Постанова № 55867938, 25.01.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2016 року м. Київ810/4229/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень.

Суть спору: ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2П, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 від 15.04.2015 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 5 624, 61 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 від 15.04.2015 про стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 116, 82 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.09.2015 було відмовлено у відкритті провадження у справі.

Ухвалою Апеляційного адміністративного суду України від 26.11.2015, апеляційна скарга ОСОБА_1 була задоволена, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 02.09.2015 було скасовано. Справу було направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За результатом протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, справа передана на розгляд судді Дудіну С.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.12.2015 було замінено неналежного відповідача по справі, державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2, на належного відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві.

Також, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.12.2015 було вжито заходи забезпечення позову, шляхом зупинення дії оскаржуваних рішень постанови відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві від 15.04.2015 у виконавчому провадженні № 46708350 про стягнення з боржника виконавчого збору та постанови відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві від 15.04.2015 у виконавчому провадженні № 46708350 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій до вирішення спору по суті та набрання законної сили рішенням у цій справі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що відповідачем було безпідставно прийняті в межах виконавчого провадження № 46708350 постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору на суму 5 624, 61 грн. та про стягнення витрат за проведення виконавчих дій на суму 116, 82 грн., оскільки позивач не був повідомлений про відкриття 04.03.2015 виконавчого провадження № 46708350, а тому, на думку ОСОБА_1, останній був позбавлений можливості самостійно виконати відповідний виконавчий документ.

25.01.2015 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання б/н від 25.01.2015 (вх. № 973/16 від 25.01.2016) про здійснення розгляду справи за відсутністю позивача.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням з відміткою про вручення, у судове засідання не зявився, про причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи обмежені строки розгляду справи, недопущення їх порушення та безпідставного затягування вирішення спору, приймаючи до уваги, що наявні в матеріалах справи докази в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а сторони є належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що учасники судового процесу були належним чином проінформовані про дату, час і місце судового розгляду, та приймаючи до уваги заявлене позивачем клопотання, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Вищий адміністративний суд України в пункті 11 Листа від 30.11.2009 р. № 1619/10/13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

07.05.2014 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області було прийнято рішення у справі № 357/827/14-ц, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в рахунок компенсації вартості 1/2 частини у спільному сумісному майні подружжя грошові кошти в сумі 55 491, 25 грн., а також судові витрати по справі в розмірі 754, 91 грн., а всього: 56 246 (пятдесят шість тисяч двісті сорок шість) гривень 16 копійок.

23.05.2014 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області був виданий виконавчий лист № 357/827/14-ц.

Судом встановлено, що на підставі вищевказаного виконавчого листа 04.03.2015 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_4 було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 46708350.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що позивачу було визначено строк на самостійне виконання рішення до 11.03.2015.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.04.2015 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції були прийняті постанова про стягнення з боржника виконавчого збору, відповідно до якого постановлено стягнути з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 5 624, 61 грн. та постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, згідно з якою постановлено стягнути з позивача витрати на проведення виконавчих дій у сумі 116, 82 грн.

Позивач, не погоджуючись з прийняттям вищевказаних постанов, звернувся з позовом до суду щодо визнання їх протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (надалі Закон № 606).

Частиною 2 ст. 11 Закону № 606 встановлено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону № 606 підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону № 606 державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.

Частинами 1-2 ст. 25 Закону № 606 передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові (ч. 5 ст. 25 Закону № 606).

Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону № 606 у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону № 606 постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред'явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Постанова про стягнення виконавчого збору надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена до суду в десятиденний строк (ч. 8 ст. 28 Закону № 606).

Частинами 1-2 ст. 41 Закону № 606 визначено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) коштів виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 28 цього Закону; 2) авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 3) стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій; 4) інших надходжень, що не суперечать законодавству.

Витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Закону № 606 до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: 1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; 2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації; 6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.Постанова про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності їх примусового стягнення згідно з вимогами цього Закону. Зазначена постанова надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ним у порядку, встановленому цим Законом (ч. 5 ст. 41 Закону № 606).

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону № 606 копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Отже, проаналізувавши зміст вищевказаних положень законодавства, суд дійшов висновку про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження, постанова про стягнення з боржника виконавчого збору та постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій мають бути доведені до відома сторін виконавчого провадження: стягувача та боржника.

При цьому обов'язковою умовою для винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору є невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, про який його має бути повідомлено шляхом вручення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій приймається на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження.

Окрему увагу суд звертає на положення ч. 1 ст. 31 Закону № 606, яким встановлений прямий обовязок державного виконавця щодо інформування сторін та учасників виконавчого провадження про перебіг виконавчого провадження, шляхом надсилання копій відповідних постанов засобами поштового звязку. При цьому, постанова про відкриття виконавчого провадження повинна бути надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, мотивуючи протиправність прийняття оспорюваних постанов, зазначив про те, що відповідачем не було повідомлено ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження, а тому, на думку позивача, останній не мав можливості її самостійно виконати, з приводу чого суд зазначає наступне.

Судом було встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 46708350 була прийнята відповідачем 04.03.2015.

У відповідності до вимог ст. 25 Закону № 606 вказана постанова повинна бути надіслана сторонами виконавчого провадження, у тому числі, і позивачу, не пізніше наступного дня з дня її постановлення, тобто 05.03.2015, рекомендованою кореспонденцією.

Як вбачається з листа-відповіді Центру поштового звязку № 1 Київської обласної дирекції Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта» вих. № 378 від 10.07.2015, на адресу ОСОБА_1 за період з 04.03.2015 по 15.04.2015 жодної поштової кореспонденції від відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві не надходило.

Проаналізувавши вищевказаний лист-відповідь, суд дійшов висновку про те, що вказаний документ є належним та допустимим доказом, який підтверджує те, що позивач не був належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження № 46708350.

На думку суду, вказане свідчить про те, що відповідачем, всупереч вимогам ст.ст. 25 та 31 Закону України «Про виконавче провадження», не було дотримано обовязку щодо порядку інформування позивача про відкриття виконавчого провадження, що в свою чергу, унеможливило самостійне виконання позивачем положень вказаної постанови щодо погашення відповідної суми заборгованості.

За таких обставин, враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для прийняття відповідачем постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.

Відповідно до частин 1, 3 статті 27 Закону № 606 у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Таким чином, передумовою стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, є ненадання ним доказів самостійного виконання рішення в добровільному порядку у встановлений державним виконавцем строк, оскільки в протилежному випадку примусове виконання рішення не розпочинається.

Однак, враховуючи ненадання відповідачем доказів направлення позивачеві у встановленому порядку постанови про відкриття виконавчого провадження, що позбавило боржника права самостійно виконати судове рішення, стягнення з позивача витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, є протиправним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності прийняття постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, зокрема, доказів направлення боржникові постанови про відкриття виконавчого провадження, у той час як матеріали справи свідчать, що позивач не був повідомлений про відкриття виконавчого провадження і, відповідно не мав можливості добровільно виконати судове рішення, у звязку з чим прийняття відповідачем спірних постанов суд вважає протиправним, що є підставою для їх скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 122, 128, 160, 165 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати протиправними та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві від 15.04.2015 у виконавчому провадженні № 46708350 про стягнення з боржника виконавчого збору та постанову відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві від 15.04.2015 у виконавчому провадженні № 46708350 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.