Постанова № 55867215, 09.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2016 р. Справа№ 911/1735/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

при секретарі судового засідання - Філімоновій І.Є.

за участю представників: відповідно до протоколу судового засідання від 09.02.2016р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський сільськогосподарський оптовий центр" на рішення Господарського суду Київської області від 03.11.2015 року. (повний текст якого складено 10.11.2015р.)

у справі № 911/1735/15 (суддя: Кошик А.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський сільськогосподарський оптовий центр"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзернопром-інвест"

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський сільськогосподарський оптовий центр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзернопром-інвест" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Під час розгляду справи судом першої інстанції, позивач уточнив позовні вимоги в частині підстав позову та вказав, що ним помилково було визначено при формулюванні підстав позову про наявність на його земельній ділянці лінії електропередач, 5 опор електропередач та трансформаторної підстанції № 195, а саме зазначив, що фактично на земельній ділянці позивача безпосередньо знаходиться трансформаторна підстанція № 195, одна опора ЛЕП, інші чотири опори та відповідна частина лінії електропередач знаходяться в безпосередній близькості від земельної ділянки (кадастровий номер 3222487000:04:004:0181) площею 5,3666 га, розташованої по вул. Польовій, 13, в с. Ходосіївка Києво-Святошинського району Київської області.

Позовні вимоги, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, обґрунтовані тим, що ТОВ "Дніпровський сільськогосподарський оптовий центр" є власником земельної ділянки (кадастровий номер 3222487000:04:004:0181) площею 5,3666 га, розташованої по вул. Польовій, 13, в с. Ходосіївка, Києво-Святошинського району Київської області на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 706404, виданого Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів 28.12.2006 року, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020632900245.

Ухвалою від 17.06.2015 року у справі №911/1735/15 призначено судову земельно-технічну експертизу проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз; провадження у справі №911/1735/15 було зупинено до закінчення експертних досліджень і отримання господарським судом висновків експертів. Проте дана експертиза не була проведена, у зв'язку із несплатою ТОВ "Укрзернопром-інвест" експертного дослідження.

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.11.2015р. у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський сільськогосподарський оптовий центр" звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 03.11.2015р. та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Київської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

На підставі апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський сільськогосподарський оптовий центр" на рішення Господарського суду Київської області від 03.11.2015р., згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 07.12.2015р. відновлено апелянту строк на подання апеляційної скарги, порушено апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 19.01.2016р.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2016р., у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючого судді: Тищенко О.В., Зубець Л.П, Іоннікова І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2016р. справу №911/1735/15 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі головуючий суддя: Тищенко О.В., Зубець Л.П, Іоннікова І.А.

У судовому засіданні 19.01.2016р. оголошено перерву до 03.02.2016р.

Розпорядженням секретаря судової палати голови Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016р., у зв'язку з виходом судді Тарасенко К.В. з відпусткт, сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючого судді: Тищенко О.В., Тарасенка К.В., Іоннікова І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016р. справу №911/1735/15 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі головуючий суддя: Тищенко О.В., Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.

У судовому засіданні 03.02.2016р. оголошено перерву до 09.02.2016р.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником позивача подано клопотання про призначення у справі судової експертизи.

Відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.

Отже, судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, колегія суддів відхилила клопотання позивача про призначення у справі судової експертизи, оскільки для встановлення фактичних даних по даній справі, що входять до предмету доказування відсутня неохідність у спеціальних знаннях.

Представник апелянта в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 03.11.2015 року у справі № 911/1735/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечували проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Дніпровський сільськогосподарський оптовий центр" є власником земельної ділянки (кадастровий номер 3222487000:04:004:0181) площею 5,3666 га, розташованої по вул. Польовій, 13, в с. Ходосіївка, Києво-Святошинського району Київської області на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 706404, виданого Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів 28.12.2006 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020632900245.

Право власності на земельну ділянку перейшло до ТОВ "Дніпровський сільськогосподарський оптовий центр" у зв'язку з укладенням Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.10.2011 року з Приватним підприємством "Пан-Сервіс". На момент укладення вказаного договору купівлі-продажу на використання зазначеної земельної ділянки обтяження та обмеження не встановлені.

З позовної заяви вбачається, що, Ходосівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області, було надано інформацію відповідно до якої власником ТП № 195 та ліній електропередач 10 кВ є ТОВ "Укрзернопром-інвест" (відповідач).

Судом першої інстанції встановлено, що позивач звертався до відповідача з заявою за вих. № 77 від 05.12.2014 року про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком КМД УДППЗ "Укрпошта" від 09.12.2014 року. Проте, відповідач не здійснив жодних дій щодо усунення перешкоди позивачеві в користуванні земельною ділянкою.

Крім того, з матеріалів справи слідує, що позивач отримав витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який сформований 09.04.2015 року, відповідно до якого відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 року за № 1051 не зареєстровані, у зв'язку з чим, позивач вважає, що відповідач без достатніх правових підстав користується земельною ділянкою позивача та чинить позивачеві перешкоди у її користуванні шляхом розміщення на належній позивачу земельній ділянці власних ліній електропередач, 5 опор електропередач та трансформаторної підстанції №195.

В позові, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач просить усунути перешкоди, спричинені Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрзернопром-інвест" у користуванні земельною ділянкою (кадастровий номер 3222487000:04:004:0181) площею 5,3666 га, розташованою по вул. Польовій, 13, в с. Ходосіївка Києво-Святошинського району Київської області належною Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпровський сільськогосподарський оптовий центр" шляхом демонтування та перенесення на безпечну відстань за межі земельної ділянки належних Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрзернопром-інвест" ліній електропередач, 1 опори електропередач та трансформаторної підстанції № 195.

Судом першої інстанції встановлено, що право власності позивача на земельну ділянку (кадастровий номер 3222487000:04:004:0181) площею 5,3666 га, розташовану по вул. Польовій, 13, в с. Ходосіївка Києво-Святошинського району Київської області (в частині користування цією ділянкою) обмежується у зв'язку з накладенням на частину ділянки охоронних зон, встановлених вздовж належних відповідачу ліній електропередач, опор ЛЕП та ТП-195. Тобто власність відповідача чинить перешкоди позивачу у користуванні належної йому на праві власності земельною ділянкою, у зв'язку з чим позивача звернувся з позовною заявою до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Згідно зі ст.319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 76 Земельного кодексу України, землями енергетичної системи визнаються землі надані під електрогенеруючі об'єкти (атомні, теплові, гідроелектростанції, електростанції з використанням енергії вітру і сонця та інших джерел), під об'єкти транспортування електроенергії до користувався. Землі енергетичної системи можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Уздовж повітряних і підземних кабельних ліній електропередач встановлюються охоронні зони.

Відповідно до 112 Земельного кодексу України встановлює, що охоронні зони створюються: уздовж ліній зв'язку електропередачі для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об'єкти. Правовий режим земель охоронних зон визначається законодавством України .

Згідно з частиною 6 статті 19 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що в охоронних зонах електричних мереж, а також інших особливо важливих об'єктів електроенергетики діють обмеження, передбачені законодавством України щодо використання земель .

Відповідно до ч.2 п.4 Правил охорони електричних мереж, затвердженими постановою КМУ від 04.03.1997 року № 209, у межах охоронних зон землі у їх власників та користувачів не вилучаються, а використовуються з обмеженнями, передбаченими цими Правилами. Підприємства, установи, організації та громадяни, яким надано у власність, постійне або тимчасове користування земельні ділянки, де знаходяться об'єкти електричних мереж, зобов'язані вживати належних заходів до збереження зазначених об'єктів.

Пунктом 5 вищезазначених Правил, охоронні зони електричних мереж встановлюються уздовж повітряних ліній електропередачі у вигляді земельної ділянки і повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх проводів за умови невідхиленого їх положення на відстані 2 метри для повітряних ліній напругою до 1 кВ.

Згідно з п. 7 Правил передбачено прокладання просік уздовж повітряних ліній електропередач. Розчищення просік здійснюють енергопідприємства, у віданні яких перебувають повітряні лінії електропередачі, а разі взаємної домовленості підприємства, організації, приватні особи, у власності чи користуванні яких знаходяться лісові масиви, парки, заповідники , сади та інші багаторічні насадження, згідно з порядком, визначеним енергопідприємством. У разі самочинної посадки підприємствами або приватними особами дерев й інших багаторічних насаджень в охоронній зоні електричних мереж, роботи з приведення належного стану просік виконуються за рахунок цих підприємств і осіб.

У відповідності до ст.32 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів" в охоронних зонах кабельних ліній електропередачі власникам і користувачам земельних ділянок, фізичним і юридичним особам забороняється: саджати дерева та кущі, зводити будинки, споруди будь-якого призначення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що діючим законодавством передбачено уздовж електролінії, яка проходить через земельну ділянку, якою користується позивач, охоронна зона, в межах якої власник зобов'язаний використовувати її з обмеженнями, передбаченими Правилами охорони еклектичних мереж, а тому позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача перенести повітряну лінію електропередачі є безпідставними.

Разом з тим, судом першої інстанції вірно зазначено, що позивач придбав земельну ділянку з обмеженнями, передбаченими чинним законодавством, а тому порушення його прав у даному випадку немає.

Аналогічної позиції дотримується Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Рішенні Колегії суддів судової палати у цивільних справах від 14.03.2012 року.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, лінії електропередач були побудовані та прийняті в експлуатацію згідно чинного законодавства в 2009 році, і на момент придбання позивачем земельної ділянки у ТОВ "ПАН-СЕРВІС" на такій земельній ділянці вже існували охоронні зони. Про існування охоронних зон та фактичний стан земельної ділянки було відомо попередньому власнику землі, крім того, позивач в момент придбання земельної ділянки міг і повинен був оглянути товар (земельну ділянку), пересвідчитись в її межах та стані, відповідно і знати про недоліки та фактичні обмеження земельної ділянки. В будь-якому випадку, заявляти про недоліки проданого товару позивач може до продавця земельної ділянки та застосування визначених чинним законодавством наслідків такої купівлі-продажу.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірні охоронні зони зачіпають земельну ділянку позивача з однієї сторони і на відстань не більше встановленого законодавством нормативу для охоронної зони (10м), що з врахуванням досить великого розміру земельної ділянки 5,3666 га, не чинить суттєвих перешкод в її користуванні. За відповідний недолік земельної ділянки, з огляду на ст. 679 Цивільного кодексу України несе відповідальність продавець земельної ділянки.

Доводи апелянта стосовно того, що останній на момент придбання земельної ділянки не знав та не міг знати, про існування будь-яких обмежень щодо користування та розпорядження земельною ділянкою, апеляційний суд спростовує наступним.

Лінії електропередач були побудовані та прийняті в експлуатацію згідно чинного законодавства в 2009 році, і на момент придбання позивачем земельної ділянки у ТОВ "ПАН-СЕРВІС" на такій земельній ділянці вже існували охоронні зони. Про існування охоронних зон та фактичний стан земельної ділянки було відомо попередньому власнику землі, крім того, позивач в момент придбання земельної ділянки міг і повинен був оглянути товар (земельну ділянку), пересвідчитись в її межах та стані, відповідно і знати про недоліки та фактичні обмеження земельної ділянки. В будь-якому випадку, заявляти про недоліки проданого товару позивач може до продавця земельної ділянки та застосування визначених чинним законодавством наслідків такої купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно частини 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський сільськогосподарський оптовий центр", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення Господарського суду Київської області від 03.11.2015 року у справі № 911/1735/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський сільськогосподарський оптовий центр" залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 03.11.2015 у справі №911/1735/15 залишити без змін.

2.Матеріали справи № 911/1735/15 повернути до господарського суду Київської області.

3.Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко