Ухвала суду № 55868279, 26.01.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 січня 2016 рокусправа № 804/13318/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Дурасової Ю.В.

суддів: Коршуна А.О. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання:Комар Н.В.

представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка є правонаступником Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергогідромеханізація" до Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року позов задоволено повністю.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 04.09.2013 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПАТ "Енергогідромеханізація" з податку на додану вартість на 656 832,00 грн.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що реальність здійснення господарської операції підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які є належними та достатніми доказами того, що господарська операція фактично відбулась.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем (Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області) подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку позивача щодо здійснення експортних операцій в січні-березні 2013 року та придбання експортованого товару, відображення їх в податковому обліку та здійснення операцій з цінними паперами протягом 2012 року першого півріччя 2013 року. Перевіркою встановлено продаж товару за ціною, нижчою від придбання. Позивачем здійснені експортні операції з продажу феромарганцю феросилікомарганцю. Купівля товару та його подальша реалізація на експорт згідно контракту за ціною, нижчою від ціни придбання, не були зумовлені характером виробничої або іншої господарської діяльності позивача, оскільки не мали на меті отримання доходу від цих операцій. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально здійснені господарські операції, тобто такі, які повязані з рухом активів, зміною обставин або власного капіталу.

Представником позивача надано до апеляційного суду заперечення, згідно яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що вартість придбаних феросплавів була включена до складу витрат позивача в податковому обліку. На підставі отриманих від комісіонера податкових накладних сума ПДВ була включена до складу податкового кредиту позивача. Витрати за договором комісії були включені до складу витрат позивача в податковому обліку. При формуванні податкового кредиту позивачем були додержані вимоги ПКУ. Придбані товари і послуги були використані в оподаткованих операція шляхом їх продажу на експорт у межах господарської діяльності позивача. За результатами таких операцій позивачем був отриманий та задекларований дохід. Який перевищує суму витрат на придбання таких товарів та послуг. Тобто, придбання феросплавів та їх подальший експорт мали прибутковий характер для позивача. Зазначає, що податковий кодекс не ставить право позивача на нарахування податкового кредиту в залежність від отримання прибутку або збитку внаслідок реалізації товарів або від співвідношення цін їх придбання та реалізації.

Представник податкового органу в судове засідання не зявився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Надав пояснення аналогічні, викладеним в запереченнях проти апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку підприємства по взаємовідносинам та взаєморозрахункам з ТОВ «Феросплав» (Російська Федерація) щодо здійснення експортних операцій в січні - березні 2013 року та придбання експортованого товару і відображення їх в податковому обліку та здійснення операцій з цінними паперами протягом 2012 року - першого півріччя 2013 року, за результати якої, 29.08.2013 року складено акт № 386/22/00117274. З висновків акта перевірки вбачається, що позивачем порушено п. 185.1 ст. 185, п. 198.3, 198.4 ст. 198 та п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого, донараховано податок на додану вартість на загальну суму 437888 грн., у тому числі за лютий 2013 року у сумі 128514 грн., березень 2013 року у сумі 160393 грн., квітень 2013 року у сумі 148981 грн.

04.09.2013 року Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 656 832 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 437 888 грн., та за штрафними санкціями в розмірі 218944 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно матеріалів справи між ПАТ «Енергогідромеханізація» та ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» 13.12.2012 року укладений договір поставки № 1205975, за умовами якого, ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» зобов'язувався передати у власність ПАТ «Енергогідромеханізація», а ПАТ «Енергогідромеханізація» зобов'язувалось прийняти та оплатити феросплави на умовах, в кількості та строки, наведені у специфікаціях до договору.

На виконання умов вказаного договору, ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» поставив на адресу ПАТ «Енергогідромеханізація» 336,95 т. (базова вага) феросплавів, на загальну суму 2 189 440 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 437 888 грн. Факт постачання товару підтверджується актами приймання-передачі продукції № э8 від 20.01.2013 року, № э9 від 22.01.2013 року, № э10 від 22.01.2013 року, № э11 від 18.02.2013 року, № э12 від 18.02.2013 року. Окрім того, ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» виписав позивачу податкові накладні № 120008 від 20.01.2013 року, № 122009 від 22.01.2013 року, № 122010 від 22.01.2013 року, № 218010 від 18.02.2013 року, № 218011 від 18.02.2013 року всього на загальну суму ПДВ - 437 888 грн. Вказані суми були відображені позивачем в податковому обліку.

Також матеріалами справи підтверджено, що 28.12.2012 року між ПАТ «Енергогідромеханізація» та ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» укладений договір комісії на транспортно-експедиторське обслуговування вантажів № 1206217, на підставі якого, ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» від свого імені за рахунок ПАТ «Енергогідромеханізація» здійснювало транспортно-експедиторське обслуговування вантажів ПАТ «Енергогідромеханізація». ПАТ «Енергогідромеханізація» прийняло звіти комісіонера ПАТ «Нікопольський завод феросплавів», здійснило відшкодування витрат комісіонера та сплатило повіреному суму винагороди в загальному розмірі 43 062,40 грн., в т.ч. ПДВ 1797,17 грн. На виконання вимог п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в момент виникнення податкових зобов'язань за договором комісії ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» виписано та передано ПАТ «Енергогідромеханізація» податкові накладні № 131085 від 31.01.2013 року, № 131086 від 31.01.2013 року, № 131094 від 31.01.2013 року, № 131093 від 31.01.2013 року, № 228109 від 28.02.2013 року, № 228110 від 28.02.2013 року, на загальну суму ПДВ 1797,17 грн. Сума ПДВ в розмірі 1797,17 грн. включена до складу податкового кредиту ПАТ «Енергогідромеханізація».

Витрати за договором комісії в розмірі 41265,23 грн. були включені до складу витрат ПАТ «Енергогідромеханізація» в податковому обліку.

На підставі контрактів № 316/2012 від 12.12.2012 року та № 317/2012 року від 12.12.2012 року позивачем було реалізовано феросплави у кількості 336,95т. на загальну суму 2 289 863,02 грн. ТОВ «Феросплав» (Російська Федерація). Вказаний факт підтверджується вантажно-митними деклараціями № 110090000/2013/000221 від 20.01.2013 року, № 110090000/2013/000244 від 22.01.2013 року, № 110090000/2013/200099 від 18.02.2013 року, копії яких, долучено до матеріалів справи. Документи, складені в ході виконання укладеного договору між позивачем та вказаним контрагентом, в силу норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Підтвердженням реальності господарських операцій, окрім наявності всіх первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, є використання виконаних робіт в господарській діяльності підприємства.

Матеріалами справи підтверджено той факт, що постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2013 року справа № 804/11127/13-а, скасовано наказ № 182 від 15.08.2013 року «Про проведення позапланової документальної виїзної перевірки ПАТ «Енергогідромеханізація», рішення набрало законної сили 18.10.2013 року (т.т. податковий орган не мав законних підстав для проведення перевірки).

Стосовно правомірності формування позивачем податкового кредиту слід зазначити наступне.

Згідно абз. а) п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування, є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких, розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також, з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу (орендарю).

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 Податкового кодексу України.

Абзац а) пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду: у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт їх придбання з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит з ПДВ.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів, виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому, платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.7 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів послуг, а також, на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок, як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим, як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку. З моменту анулювання реєстрації особи, як платника податку, така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних (п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України).

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, за змістом наведених норм Податкового кодексу України, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, які мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів, можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем первинні документи містять обов'язкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак, відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що податковий кредит сформований на підставі податкової накладної, яка складена у відповідності із вимогами чинного законодавства України, по операціям, які призначаються для використання в господарській діяльності. При цьому, податковим органом не було надано будь-яких доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними взаємовідносинами, або про невідповідність господарської операції цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операції для осіб, які приймали в них участь, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їхню фіктивність, а також того, що вчинення зазначеної операції не було обумовлено розумними економічними причинами, а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції реальність здійснення господарської операції підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які є належними та достатніми доказами того, що господарська операція фактично відбулась. Отже, позивачем правомірно сформовано податковий кредит по вищевказаним операціям.

Таким чином слід погодитися з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 04.09.13 року обґрунтована та підлягає задоволенню.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Слід також зазначити, що сплата судового збору за подачу апеляційної скарги була відстрочена до ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Натомість, на час ухвалення рішення апелянтом не надано документ, що підтверджує сплату судового збору. Таким чином з особи, що подала апеляційну скаргу слід стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 5359,20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Одночасно ЗУ «Про судовий збір» визначає випадки, коли судовий збір не підлягає сплаті шляхом виключення відповідних заяв із числа обєктів справляння судового збору та встановлення пільг щодо сплати судового збору. Так вичерпний перелік заяв, за подання яких не справляється судовий збір наведено у ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір», а пільги щодо сплати судового збору встановлені у ст. 5 цього Закону. При цьому, подання податкового органу не визначено у ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір», а податкові органи не мають пільг щодо сплати судового збору встановлені у ст. 5 ЗУ «Про судовий збір». Отже, податковий орган зобовязаний сплатити судовий збір у розмірі, встановленому ЗУ «Про судовий збір».

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка є правонаступником Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергогідромеханізація" до Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Стягнути з Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 5359,20 грн. (пять тисяч триста пятдесят девять гривень 20 коп.) за реквізитами:

Отримувач коштівУДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області Код отримувача (код за ЄДРПОУ)37989274 Банк отримувачаГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м.Дніпропетровськ Код банку отримувача (МФО)805012 Рахунок отримувача31217206781004 Код класифікації доходів бюджету22030001 Призначення платежу*;101;39522811 (код клієнта за ЄДРПОУ) Судовий збір, за позовом Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області), Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа)

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий:Ю.В. Дурасова

Суддя:А.О. Коршун

Суддя:Л.П. Туркіна