Рішення № 55867125, 16.02.2016, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2016 р. Справа № 925/79/16

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Гень С.Г.,

за участі представників сторін:

від позивача представник не зявився,

від відповідача ОСОБА_1 - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю КреМікс,

с. Піщане, Кременчуцького району, Полтавської області

до товариства з обмеженою відповідальністю Кролікофф, с. Іваньки,

Маньківського району, Черкаської області

про стягнення 135 592 грн. 40 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю КреМікс до товариства з обмеженою відповідальністю Кролікофф про стягнення заборгованості, у звязку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 204 від 23 липня 2014 року в розмірі 135 592 грн. 40 коп., а саме: 69 000 грн. 00 коп. сума боргу за поставлений товар, 15 299 грн. 62 коп. 18% річних, 44 252 грн. 78 коп. пеня та 7 040 грн. 00 коп. інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 03 лютого 2016 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 16 лютого 2016 року.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 15 лютого 2016 року та зазначав, що суму основного боргу відповідачем сплачено, вимога позивача про стягнення пені та 18% річних є необґрунтованою та суперечить положенням ст. 61 Конституції України. Водночас представник відповідача просив суд застосувати п. 3 ст. 83 ГПК України та зменшити розмір річних, інфляційних та пені.

Оскільки позивач був належним чином повідомлений, що підтверджується реєстром поштових відправлень господарського суду Черкаської області, явка представників сторін в судове засідання обовязковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 16 лютого 2016 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/79/16.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 23 липня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю КреМікс (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю Кролікофф (покупець) було укладено договір поставки за №204.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 1.1. вищевказаного договору постачальник зобовязався у порядку та на умовах, визначеними цим договором, виготовити та поставити покупцю вітамінно-мінеральні суміші (премікси), а покупець зобовязався в порядку та на умовах, визначеними цим договором прийняти та оплатити товар.

Позивач свої зобовязання за договором поставки виконав та поставив відповідачу вітамінно-мінеральні суміші на суму 323 940 грн. 00 коп., що підтверджується копією видаткової накладної від 03 липня 2015 року за №2147.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи у видатковій накладній.

В своєму позові товариство з обмеженою відповідальністю КреМікс вказувало, що відповідач зобовязання по оплаті поставленого товару виконав частково, сплативши позивачу лише 254 940 грн. 00 коп., що підтверджується копіями банківських виписок, а також листами відповідача щодо призначення платежу (а.с. 29- 66), в звязку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення решти боргу.

Проте, матеріалами справи підтверджується, що станом на момент звернення позивача до суду (01 лютого 2016 року) відповідачем було сплачено суму основного боргу в повному обсязі, що підтверджується також платіжними дорученнями від 22 -25 та від 29-30 грудня 2015 року,

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 7.1. договору поставки оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника протягом 20 календарних днів з дати поставки товару.

Отже, з урахуванням умов п. 7.1. договору поставки строк оплати поставленого товару настав 23 липня 2015 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору, розрахунку з позивачем за поставлений товар.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вказувалося вище, відповідачем було сплачено суму основного боргу в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 22 -25 та від 29-30 грудня 2015 року.

Оскільки борг сплачено відповідачем до звернення позивача з відповідним позовом, в задоволенні стягнення 69 000 грн. 00 коп. суми основного боргу слід відмовити, у звязку з безпідставним нарахуванням.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобовязання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобовязання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобовязання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Пунктом 8.4. договору поставки передбачена відповідальність за порушення відповідачем строків оплати вартості одержаного товару, а саме: пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за весь період такого прострочення.

Позивачем на підставі п. 8.4. договору поставки заявлено вимогу про стягнення з відповідача 44 252 грн. 78 коп. пені (розрахунок знаходиться в матеріалах справи (а.с. 14-16).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні зазначеної статті Закону проценти є не відповідальністю, а платою за час користування грошима, що не були своєчасно сплачені боржником (постанови Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 01 липня 2014 року № 3-32гс14 у справі №5010/1575/2012-20/83, від 01 липня 2014 року № 3-31гс14 у справі №11/5026/1925/2012).

Договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, проте, не інший спосіб їх обчислення.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 7 040 грн. 00 коп. боргу, що виник внаслідок інфляції (розрахунок знаходиться в матеріалах справи).

Пунктом 8.5. договору визначено, що якщо покупець прострочив виконання грошового зобовязання, то він зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 18 процентів річних від суми за весь період прострочення по оплаті.

На підставі п. 8.5. договору позивачем заявлено також до стягнення 15 299 грн. 62 коп. 18% річних.

Отже, суд вважає правомірним нарахування позивачем 18% річних, оскільки сторони дійшли згоди щодо зміни процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та встановили її у розмірі 18%.

При цьому судом також враховано положення п. п. 4, 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року, № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань.

Здійснивши перевірку правильності нарахування пені, річних та інфляційних втрат за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.2.1. судом встановлено, що розрахунок пені, 18% річних та інфляційних нараховано позивачем вірно, а тому заявлені до стягнення суми підлягають задоволенню.

Доводи відповідача стосовно порушення ст. 61 Конституції України у випадку одночасного стягнення з боржника штрафних санкцій (пені), а також річних відсотків застосованих на підставі ст.625 ЦК України є помилковими.

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, одночасне нарахування 18% річних та пені не є порушенням вимог ст. 61 Конституції України.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру 18% річних, інфляційних та пені, суд дійшов висновку, що останнє задоволенню не підлягає, оскільки даний випадок в розумінні ст. 83 ГПК України не є винятковим, крім того розмір річних, інфляційних та пені на думку суду є співрозмірним зі строком порушення зобовязання, його розміром, а також відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань.

Крім того, процесуальний закон передбачає можливість зменшення судом у виняткових випадках лише заявлених до стягнення штрафних санкцій, проте, плата за час користування грошима нарахована на підставі ст.625 ЦК України до останніх не відносяться.

Сплата неустойки є одним із визначених законом правових наслідків порушення зобовязання.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Посилання відповідача щодо відсутності коштів та виникнення прострочки боргу не з його вини, суд не приймає до уваги, оскільки за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю.

Тому у даному випадку порушення грошового зобов'язання суд не приймає доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України) (п. 1.10 постанови Пленуму).

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Кролікофф, вул. Леніна, 1-Б, с. Іваньки, Маньківського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 36778301, п/р 26004134974 в АБ ЕкспресБанк, місто Київ, МФО 322959 на користь товариства з обмеженою відповідальністю КреМікс, вул. Польовий стан, 1, с. Піщане, Кременчуцького району, Полтавської області, ідентифікаційний код 30748505, п/р №26006019407549 в Регіональному відділенні АКБ Індустріалбанк, МФО 313849 44 252 грн. 78 коп. пені, 7 040 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 15 299 грн. 62 коп. 18% річних та 998 грн. 84 коп. витрат на сплату судового збору.

3.В решті вимог в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 17 лютого 2016 року.

Суддя А.В.Васянович