Ухвала суду № 55869902, 28.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2016 року м. Київ К/800/30946/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

за участю секретаря судового засідання: Міщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року

у справі № 802/289/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елеваторна компанія «Кусто Агро»

до Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Елеваторна компанія «Кусто Агро» (далі - ТОВ «Елеваторна компанія «Кусто Агро»; позивач) до Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - Крижопільська МДПІ Вінницької області ДПС; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000392350 від 27 серпня 2012 року та № 0000402350 від 28 серпня 2012 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Елеваторна компанія «Кусто Агро» судовий збір у розмірі 2 294,00 грн. шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України з рахунку Крижопільської МДПІ Вінницької області ДПС.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі Крижопільська МДПІ Вінницької області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Елеваторна компанія «Кусто Агро» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01 грудня 2011 року по 31 березня 2012 року, за результатами якої складено акт № 1099/2201/37084484 від 09 серпня 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000392350 від 27 серпня 2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 7 955 983,00 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000402350 від 28 серпня 2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1 759 419,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 187.9 статті 187, пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі авансових платежів за договорами генерального підряду, укладеними з Товариством з обмеженою відповідальністю «Енекс груп» (№ 58 від 20 травня 2011 року на здійснення капітального будівництва комплексу потужністю 25 тис. тонн в с. Росоша Липовецького району Вінницької області), Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроцентрелеватормлинбуд» (№ 124 від 20 липня 2011 року на здійснення капітального будівництва комплексу потужністю 40 тис. тонн в с. Козятин Козятинського району Вінницької області), Приватним підприємством «Оптиміст-Л» (№ 40/10 від 10 лютого 2011 року на здійснення капітального будівництва комплексу потужністю 25 тис. тонн в м. Жмеринка Вінницької області), а також у ціні придбаних та імпортованих товарно-матеріальних цінностей, які передано названим вище підрядникам для виконання обумовлених договорами робіт.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач вказував про те, що розглядувані договори є довгостроковими, а відтак за правилами частини 4 пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту за такими договорами є дата фактичного отримання ним результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт), що, на переконання Крижопільської МДПІ Вінницької області ДПС, виключає право позивача в даній ситуації на формування податкового кредиту за фактом перерахування авансів контрагентам.

Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Тобто, наведене законодавче положення пов'язує виникнення права платника на податковий кредит з датою здійснення «першої події», якою може виступати і факт перерахування авансу контрагентам за майбутнє виконання робіт, а не безпосередньо з виконанням таких робіт.

В той же час, за правилами частини 4 пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Пунктом 187.9 статті 187 ПК України визначено, що довгостроковим договором (контрактом) є будь-який договір на виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва та якщо договорами, які укладені на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапного їх здавання.

Втім, судові інстанції цілком об'єктивно відхили доводи податкового органу про те, що спірні договори підряду є довгостроковими.

Зокрема, з'ясовано, що відповідно до додаткових угод № 1 від 24 жовтня 2011 року та № 2 від 28 жовтня 2011 року до договору генерального підряду № 58 від 20 травня 2011 року виконання даного договору здійснюється поетапно. Крім того, договором передбачено строки та послідовність виконання окремих обсягів і видів робіт (етапів робіт) та складання попередніх актів виконаних робіт за кожним етапом. Датою початку виконання робіт за договором є дата приймання-передачі дозвільної та проектної документації, декларації про початок будівельних робіт та підписання сторонами акту про початок виконання робіт.

Про тривалість технологічного циклу будівництва за цим договором свідчить декларація про початок виконання будівельних робіт № ВН 08311039998, яка вказує на початок виконання робіт 12 вересня 2011 року. Декларація № ВН 14312101119 про готовність об'єкта до експлуатації засвідчує завершення будівництва комплексу приймання, очищення, сушіння та зберігання зерна в с. Росоша 18 червня 2012 року.

Згідно з додатковою угодою № 2 від 28 жовтня 2011 року до договору підряду № 124 від 20 липня 2011 року виконання договору здійснюється поетапно. Датою початку виконання робіт за договором є дата приймання-передачі дозвільної та проектної документації, декларації про початок будівельних робіт та підписання сторонами акту про початок виконання робіт. Датою закінчення виконання робіт за договором є дата підписання акту готовності об'єкта до експлуатації.

Про тривалість технологічного циклу будівництва за названим договором свідчить декларація № ВН 08311039996 про початок виконання будівельних робіт, яка вказує на початок виконання робіт 12 вересня 2011 року, а декларація № ВН 14312101120 про готовність об'єкта до експлуатації засвідчує завершення будівництва комплексу приймання, очищення, сушіння та зберігання зерна в м. Козятин 18 червня 2012 року.

Про тривалість технологічного циклу будівництва за договором генерального підряду № 40/10 від 10 лютого 2011 року, укладеним між ТОВ «Елеваторна компанія «Кусто Агро» та ПП «Оптиміст-Л», свідчить декларація № ВН 08311039997 про початок виконання будівельних робіт, яка вказує на початок виконання робіт 12 вересня 2011 року, а декларація № ВН 14312101121 про готовність об'єкта до експлуатації засвідчує завершення будівництва комплексу приймання, очищення, сушіння та зберігання зерна в м. Жмеринка 18 червня 2012 року.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли цілком об'єктивного висновку про те, що виконання та, відповідно, здавання робіт за договорами № 58 від 20 травня 2011 року та № 124 від 20 липня 2011 року здійснювалось поетапно, а твердження податкового органу про довгостроковість договору № 40/10 від 10 лютого 2011 року є передчасним.

Доводи відповідача про нетотожність поняття «поетапне здавання», визначного податковим законодавством, та поняття «поетапне виконання», передбаченого додатковими угодами, укладеними між позивачем та підрядниками, що фактично стало єдиною підставою для прийняття оспорюваних актів індивідуальної дії, правильно відхилено попередніми судовими інстанціями, позаяк така позиція є проявом надмірного формалізму з боку контролюючого органу.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що реальний характер здійснених операцій підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами та не ставиться під сумнів відповідачем, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у останнього правових підстав для зменшення позивачу розміру від'ємного значення сум податку на додану вартість оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями слід визнати обґрунтованим.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.