Ухвала суду № 55869976, 04.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" лютого 2016 р. м. Київ К/800/38595/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Лосєва А.М.

Олендера І.Я.

за участю секретаря судового засідання: Міщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Болтон Груп»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року

у справі № 826/3939/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Болтон Груп»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 травня 2015 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Болтон Груп» (далі - ТОВ «Болтон Груп»; позивач) до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000041502 від 24 лютого 2015 року. Присуджено з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ «Болтон Груп» понесені ним витрати зі сплати судового збору в розмірі 487,20 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року апеляційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 травня 2015 року скасовано та прийнято нову - про повну відмову в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 травня 2015 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Болтон Груп» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2014 року, за результатами якої складено акт № 146/1-26-50-15-02-39369285 від 14 лютого 2015 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000041502 від 24 лютого 2015 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 50 000 000,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення товариством пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту за грудень 2014 року суми податку на додану вартість у розмірі 50 000 000,00 грн. на підставі податкової накладної № 1 від 30 грудня 2014 року, виписаної на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Джетрок», яку контрагентом не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому відповідач посилався на дані інформаційної системи «Податковий блок», з яких вбачається, що ТОВ «Джетрок» не подано декларацію з податку на додану вартість за грудень 2014 року та не відображено в складі податкових зобов'язань спірну суму податку на додану вартість, яку включену ТОВ «Болтон Груп» до податкового кредиту.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог повністю, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неможливість виконання ТОВ «Джетрок» поставки позивачу обумовленого договором № 0119С-14 від 19 грудня 2014 року товару (соняшника, врожаю 2015 року) в майбутньому в силу відсутності в нього земельних угідь, придатних для вирощування культур, найманих працівників, техніки, складських приміщень тощо, що, на його думку, виключає право позивача на формування податкового кредиту за фактом перерахування на адресу контрагента 100-вої попередньої оплати у відповідності до пункту 3.3 договору № 0119С-14 від 19 грудня 2014 року.

Колегія суддів із вказаними доводами погодитись не може, виходячи з таких підстав.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Отже, наведене законодавче положення пов'язує виникнення права платника на податковий кредит з датою здійснення «першої події», якою може виступати і факт перерахування попередньої оплати контрагенту за майбутню поставку товару, а не безпосередньо з відвантаженням товару, як помилково вважає суд апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що платник податку може включити до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі податкової накладної за умови реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі податкових накладних. У разі ж порушення постачальником порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі покупець товарів/послуг має право додати до податкової декларації заяву із скаргою на такого постачальника в тому звітному періоді, в якому суму податку на додану вартість на підставі відповідної податкової накладної включено до складу податкового кредиту.

А відтак, встановивши подання позивачем відповідної скарги на контрагента (ТОВ «Джетрок») до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року, до якої включено спірну суму податку на додану вартість у розмірі 50 000 000,00 грн., з копіями первинних документів, що підтверджують законність формування податкового кредиту, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у податкового органу правових підстав для зменшення товариству розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розглядуваній ситуації.

При цьому Окружний адміністративний суд м. Києва, на відміну від суду апеляційної інстанції, цілком об'єктивно відхилив посилання податкового органу на невідповідність сформованої позивачем спірної суми податкового кредиту податковим зобов'язанням його контрагента, як на підставу для висновку про правомірність прийнятого акту індивідуальної дії.

Адже, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від іншої особи, зокрема, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а відтак, якщо останній не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах: від 01 червня 2010 року у справі за позовом Приватного підприємства «Армавір» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, третя особа - Головне управління Державного казначейства України у м. Києві, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення; від 31 січня 2011 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення; від 31 січня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІК» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, а також із практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема з рішенням від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), в якому зазначено, що платник податку не повинен нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Болтон Груп» задовольнити.

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 травня 2015 року залишити в силі.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Болтон Груп» витрати із сплати судового збору в розмірі 3 410,41 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Лосєв А.М.

Олендер І.Я.