Ухвала суду № 55869975, 09.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2016 року м. Київ К/800/30371/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.10.2011 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015 р.

у справі № 2а-7332/11/1370

за позовом Приватного підприємства «Яр-Бізнес-Центр»

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова

про скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Яр-Бізнес-Центр» (далі - позивач, ПП «Яр-Бізнес-Центр») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова (далі - відповідач, ДПІ у Личаківському районі м. Львова) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.10.2011 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення №0001752320/13859 та №0001762320/13860. Скасовано податкове повідомлення-рішення в частині визначення ПП «Яр - Бізнес - Центр» суми податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в розмірі 2485,81 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015 р. постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.10.2011 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Личаківському районі м. Львова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.10.2011 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Личаківському районі м. Львова проведено планову виїзну перевірку ПП «Яр-Бізнес-Центр» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, за наслідками якої складено акт перевірки від 16.05.2011р. №304/23-2/30477682.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем: п.4.1, пп. 4.1.6 п.4.1, ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5,п.п.8.1.1,8.1.2, пп.11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 417993 грн., у тому числі за І кв.2008 на суму 31764 грн., за ІІ кв.2008р. на суму 75556 грн., ІІІ кв.2008р. на суму 139639грн., 4 кв.2008р. на суму 128387 грн., ІІ кв.2008р. на суму 11244 грн., ІІІ кв. 2009р. на суму 2239 грн., 4 кв.2009р. на суму 10962 грн., І кв.2010р. на суму 11352 грн., ІІ кв.2010р. на суму 2159 грн., ІІІ кв.2010р. на суму 2134 грн., 4 кв.2010р. на суму 2107 грн.; п.п.7.4.1., 7.4.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено податок на додану вартість на суму 411924 грн., в т.ч. в січні 2008р. на суму 6020 грн., в березні 2008р. на суму 18900 грн., в квітні 2008р. на суму 30450 грн., в травні 2008р. на суму 29995 грн., в липні 2008р. на суму 64085 грн., в серпні 2008 р. на суму 20790 грн., в вересні 2008р. на суму 26504 грн., в жовтні 2008р. на суму 43050 грн., в грудні 2008р. на суму 157948 грн., в червні 2009р. на суму 7182 грн., в листопаді 2009р. на суму 7000 грн.; вимоги п.4.2.9 п.4.2. ст..4, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 2888,65грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення рішення від 14.06.2011 року: №0001752320/13859, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 522491 грн., в тому числі 417993 грн. за основним платежем та 104498 грн. за штрафними санкціями; №0001762320/13860, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 514905 грн., в тому числі 411924 грн. за основним платежем та 102981 грн. за штрафними санкціями; №0002201720/13853, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 3610,81 грн., в тому числі 2888,65 грн. за основним платежем та 722,16 грн. за штрафними санкціями.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали частково обґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 цього Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до пп. 5.2.1 п. 5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, непідтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з вересня по грудень 2008 року ПП «Яр бізнес центр» отримано від ТОВ «Сінтех» напівфабрикати (супрасек та дальтофоам) та послуги по ізоляції труб та антикорозійній обробці сталевих поверхонь труб. Також ПП «Яр бізнес центр» отримано від ТОВ «Дельтаінвестплюс» супрасек та дальтофоам на загальну суму 426 825, 00 грн. Від ТОВ «Кредо лайф» отримано послуги по ізоляції труб на суму 35 910, 00 грн. Крім того, ПП «Яр бізнес центр» отримано від ТОВ «Біннотрейд» послуги по виготовленню сільфонних компенсаторів на суму 26 400, 00 грн.

Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, платіжними дорученнями, актами надання послуг, договорами транспортної експедиції, договори оренди автомобілів, витягами з журналів реєстрації подорожних листів за період, що перевірявся, договорами оренди автомобіля.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та податкового кредиту.

Крім того, пунктом 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Відповідно до пп. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Відповідно до пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Підпунктом 8.7.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що платник податку має право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у т.ч. витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

З матеріалів справи вбачається, що ПП «Яр бізнес центр» протягом 2008 року придбано та списано будівельні матеріали. Будівельні матеріали на суму 133 048, 00 грн. та напівфабрикати на суму 531 562, 00 грн. згідно даних бухгалтерського обліку списані на рахунок 10 основні засоби в грудні 2008 р. на підставі актів вводу в експлуатацію.

Будівельні матеріали на суму 46 030, 00 грн., відображені в рядку 4.10 витрати на покращення основних засобів декларації про прибуток підприємства за 2008 р.

З акта від 29.12.2008 року, складеного комісією підприємства, слідує, що у жовтні-грудні 2008 року позивачем було проведено роботи по теплоізоляції корпусу ремонтних майстерень площею 557 кв.м та адміністративно побутового корпусу площею 638 кв.м. Для виготовлення даних робіт були використані матеріали дальтофоам та супрасек всього в кількості 15187,50 кг.

Отже, позивачем правомірно віднесено до валових витрат суми витрат на покращення орендованих основних засобів І групи (офісного, складського та технічного приміщення) та інших груп основних засобів.

Відповідно до положень п. 1.1 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються платнику податку вказаною особою, якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

Пунктом 1.2 ст. 1 цього ж Закону визначено поняття доходу платника податку як суми будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Відповідно до пп. 4.3.2 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» суми коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм п. 9.10 ст.9 цього Закону не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу.

Згідно ч. 1 ст. 121 Кодексу законів про працю України, працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями. Згідно із п. 1.15 ст. 1 цього Закону податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до п.1 розділу І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 року за № 218/2658, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Документами, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, є, зокрема (але не виключно): запрошення сторони, що приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладений договір чи контракт; інші документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документи, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з діяльністю підприємства, яке відряджає працівника.

Як вбачається з копії наказу №ГД-11 від 01.08.2008 року «Про відрядження», ізолювальника ОСОБА_4 відряджено у с. Калинів Самбірського району для проведення робіт по монтажу витяжки систем вентиляції повітря школи терміном з 04.08.2008 року по 19.09.2008 року.

Згідно звіту про використання коштів працівника підприємства ОСОБА_4 від 22.09.2008 № АО 0000038, відшкодовано добові витрати понесені у відрядженні с. Калинів Самбірського району в сумі 1410,00грн. за 47 днів.

При цьому позивачем підтверджено належними документами перебування його працівника саме у службовому відрядженні та його зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

Крім того, з договорів оренди, укладених з працівником підприємства ОСОБА_5, слідує, що орендувались транспортні засоби: ГАЗ 3309 (бортовий -С) та Мерседес 208D, для виїзду яких оформлялись подорожні листи використання вантажного автомобіля та складався реєстр (поквартально) використаних бланків подорожніх листів з вказаними датою, № листа, датою та ПІБ водія.

Стосовно відшкодування ПП «Яр Бізнес-Центр» послуг мобільного зв'язку, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу №ГД-23 від 01.10.2007 року «Про впровадження мобільного зв'язку на підприємстві» продовжено договори на отримання послуг мобільного звязку, придбано телефони для працівників підприємства, у зв'язку з виробничою необхідністю забезпечено мобільним зв'язком таких працівників -директора, заступника директора.

При цьому позивачем за період 2008-2010 роки оплачувались рахунки ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.»Україна», виставлені за надані послуги мобільного звязку - роумінгу на номер мобільного телефону, яким користується директор підприємства у розмірі 2337,94 гривень.

Крім того, відповідно до наказу ПП «Яр Бізнес-Центр» № ГД -12 від 31.12.2007 року директора та заступника директора було відряджено у м Сієна, м. Обергюгль Італія для проведення переговорів, що також підтверджено належним чином оформленими посвідченнями про відрядження.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо часткової обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

В частині відмови в задоволенні позову ПП «Яр-Бізнес-Центр» сторонами рішення першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку не оскаржувались.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 26.10.2011 р. та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області відхилити.

2.Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.10.2011 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун