Постанова № 55872007, 18.01.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2016 р. Справа №805/5011/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кірієнко В.О.,

при секретарі Шерстюк Н.А.,

за участю представників сторін

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Азоврітейл» до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірними дій, скасування рішення №1333/10/05-18-17-13 від 23.10.2015року, зобовязання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Азоврітейл» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 02.04.2015року за №9057242184, скасування рішення №1333/10/05-18-17-13 від 23.10.2015року про відмову у прийнятті податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 02.04.2015року за №9057242184, зобовязання прийняти податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 02.04.2015року за №9057242184 датою її фактичного отримання, зобовязання виключити з інтегрованої картки платника податків за кодом бюджетної класифікації 18010400 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками обєктів нежитлової нерухомості» борг (недоїмку), яку нараховано на підставі податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 17.02.2015року за №9017035805.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що ним на підставі договору про визнання електронних документів було подано в електронному вигляді до податкового органу податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 02.04.2015року за №9057242184, яку було прийнято Макіївською ОДПІ 02.04.2015року о 17год.03хв., про що свідчить квитанція №2. Проте, 30.10.2015року підприємством було отримано лист податкового органу від 23.10.2015року за №1333/10/05-18-17-13, в якому зазначено, що податкова декларація від 02.04.2015року за №9057242184 була подана позивачем з порушенням приписів п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України, а саме: не заповнено реквізити, які відповідають сутності податку та є необхідними для його адміністрування (тип обєкта житлової нерухомості, загальна площа обєкта житлової нерухомості, ставка податку, тощо), внаслідок чого декларація втрачає визначений Кодексом статус та не може бути проведена до інтегрованої картки платника податків за кодом бюджетної класифікації. При цьому, відповідачем не було виконано приписи п.49.11 ст.49 Податкового кодекс України та не направлено позивачу повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причини такої відмови, чим було позбавлено позивача права на оскарження рішення контролюючого органу про відмову у прийнятті його податкової декларації та/або права подати нову податкову декларацію.

В судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. В матеріалах справи наявні письмові заперечення проти позову, в яких зазначено, що декларації позивача з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 02.04.2015року за №9057242184 не надано статус неподаткової звітності, у звязку з чим повідомлення позивачу не направлялось. Зазначив, що податкова декларація від 02.04.2015року за №9057242184 була подана позивачем з порушенням приписів п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України, а саме: не заповнено реквізити, які відповідають сутності податку та є необхідними для його адміністрування (тип обєкта житлової нерухомості, загальна площа обєкта житлової нерухомості, ставка податку, тощо).

Просив суд відмовити у позовних вимогах у повному обсязі.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Азоврітейл» зареєстроване в якості юридичної особи 29.10.2007 року, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (ЄДРПОУ 35514807), адреса розташування: 83058, Донецька обл., м. Донецьк, вул. Арктики, буд. 1В.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Азоврітейл» укладено договір про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного звязку або на електронних носіях, як оригіналу, що не є спірним в даній справі.

Позивачем на підставі зазначеного договору 17.02.2015 року здійснено направлення в електронному вигляді до податкового органу уточнюючу податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 17.02.2015 року №9017035805 на загальну суму 319 573,97грн., яка була прийнята відповідачем 17.02.2015року о 14год.09хв., про що свідчить квитанція №2 (арк.с.17).

02.04.2015року позивачем здійснено направлення в електронному вигляді до податкового органу податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 02.04.2015року №9057242184, якою було зменшено податкові зобовязання з податку на 2015рік на загальну суму 319 573,97грн., яка була прийнята відповідачем 02.04.2015року о 17год.03хв., про що свідчить квитанція №2 (арк.с.22).

Проте, як вбачається з листа Макіївської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 23.10.2015року за №1333/10/05-18-17-13 вбачається, що податкова декларація від 02.04.2015року за №9057242184 була подана позивачем з порушенням приписів п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України, а саме: не заповнено реквізити, які відповідають сутності податку та є необхідними для його адміністрування (тип обєкта житлової нерухомості, загальна площа обєкта житлової нерухомості, ставка податку, тощо), внаслідок чого декларація втрачає визначений Кодексом статус та не може бути проведена до інтегрованої картки платника податків за кодом бюджетної класифікації.

Крім того, податковим органом було зазначено, що станом на 23.10.2015року по інтегрованій картці платника податків ТОВ «Азоврітейл» за кодом бюджетної класифікації 18010400 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками обєктів нежитлової нерухомості» обліковується недоїмка у сумі 159786,98грн., яка виникла внаслідок несплати підприємством податкового зобовязання, нарахованого платником самостійно згідно наданої податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 17.02.2015 року №9017035805 по термінам сплати 30.04.2015року та 30.07.2015року.

Відповідно до п.п.48.1 ст.48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Згідно п.48.2 ст.48 Кодексу обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності) (п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України).

Відповідно до приписів п.48.7 ст.48 Кодексу податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають (п.48.8 ст.48 Кодексу).

Згідно п.49.9 ст.49 Кодексу за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Відповідно до п.п.49.11.1 ст.49 Кодексу у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, зокрема, у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою, зокрема, у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк (п.п.49.9.2 ст.49 Кодексу).

Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється (п.49.10 ст.49 Кодексу).

Щодо позовних вимог ТОВ «Азоврітейл» стосовно визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 02.04.2015року за №9057242184 та зобовязання прийняти податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 02.04.2015року за №9057242184 датою її фактичного отримання, суд зазначає наступне.

Згідно п.49.15 ст.49 Кодексу податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 №765 було затверджено «Порядок ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів», відповідно до приписів п.3 Розділу І інтегрована картка платника форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску, що включає комплекс облікових показників з інтегрованих підсистем, за повноту, достовірність і своєчасність відображення яких несуть відповідальність структурні підрозділи територіальних органів Міндоходів за функціональними напрямами роботи.

Згідно Розділу ІІ п.п.1, 2 Порядку з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати за кожним платником.

Відповідно до Розділу ІІІ п. 1 Порядку нарахуванню в інтегрованій картці платника підлягають, зокрема, зобовязання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, самостійно визначені платником.

Зобовязання, штрафні санкції, пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником у звітності, відображаються територіальним органом Міндоходів в інтегрованій картці платника.

Згідно Розділу ІІІ п.4 Порядку нарахування податків, зборів та сум єдиного внеску в інтегрованій картці платника здійснюються відповідно до звітності, що подається платником до територіального органу Міндоходів, а також митних та інших платежів на підставі оформленої митної декларації.

Нарахування узгоджених сум грошових зобовязань за податками, зборами, митними платежами та сум єдиного внеску, нарахованих до сплати, в інтегрованій картці платника здійснюється датою граничного строку сплати таких нарахувань.

При поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує грошові зобовязання минулих податкових періодів платника та ліквідаційної звітності, нарахування в інтегрованій картці платника проводиться датою його подання.

Узагальнюючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у випадку прийняття контролюючим органом податкової звітності платника податків, зобовязання, зазначені у цій звітності підлягають нарахуванню в інтегрованій картці платника.

Також, з аналізу наведених норм вбачається, що прийняття податковим органом податкової декларації є його обовязком, окрім випадків подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу.

Разом з тим, законодавцем визначений вичерпний перелік обов'язкових реквізитів, які повинна містити податкова декларація (п.48.3 ст.48 Кодексу), в якому відсутні такі реквізити як тип обєкта житлової нерухомості, загальна площа обєкта житлової нерухомості, ставка податку, тощо.

Суд також зазначає, що податковим законодавством передбачений безпосередній обовязок контролюючого органу щодо надання платнику податків письмового повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Проте, відповідачем до суду не надано доказів надання позивачу письмового повідомлення про відмову у прийнятті його податкових декларацій із зазначенням причин такої відмови.

Таким чином, позивачем було подано спірну уточнюючу декларацію з дотриманням вимог Податкового кодексу України в частині заповнення обовязкових реквізитів декларації. Проте, контролюючим органом, в порушення приписів Порядку не були здійсненні нарахування, визначені уточнюючою податковою декларацією в інтегрованій картці платника, що створило для платника податків негативні наслідки у вигляді утворення недоїмки за цим видом податку/збору.

З огляду на зазначене, дії податкового органу стосовно не здійснення нарахувань, визначених податковою звітністю, що мали ті ж наслідки для платника податків, що й відмова у прийнятті податкової декларації прирівнюються судом до відмови у прийнятті його податкової декларації.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 7 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при вчиненні певних дій, діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дії, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

З огляду на зазначене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 02.04.2015року за №9057242184.

Приймаючи до уваги приписи ч. 2 ст. 11 КАС України, за для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає необхідним вийти за межи позовних вимог, та зобовязати відповідача прийняти податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 02.04.2015року за №9057242184 датою її фактичного отримання з урахуванням всіх показників зазначеної податкової звітності, у тому числі нарахування до зменшення податкового зобовязання з податку на 2015рік (позитивне значення (р.7-р.6)).

Стосовно позовних вимог в частині скасування рішення відповідача №1333/10/05-18-17-13 від 23.10.2015року про відмову у прийнятті спірної податкової декларації, суд зазначає наступне.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку субєкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

З урахуванням цього Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Зважаючи на те, що лист Макіївської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області №1333/10/05-18-17-13 від 23.10.2015року не породжує для підприємства певні правові наслідки, не спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не має обовязкового характеру для субєктів цих відносин, суд вважає, що в даному випадку права позивача не порушені та не потребують судового захисту, у звязку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог в частині зобовязання виключити з інтегрованої картки платника податків за кодом бюджетної класифікації 18010400 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками обєктів нежитлової нерухомості» борг (недоїмку), яку нараховано на підставі податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 17.02.2015року за №9017035805, суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, діяльність податкового органу є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією контролюючого органу.

Дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Під дискреційними повноваженнями суд розуміє сукупність прав та обов'язків, закріплених у встановленому законодавством порядку за ДФС, які вона застосовує на власний розсуд. Наділивши державний орган дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Право на включення/виключення нарахувань з/до інтегрованої картки платника податків є дискреційним повноваженням, а тому задоволення позовної вимоги в частині зобовязання виключити з інтегрованої картки платника податків за кодом бюджетної класифікації 18010400 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками обєктів нежитлової нерухомості» борг (недоїмку), яку нараховано на підставі податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 17.02.2015року за №9017035805 є формою втручання в дискреційні повноваження державного органу.

За таких обставин у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в зазначеній частині.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Згідно з частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем порушений порядок прийняття податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у звязку з чим позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 3 цієї статті якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст. 2, ст. 7 - 15, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 - 154, ст. 158 - 163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Азоврітейл» до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірними дій, скасування рішення №1333/10/05-18-17-13 від 23.10.2015року, зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Макіївської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 02.04.2015року за №9057242184.

Зобовязати Макіївську обєднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області прийняти податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 02.04.2015року за №9057242184 датою її фактичного отримання з урахуванням всіх показників зазначеної податкової звітності, у тому числі нарахування до зменшення податкового зобовязання з податку на 2015рік (позитивне значення (р.7-р.6)).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Макіївської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (85302, м. Красноармійськ, вул. Горького, буд.1, код ЄДРПОУ 38660470) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Азоврітейл» (83058, м. Донецьк, вул. Арктики, буд.1в, ЄДРПОУ 35514807) судовий збір у розмірі 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 18.01.2016 року.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25.01.2016 року.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кірієнко В.О.