Ухвала суду № 55870113, 01.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" лютого 2016 р. м. Київ К/800/8329/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.11.2012

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013

у справі №2270/6436/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Модуль-Україна»

до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Модуль-Україна» звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.06.2012 № 0000362343 про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 817402 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.11.2012, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.06.2012 № 0000362343 про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 817402 грн.

ТОВ «Осмос Плюс» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 201.7 ст. 207 Податкового кодексу України, ст. 662 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV, ст.ст. 69, 86, 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для зменшення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 07.06.2012 № 0000362343 від'ємного значення з податку на додану вартість за березень 2012 року в сумі 817402 грн. слугували висновки позапланової виїзної перевірки за березень 2012 року, викладені в акті від 24.05.2012 № 998/225/37863825, про порушення вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. Порушення полягало у неправомірному віднесенні позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ПАТ «Модуль» за операціями з придбання товарів за договорами від 05.03.2012 № 12/24 та від 20.02.2012 № 93.

Відсутність у позивача права на формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ПАТ «Модуль», податковим органом обґрунтована такими обставинами.

Відповідно до п. 1.5 Договору від 05.03.2012 № 12/24 пунктом поставки товару визначено адресу місцезнаходження продавця (ПАТ «Модуль») - м.Кам'янець-Подільський, пр.-т Грушевського 1/15.

Згідно з прибутковими накладними придбаний на підставі вказаного договору товар в сумі 10259789,88 грн. позивачем отримано 30.03.2012 на склад за адресою: м. Кам'янець-Подільський, пр.-т Грушевського 1/15.

Вказаний склад орендувався продавцем - ПАТ «Модуль» у ТОВ підприємство з іноземними інвестиціями «Едпол» до 01.02.2012.

Згідно з договором оренди від 01.02.2012 № 01/02-12 приміщення за адресою м. Кам'янець-Подільський, пр.-т Грушевського 1/15 передане в тимчасове користування ТОВ «Модуль-Україна».

З огляду на викладені обставини, податковий орган вказує на те, що первинними документами не підтверджено здійснення поставки товарів на адресу продавця у відповідності до п. 1.5 Договору від 05.03.2012 № 12/24. При цьому податковий орган посилається на відсутність договорів на зберігання товарів, а також актів прийому-передачі товарів. Перехід права власності відбувся лише шляхом оформлення видаткових накладних.

Податковий орган наголошує на тому, що придбання позивачем товарів у ПАТ «Модуль» за договорами від 05.03.2012 № 12/24 та від 20.02.2012 № 93 мали разовий характер, тому постачальник мав виписати одну податкову накладну, однак виписав 167 податкових накладних за договором від 05.03.2012 № 12/24 та 16 податкових накладних за договором від 20.02.2012 № 93, що суперечить п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України.

При перевірці в межах касаційної скарги правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Платник податку на додану вартість при формуванні податкового кредиту повинен був діяти у відповідності до вимог ст. 198 Податкового кодексу України, при розрахунку суми від'ємного значення - до вимог п. 200.1 ст. 200 цього кодексу.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови якщо податковий орган доведе, що відомості в первинних документах не відповідають дійсності, в тому числі якщо господарські операції не мали реального характеру, були спрямовані на протиправне отримання податкових вигод з метою ухилення від оподаткування.

Водночас висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів мають підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами.

Так само і реальний характер господарських операцій має підтверджуватися доказами, які відповідають вищевказаним критеріям.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Тому, суди повинні надавати належну оцінку усім таким доказам окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі, встановити мету придбання товарів.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

З метою дослідження фактичного придбання товарів необхідно аналізувати умови їх постачання, з'ясовувати фактичний порядок постачання.

Також доведенню у таких справах підлягають обставини щодо придбання платником податків послуг з метою використання у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим необхідно встановлювати мету здійснення господарських операцій.

З метою дослідження фактичного придбання товарів у межах господарської діяльності необхідно було встановити зміст господарських операцій, за якими позивачем нараховано (сплачено) податок на додану вартість, договірні умови поставки товару, фактичний порядок поставки, мету придбання товару, належним чином досліджувати первинні бухгалтерські документи, складені під час здійснення господарських операцій, з'ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій поставки, обсяг тощо та оцінювати такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, у підтвердження факту вчинення господарських операцій з придбання товару з метою використання в господарській діяльності посилається на наявність податкових та видаткових накладних, при цьому не вказуючи їх реквізитів, не конкретизуючи їх змісту, господарських операцій, яких вони стосуються. Первинні документи судами належним чином не досліджені.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно із ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належним чином їх оцінити, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.11.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун