Ухвала суду № 55869906, 25.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2016 року м. Київ К/9991/81561/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10.10.2012

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012

у справі №2а/0270/4198/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінікана»

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.10.2012, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.04.2012 № 0000452350 та № 0000442350.

Вінницька ОДПІ Вінницької області ДПС подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, обґрунтовуючи такі вимоги обставинами, з яких податковий орган виходив при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наводив судам попередніх інстанцій, заперечуючи проти позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Вінницькою ОДПІ Вінницької області ДПС проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань достовірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями з ТОВ «Південні традиції» та ТОВ «Винзавод «Південні Вікна» за період з 01.02.2011 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт від 06.04.2012 № 321/2330/36830709. Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України. На підставі акта перевірки складено:

- податкове повідомлення-рішення від 19.04.2012 № 0000442350 про збільшення грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 386035 грн., в т.ч.: 308828 грн. основного платежу та 77207 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- податкове повідомлення-рішення від 19.04.2012 № 0000452350 про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 445992 грн.

Податковий орган вважає, що у порушення наведених норм податкового законодавства позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені у зв'язку з придбанням у ТОВ «Південні традиції» та ТОВ «Винзавод «Південні Вікна» товару за договорами поставок від 04.04.2011 № 24/04, від 01.02.2011 № 173, від 01.12.2010 № 98 та від 18.04.2011 № 11/11.

Згідно з висновками акта перевірки відсутність права на формування податкового кредиту позивачем за операціями з ТОВ «Південні традиції» та ТОВ «Винзавод «Південні Вікна» податковим органом обґрунтована відсутністю у позивача на момент проведення перевірки податкових накладних, які відображені лише в реєстрі отриманих податкових накладних за лютий-грудень 2011 року.

Інших правових та фактичних підстав для позбавлення позивача права на податковий кредит та від'ємне значення податку на додану вартість податковим органом не наведено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що матеріалами справи підтверджено фактичне вчинення позивачем операцій з ТОВ «Південні традиції» та ТОВ «Винзавод «Південні Вікна».

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, повноти встановлення обставин та їх правової оцінки суд касаційної інстанції виходить з такого.

Підстави для виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, порядок його формування, а також підстави виникнення від'ємного значення, визначено ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України.

За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарських операцій з придбання товару (робіт, послуг), які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні податкового кредиту, обчисленні від'ємного значення та заявленні його до бюджетного відшкодування, підстави для позбавлення його права на бюджетне відшкодування відсутні.

З положень п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 ПК України випливає, що у податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит має бути підтверджений податковою накладною.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Таким чином, всі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом та формою відповідають наведеним вище вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Судами попередніх інстанцій ретельно досліджено питання щодо реального вчинення позивачем оспорюваних податковим органом господарських операцій з ТОВ «Південні традиції» та ТОВ «Винзавод «Південні Вікна» в межах господарської діяльності, зокрема, досліджено умови поставки договорів та спосіб їх виконання, первинні документи, а також інші докази.

В результаті оцінки таких доказів як належних встановлено, що господарські операції мали реальний характер, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку (договорами поставки, податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, банківськими виписками тощо).

Судами достовірно встановлено, що у позивача наявні податкові накладні, які включені до відповідного реєстру, що підтверджують податковий кредит.

Суди повно встановили обставини у справі та правильно застосували норми матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини при формуванні платником податків податкового кредиту та від'ємного значення з податку на додану вартість. Податковий орган в касаційній скарзі наводить обґрунтування та обставини, які досліджувались в судах попередніх інстанцій і правильно оцінені. Підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10.10.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун