Ухвала суду № 55870019, 09.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2016 року м. Київ К/800/24599/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Бившева Л.І. Маринчак Н.Є.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.08.2014 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 р.

у справі № 804/7581/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рідний продукт»

до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рідний продукт» (далі - позивач, ТОВ «Рідний продукт») звернулось до суду з позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Дніпропетровська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.08.2014 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 21 травня 2014 року №0004222202, №0004232202, №0004242205.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 р. постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.08.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Дніпропетровська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.08.2014 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Рідний продукт», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.08.2014 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Рідний продукт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт від 05.05.2014 року №262/34560700/22-02.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.4 статті 137, пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на суму 201190 грн.; пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість всього у сумі 8504 грн., в тому числі за травень 2013 року на 1270 грн., за серпень 2013 року на 1110 грн., за вересень 2013 року на 1865 грн., за грудень 2013 року на 4 259 грн.; пункту 160.2 статті 160 та пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України внаслідок ненарахування, неутримання та несплати податку на доход нерезидента у вигляді роялті в сумі 613821,3 грн. за ІV квартал 2013 року.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.05.2014 року: №0004222202, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 12756 грн., з них за основним платежем - 8504 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4252 грн.; №0004232202, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання податку на прибуток підприємств на 301785 грн., з них за основним платежем - 201190 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 100595 грн.; №0004242205, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання податку на прибуток підприємств на 920731,50 грн., з них за основним платежем - 613821 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -306910,50 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 цього ж Кодексу, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між «Рідний продукт» (покупець) та ТОВ «АЗИМУТ-ТРЕЙД» (постачальник) укладено договір поставки №09/11 від 09.11.2011 року на постачання рисової крупи в кількості 84000 кг на суму 577578 грн., в тому числі ПДВ 96263,34 грн.

Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними тощо.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями.

Також, як встановлено судами, між ТОВ та «ASL AGROSTART LIMITED» (Кіпр) було укладено ліцензійний договір на використання об'єкта права інтелектуальної власності - торговельної марки №2/01-13 від 01.01.2013 року.

Згідно пункту 2.1 договору 2 Ліцензіар «ASL AGROSTART LIMITED» надає Ліцензіатові (позивачу) на строк, передбачений цим договором, дозвіл на використання (невиключну ліцензію) Торговельної марки "Хуторок" (далі - ТМ "Хуторок") щодо товарів 29 та 30 класів МКТП, зазначених у Свідоцтві, Торговельної марки "La Pasta Per primi" відносно товарів 30 класів МКТП, зазначених у Свідоцтві, а Ліцензіат зобов'язується сплачувати обумовлені ліцензійні платежі (роялті) і виконувати інші зобов'язання, передбачені договором.

Використання позивачем вищезазначених торговельних марок підтверджено актами приймання-передачі наданих послуг.

На виконання умов договору Ліцензіатом здійснено оплату з валютного рахунку №2600600017316 в ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України» на валютний рахунок Ліцензіара "ASL AGROSTART LIMITED" Асе. No LV 64 LATB 0006020164663 BANK JSC NORVIK BANKA на суму 1175463,06 дол. США (екв. 9395476,24 грн.) з призначенням платежу "оплата по договору №2/01-13 від 01.01.2013 року".

Станом на 31.12.2013 року по договору обліковувалась кредиторська заборгованість в сумі 91256,94 дол. США (екв. 729416,72 грн.).

Таким чином, протягом 2013 року позивач здійснював оплату по договору за користування ТМ "Хуторок" і ТМ "La Pasta Per primi" за період з січня по листопад 2013 року.

У період з 10.11.2011 року по 25.12.2013 року власником ТМ "Хуторок" була компанія "ASL AGROSTART LIMITED" (Кіпр), що підтверджується Рішенням Державної служби інтелектуальної власності України від 25.10.2011 року реєстраційний №11899 та Рішенням Державної служби інтелектуальної власності України від 09.12.2013 року реєстраційний №15538.

У період з 10.04.2012 року по 25.12.2013 року власником ТМ "La Pasta per primi" була компанія "ASL AGROSTART LIMITED" (Кіпр).

25.12.2013 року компанія "ASL AGROSTART LIMITED" передала право власності на ТМ "Хуторок" та ТМ "La Pasta per primi", компанії "ACCESSMAN SOLUTIONS LIMITED" (Кіпр).

Судами встановлено, що платник податків здійснював платежі за надані послуги згідно актів за попередні періоди до 25.12.2013 року, коли власником ТМ "Хуторок" та ТМ "La Pasta per primi" була компанія "ASL AGROSTART LIMITED" (Кіпр), а сплата таких коштів після 25.12.2013 року - заборгованість за попередні періоди.

Відповідно до пункту 160.1 статті 160 ПК України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, роялті.

Так, пунктом 160.2 статті 160 ПК України передбачено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Угоди між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна від 29 жовтня 1982 року (чинної на час виникнення спірних правовідносин) платежі за авторськими правами і ліцензіями, які нараховуються з джерел в одній із Договірних країн з особою з постійним місцезнаходженням в іншій Договірній країні, не підлягають оподаткуванню у першій країні.

Відповідно до пунктів 103.1, 103.2 статті 103 ПК України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України. Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

За правилами пункту 103.4 статті 103 ПК України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Враховуючи те, що Компанія "ASL AGROSTART LIMITED" (Нікосія, Кіпр) є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу отриманого від позивача на підставі договору в розумінні пунктів 103.2, 103.3 статті 103 ПК України, а також з огляду на подання позивачем отриманих від Компанії "ASL AGROSTART LIMITED" (Кіпр) довідок (свідоцтв), що підтверджують її резидентство (Республіка Кіпр) за весь період дії ліцензійної угоди, отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо безпідставності висновку податкового органу про заниження ТОВ «Рідний продукт» податку на доход нерезидента у вигляді роялті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.08.2014 р. та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

2.Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.08.2014 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Л.І. Бившева

Н.Є. Маринчак