Постанова № 55867203, 16.02.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.02.2016р. справа №905/815/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3при секретарі судового засідання ОСОБА_4за участю представників сторін: від позивача: ОСОБА_5 (довіреність №11/16 від 30.12.2015р.), ОСОБА_6 (довіреність №03/16 від 01.02.2016р.);від відповідача: ОСОБА_7 (довіреність №85-7 від 20.07.2015р.)розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглезбагачувальне підприємство Центральна збагачувальна фабрика «Чумаківська», м. Донецькна рішення господарського суду Донецької області від28.07.2015р.(повний текст підписано 30.07.2015р.)по справі№ 905/815/15 (суддя Колесник Р.М.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс", м. Донецькдо Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглезбагачувальне підприємство Центральна збагачувальна фабрика «Чумаківська», м. Донецьк простягнення 150 504,63 грн. В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс», м. Донецьк (Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглезбагачувальне підприємство Центральна збагачувальна фабрика «Чумаківська», м. Донецьк (Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 134 927,70грн., з яких 92 238,60грн. заборгованість за надані послуги, 14 034,41грн. неустойка, 683,52грн. 3% річних, 27 971,17грн. втрати від інфляції.

В ході розгляду справи, Позивач своєю заявою (а.с.33,34 т.2) збільшив розмір позовних вимог, остаточно вимагаючи з Відповідача стягнення 150 504,63грн., з яких 104 228,04грн. заборгованості за надані послуги, 15 213,66грн. неустойка, 742,10грн. 3% річних, 30 320,83грн. втрати від інфляції.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 28.07.2015р. (повний текст підписано 30.07.2015р.) у справі № 905/815/15 позовні вимоги з урахуванням їх збільшення були задоволені в повному обсязі.

Рішення місцевого господарського суду було вмотивовано доведеністю факту невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Вуглезбагачувальне підприємство Центральна збагачувальна фабрика «Чумаківська» обовязку зі сплати коштів за користування вагонами згідно договору №674/11 про оплату користування власним (орендованим) рухомими складом від 30.08.2011р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вуглезбагачувальне підприємство Центральна збагачувальна фабрика «Чумаківська», не погодившись з прийнятим рішенням, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає помилковість визначення простроченого обовязку у Відповідача зі сплати наданих йому послуг за договором №674/11, оскільки рахунки на сплату, як підстава для перерахування коштів на рахунок Позивача, Відповідачем отримані не були, окрім того Позивач належним чином не підтвердив факту надання транспортних послуг.

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О. та суддів Зубченко І.В., Ломовцева Н.В.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.01.2016р. було порушено апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 26.01.2016р. з подальшою перервою до 16.02.2016р. об 11.40 год.

Розпорядженням від 15.02.2016р. у звязку із перебуванням судді Ломовцевої Н.В. у відпустці її у складі судової колегії було замінено на суддю Марченко О.А.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Скаржника у судових засіданнях 26.01.2016р. та 16.01.2016р. підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги у повному обсягу.

Представники Позивача проти апеляційної скарги у судовому засіданні 26.01.2016р. заперечували, надавши у подальшому письмовий відзив (а.с.а.с.140-147 т.2), проте на виконання вимог ухвали суду від 12.01.2016р. і станом на 16.02.2016р. не надали відомостей про особу, яка отримала рахунку від імені Відповідача, надавши інші додаткові документи залізничні накладні та відомості плати за користування вагонами без обґрунтування необхідності їх залучення до матеріалів справи.

Судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав у розумінні ч.1 ст.101 Господарського процесуального кодексу України для залучення до матеріалів справи згаданих Позивачем у відзиви на апеляційну скаргу додаткових документів, оскільки Позивач жодною мірою не обґрунтував неможливості подання таких документів під час розгляду справи судом першої інстанції, а матеріали справи не містять жодних клопотань Позивача про витребування чи залучення таких документів, які були б безпідставно відхилені місцевим судом. Відтак, означені документи не підлягають врахуванню під час апеляційного перегляду і повертаються Позивачеві.

Відповідно до ч.2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, 30.08.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» (Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вуглезбагачувальне підприємство Центральна збагачувальна фабрика «Чумаківська» (Користувач) було укладено договір №674/11 про оплату користування власним (орендованим) рухомими складом (а.с.а.с.22-24 т.1), відповідно до п. 1.1 якого він регулює взаємовідносини між Користувачем та Експедитором по оплаті користування власним (орендованим) рухомими залізничним складом і його схоронності в тих випадках, коли організація перевезень вантажів в власному (орендованому) рухомому складі здійснюється експедитором не по замовленням Користувача.

Строк дії договору зазначений в п.п.8.1, 8.2, з яких вбачається , що договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2011р. Договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не менш, ніж за 30 днів до спливу строку дії не сповістить іншу сторону в письмовій формі про припинення дії договору. Наразі, жодних доказів надходження від сторін заяв про припинення договору матеріали справи не містять.

Відповідно до п.1.2 договору, Користувач здійснює оплату за користування власним (орендованим) рухомими залізничним складом, перевезення вантажів в якому організовує Експедитор, та забезпечує збереження вказаного рухомого складу під час його знаходження на підїзних шляхах Користувача.

Згідно з п.3.1 договору, Відповідач здійснює оплату за користування рухомим складом протягом 3-х робочих днів з моменту виставлення позивачем рахунку.

Відповідно до п. 3.2 Договору в редакції додаткової угоди №1 від 30.08.2011р. (а.с.25 т.1) вартість плати за користування рухомим складом згідно п. 14 розділу ІІІ «Правил користування вагонами і контейнерами», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. № 113 за весь час користування рухомим составом за ставками, вказаним в розділі 5 «Тарифного керівництва №1», затвердженого наказом Міністерства транспорту і звязку України від 26.03.2009р. №317, із застосуванням відповідних коригуючих коефіцієнтів, встановлених законодавством України. Облік часу використання власних (орендованих) вагонів здійснюється порядком, встановленим п. 3 розділу ІІ «Правил користування вагонами і контейнерами», затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999р.

Між тим, в додатковій угоді №1 сторони визначили строк її дії, який закінчується 30.06.2014р., а з 01.07.2014р. вартість плати за користування вагонами визначається у відповідності до п.3.2 (в редакції основного тексту договору), тобто як для рухомого складу парку залізниць України згідно абзацу першого пункту 14 Розділу ІІІ «Правил користування вагонами і контейнерами», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. № 113 за весь час користування рухомим составом за ставками, визначеними для виконання однієї вантажної операції із застосуванням відповідних коригувальних коефіцієнтів у випадку їх встановлення законодавством України. Час користування Користувачем рухомим складом здійснюється порядком, встановленим п. 3 розділу ІІ «Правил користування вагонами і контейнерами», затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999р.

При формування маршрутів з порожнього власного (орендованого) рухомого складу на окремому путі або маршрутному завантаженні вантажів у вказаному рухомому складі плата за користування рухомим складом визначається у розмірі 50% вартості, вказаної у попередньому абзаці.

Як встановлено п.4.3 Договору, у разі порушення передбачених ним строків оплати, Експедитор має право витребувати від Користувача, а Користувач зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Зі змісту представлених Позивачем відомостей плати за користування вагонами (контейнерами) вбачається відомості про номери вагонів, час користування ними та нарахованої плати за це, які перебували на підїзних коліях Відповідача за період з травня 2014р. по серпень 2014р.: №№14050277, 15050279, 16050281, 170050283, 18050285, 19050287, 20050289, 21050291, 23050295, 25050298, 24050296, 26050301, 27050304, 27050303, 28050307, 29050309, 30050311, 31050312 (а.с.а.с.37-68 т.1), №№01060315, 02060316, 03060318, 04060320, 05060323, 06060324, 07060326, 08060329, 10060336, 11060339, 11060339, 12060342 (а.с.а.с.77-97 т.1), №№ 14060344, 15060346, 16060348, 17060351, 18060352 (а.с.а.с.103-112 т.1), №№ 19060355, 20060358, 21060360, 22060361, 23060364, 24060365, 25060368, 26060369, 27060372, 28060373, 29060375, 30060377 (а.с.а.с.124-151 т.1), №№ 05080446, 10080454, 11080455, 12080458, 13080460, 15080463, 16080464, (а.с.а.с.157-169 т.1), №№17070416, 18070418, 19070420, 20070422, 21070424, 22070426, 22070426, 23070428, 24070430, 25070432, 26070434, 27070437, 28070468 (а.с.а.с.175-205 т.1), №№ 01070380, 02070384, 02070382, 03070385, 04070387, 05070389, 06070393, 07070397, 08070399, 09070401, 10070403, 11070405 (а.с.а.с.224-250 т.1), №№12070407, 13070409, 14070411, 15070413, 16070414 (а.с.а.с.1-10 т.2).

Означені відомості є роздрукованою електронною формою ГУ-46, засвідченими штампом та підписом співробітника Єдиного технологічного центру по обробці перевізних документів ДП «Донецька залізниця» та містять вказівку на їх підписання працівником станції, але не визначає особи, яка б їх підписала від імені вантажовласника (Відповідача). При цьому, матеріали справи не містять клопотань Позивача про витребування оригіналів (або належним чином засвідчених копій) таких відомостей плати за користування вагонами (контейнерами) від Відповідача або залізниці.

За користування вагонами Позивача, Відповідачу була нарахована плата, розмір якої визначався у звітах експедитора (а.с.а.с.27-36, 70-76, 99-103, 114-123, 153-156, 171-174, 213-223 т.1, а.с.а.с.14-20 т.2), складання яких безпосередньо умовами договору не передбачені, а їх представлені в матеріалах справи копії містять лише підпис співробітника Позивача. В свою чергу, на відносно суми оплати, визначеної в звітах експедитора, Позивачем були складені рахунки: №№Э0614206 від 31.05.14р. на суму 2165,40грн. (а.с.26 т.1), Э0614432 від 13.06.14р. на суму 3912,48грн. (а.с.69 т.1), Э0614480 від 20.06.2014р. на суму 918,72грн. (а.с.98 т.1), Э0714191 від 30.06.2014р. на суму 8076,96грн. (а.с.113 т.1), Э0714498 від 18.07.2014р. на суму 38424,60грн. (а.с.212 т.1), Э0814160 від 31.07.2014р. на суму 37446,96грн. (а.с.170 т.1), Э0814439 від 19.08.2014р. на суму 13282,92грн. (а.с.152 т.1), а всього на загальну суму 104228,04грн.

На підтвердження виставлення означених рахунків Відповідачеві Позивачем був наданий реєстр первинних документів, датований 01.03.2015р. (а.с.4 т.2), в якому згадувалися вказані вище рахунки, як такі, що були вручені невизначеній за прізвищем та ініціалами особі, з посадою заступник генерального директора по логістики невизначеного підприємства. Апеляційний суд звертає увагу, що в означеному реєстрі первинних документів також згадуються рахунки іншого контрагента ТОВ «ЦЗФ Торезька» за договором №522/12 від 01.08.2012р.

Скаржник заперечує отримання вказаних рахунків, так само як і існування на його підприємстві посади «заступника генерального директора по логістики», тоді як Позивач на вимогу суду не надав відомостей про особу, яка за вказаним реєстром у вихідний день (01.03.2015р. припадає на неділю) отримала рахунки-фактури, пояснивши лише, що акт виконаних робіт, на які містять посилання і рахунки-фактури, і звіти експедитора, сторонами не складувалися і не підписувалися, а їх згадування в цих документах є помилковим.

Заявою про уточнення позовних вимог, що надійшла до місцевого суду 20.07.2015р. (а.с.а.с.33-49 т.2) Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодекс України збільшив розмір вимог щодо стягуваної заборгованості, додатково врахувавши рахунок №Э0614432 від 13.06.14р. на суму 3912,48грн. та №Э0714191 від 30.06.2014р. на суму 8076,96грн. та порахувавши стягувану неустойку, 3% річних та інфляційну індексацію.

23.07.2015р. до суду надійшла зустрічна позовна заява від Відповідача про розірвання договору №674/11 від 30.08.2011р. з клопотанням про звільнення від сплати судового збору, проте ухвалою Господарського суду Донецької області від 28.07.2015р. у задоволенні означеного клопотання було відмовлено, а зустрічну позовну заяву було повернуто без розгляду.

За таких обставин, дійшовши висновку про обґрунтованість позовних вимог, місцевий суд задовольнив їх у повному обсягу з урахуванням збільшення їх розміру.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Виходячи із приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у Позивача певного захищуваного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку Відповідача та належність (передбаченість законодавством та адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України укладений між сторонами договір №674/11 від 30.08.20111р. є належною підставою для виникнення у сторін кореспондуючих прав і обов'язків, зокрема прав Експедитора на отримання оплати від Користувача за користування вагонами.

Як встановлено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Сутність задоволення позовних вимог, у даному випадку, полягає у спонуканні Відповідача до виконання обовязку зі сплати коштів за користування вагонами згідно договору №674/11 про оплату користування власним (орендованим) рухомими складом від 30.08.2011р. та наслідків прострочення такого виконання.

Між тим, апеляційний суд зазначає, що у відповідності до п.3.1 договору, оплата Користувачем повинна здійснюватися протягом 3-х робочих днів з моменту виставлення Експедитором рахунку. Відтак, виставлення рахунку за змістом означеного положення договору не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 Цивільного кодексу України, як про це справедливо вказує Позивач, а визначає момент початку відліку строку належного виконання грошового зобовязання з оплати послуг Експедитора, сплив якого зумовлює виникнення порушення такого зобовязання у вигляді прострочення у відповідності до ст.610, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України.

Наразі, в матеріалах справи відсутні належні у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України докази виставлення Позивачем рахунків на оплату стягуваних сум, що у світлі наведених вище норм матеріального права, які не були правильно застосовані місцевим судом, унеможливлює доведеність настання прострочення у виконанні спірного грошового зобовязання. Представлений Позивачем реєстр первинних документів від 01.03.2015р., підписаний невідомою особою с посадою, існування якої Відповідачем заперечується, а Позивачем не доведено, у вихідний день, належним доказом виставлення спірних рахунків в контексті приписів ст.43 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів не вважає.

Апеляційний суд зауважує, що обізнаність Відповідача із банківськими реквізитами, за якими мають бути оплачені послуги Експедитора, не усуває необхідність визначення моменту оплати у встановлений сторонами в договорі спосіб, обовязковість застосування якого зумовлена приписами ст.629 Цивільного кодексу України, та не може бути визначений альтернативно (або у інший спосіб) у світлі інших положень договору чи діючого законодавства.

Відсутність доказів належності визначення моменту відліку строку для оплати рахунків, який перебуває в залежності від дій Експедитора з виставлення рахунків, зумовлює і неможливість застосування обумовлених ст.ст.611, 625 Цивільного кодексу України наслідків недоведеного прострочення, а саме стягнення нарахованих Позивачем сум боргу, 3%річних, інфляційної індексації та пені. При цьому, посилання Позивача на те, що відповідні рахунки були надіслані Відповідачеві із позовною заявою, а також разом із примірником позову були вручені в перебігу розгляду справи, до уваги не приймаються, оскільки:

-по-перше, зі змісту накладної курєрської служби (а.с.206 т.1) та відповідного опису вкладень (а.с.а.с.207-211 т.1) не вбачається жодних відміток про отримання рахунків Відповідачем до початку порушення провадження у справі протилежний висновок місцевого суду з цього приводу не відповідає матеріалам справи;

-по-друге, за змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України та ст.15 Цивільного кодексу України порушення захищуваного субєктивного права (виникнення спору) має хронологічно передувати зверненню до суду із позовом про захист (відновлення) права від такого порушення.

Крім того, місцевим судом не надано належної правової оцінки тієї обставини, що за змістом п.2.2.2. та п.3.2. договору вартість оплати за користування рухомими складом має встановлюватися з урахуванням часу, визначеного в порядку п.3 розділу ІІ «Правил користування вагонами і контейнерами», затверджених наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999р.., а саме відображатися у відомостях плати за користування вагонами форми ГУ-46. Наразі, як сам вказує Позивач у своєму відзиві, відомості такої форми мають підписуватися працівником станції та вантажовласника (в розглядуваному випадку Відповідачем), тоді як представлені у справі відомості оплати за користування рухомим складом, роздруковані Єдиним технологічним центром по обробки перевізних документів, не визначають їх підписання з боку вантажовласника (на відміну від вказівки особи працівника станції), та взагалі не містять відомостей, що б вказували на причетність Експедитора до перевезення вантажів згадуваними вагонами.

За таких обставин, наявність серед матеріалів справи непередбачених умовами договору звітів експедитора із визначенням стягуваної суми вартості послуг, які (звіти) з боку Відповідача також не підписані, відсутність складених та підписаних сторонами актів наданих послуг, на які мають посилання рахунки-фактури, доказів вручення яких Відповідачеві також не представлено, а також - роздруковані електронні форми відомостей оплати послуг за користування вагонами, які не містять відомостей про їх підписання Відповідачем, тоді як примірники також відомостей (оригінали або належним чином засвідчені копії) Позивачем в перебігу розгляду справи місцевим судом не залучались і не витребовувалися в порядку ст.38 Господарського процесуального кодексу України, у своїй сукупності не можуть доводити факт наявності прострочених в оплаті послуг саме у розмірі заявленої до стягнення суми заборгованості.

У світлі означеного висновку, апеляційний суд скасовує переглядуване рішення в порядку п.п.2-4 ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України і приймає нове про відому у задоволені позовних вимог через їх недоведеність та передчасність висування.

За таких обставин, вимоги апеляційної скарги Відповідача задовольняються у повному обсягу саме з наведених апеляційним судом мотивів, що згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України має наслідком стягнення з Позивача на користь Відповідача витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та віднесення на рахунок Позивача витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви (з урахуванням заяви про уточнення розміру вимог).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглезбагачувальне підприємство Центральна збагачувальна фабрика «Чумаківська», м. Донецьк на рішення Господарського суду Донецької області від 28.07.2015р.(повний текст підписано 30.07.2015р.) у справі №905/815/15 задовольнити у повному обсязі.

2. Рішення Господарського суду Господарського суду Донецької області від 28.07.2015р.(повний текст підписано 30.07.2015р.) у справі №905/815/15 скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення у справі №905/815/15, яким відмовити у повному обсязі в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс", м. Донецьк про стягнення 104 228,04грн. заборгованості за надані послуги, 15 213,66грн. неустойки, 742,10грн. 3% річних та 30 320,83грн. втрат від інфляції.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (83086, м. Донецьк, вул. Артема, ідентифікаційний код 30600592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглезбагачувальне підприємство Центральна збагачувальна фабрика «Чумаківська» (83058, м. Донецьк, вул. Майська, б. 66, ідентифікаційний код 37602780) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3311,11грн.

5. Доручити Господарському суду Донецької області видати наказ на примусове виконання цієї постанови, оформивши його у відповідності до вимог ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

6. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя:Д.О. Попков

Судді:І.В. Зубченко

ОСОБА_3

Надруковано: 5 прим.: 1,2 сторонам, 3- у справу, 4-ГСДО, 5-ДАГС