Ухвала суду № 55870003, 09.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2016 року м. Київ К/800/39363/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2015 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2015 р.

у справі № 810/1888/15

за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа»

до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» (далі - позивач, КП «Тетіївтепломережа») звернулось до суду з позовом до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач, Тетіївська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2015 р. у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2015 р. постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2015 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі КП «Тетіївтепломережа», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2015 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2015 р. скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Тетіївською ОДПІ проведено камеральну перевірку позивача щодо своєчасності сплати платежів до бюджету з податку на додану вартість, терміном сплати 30 серпня 2014 року, 5 вересня 2014 року, 30 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт №103/151/24879282 від 04 березня 2015 року.

В акті перевірки зазначено порушення строків сплати узгоджених податкових зобов'язань із податку на додану вартість згідно податкових декларацій від 20 серпня 2014 року №9048541362 та 17 грудня 2014 року №9072852791, а також уточнюючого розрахунку до декларації з податку на додану вартість №9051090714 від 5 вересня 2014 року, у зв'язку із чим порушено пункт 203.2 статті 203 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки податковим органом податкове повідомлення-рішення №0002931500 від 13 березня 2015 року, згідно якого до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 16727,01 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали обґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

У відповідності з абз.1 та абз.4 п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Відповідно до п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Згідно з п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент здійснення платежів в оплату податкових зобов'язань із податку на додану вартість позивач мав податковий борг, тому податковий орган зараховував сплачені позивачем суми в рахунок погашення наявного податкового боргу, що виник у попередніх податкових (звітних) періодах, а не згідно призначення платежу, зазначеного у дорученнях на перерахування коштів, що підтверджено примірниками зворотного боку облікової картки зі сплати податку на додану вартість Комунального підприємства «Тетіївтепломережа» за 2014 рік та за січень - травень 2015 року.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що зарахування податковим орган коштів, які надходили від позивача в оплату податкових зобов'язань із податку на додану вартість, на погашення податкового боргу, що виник у попередніх податкових періодах, є правомірним.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо правомірності прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення від 13 березня 2015 року №0002931500.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає відхиленню, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2015 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2015 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» відхилити.

2.Постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2015 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2015 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун