Ухвала суду № 55870329, 15.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2016 року м. Київ К/800/10307/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника відповідача Коршак Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Житомирської об?єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (правонаступника Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби)

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12.11.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013

у справі №0670/5149/12

за позовом Приватного підприємства «Скерцо»

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень - рішень , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12.11.2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Житомирі Житомирської області ДПС від 17.07.2012 №000027223, №000082222, №000083222.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 31.10.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.03.2012, за результатами якої складено акт від 04.07.2012 № 1645/22-2/22064354/0110.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог:

- пп. 5.2.1, пп. 5.2.5 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 135.1, п. 135.5 ст. 135, п. 136.1 ст. 136, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.1, пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 215571,00 грн.;

- п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 222251,00 грн.;

- ст. 5 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що призвело до несплати курсової різниці в сумі 193692, 84 грн. до Державного бюджету України.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.07.2012:

- № 000027223, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 193692,84 грн.; - № 000083222, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 257238,00 грн. (основний платіж - 222251,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 34987, 00 грн.) та - № 000082222, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 242650,00 грн. (основний платіж - 215571,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 27079,00 грн.).

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то, відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 цього Закону, сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто необхідною умовою для формування валових витрат та віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Аналогічні норми містяться у Податковому кодексі України.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що 20.10.2010 між МПП «Промтехресурс» (Продавець) та ПП «Скерцо» (Покупець) було укладено Договір №19/10, відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити поліграфічні матеріали (товар) Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього Договору.

На виконання умов Договору, позивачу було передано у власність товар та видані податкові накладні від 29.10.2010 № 3210291 на загальну суму з ПДВ 100993,80 грн.; від 08.11.2010 № 321108 на загальну суму з ПДВ 163777,08 грн.

Факт придбання та передачі товару також підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 3210291 від 29.10.2010, № 321108 від 08.11.2010, Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ПН 3210291 від 29.10.2010, № ПН 321108 від 08.11.2010; товарно-транспортними накладними № 081701 від 29.10.2010 та № 081702 від 08.11.2010, специфікаціями.

10.03.2011 між ТОВ «Ковентан» (Постачальник) та ПП «Скерцо» (Покупець) було укладено Договір поставки № 100301, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти й оплатити поліграфічні матеріали (товар) на умовах цього Договору.

На виконання умов Договору, позивачу було передано у власність товар та видані податкові накладні від 16.03.2011 № 11 на загальну суму ПДВ 76690,80 грн., від 31.03.2011 № 27 на загальну суму ПДВ 73435, 97 грн.

Факт придбання та передачі товару підтверджується також наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 1.1 від 16.03.2011, № 27 від 31.03.2011, товарно-транспортними накладними від 16.03.2011 та від 31.03.2011, спецтфікаціями.

04.04.2011 між ТОВ «Коліур» (Постачальник) та ПП «Скерцо» (Покупець) укладено Договір поставки № 4042, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки Покупцеві поліграфічні матеріали (товар), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов Договору, позивачу було передано у власність товар та видані податкові накладні від 08.04.2011 № 82 на загальну суму ПДВ 70992,00 грн., від 28.04.2011 № 210 на загальну суму ПДВ 710484,43 грн., від 09.06.2011 № 98 на загальну суму з ПДВ 99608,52 грн., від 29.06.2011 № 194 на загальну суму з ПДВ 101643,36 грн., від 16.08.2011 № 135 на загальну суму з ПДВ 60016,92 грн., від 19.09.2011 № 172 на загальну суму з ПДВ 80721,48 грн., від 28.09.2011 № 218 на загальну суму з ПДВ 99099,72 грн., від 13.10.2011 № 129 на загальну суму з ПДВ 56256,48 грн., від 18.10.2011 № 150 на загальну суму з ПДВ 57306,84 грн., від 26.10.2011 № 196 на загальну суму з ПДВ 96453,66 грн., від 18.01.2012 № 90 на загальну суму з ПДВ 37143,88 грн., від 23.01.2012 № 117 на загальну суму з ПДВ 32802,38 грн., від 27.01.2012 № 157 на загальну суму з ПДВ 25803,98 грн., від 30.01.2012 № 161 на загальну суму з ПДВ 29280,00 грн.

Факт придбання та передачі товару також підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 8042 від 08.04.2011, № 28044 від 28.04.2011, № 9062 від 09.06.2011, №29062 від 29.06.2011, № 16083 від 16.08.2011, № 19097 від 19.09.2011, № 28095 від 28.09.2011, №13101 від 13.10.2011, № 18101 від 18.10.2011, № 26104 від 26.10.2011, № 18012 від 18.01.2012, №23013 від 23.01.2012, № 270110 від 27.01.2012, № 30015 від 30.01.2012; товарно-транспортними накладними від 08.04.2011, від 28.04.2011 , від 09.06.2011, від 29.06.2011, від 16.08.2011, від 19.09.2011, від 28.09.2011, від 13.10.2011, від 18.10.2011, від 26.10.2011, від 18.01.2012, від 23.01.2012, від 27.01.2012, від 30.01.2012, актами здачі - прийняття товарів № 9062 від 09.06.2011, № 29062 від 29.06.2011, № 19097 від 19.09.2011, № 28095 від 28.09.2011, № 13101 від 13.10.2011, №18101 від 18.10.2011, № 26104 від 26.10.2011, № 18012 від 18.01.2012, № 23013 від 23.01.2012, №270110 від 27.01.2012, № 3015 від 30.01.2012, специфікаціями.

Крім того, факт поставки підтверджується наданою позивачем копією журналу реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей у вищезазначених постачальників, копіями наказів на відрядження, посвідчень про відрядження.

Копії зазначених документів, які є первинними в розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» наявні в матеріалах справи та були оцінені судом з дотриманням вимог ст.86 КАС України.

Судами попередніх інстанцій досліджувались обставини добросовісності позивача, при вчиненні згаданих господарських операцій з вищеназваними контрагентами, перед укладенням договорів з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісними суб'єктами господарювання. На час укладення та виконання договорів контрагенти позивача були зареєстрованими в ЄДРПОУ, тобто були юридичними особами, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю, були платниками податку на додану вартість.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товарів (робіт, послуг) правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товарів (робіт, послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

У даному випадку спірні господарські операції були належним чином відображені позивачем у податковому обліку, жодних свідчень того, що їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судами не встановлено.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16.02.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012, визнано протиправними дії Алчевської ОДПІ в Луганській області щодо проведення позапланової невиїзної перевірки МПП «Промтехресурс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 31.08.2011, за результатами якої складено акт від 14.12.2011 №2101/236-24857403; визнані протиправними дії Алчевської ОДПІ в Луганській області щодо визнання нікчемними всіх укладених правочинів МПП «Промтехресурс» викладених в акті від 14.12.2011 №2101/236-24857403 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки МПП «Промтехресур» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 31.08.2011»; зобов?язано Алчевську ОДПІ в Луганській області вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов?язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірки МПП «Промтехресурс», оформленої актом перевірки №2101/236-24857403 від 14.12.2011.

Не можуть бути підставою для інших висновків і доводи відповідача про нікчемність правочинів, оскільки наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак, доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваних угод відповідачем не надано.

Безпідставними є і доводи відповідача, що господарські операції не мали реального характеру, з огляду на відсутність у контрагентів достатніх трудових ресурсів, оскільки відсутність трудових ресурсів, не спростовує реальності зазначених операцій, адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання зобовґязань за договором; податкове законодавство не ставить право платника на витрати та податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється контрагентом виконання договору.

Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано витрати та податковий кредит, не спростовано.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 17.07.2012 № 000027223, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 193692,84 грн. за порушення ст. 5 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що призвело до несплати курсової різниці в сумі 193692, 84 грн. до державного бюджету України, то судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що встановлене в акті перевірки порушення не знайшло свого підтвердження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.11.2010 між ПП «Скерцо» (Покупець) та фірмою «HIGHWAY INVESTMENT PROCESSING LLP» (Великобританія) (Продавець) було укладено контракт № 68/V, за умов якого Продавець продає товар (бувшу у вжитку офсетну листову друкарську машину «Man Roland»), а Покупець купляє на умовах поставки EXW - Афіни товар в кількості 1 одиниці.

Пунктом 2.1 п. 2 Контракту визначено загальну вартість товару 270000, 00 євро.

Позивачем з валютного рахунку № 26007317482, відкритого в ЖОД ПАТ «Райффайзен банк Аваль» м. Київ, на рахунок продавця було перераховано кошти на загальну суму 270000,00 євро, що еквівалентно 2873149,45 грн.

Строк дії Контракту встановлений до 31 січня 2011 року.

У порушення встановлених контрактом термінів товар не був поставлений ПП «Скерцо», що стало причиною для його звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

Постановою Господарського суду Житомирської області від 01.08.2011 позов задоволено, стягнуто з фірми «HIGHWAY INVESTMENT PROCESSING LLP» (Великобританія) на користь ПП «Скерцо» 270000,00 євро.

Грошові кошти (передоплата), що були повернуті позивачу від підприємства-нерезидента за договором поставки (у тому числі і курсова різниця) були оприбутковані по бухгалтерському обліку підприємства у складі інших операційних доходів (витрат) та включені до рядку 01.6 декларації з податку на прибуток підприємства за 2011 рік, що відповідає приписам Положення (стандарту) 21 та пп.153.1.3 п.153.1 ст.153 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» у разі порушення резидентами строків, установлених Національним банком України відповідно до статті 3 цього Закону, придбана валюта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щоквартально направляється до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

Таким чином, перерахування позитивної курсової різниці на користь державного бюджету України належить до компетенції суб'єктів ринків, якими є комерційні банки та уповноважені фінансові установи.

Позивач не є суб'єктом ринку в розумінні п. 7 розділу III Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, у якого виникає обов'язок перерахування позитивної курсової різниці до державного бюджету України, що узгоджується, також, з положеннями ст. 3 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» щодо продажу валюти виключно уповноваженим банком.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Житомирської об?єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12.11.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-2391 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун