Постанова № 55867471, 15.02.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"15" лютого 2016 р. Справа № 903/1173/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Маціщук А.В. ,

суддя Гулова А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень"

на ухвалу господарського суду Волинської області від 18.01.16 р.

у справі № 903/1173/15 (головуючий суддя Пахолок В.А., суддя Суряк О.Г., суддя Бондарєв С.В.)

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень"

до відповідачів:

1) Володимир-Волинської міської ради Волинської області

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Гербор-Холдінг"

3) Приватного акціонерного товариства "Володимир-Волинська Будмонтажмеханізація"

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 - Волинської міської ради: Управління Держгеокадастру у ОСОБА_1 - Волинському районі Волинської області

про визнання незаконним рішення Володимир-Волинської міської ради; визнання назаконним розпорядження Володимир-Волинської міської ради; визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2;

від відповідачів:

1) Володимир-Волинської міської ради Волинської області: ОСОБА_3;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Гербор-Холдінг": ОСОБА_1; ОСОБА_4

3) Приватного акціонерного товариства "Володимир-Волинська Будмонтажмеханізація": не з'явився.

від третьої особи: не з'явився

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Волинської області від 18.01.2016 р. у справі №903/1173/15 провадження зупинено до заміни позивача у справі - Державного територіально-галузевого обєднання Львівська залізниця особі відокремленого підрозділу Рівненська дирекція залізничних перевезень його правонаступником.

При винесенні вищевказаної ухвали, суд першої інстанції виходив з того, що зі Статуту ПАТ Українська залізниця, затвердженого Постановою КМУ від 02.09.2015 р. №735, вбачається, що Товариство є юридичною особою з дня державної реєстрації. Крім того, як вбачається з витягу з ЄДРПОУ станом на 26.10.2015 р. Регіональна філія "Львівська залізниця" ПАТ Українська залізниця та Положення про Регіональну філію "Львівська залізниця", затвердженого рішенням правління ПАТ Укрзалізниця від 16.11.2015 р. (протокол № 5) філія є відокремленим підрозділом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", яка не має статусу юридичної особи, діє від імені Товариства, відповідно до наданих повноважень та довіреності.

В обґрунтування своїх висновків, суд першої інстанції вказав на те, що позивач у справі - ДТГО Львівська залізниця на момент подачі позову мав статус юридичної особи, на даний час знаходиться в стадії реорганізації шляхом злиття Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування та згідно статутних документів не має статусу юридичної особи та відповідно до вимог чинного законодавства не виключений з державного реєстру, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у даній справі на підставі п. 3 ч. 2 ст. 79 ГПК України до заміни позивача у справі його правонаступником.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою суду першої інстанції, Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить ухвалу господарського суду Волинської області від 18.01.2016 р. у справі №903/1173/15 скасувати.

Скаржник вважає, що ухвала господарського суду є незаконною та такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує, зокрема, наступне:

відповідно до п.1.4 Постанови пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначає, що за приписом ст. 25 ГПК України у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких, виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. У разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення, діяльності суб'єкта

господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни

кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу;

відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у разі злиття юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутвореної юридичної особи та

державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.

Припинення вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття;

Державне територіально галузеве обєднання «Львівська залізниця» як і на момент подачі позову перебувало у стані ліквідації, так і на дату винесення оскарженої ухвали у відповідності до вимог Закону України від 23.02.2012р. № 4442-VI «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постанов Кабінету Міністрів України від 25.06.2014р. № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», від 02.09.2015р. №735 «Питання публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»;

станом на 18 січня 2016 року припинення діяльності субєкта господарювання- Державного територіально-галузевого обєднання «Львівська залізниця» не відбулося, що вбачається із змісту оскарженої ухвали. При цьому, із установчих документів, наданих позивачем, вбачається, що Державне територіально-галузеве обєднання «Львівська залізниця» і Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» являються державними підприємствами.

З огляду на наведені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, скаржник вважає, що судом першої інстанції було зупинено провадження у справі за відсутності на те визначених законом підстав, у звязку з чим ухвалу суду першої інстанції належить скасувати.

Від відповідача - Приватного акціонерного товариства "Володимир-Волинська Будмонтажмеханізація" надійшли заперечення на апеляційну скаргу позивача, відповідно до яких просить оскаржену ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

На спростування доводів скаржника вказує на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскарженої ухвали враховано відповідні положення діючого законодавства, зокрема, ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», відповідно до норм якої злиття вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття; ст. 25 ГПК України, згідно з якою у разі припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони, про що виносить ухвалу.

Інші відповідачі у справі не скористалися своїм правом подачі відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч. 2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення (в даному випадку - ухвали) місцевого господарського суду.

15 лютого 2016 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскарженої ухвали було порушено норми процесуального права. З огляду на вказане, вважає, що ухвалу господарського суду Волинської області від 18.01.2016р. у справі №903/1173/15 належить скасувати.

Представник Володимир-Волинської міської ради Волинської області в судовому засіданні пояснила, що Володимир-Волинська міська рада не визнає позов, оскільки згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 р. "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" позивач на момент подання позову мав статус філії без статусу юридичної особи. Вважає, що ухвала господарського суду Волинської області від 18.01.2016 р. у справі № 903/1173/15, є законною та обґрунтованою, у зв`язку з чим просить дану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" - без задоволення.

Представник ТзОВ "Гербор-Холдінг" в судовому засіданні суду апеляційної інстанції заперечив доводи апеляційної скарги. Вважає, що ухвала господарського суду Волинської області від 18.01.2016 р. у справі № 903/1173/15 є законною та обґрунтованою, у зв`язку з чим просить дану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" - без задоволення.

Представник Приватного акціонерного товариства "Володимир-Волинська Будмонтажмеханізація" підтримав правову позицію представника ТзОВ "Гербор-Холдінг".

Представник третьої особи в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився.

Враховуючи приписи ст.ст. 101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що всі учасники судового процесу були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам та третій особі у справі (а.с. 206-211), а також те, що явка представників сторін та третьої особи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги належить відмовити, а оскаржену ухвалу залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції з Єдиного державного реєстру судових рішень України встановлено, що рішенням господарського суду Волинської області від 22.04.2013 у справі № 903/339/13 позов задоволено повністю, зобов'язано Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом часткового демонтажу малодіяльних колії № 22 (0, 112 км від тупика) та № 23 (0, 110 км від тупика) по станції Володимир-Волинський, які розташовані на земельній ділянці площею 7 191 кв.м за адресою: м. Володимир-Волинський, вул. Генерала Шухевича, 126-а, кадастровий номер 07:102:000:00:01:003:1292, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Гербор-холдінг"; присуджено до стягнення з Державного територіально- галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" на користь позивача 1 147, 00 грн. витрат по судовому збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.07.2013 р. рішення господарського суду Волинської області від 22.04.2013 р. у справі № 903/339/13 залишено без змін.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 29.10.2013 р. постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.07.2013 р. та рішення господарського суду Волинської області від 22.04.2013 р. у справі № 903/339/13 скасовано, справу направлено до господарського суду Волинської області для нового розгляду.

Відповідно до протоколу судового засідання господарського суду Волинської області від 11.01.2016р. у справі № 903/1173/15 позивачем було долучено до матеріалів справи копії відповідних документів, зокрема, витягу з ЄДРПОУ Регіональна філія "Львівська залізниця" ПАТ Українська залізниця публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та витягу з Положення про Регіональну філію "Львівська залізниця" публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

11.01.2016р. в судовому засіданні господарського суду Волинської області оголошено перерву до 18 січня 2016 року для вирішення питання щодо правонаступництва позивача у справі (Т.2, а.с. 169).

Ухвалою господарського суду Волинської області від 18.01.2016 р. у справі №903/1173/15 провадження зупинено до заміни позивача у справі - Державного територіально-галузевого обєднання Львівська залізниця особі відокремленого підрозділу Рівненська дирекція залізничних перевезень його правонаступником (Т.2, а.с. 180-187).

Переглядаючи вказану вище ухвалу господарського суду Волинської області на предмет відповідності вимогам діючого законодавства та вирішуючи питання про те, чи реалізовано скаржником право на апеляційне оскарження зазначеної ухвали відповідно до вимог закону, колегія суддів суду апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 106 вказаного кодексу, окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду про зупинення провадження у справі.

Згідно з ч. 5 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

За приписами частини 3 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також із статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Відповідно до ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: призначення господарським судом судової експертизи; надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування; заміни однієї з сторін її правонаступником.

Пунктом 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Стаття 25 ГПК України визначає, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Поряд з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що в абз. 1 п. 1.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розяснено, що За приписом статті 25 ГПК у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Якщо ж зміна найменування юридичної особи пов'язана зі зміною організаційно-правової форми юридичної особи (статті 104 - 108 Цивільного кодексу України), то йдеться про її реорганізацію, що потребує вчинення господарським судом процесуальної дії, зазначеної в частині третій статті 25 ГПК; крім того, про винесення відповідної ухвали зазначається в описовій частині рішення, прийнятого по суті справи.

Статтею 104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" встановлено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 14 статті 37 даного Закону злиття вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.

Як вбачається з долучених позивачем до матеріалів справи документів, відповідно до Закону України від 23.02.2012 № 4442-УІ Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, постанов Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", від 02.09.2015 № 735 "Питання публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" утворено публічне акціонерне товариство, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття і є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту в тому числі ДТГО Львівська залізниця.

Відповідно до п. 2.1. Положення про Регіональну філію "Львівська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", затвердженого рішенням правління ПАТ «Укрзалізниця» від 16.11.2015р., Регіональна філія "Львівська залізниця" є відокремленим підрозділом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", яка не має статусу юридичної особи і діє від імені Товариства та в його інтересах, здійснює делеговані Товариством функції у визначеному регіоні транспортної мережі, відповідно до мети, завдань та предмету діяльності Товариства (Т.2, а.с. 56-57).

Як убачається з витягу з ЄДРПОУ станом на 26.10.2015 р. ПАТ Українська залізниця зареєстровано як юридичну особу (Т.2, а.с. 53-54).

Отже, даними із витягу з ЄДРПОУ Регіональна філія "Львівська залізниця" ПАТ Українська залізниця та Положення про Регіональну філію "Львівська залізниця", затвердженого рішенням правління ПАТ Укрзалізниця від 16.11.2015 р. (протокол № 5), філія є відокремленим підрозділом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", яка не має статусу юридичної особи, діє від імені Товариства, відповідно до наданих повноважень та довіреності.

Відповідно до витягу зі Статуту ПАТ Українська залізниця, затвердженого Постановою КМУ від 02.09.2015 р. № 735, ПАТ «Українська залізниця» (Товариство) є юридичною особою з дня державної реєстрації (Т.2, а.с. 51).

Відтак, судова колегія вважає, що зупиняючи провадження в даній справі на час до закінчення процедури реорганізації позивача, суд першої інстанції правильно встановив, що зазначені документи безумовно засвідчують той факт, що розпочався процес реорганізації позивача шляхом передання всього майна, прав та обов'язків іншій юридичній особі.

Адже наявними у матеріалах справи доказами стверджується той факт, що позивач у справі - ДТГО Львівська залізниця на момент подачі позову перебував у статусі юридичної особи, тоді як на момент здійснення подальшого судового провадження у даній справі знаходиться на стадії реорганізації шляхом злиття Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування та згідно статутних документів не має статусу юридичної особи та відповідно до вимог чинного законодавства не виключений з державного реєстру.

За наведеного вище, колегія суддів відзначає, що реорганізація підприємства, установи чи організації має наслідком її вибуття як сторони у правовідношенні, щодо якого виник спір, що, в свою чергу, призводить до процесуального правонаступництва, втім, вирішення питання щодо процесуального правонаступництва можливо лише після закінчення процедури реорганізації та переходу прав та обов'язків до правонаступника.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, правомірно визначивши неможливість на час прийняття ухвали про зупинення провадження у справі здійснення заміни позивача його правонаступником у розумінні ст. 25 ГПК України, дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для зупинення провадження в даній справі до завершення процедури реорганізації позивача, як то передбачено нормою п. 3 ч. 2 ст. 79 ГПК України, з метою здійснення його заміни правонаступником.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінивши в сукупності викладені вище обставини та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність визначених законом підстав для зупинення провадження у даній справі, а, відтак, не встановила правових підстав у порядку ст. 104 ГПК України для зміни чи скасування оскарженої ухвали.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним та не можуть бути підставою для скасування ухвали місцевого господарського суду.

Відтак, ухвалу господарського суду Волинської області від 18.01.2016 р. у справі №903/1173/15 належить залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Форпум" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 86, 99, 101, 103 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу господарського суду Волинської області від 18.01.2016 р. у справі №903/1173/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" - без задоволення.

2. Справу № 903/1173/15 повернути в господарський суд Волинської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Гулова А.Г.