Ухвала суду № 55867634, 16.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 року Справа № 876/6729/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.

за участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Галицького районного суду м. Львова від 22 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання дій протиправними, скасування постанови по справі про порушення митних правил та закриття провадження в адміністративній справі,-

В С Т А Н О В И В:

15.04.2015 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Львівської митниці ДФС, в якому, із урахуванням уточнення позовних вимог, просить визнати протиправними дії заступника начальника Львівської митниці ДФС ОСОБА_2 при притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.481 МК України; скасувати постанову у справі про порушення митних правил №0274/20908/15 від 27.02.2015 року про визнання її винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст. 481 МК України та притягнення її до адміністративної відповідальності; провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.481 Митного кодексу України відносно неї закрити у звязку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 22 травня 2015 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відсутні документи, які б підтверджували причини не вивезення ОСОБА_1 транспортного засобу у встановлений термін за межі митної території України.

Суд першої інстанції зазначає, що ні позивач ОСОБА_1 у своєму позові, ні представник позивача у судовому засіданні не надали жодного доказу того, що митний орган був терміново повідомлений про поломку та не транспортабельність автомобіля марки «Mersedes-Benz S400», реєстраційний номер В0912НХ, кузов номер WDB2200281А164624.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, винесеною із порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, ОСОБА_1 оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Галицького районного суду м. Львова від 22 травня 2015 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що автомобіль «Mersedes-Benz S400», реєстраційний номер В0912НХ, перебував на ремонті внаслідок поломки, яка унеможливлювала його подальший рух.

Апелянт посилається на те, що згідно п.8 Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 11.11.2002 р. № 792 (чинних на час звернення за ремонтом 29.12.2014 року) послуги з технічного обслуговування і ремонту ДТЗ чи його складових частин надаються замовникові за письмовим договором чи за усною угодою відповідно до статті 43 Цивільного кодексу Укра нської РСР.

Тобто, законодавець надає право вибору учасникам договірних стосунків яким чином оформляти сво договірні відносини чи усно чи письмово, та не має вказівки на обовязкове укладення договірних стосунків в письмовій формі.

Апелянт зазначає, що на підтвердження факту поломки автомобіля та проведення його ремонту нею надано: копію довідки №2702-15/1; копію рахунку №260215/02 від 26.02.2015 року; копію акту виконаних робіт №270215/01 від 27.02.2015 року; копію квитанції від 26.02.2015 року; копію Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців; копію Свідоцтва платника єдиного податку; копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб ті фізичних осіб-підприємців. Послуги щодо ремонту автомобіля були надані спеціалізованим підприємством, основним видом діяльності якого є вид діяльності за КВЕД-2010 технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.

Стверджує, що оскільки нею було надано належні докази на підтвердження обставин дії непереборної сили, вказане правопорушення не вчинялось мною систематично, а тому, в силу приписів ч.1 ст.460 МК України її дії не тягнуть за собою адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст.480 МК України, а отже заступник начальника не вправі був виносити оскаржувану постанову та притягати її до відповідальності.

Крім того, апелянт вказує на те, що вона не являється перевізником в розумінні п.37 ч. 1 ст.4 МК України та ст.3 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Болгарія про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, а тому, покликання відповідача на те, що вона не виконала приписи п.2 ч.1 ст.192 МК України є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам чинних нормативно-правових актів.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що постановою заступника начальника Львівської митниці ДФС ОСОБА_2 в справі про порушення митних правил №0274/20908/15 від 27.02.2015 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст. 481 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.

Вказаною постановою встановлено, що ОСОБА_1 станом на 12.02.2015 року перевищила строк тимчасового вивезення товарів транспортного засобу марки «Mersedes-Benz S400», реєстраційний номер В0912НХ (країна реєстрації Болгарії), кузов номер WDB2200281А164624 за межі митної території України більш, ніж на десять діб.

Як слідує з матеріалів справи, 16.11.2013 року між ТзОВ «КЮТАСС» та ОСОБА_1 у м. Варна (Болгарія) було укладено договір оренди автомобіля, відповідно до умов якого ОСОБА_1 прийняла у строкове платне користування автомобіль марки «Mersedes-Benz S400», реєстраційний номер В0912НХ, кузов номер WDB2200281А164624 на строк три роки для особистого користування.

Відповідно до відмітки у системі програмно-інформаційного комплексу «Інспектор-2006» та Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) встановлено, що 30.12.2013 року ОСОБА_1 ввезла на митну територію України транспортний засіб марки «Mersedes-Benz S400», реєстраційний номер В0912НХ (країна реєстрації Болгарії), кузов номер WDB2200281А164624, через м/п «Мостиська» Львівської митниці ДФС в митному режимі «тимчасове ввезення» на термін до 1 року, однак станом на 12.02.2015 року такий не вивезений.

В силу ч.1 ст.380 Митного кодексу України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш, як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.

Згідно ч.5 ст.380 Митного кодексу України, тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

У відповідності до вимог п.2 ч.1 ст.192 Митного кодексу України, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобовязаний терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що ОСОБА_1 на момент перетину кордону та складанні адміністративного протоколу не надала документи, які б підтверджували причини не вивезення транспортного засобу у встановлений термін за межі митної території України.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що митний орган був терміново повідомлений про поломку та не транспортабельність автомобіля марки «Mersedes-Benz S400», реєстраційний номер В0912НХ (країна реєстрації Болгарії), кузов номер WDB2200281А164624.

Відповідно до вимог ч.3 ст.481 Митного кодексу України перевищення строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів за межі митної території України більше ніж на десять діб тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу вказаних норм та обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заступник начальника Львівської митниці ДФС ОСОБА_2 при винесенні постанови у справі про порушення митних правил №0274/20908/15 від 27.02.2015 року про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст. 481 МК України та притягнення її до адміністративної відповідальності, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України, в звязку з чим судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання дій протиправними, скасування постанови по справі про порушення митних правил та закриття провадження в адміністративній справі.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Галицького районного суду м. Львова від 22 травня 2015 року у справі №461/4325/15-а за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання дій протиправними, скасування постанови по справі про порушення митних правил та закриття провадження в адміністративній справі без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції..

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Р.Б. Хобор

ОСОБА_3

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 16.02.2016 року.