійснена позивачем, що підтверджується банківськими виписками за період травень - серпень 2014 року (Т.1 а.с.42 - 68).

Податкові накладні виписані зареєстрованими в установленому законом порядку суб'єктами господарювання, платниками податку на додану вартість. Всі податкові накладні отримані позивачем від контрагентів, оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме ст.201 Податкового кодексу України.

Первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Жодних зауважень щодо їх оформлення податковий орган не пред»являв.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Покликання податкового органу на неможливість підтвердження господарських операцій між позивачем та ПП «Хімінвест» неналежним оформленням актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) не зазначенням у них які саме дослідження та консультації були надані та які програми дій складені при налагодженні роботи з конкретними групами товарів, не вказано обсяги наданих послуг в натуральному виразі, не конкретизовано зміст наданих послуг в натуральному та вартісному виразі, а також акти не містять інформації про фактично понесені витрати на здійснення інформаційно-консультаційних послуг, не заслуговує на увагу і колегії суддів, оскільки чинним законодавством форма акта про надання послуг не затверджена, а тому такий складається сторонами за довільною формою, яка повинна містити перелік відомостей, визначений законодавством, що правильно зазначив суд першої інстанції. Крім того, законодавець не передбачає обов'язку сторін зазначати в акті про виконані роботи (надані послуги) обсяги наданих послуг в натуральному виразі чи інформацію про фактично понесені витрати на здійснення інформаційно-консультаційних послуг.

Виконання договорів поставки з контрагентами, укладеними за сприяння ПП «Хімінвест», ПАТ «Львівський холодокомбінат», ПАТ «Вім-Біль-Данн Україна», ПАТ «Ковельмолоко», ПАТ «Запорізький оліяжиркомбінат», ПГО АПВГ «Фірма Ласка», ПП «Вомонд», ТзОВ «Аквафрост», ДП «Старокостянтинівський молочний завод», ПАТ «Городенківський сирзавод», ТзОВ «Птахофабрика Снятинська нова» підтверджено договорами поставки, податковими та видатковими накладними, актами та розрахунками, даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних і банківських виписок (Т.1 а.с.69 154, 180 - 215), які досліджувались судом першої та апеляційної інстанції.

Також, слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом першої та апеляційної інстанції не встановлено, що між позивачем та зазначеними у акті перевірки контрагентами, не виникли господарські зобов'язання, факт виконання яких підтверджується належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи.

При цьому, колегія суддів враховує вимоги ч.2 ст.71 КАС України, якою передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч.2 ст.5, ст.94 КАС України та Закону України «Про судовий збір» в редакції від 22.05.2015р., з ДПІ у Личаківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області підлягає стягненню судовий збір в сумі 5359,20 грн. (2 % розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати 4872,0 грн. * 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги).

Керуючись ст.ст.94, 160, 195 - 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у Личаківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2015р. по справі №813/8748/14 без змін.

Стягнути з ДПІ у Личаківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області на рахунок отримувача №31219206781004 УДКСУ у Галицькому районі м.Львова код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38007573 Банк отримувача ГУДКСУ у Львівській області Код банку отримувача (МФО 825014 Код класифікації доходів бюджету 22030001, "Призначення платежу" - судовий збір, код 34668371 5359 (п»ять тисяч триста п»ятдесят дев»ять) грн. 20 коп. судового збору.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: М.П.Кушнерик

Судді: О.І.Мікула

ОСОБА_1