Ухвала суду № 55870293, 11.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" лютого 2016 р. м. Київ К/800/40174/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника позивача Мелкумян К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Артемівський машинобудівний завод «Вістек» до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії та встановлення відсутності компетенції (повноважень), провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного від 6 липня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2015 року Приватне акціонерне товариство «Артемівський машинобудівний завод «Вістек» (далі - позивач, ПрАТ «Артемівський машинобудівний завод «Вістек») звернулося до суду першої інстанції із позовом, в якому просило зобов'язати Артемівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області здійснити зарахування переплати наявної у позивача по податку на прибуток в рахунок погашення грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 4630191,62 грн. за період квітень 2014 року-лютий 2015 року, та встановити відсутність у податкового органу компетенції (повноважень) з нарахування пені на суму несплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість з 2 червня 2014 року по 6 травня 2015 року у загальному розмірі 356918,94 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного від 6 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року, адміністративний позов задоволено частково: зобов'язано Артемівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області здійснити зарахування переплати з авансових платежів з податку на прибуток (код платежу 11024000) Приватного акціонерного товариства «Артемівський машинобудівний завод «Вістек» в рахунок погашення грошового зобов'язання по податку на додану вартість (код платежу 14010100) у розмірі 4630191,62 грн. за період квітень 2014 року-лютий 2015 року; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що відповідачем не вчинено всіх дій, що передбачені ст. 43 Податкового кодексу України (далі - ПК України) чим порушено порядок погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) за рахунок інших платежів, а тому відповідачем протиправно не проведено заліку надмірно сплачених коштів в повній мірі на підставі заяв позивача.

Артемівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області замінено правонаступником на Артемівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - відповідач, ДПІ) відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що податковим органом проводиться відповідна робота в напрямку зарахування переплати з авансових внесків з податку на прибуток в рахунок погашення зобов'язань з податку на додану вартість, зазначає, що позивач є бюджетоформуючим підприємством та йому було запропоновано розглянути питання щодо залишення переплати в рахунок майбутніх платежів з податку на прибуток

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Позивачем до податкового органу було подано декларацію з податку на прибуток за 2012 рік, якою визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1055553 грн. та авансові внески з податку на прибуток в сумі 508816 грн.; декларація з податку на прибуток за 2013 рік, якою визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі - 6032494 грн. та авансові внески з податку на прибуток в сумі 15775 грн.; декларація з податку на прибуток за 2014 рік, якою визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі - 1001902 грн.

Протягом березня-грудня 2013 року, січня-лютого 2014 року позивач перерахував до бюджету авансові внески з податку на прибуток на загальну суму 6105792 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та даними облікової картки позивача з авансових внесків з податку на прибуток.

Станом на 31.03.2014 року у позивача була наявна переплата з авансових внесків з податку на прибуток в розмірі 6016719 грн., станом на 30.04.2015 року в розмірі 6493174 грн. Наявність такої підтверджується обліковою карткою позивача з авансових внесків з податку на прибуток, актами звірок між позивачем та відповідачем станом на 31.03.2014 року та 30.04.2015 року, та не заперечується відповідачем.

Позивачем до податкового органу було подано податкові декларації з податку на додану вартість від 20.05.2014 року за квітень 2014 року, якою визначена сума податку, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 2262769 грн. (сплачено частково, залишок в сумі 1135185,62 грн.); від 19.06.2014 року за травень 2014 року, якою визначена сума податку, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 1190056 грн.; від 18.07.2014 року за червень 2014 року, якою визначена сума податку, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 164213 грн., від 19.08.2014 року за липень 2014 року, якою визначена сума податку, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 95431 грн., від 20.02.2015 року за січень 2015 року, якою визначена сума податку, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 1078664 грн., від 20.03.2015 року за лютий 2015 року, якою визначена сума податку, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 574619 грн.

У зв'язку із наявною переплатою з авансових внесків з податку на прибуток, позивач звернувся до відповідача з заявами від 21.05.2014 року, 18.06.2014 року, 18.07.2014 року, 18.08.2014 року, 18.09.2014 року, 05.11.2014 року, 03.12.2014 року, 19.12.2014 року, 22.01.2015 року, 20.02.2015 року, 20.03.2015 року про зарахування суми переплати з авансових внесків з податку на прибуток в рахунок погашення грошових зобов'язань з податку на додану вартість за період квітень 2014 року-лютий 2015 року.

За наслідками розгляду наведених заяв, відповідачем надавалися відповіді у яких повідомлялось про необхідність попереднього погодження такого зарахування з Головним управлінням Міндоходів у Донецькій області та питання зарахування знаходиться на розгляді.

Відповідачем було здійснено часткове зарахування переплати у вересні 2014 року в сумі 99800 грн., листопаді 2014 року в сумі 49900 грн., грудні 2014 року в сумі 49900 грн. Загальна сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість, яка має мала б бути зарахована в рахунок переплати з авансових внесків з податку на прибуток, складає 4630191,62 грн., що не заперечується відповідачем.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Як зазначалось вище, станом на 31.03.2014 року у позивача наявна переплата з авансових внесків з податку на прибуток в розмірі 6016719 грн., станом на 30.04.2015 року в розмірі 6493174 грн. Наявність такої підтверджується обліковою карткою позивача з авансових внесків з податку на прибуток, актами звірок між позивачем та відповідачем станом на 31.03.2014 року та 30.04.2015 року, та не заперечується відповідачем.

Відповідно д пункту 38.1 статті 38 ПК виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 29 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) податок на прибуток підприємств належить до доходів загального фонду Державного бюджету України.

При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України (ч. 1 ст. 43 БК України).

Частиною п'ятою статті 45 Бюджетного кодексу встановлено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок державного бюджету України.

У даній справі відповідачем не заперечується, що перерахована платником податків сума авансового внеску з податку на прибуток надійшла до бюджетної системи на рахунок Державного казначейства.

Надходження грошових коштів за призначенням досягається шляхом правильного міжбюджетного розподілення коштів органами державного казначейства. Усі надходження у вигляді сплати загальнодержавних податків зараховуються на відповіді рахунки державного казначейства та в подальшому розподіляються між загальним та спеціальним фондами Державного бюджету.

Відповідно до п.п. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 ПК України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п. 87.1. ст. 87 ПК України 87.1. джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Пунктом 43.4 ст. 43 Податкового Кодексу України визначено, що платник податків подає заяву, зокрема, на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм матеріального права, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що ПК України встановлено можливість погашення платниками податків грошових зобов'язань за рахунок наявної переплати з інших платежів, а реалізація такої можливості здійснюється шляхом подання відповідної заяви платником податків з правом визначити джерело сплати грошових зобов'язань, якому кореспондує обов'язок податкового органу здійснити відповідне зарахування без будь-яких додаткових дій.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується відповідачем, позивач до ДПІ із заявами від 21.05.2014 року, 18.06.2014 року, 18.07.2014 року, 18.08.2014 року, 18.09.2014 року, 05.11.2014 року, 03.12.2014 року, 19.12.2014 року, 22.01.2015 року, 20.02.2015 року, 20.03.2015 року про зарахування суми переплати з авансових внесків з податку на прибуток в рахунок погашення грошових зобов'язань з податку на додану вартість за період квітень 2014 року-лютий 2015 року

В свою чергу, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено поясненями представника відповідача у судових засідання попередніх інстанцій, вищезазначені заяви задоволені позивачем лише частково.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що не проведення відповідачем заліку надмірно сплачених коштів в повній мірі на підставі заяв позивача є протиправною бездіяльністю, а тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

В свою чергу, дійшовши висновку про часткове задоволення вимог касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходив із наступного.

Як зазначалось вище, позивачем заявлено вимоги про встановлення відсутності у податкового органу компетенції (повноважень) з нарахування пені на суму несплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість з 02.06.2014 року по 06.05.2015 року у загальному розмірі 356918,94 грн.

Суд касаційної інстанції вважає, що при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій не дотримано вимог процесуального права від яких прямо залежало правильне по суті вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси; у випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;

6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

За змістом ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про:

1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;

2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;

5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;

6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Адміністративний позов суб'єкта владних повноважень може містити інші вимоги у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність.

Відкриваючи провадження у справі та проводячи її розгляд, суди попередніх інстанцій виходили з того, що вказаний спір виник між позивачем та Артемівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області з приводу реалізації компетенції (повноважень) відповідача у сфері управління.

Як зазначалось вище, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, під компетенційними спорами розуміються спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб'єкти владних повноважень. Тобто, позивачем у компетенційних спорах є суб'єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб'єкт владних повноважень - відповідач своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.

Тобто, ПрАТ «Артемівський машинобудівний завод «Вістек» не наділено адміністративною процесуальною дієздатністю в частині пред'явлення позову щодо визнання наявності чи відсутність компетенції (повноважень) у відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог підлягають скасуванню із подальшим залишенням їх без розгляду.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухвалені оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій частково допустили порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування судових рішень в частині.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного від 6 липня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року у справі № 805/2356/15-а скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та постановити в цій частині нову ухвалу.

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Артемівський машинобудівний завод «Вістек» про встановлення у Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області відсутності компетенції (повноважень) з нарахування пені на суму несплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість з 2 червня 2014 року по 6 травня 2015 року у загальному розмірі 356918,94 грн. - залишити без розгляду.

В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного від 6 липня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року у справі № 805/2356/15-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

О.В. Карась

А.О. Рибченко

Повний текст виготовлено 15.02.2016 року.