Ухвала суду № 55870002, 09.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2016 року м. Київ К/800/28151/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І.розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2015 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015 р.

у справі № 820/1488/15

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Новоіванівський цукровий завод»

до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення

В С Т А Н О В И В :

Товариство з додатковою відповідальністю «Новоіванівський цукровий завод» (далі - позивач, ТОВ «Новоіванівський цукровий завод») звернулось до суду з позовом до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Харківській області (далі - відповідач, Нововодолазька ОДПІ) про скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2015 р. позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення - рішення від 24.09.2014 року №0001602200 Нововодолазької ОДПІ в частині збільшення грошового зобов'язання з податок на додану вартість на загальну суму 2115991,50 грн., з яких основний платіж -1410661 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 705330,50 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2015 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Нововодолазька ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2015 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015 р. в частині задоволення позову і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Новоіванівський цукровий завод», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2015 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Нововодолазькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.06.2014 року, за результатами якої складено акт від 10.09.2014 року №682/20-20-0-22-08/00373178.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 1445759 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.09.2014 року №001602200.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій 20.08.2012 р. між позивачем (споживач) та ТОВ «Українська нафто-газова компанія» (постачальник) укладено договір купівлі - продажу природного газу №П/12-156, за умовами якого постачальник зобов'язується передати покупцю у власність природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного Договору. Відповідно до п.1.2 даного Договору газ, що постачається за цим Договором, використовується покупцем включно для власних потреб.

Також між ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз Україна» (газотранспортне підприємство) та позивачем (замовник) 30.12.2011 року укладено договір №ДІК/2012/0036 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, за умовами якого, одержаний від постачальника природний газ магістральними трубопроводами транспортувався від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій.

З метою одержання послуг з транспортування природного газу газорозподільними мережами безпосередньо до об'єктів, що належать позивачу, ТОВ «Новоіванівський цукровий завод» (замовник) 31.08.2012 року укладено договір № 12РГП-357 з Публічним акціонерним товариством «Харківгаз» (газорозподільне підприємство), за умовами якого, замовник замовляє в газорозподільного підприємства послуги з транспортування газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживача. Відповідно до п.1.1 даного Договору газорозподільне підприємство зобов'язується надати замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін.

При цьому облік природного газу, який надходив до ТЕЦ позивача, здійснювався за допомогою комерційного вузлу обліку газу - комплексу вимірювального на базі обчислювача ОЕ-22ДМ, заводський № 1543.

21.08.2012 року позивачем від ДП «Харківстандартметрологія» одержано свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки № 0730Р/001, яким підтверджено придатність комплексу вимірювального на базі обчислювача ОЕ-22 ДМ до застосування.

Крім того, на виконання умов договору № 12РГП-357 позивачем щодоби за формою ОГ-04 роздруковувалися та у телефонному режимі погоджувалися з ПАТ «Харківгаз» погодинні покази ОЕ-22ДМ, заводський № 1543.

Природний газ, що обліковувався за допомогою ОЕ-22ДМ, надходив до ТЕЦ позивача, яка забезпечує роботу цукрового виробництва. Незначна частина газу, одержаного позивачем від ТОВ «Українська нафто-газова компанія», надходила до топочної гуртожитку.

Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, актами прийому-передачі природного газу, податковими накладними, виписками банку, актами надання послуг з розподілу природного газу, звітами про виконання робіт тощо.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.

В частині відмови в задоволенні позову ТОВ «Новоіванівський цукровий завод» сторонами рішення першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку не оскаржувались.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2015 р. та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Харківській області залишити без задоволення.

2.Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2015 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун