Постанова № 55871788, 16.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/23211/15 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2.) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Відповідач, Департамент ДВС) про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Кузьменка О.С. від 08.09.2015 року по виконавчому провадженню №27152519 про стягнення з боржника - ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 3 702 659,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.12.2015 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з неповідомленням Позивачем у встановлений законом триденний строк державного виконавця про виконання рішення у повному обсязі оскаржувана постанова прийнята правомірно, а відтак скасуванню не підлягає.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому звертає увагу на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неврахування судом порушення Відповідачем строку та порядку направлення постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про поновлення виконавчого провадження, а також порушення строків вчинення виконавчих дій. Крім того, вказує на неврахування судом повного виконання боржником рішення протягом періоду, коли виконавче провадження було зупинено. Поряд з іншим, підкреслює незабезпечення судом належного дослідження всіх обставин справи у зв'язку з неотриманням матеріалів виконавчого провадження.

У судовому засіданні представник Відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наголошуючи на обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Позивач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув, явку повноважного представника не забезпечив.

При цьому викладені у клопотаннях Позивача та його представника підстави для відкладення розгляду справи судовою колегією оцінюються критично, оскільки, по-перше, представляти інтереси ОСОБА_2 уповноважений не тільки ОСОБА_4, а й ОСОБА_5, по-друге, допит клієнта ОСОБА_4 було призначено на 12:00, у той час як розгляд справи судом апеляційної інстанції було призначено на 10:10, по-третє, обов'язковою явка сторін у судове засідання не визнавалася.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, постановою державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Каращук К.Л. від 06.06.2011 року ВП №27152519 (а.с. 18) відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа Печерського районного суду м. Києва №2-7401/10, виданого 29.03.2011 року (а.с. 15), про стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_7 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованість за кредитними договорами №011-05/968 від 24.04.2008 року, №012-05/969 від 24.04.2008 року, №011-05/970 від 24.04.2008 року у розмірі 37 024 770,00 грн., судовий збір в розмірі 1 700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн. При цьому боржнику було надано семиденний строк для добровільного виконання постанови з моменту її винесення.

Як встановлено судом першої інстанції з пояснень Позивача, копію постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №27152519 від 06.06.2011 року останнім отримано 06.07.2011 року про що, на її думку, свідчить наявна у матеріалах справи копія конверту (а.с. 19).

У зв'язку з отриманням зазначеної постанови про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_2 07.07.2011 року звернулася до ВПВР Департаменту ДВС із заявою (вх. №9359-0-33-11) (а.с. 21-22) про зупинення виконавчого провадження на підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2011 року у справі №6-11997ск11 до закінчення касаційного провадження. Вказаною ухвалою суду (а.с. 16) було зупинено виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 10.12.2010 року до закінчення касаційного провадження у справі.

Постановою старшого державного виконавця ДВС України Каращук К.Л. від 19.07.2011 року (а.с. 24) виконавче провадження №27152519 було зупинено до закінчення касаційного провадження у справі.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.08.2011 року (а.с. 25-26) касаційну скаргу ОСОБА_7 та ОСОБА_2 - відхилено, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 10.12.2010 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 03.03.2011 року - залишено без змін.

Постановою головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Кузьменком О.С. від 28.08.2015 року (а.с. 40) виконавче провадження №;27152519 було поновлено.

Крім того, головним державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС Кузьменком О.С. винесено постанову від 28.08.2015 року ВП №27152519 (а.с. 42) про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

З матеріалів справи вбачається, що постанова про поновлення виконавчого провадження від 28.08.2015 року із супровідним листом від 28.08.2015 року №7995-0-33-11/20-2/9 направлена сторонам виконавчого провадження 05.09.2015 року (а.с. 41).

У зв'язку з невиконанням боржником у семиденний строк рішення суду головним державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС Кузьменком О.С. на підставі ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято постанову від 08.09.2015 року ВП №27152519 про стягнення з божника виконавчого збору (а.с. 43) у розмірі 3 702 659,00 грн.

На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 1, 12, 25, 28, 37, 39 Закону України «Про виконавче провадження», суд першої інстанції дійшов висновку, що Відповідачем правомірно винесена постанова про стягнення виконавчого збору, оскільки матеріали справи не містять доказів своєчасного повідомлення Позивачем державного виконавця про повне самостійне виконання рішення.

З таким висновком суду першої інстанції не можна повністю погодитися з огляду на наступне.

Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно ст. 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Приписи абз. 1 ч. 2 ст. 11 Закону визначають, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 25 Закону в редакції, яка діяла на момент відкриття виконавчого провадження ВП №27152519 постановою від 06.06.2011 року, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Приписи п. 6 ч. 1 ст. 37 Закону в редакції, яка діяла на момент прийняття постанови від 19.07.2011 року ВП №27152519, виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі зупинення виконання відповідного рішення або виконавчого провадження посадовою особою, якій законом надано таке право.

При цьому згідно ч. 4 ст. 39 Закону протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, не знімається. У період зупинення виконавчого провадження державний виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів щодо розшуку боржника (його майна) або перевірки його майнового стану.

Відповідно до ч. 5 ст. 39 Закону в редакції, яка діяла на момент винесення постанови про поновлення виконавчого провадження від 28.08.2015 року ВП №27152519, після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача. Копії постанови надсилаються сторонам триденний строк.

Частиною 1 ст. 28 Закону визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону в редакції, яка діяла на момент винесення постанови від 06.06.2011 року про відкриття виконавчого провадження ВП №27152519, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до пп. 3.6.2 п. 3.6 ч. 2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15.12.1999 року №74/5, копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

З наведеного випливає, що копію постанови від 06.06.2011 року про відкриття виконавчого провадження ВП №27152519 державний виконавець повинен був надіслати Позивачу не пізніше 07.06.2011 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Водночас, матеріали справи, зокрема, копія супровідного листа від 29.06.2011 року №7559-0-33-11/20-8 (а.с. 17) та конверту (а.с. 19), що постанову від 06.06.2011 року ВП №27152519 було направлено на адресу Позивача лише 01.07.2011 року.

Відтак, твердження Апелянта про направлення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження з порушенням визначених чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством правил є обґрунтованим.

Як зазначає ОСОБА_2 та не було спростовано Відповідачем, копію постанови про відкриття виконавчого провадження останньою було отримано лише 06.07.2011 року, відтак, обрахунок строку для добровільного виконання судового рішення почав свій перебіг з 07.07.2011 року.

Разом з тим, як було встановлено раніше, виконавче провадження було зупинено відповідною постановою від 19.07.2011 року ВП №27152519 на підставі заяви Позивача від 07.07.2011 року, а відтак, у період з 19.07.2011 року по 28.08.2015 року (дата поновлення виконавчого провадження) виконавчі дії не здійснювалися. А отже й строк для добровільного виконання судового рішення було зупинено.

Проте, судовою колегією враховується, що відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, про наявність підстав, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження Позивач повідомив Відповідача у межах встановленого Законом триденного строку.

Окружний адміністративний суд м. Києва встановив, що між ПАТ «Ерсте банк» та ТОВ «Блек енд Пінк» 28.12.2011 року укладено договір про відступлення права вимоги №1 (а.с. 7-33), за умовами якого право вимоги до ТОВ «Скорпіо» за кредитними договорами №011-05/968 від 24.04.2008 року, №012-05/969 від 24.04.2008 року, №011-05/970 від 24.04.2008 року перейшло до ТОВ «Блек енд Пінк».

При цьому, зі змісту листа ТОВ «Блек енд Пінк» від 16.11.2012 року №01/11 (а.с. 45), адресованого ТОВ «Скорпіо», ОСОБА_8 та ОСОБА_7, вбачається, що станом на 16.11.2012 року заборгованість ТОВ «Скорпіо» за, зокрема, кредитними договорами №011-05/968 від 24.04.2008 року, №012-05/969 від 24.04.2008 року, №011-05/970 від 24.04.2008 року відповідно до рішення Печерського районного суду м. Києва від 10.12.2010 року по справі №2-7401/10 погашена повністю. Крім того, зазначено, що ТОВ «Блек енд Пінк» не має майнових та будь-яких інших претензій до ТОВ «Скорпіо» та інших осіб, у тому числі поручителів, щодо виконання умов кредитних та інших договорів.

Про дані обставини Позивачем було повідомлено головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Кузьменка О.С. 06.10.2015 року (а.с. 62-65), тобто з порушенням передбаченого ст. 12 Закону триденного строку.

Посилання Апелянта на відсутність можливості повідомити Відповідача про добровільне виконання рішення суду іншим боржником до винесення 08.09.2015 року постанови про стягнення виконавчого збору судовою колегією оцінюється критично, оскільки, як було встановлено раніше, про таке виконання Позивача було повідомлено у листопаді 2012 року листом від 16.11.2012 року №01/11.

Крім того, ОСОБА_2 не враховано, що жодною нормою Закону не було обмежено право боржника на звернення до Департаменту ДВС із клопотанням про заміну стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ «Ерсте Банк» на ТОВ «Блек енд Пінк» і закриття виконавчого провадження у зв'язку з фактичним добровільним виконанням ТОВ «Скорпіо» рішення суду протягом часу, коли виконавче провадження було зупинено.

З урахуванням встановлених вище обставин судовою колегією враховується, що приписи пп. 3.7.1 затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 Інструкції з організації примусового виконання рішень визначають, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Тобто, винесенню постанови про стягнення виконавчого збору обов'язково передує сплив строку для добровільного виконання боржником рішення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішення Печерського районного суду м. Києва від 10.12.2010 року у справі №2-7401/10 виконано у повному обсязі, про що свідчить лист ТОВ «Блек енд Пінк» від 16.11.2012 року №01/11. При цьому, зважаючи на те, що у вказаний період виконавче провадження №27152519 було зупинено, строк для добровільного виконання рішення не завершився.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування постанови від 08.09.2015 року ВП №27152519, оскільки матеріалами справи підтверджується добровільне виконання ОСОБА_8 рішення суду до моменту поновлення виконавчого провадження, з настанням чого у державного виконавця поновлюється право на вчинення виконавчих дій.

Водночас, колегією суддів враховується, що підстав для визнання протиправною оскаржуваної постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору немає, оскільки, не маючи відомостей щодо повного виконання боржником рішення у добровільному порядку державний виконавець був зобов'язаний в силу приписів ч. 1 ст. 28 Закону прийняти постанову про стягнення виконавчого збору.

Крім того, судом апеляційної інстанції критично оцінюється посилання Апелянта порушення Відповідачем строків здійснення виконавчого провадження №27152519, що, на його думку, є в силу п. 6 ч. 1 ст. 49, ч. 1 ст. 50 Закону, безумовною підставою для його закінчення, з огляду на таке.

Положеннями статті 30 Закону обумовлений строк здійснення виконавчого провадження державним виконавцем, а не строк, визначений законом для певного виду стягнення.

В силу ч. 1 ст. 30 Закону державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме, до закінчення виконавчого провадження - згідно із ст. 49 цього Закону.

Пунктом 8 ч. 1ст. 49 Закону визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню в разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Водночас, такої підстави для закінчення виконавчого провадження як сплив строку для його здійснення цією статтею не передбачено. Таким чином наслідком такого тривалого виконання рішення не може бути закінчення виконавчого провадження та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, в зв'язку з чим позовні вимоги в частині визнання протиправною постанови від 08.09.2015 року ВП №27152519 задоволенню не підлягають.

Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо безпідставності вимог Позивача про визнання протиправною постанови про відкриття виконавчого провадження, водночас, передчасність твердження суду про відсутність правових підстав для її скасування, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове.

Згідно приписів ст. 198 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду - скасувати, ухваливши нову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Частиною 6 ст. 94 КАС України закріплено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність стягнення з Департаменту ДВС за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 7 186,20 грн., сплачених згідно квитанції від 07.10.2015 року №8830710009 на суму 487,20 грн., від 22.12.2015 року №7202220017 на суму 535,92 грн. та від 01.02.2016 року №7200140009 на суму 6 163,08 грн.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Кузьменка О.С. від 08.09.2015 року по виконавчому провадженню №27152519 про стягнення з боржника - ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 3 702 659,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 7 186 (сім тисяч сто вісімдесят шість) гривень 20 копійок.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.