Ухвала суду № 55871782, 16.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/3831/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук Л.О. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

16 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Україна» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у Носівському районі Чернігівської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Україна» про стягнення заборгованості по фактичних витратах на виплату та доставку пенсій, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2015 року Управління Пенсійного фонду України у Носівському районі Чернігівської області (далі - Позивач, Управління) звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Україна» (далі - Відповідач, ТОВ «АФ «Україна») в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило стягнути заборгованість по фактичних витратах на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 11 102,04 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.01.2016 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що за Відповідачем обліковується несплачена заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 11 102,04 грн., що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом першої інстанції не були належним чином досліджені всі наявні у матеріалах справи докази, що призвело до прийняття неправильного рішення. Вказує на те, що Апелянт не перебуває у трудових відносинах з найманими працівниками, не використовує найману працю, а відтак не є страхувальником у розумінні положень чинного законодавства.

У судовому засіданні представник Апелянта просив вимоги апеляційної скарги задовольнити повністю з підстав, викладених в останній.

Позивач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ «АФ «Україна» перебуває на обліку в Управлінні та є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Судом першої інстанції встановлено, що на обліку в органах Пенсійного фонду України перебуває одна особа - ОСОБА_2, який отримує пенсію за віком на пільгових умовах, призначену відповідно до пунктів «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Заборгованість Відповідача по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій призначених відповідно до п.п. «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Список № 2) за період з січня по грудень 2015 року складає 11 102,04 грн. (а.с. 8).

Враховуючи, що на момент розгляду справи вказана заборгованість сплачена ТОВ «АФ «Україна» не була, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

З такими висновками суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на наступне.

Порядок компенсації витрат на виплату і доставку пільгових пенсій Пенсійному Фонду України визначено у Прикінцевих положеннях Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п. 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом питання про відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених, зокрема, відповідно до пунктів «б»-«з» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», було врегульовано Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до положень якого Відповідач входив до переліку платників збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.

Згідно абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Абзацом 3 пункту 1 статті 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам відповідно до п.п. «б»-«з» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за списком № 1 та списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених ПФУ після 1 січня 2004 року, не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.12.2013 року у справі №21-453а13.

При цьому посилання ТОВ «Агрофірма «Україна» на те, що останнє не перебуває у трудових відносинах з найманими працівниками, а тому не має обов'язку відшкодовувати витрати, пов'язані з виплатою і доставкою пільгових пенсій, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, а також поданих на виконання ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2016 року копій: протоколу Позивача від 13.11.2012 року №806038, розпорядження Управління від 05.11.2015 року №125485, довідки ТОВ «Агрофірма «Україна» від 08.10.2012 року №24, трудової книжки №544 від 20.03.1978 року, ОСОБА_2 працював трактористом з 20.03.1977 року по 30.06.2004 року у КСП «Україна», у подальшому реорганізованого у ТОВ «Агрофірма «Україна», та був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції на протязі повного польового періоду в рослинництві та на протязі календарного року в тваринництві.

Таким чином, Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_2. Відтак посилання ТОВ «АФ «Україна» на відсутність у нього такого обов'язку з підстав невикористання найманої праці є необґрунтованим.

Порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій затверджено постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (далі - Інструкція).

Згідно п. 6.1 Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Фонду на виплату та доставку пенсій в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 6.2 Інструкції передбачено, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.

Відповідно до п. 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Фонду щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Фонду, які подаються згідно з додатком 8 до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії (п. 6.5 Інструкції).

Відповідно до п. 6.8 Інструкції у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона «Крим»). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про пенсійне забезпечення», за період січень - грудень 2015 року були отримані Відповідачем 19.11.2015 року (а.с. 7). Доказів оскарження визначених у вказаних розрахунках сум Відповідачем не надано.

При цьому, надаючи оцінку посиланню Апелянта на несвоєчасність направлення такого розрахунку як на підставу для відмову у задоволенні позовних вимог судова колегія оцінює критично з огляду на те, що несвоєчасність направлення Позивачем розрахунку не впливають на встановлення наявності і визначення розміру сум витрат на виплату і доставку пільгових пенсій працівникам та не звільняє Відповідача від обов'язку їх відшкодування. Жодна норма чинного законодавства не встановлює такого наслідку порушення строку направлення розрахунку, як визнання розрахунку недійсним або звільнення особи від обов'язку забезпечити відшкодування.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.09.2015 року у справі №К/800/66618/14.

Приписи п. 6.7 Інструкції визначають, що у разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період із дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Виходячи зі змісту вказаних норм законодавства підставою для відшкодування підприємством органам Фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період, чим спростовується твердження Апелянта про те, що ненаправлення останніх у встановлений строк є безумовною підставою для звільнення його від сплати таких внесків.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Таким чином, платіж підприємства за виплачену та доставлену пенсію є щомісячним платежем.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення суми заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій виникає у Позивача з 25-го числа кожного місяця, за який останній просить стягнути заборгованість.

Відповідач є платником страхових внесків, перебуває на обліку в Управлінні, яке проводить виплату пенсії пенсіонерам, які набули стажу роботи для призначення пенсій на пільгових умовах.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з Відповідача на користь Управління заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Україна» - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у Носівському районі Чернігівської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Україна» про стягнення заборгованості по фактичних витратах на виплату та доставку пенсій - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.