Ухвала суду № 55867637, 16.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 р. Справа № 876/11476/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді:Улицького В.З.

суддів:Гулида Р.М., Кузьмича С.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Ужгород Закарпатської області на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.10.2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Ужгород Закарпатської області про визнання протиправною відмову у нарахуванні та виплаті компенсації,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Ужгород Закарпатської області про визнання протиправною відмову у нарахуванні та виплаті компенсації.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що він є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії ІІІ гр.. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2013 року присуджено нарахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію за період з 01.11.2006 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 22.07.2011 року. 20.11.2010 року позивачу було виплачено Управління ПФУ в м. Ужгород 91278,60грн. пенсії за періоди з 01.11.2006 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 20.05.2010 року згідно розпорядження №201483 від 25.10.2015 року на виплату пенсії по інвалідності. 04.02.2015 року з рахунку Управління ПФУ в м. Ужгород в порядку виконання судового рішення було стягнуто51581,07грн. пенсії за період з 21.05.2010 року по 22.07.2011 року. Однак відповідачу було відмовлено у здійсненні позивачу вказаних виплат. Вважаючи зазначену відмову протиправною позивач звернувся до суду. Просив позов задоволити.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.10.2015 року позов задоволено повністю.

Постанову суду першої інстанції оскаржило управління Пенсійного фонду України в м. Ужгород Закарпатської області. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інвалідом III групи.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2013 року зобовязано Управління ПФУ в м. Ужгород Закарпатської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 основної пенсії в розмірі не менше 6-ти мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком за період з 01.11.2006 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 22.07.2011 року відповідно до ст.ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» з урахуванням виплачених сум.

20.11.2010 року позивачу було виплачено Управління ГІФУ в м. Ужгород 91278,60грн. пенсії за періоди з 01.11.2006 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 20.05.2010 року згідно розпорядження №201483 від 25.10.2015 року на виплату пенсії по інвалідності.

04.02.2015 року з рахунку Управління ПФУ в м. Ужгород в порядку виконання судового рішення було стягнуто 51581,07грн. пенсії за період з 21.05.2010 року по 22.07.2011 року.

Судовою колегією апеляційного суду встановлено, що позивач звернувся до Управління ПФУ в м. Ужгород із заявою про нарахування та виплату компенсацію втрати частини пенсії за періоди з 01.11.2006 року по 31.12.2007 року у звязку порушенням строків її виплати, компенсацію втрати частини пенсії за період з 21.05.2010 року по 22.07.2011 року у звязку порушенням строку її виплати, основну пенсію в розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоровю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком до ст.ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» починаючи з 01.01.2014 року.

Листом за №1978/08 від 19.02.2015 року УПФУ в м. Ужгород повідомлено про наступне: на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №712/23559/12 виданого Ужгородським міськрайонним судом від 24.04.2013 року Управлінням було нараховано та виплачено суму пенсії відповідно до рішення суду.

Протягом період, за який вона була виплачена, дана сума пенсії не нараховувалась, а тому являється одноразовою виплатою, що відповідно до ст.2 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», не підлягає компенсації.

Частиною 2 ст.46 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь - яким строком з нарахуванням компенсації частини доходів. При цьому компенсація втрати частини пенсії у звязку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Згідно ст.ст. 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форма власності та господарювання здійснюють компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, в тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Апеляційний суд звертає увагу, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.46 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати» та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у ому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією, в даному випадку відповідачем - Управлінням ПФУ в м. Ужгород, добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно п.17 ч.1 ст.87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених п.5 ч.2 ст.67-1 цього Кодексу), належать видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, запобігання виникненню та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха.

Абзацом 8 п.4 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України від 25.01.2012 року №3-рп/2012 передбачено, що нормативно - правові акти КМ України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до п.5 ч.1 ст.4 БК України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно - правові акти КМ України, прийняті на підставі і на виконання БК України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно ч.2 розяснень, викладених в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України №4 від 16.03.2012 року «Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у звязку із застосуванням ст.ст. 39, 48, 50, 52, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» тимчасове зупинення дії закону чи окремих його положень не припиняє чинності закону, після закінчення строку, на який зупинено їх дію, ця дія поновлюється автоматично.

За таких обставин, апеляційний суд переконаний, що вказаним вище законом не встановлюється ані строковість, ані обмеженість у часі отримання основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю. З самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу.

Таким чином, виплату пенсії не може бути обмежено будь - яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право позивача на отримання державної та додаткової пенсії яка повинна виплачуватися постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь - якого терміну або строку виплати пенсії.

Аналогічна позиція наведена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.01.2015 року у справі №К/800/45237/14.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Ужгород Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.10.2015 року у справі №308/10017/15-а без змін.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

ОСОБА_3