Постанова № 55871865, 17.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 756/9608/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Белоконна І.В.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Старової Н.Е.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на постанову Оболонського районного суду міста Києва від 18 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Оболонського районного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними дії відповідача щодо оподаткування пенсії позивача; зобов'язання відповідача виплачувати позивачу пенсію у повному розмірі у відповідності з вимогами Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Конституції України, зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу з 01 січня 2015 року справлених з пенсії позивача податків.

Оболонський районний суд міста Києва своєю постановою від 18 грудня 2015 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Оболонського районного суду міста Києва від 18 грудня 2015 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є військовим пенсіонером, інвалідом ВВВ ІІІ групи та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 1988 року.

Відповідно до Довідки щодо пенсії за вислугу років позивач отримує пенсію у розмірі 6 411, 89 грн. на місяць, з якої вираховується податок на доходи фізичних осіб 413, 68 грн., військовий збір на доходи фізичних осіб 41, 37 грн.

Відповідно до п. 164.1 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Згідно з п.п. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції зі змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи») до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

П. 16-1 Підрозділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Таким чином, об'єктом оподаткування військового збору є розмір доходу, з якого справляється податок на доходи фізичних осіб.

Оскільки, положення Податкового кодексу України в частині оподаткування пенсії набрали чинності 01 січня 2015 року, і такими, що не відповідають Конституції України не визнавалися, то відповідач, здійснював відповідні відрахування відповідно до законодавства, чинного станом на час виникнення спірних правовідносин.

В обґрунтування адміністративного позову позивач посилається на п. 23 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», відповідно до якої, на думку позивача, він звільнений від сплати податків, зборів, мита всіх видів та земельного податку.

Так, відповідно до п. 23 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни та прирівняним до них особам надаються пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.

Конструкція вказаної норми не передбачає звільнення інвалідів війни від сплати податків, а лише встановлює надання пільг таким особам з їх сплати.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими та таким, що спростовують висновки суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі «Airey проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Kjartan Asmundsson проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів також вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача виплачувати пенсію без відрахування з неї податку на дохід фізичних осіб та військового збору, оскільки судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що 17 липня 2015 року Президентом України було підписано Закон України «Про внесення зміни до статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування пенсій інвалідів війни та деяких інших категорій осіб». Підпункт 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2011 року, NN 13 - 17, ст. 112) доповнено абзацом другим такого змісту: «Положення цього підпункту не застосовується до пенсій, призначених учасникам бойових дій у період Другої світової війни, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Згідно з внесеними змінами з 01 вересня 2015 року з пенсії, яка виплачується позивачу, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір не відраховуються.

Оскільки, положення ПК України в частині оподаткування пенсії набрали чинності 01 січня 2015 року, і не визнані такими, що не відповідають Конституції України, то відповідач, здійснюючи відповідні відрахування, діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови були порушені норми чинного матеріального права, і як наслідок, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві - задовольнити.

Постанову Оболонського районного суду міста Києва від 18 грудня 2015 року - скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 - відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Старова Н.Е.

Файдюк В.В.