Рішення № 55866989, 08.02.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2016 р.Справа № 922/4527/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гончарові В.В.

розглянувши справу

за позовом Заступника прокурора Чернігівської області (м. Чернігів) в інтересах держави в особі Чернігівської митниці ДФС (м. Чернігів) до Приватного підприємства "ОС-Гарант" (м. Харків) про стягнення 621 913,29 грн. за участю представників сторін:

прокурор - Тарасова С.С. (службове посвідчення №036251 від 12.11.2015);

позивача - ОСОБА_1 (довіреність №2101/7/25-70-10 від 23.07.2015);

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 10.01.2015 року), ОСОБА_3 (ордер серія ХВ №72333 від 09.01.2015, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1105 від 04.11.2011)

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської митниці ДФС звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з Приватного підприємства "ОС-Гарант" на користь Чернігівської митниці ДФС витрати за зберігання на складі митного органу транспортних засобів в сумі 621 913,29 грн.

Позов обгрунтовується, зокрема, що факт порушення прав позивача та законність вимог митниці щодо відшкодування витрат на зберігання транспортних засобів встановлено судом касаційної інстанції (постановою Вищого адміністративного суда України від 02.07.2014 справа № К/800/47437/13).

В запереченнях до позовної заяви заступника прокурора Чернігівської області про відшкодування затрат за зберігання ТЗ від 21.12.2015 представник відповідача зазначив, що не однократно звертався до Чернігівської митниці ДФС України у Чернігівській області про проведення перевірки обставин та причин затримки митного оформлення і невидачі ТЗ, але до сьогоднішнього часу (більше 2-х років) відповіді на заяви підприємства від митниці так і не отримало. До того ж, відповідач вказує, що багаторазово (05.03.2013; 19,21,22,24,28-29.05.2013 та 30.05.2013року) звертався до позивача з заявами про видачу транспортних засобів та документів для проведення митного оформлення. Крім того, представник відповідача зазначив, що з аналізу ч.3 ст. 528 Митного кодексу України вбачається, що повернення транспортних засобів особі відповідальної за її перевезення є публічно-правовим обов'язком відповідача, який виник з моменту винесення апеляційним судом Чернігівської області постанов про скасування рішень Нововодського районного суду м. Чернігів про притягнення до адміністративної відповідальності водіїв позивача ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та звернення позивача до Чернігівської митниці з проханням про повернення транспортних засобів. Відповідач вважає дії заступника прокурора Чернігівської області адміністративним тиском на підприємство за непокору злочинним діям митників та державним рекетом.

Також, відповідач заперечує проти участі прокурора у даній справі та вважає що спір про зобов"язання вчинення дій щодо відшкодування витрат за зберігання транспортних засобів постановою Пленуму ВГСУ № 10 від 24.10.2011 не віднесено до переліку спорів, що вирішують господарські суди,тому вважає, що провадження по цій справі підлягає припиненню на підставі п.1ч.1ст.80 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 серпня 2015 р. повернуто позовну заяву без розгляду Заступнику прокурора Чернігівської області.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23 вересня 2015 р., яка набрала законної чинності, ухвалу господарського суду Харківської області від 10 серпня 2015 р. по справі №922/4527/15 скасовано, справу передано на розгляд до господарського суду Харківської області. Колегія суддів дійшла висновку, що позивач є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, тобто державною установою, створеною на забезпечення реалізації саме державної політики та контролю за надходженням відповідних платежів до бюджетів та державних цільових фондів, а тому прокурор звернувся до суду з метою усунення порушень економічних інтересів держави в порядку виконання функцій представництва відповідно до ст.121 Конституції України, ст.23 Закону України "Про прокуратуру", статей 2,29 Господарського процесуального кодексу України,що спростовує заперечення відповідача в цій частині.

06.10.2015 вказана справа надійшла до господарського суду Харківської області.

Розпорядженням керівника апарату суду від 12.10.2015 призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи, в зв'язку з відсутністю повноважень судді Жигалкіна І.П.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2015 визначено головуючого суддю (суддю-доповідача) Сальнікову Г.І.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 жовтня 2015 р. призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 22 жовтня 2015 р. о 11:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 жовтня 2015 р. провадження у справі 922/4527/15 зупинено до розгляду Вищим господарським судом України скарги ПП "ОС-Гарант" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23 вересня 2015 р. по справі № 922/4527/15.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27 листопада 2015 р. касаційну скаргу ПП "ОС-Гарант" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23 вересня 2015 р. по справі № 922/4527/15 повернуто скаржнику без розгляду.

11.12.2015 до канцелярії суду надішли матеріали справи № 922/4527/15 від Вищого господарського суду України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 грудня 2015 р. провадження у справі № 922/4527/15 поновлено, призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 21 грудня 2015 р. о 10:45 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 грудня 2015 р. розгляд справи відкладено на 11 січня 2016 р. о 10:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 січня 2016 р. розгляд справи відкладено на 25 січня 2016 р. о 12:20 год.

В судовому засіданні 25 січня 2016 р. було оголошено перерву до 03 лютого 2016 р. о 12:15 год.

28 січня 2016 р. та 03 лютого 2016 р. до канцелярії суду від представника відповідача надійшли заперечення до позовної заяви заступника прокурора Чернігівської області про відшкодування затрат за зберігання транспортних засобів.

03 лютого 2016 р. до канцелярії суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

В судовому засіданні 03 лютого 2016 р. було оголошено перерву до 08 лютого 2016 р. о 12:30 год.

08 лютого 2016 р. від представника відповідача (вх. №3953) надійшло клопотання про зупинення провадження по справі, у зв'язку з розглядом Харківським окружним адміністративним судом адміністративного позову ПП "ОС-Гарант" до Чернігівської митниці ДФС щодо визнання протиправними дії Чернігівської митниці ДФС щодо невидачі та утримання транспортних засобів ПП "ОС-Гарант" зі складу Чернігівської митниці ДФС в період з 11.03.2013 до 25.09.2013.

Прокурор в судовому засіданні 08 лютого 2016 р. позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, проти клопотання представника відповідача про зупинення провадження по справі (вх. №3953 від 08 лютого 2016 р.) заперечив.

Позивач явку свого представника в судове засідання 08 лютого 2016 р. не направив, про причину неявки суд не повідомив. Про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні 08 лютого 2016 р. проти позову заперечив з підстав, викладених у наданих раніше запереченнях на позов, а також просив суд задовольнити його клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з розглядом Харківським окружним адміністративним судом адміністративного позову ПП "ОС-Гарант" до Чернігівської митниці ДФС щодо визнання протиправними дії Чернігівської митниці ДФС щодо невидачі та утримання транспортних засобів ПП "ОС-Гарант" зі складу Чернігівської митниці ДФС в період з 11.03.2013 до 25.09.2013.

Суд, дослідивши клопотання представника відповідача про зупинення провадження по справі (вх. №3953 від 08 лютого 2016 р.) вважає, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Відповідно до частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

В постанові № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" пленум Вищого господарського суду роз'яснив, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому, пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі.

Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 Господарського процесуального кодексу України, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

Проте, відповідачем не обґрунтовано, яким чином з'ясування обставин у ході розгляду справи № 820/314/16 унеможливить розгляд заявлених позовних вимог у справі №922/4857/15 та яким чином встановлені у вказаній справі обставини впливають на оцінку доказів, якими сторони обґрунтовують свої доводи, у даній справі, виходячи із предмету, підстави позову та з урахуванням презумпції правомірності правочину (стаття 204 Цивільного Кодексу України).

Метою ж зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи, з урахуванням відповідних положень статті 79 ГПК України та роз'яснень Вищого господарського суду України фактично є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Наявність порушеного адміністративного провадження у справі № 820/314/16, предметом позову у якій є визнання протиправними дії Чернігівської митниці ДФС щодо невидачі та утримання транспортних засобів ПП "ОС-Гарант" зі складу Чернігівської митниці ДФС в період з 11.03.2013 до 25.09.2013 не перешкоджає з'ясуванню обставин у справі № 922/4527/15 про стягнення з Приватного підприємства "ОС-Гарант" на користь Чернігівської митниці ДФС витрат за зберігання на складі митного органу транспортних засобів в сумі 621 913,29 грн.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, в якій вона є стороною. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі Смірнова проти України).

В листі Верховного Суду України № 1-5/45 від 25.01.2006 зазначено, що у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статі 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Суд вважає, що зупинення провадження у даній справі без достатніх правових підстав призводить до затягування строків розгляду справи і перебування в стані невизначеності учасників судового процесу.

Зважаючи на викладене више, розглянувши заявлене відповідачем клопотання, суд дійшов висновку, що підстави для зупинення провадження у даній справі, відсутні, оскільки розгляд адміністративним судом справи № 820/314/16, не може бути перешкодою для встановлення усіх істотних обставин у даній господарській справі. Отже, розгляд справи, що перебуває у провадженні Харківського окружного адміністративного суду не перешкоджає розгляду даної справи.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 546 Митного Кодексу України, Митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладених на органи доходів і зборів. Митниця є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк із зображенням Державного ОСОБА_7 України та із своїм найменуванням і діє відповідно до Конституції України, цього Кодексу, інших нормативно-правових актів та на підставі положення, яке затверджується наказом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Митниця є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і підпорядковується йому. Не допускається втручання у діяльність митниць інших територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Митниця здійснює свою діяльність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (ОСОБА_8 Крим; область; міста Київ, Севастополь). Окремі митниці можуть здійснювати свою діяльність на територіях двох чи більше адміністративно-територіальних одиниць або на всій території України. Створення, реорганізація та ліквідація митниць здійснюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в порядку, визначеному законом. У населених пунктах, на залізничних станціях, в аеропортах, морських і річкових портах та інших обєктах, розташованих у зоні діяльності митниці, в міру необхідності створюються її відокремлені структурні підрозділи (митні пости).

Одним із основних завдань митниці, згідно ст.544 Митного Кодексу України є здійснення митного контролю та виконання митних формальностей щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, у тому числі на підставі електронних документів (електронне декларування), за допомогою технічних засобів контролю тощо.

Згідно п.п.1, 3 Положення про Чернігівську митницю Міндоходів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 17.04.2013 №69, Чернігівська митниця Міндоходів є територіальним органом Міндоходів, який підпорядковується Міндоходів. Основним завданням Чернігівської митниці Міндоходів є забезпечення реалізації державної митної політики, а також боротьба з правопорушеннями під час застосування митного законодавства, здійснення в межах своїх повноважень контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів та інших платежів.

Судом встановлено, що 13.07.2012 року в зону митного контролю митного поста Сеньківка Чернігівської митниці в напрямку в'їзд на митну територію України заїхали шість сідельних тягачів МАN транзитні номери: ЕК637Х78, ЕК636Х78, ЕК640Х78, ЕК638Х78, ЕК639Х78, ЕК641Х78 з напівпричепами FLIEGL транзитні номери: ЕК645Х78, ЕК646Х78, ЕК643Х78, ЕК644Х78, ЕК635Х78, ЕК642Х78, які слідували з ОСОБА_9 Федерації в Україну під керуванням водіїв фірми ОС-Гарант громадян України ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_6 та громадянина ОСОБА_9 Федерації ОСОБА_5 були зняті з реєстраційного обліку в органах ГИБДД ОСОБА_9 Федерації, тобто переміщувалися в якості товару.

Під час проведення митного контролю в документах встановлено розбіжність щодо відправника, отримувача та вартості транспортних засобів.

Як встановлено судом, 19.07.2012 року складені протоколи про порушення митних правил за ознаками правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 Митного Кодексу України (протоколи №0392/10205/12, №0393/10205/12, №0394/10205/12, №0395/10205/12, №0396/10205/12, №0397/10205/12).

Справи про порушення митних правил №0393/10205/12 відносно ОСОБА_10, №0394/10205/12 відносно ОСОБА_11 та №0396/10205/12 відносно ОСОБА_4 15.10.2012 року розглянуто Новозаводським районним судом м. Чернігова. Зазначених громадян визнано винними у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 Митного Кодексу України та накладено стягнення у виді штрафу з конфіскацією транспортних засобів.

Апеляційним судом Чернігівської області 15.10.2012 року постанови Новозаводського районного судом м. Чернігова залишено без змін.

Постановами Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21.01.2013 р. громадян ОСОБА_4 (справа про порушення митних правил №0392/10205/12), ОСОБА_5 (справа про порушення митних правил №0395/10205/12), ОСОБА_6 (справа про порушення митних правил №0397/10205/12) відповідно визнано винними у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 Митного Кодексу України та накладено стягнення у виді штрафу з конфіскацією транспортних засобів.

Апеляційним судом Чернігівської області постановами від 26.02.2013 р., 27.02.2013 р., 28.02.2013 р. частково задоволено апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та скасовано постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21.01.2013 р. про притягнення їх до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 483 Митного Кодексу України і провадження закрито у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Суд зазначає, що в мотивувальній частині постанов вказано, що в діях ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 вбачаються ознаки правопорушення, передбаченого ст. 483 ч.1 МК України, тобто вчинення адміністративного правопорушення, однак провадження по справі закрито у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

З матеріалів справи вбачається, що директор ПП «ОС - ОСОБА_7» ОСОБА_2 30.05.2013 року звернувся до Чернігівської митниці Міндоходів з заявами про видачу транспортних засобів та здійснення їх митного оформлення. Листом від 11.06.2013 р. ОСОБА_2 особисто поінформовано та роз'яснено, що однією з передумов отримання на складі митниці затриманих у справі про порушення митних правил транспортних засобів є сплата витрат за їх зберігання згідно наказу Міністерства фінансів України від 15.06.2012 р. №731, оскільки звільнення від сплати за зберігання у відповідності до ч.3 ст. 243 Митного Кодексу України можливо лише у випадках припинення провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Посадовою особою Чернігівської митниці Міндоходів розраховано розмір плати за зберігання транспортних засобів та оформлено відповідні повідомлення від 31.05.2013 року на загальну суму 113351,30 грн.

Приватним підприємством "ОС-ГАРАНТ" 31.05.2013 року подано заяву про видачу транспортних засобів без сплати витрат на їх зберігання.

Листом від 11.06.2013 року Чернігівська митниця Міндоходів повторно повідомила ПП «ОС - ОСОБА_7», що однією з передумов повернення транспортних засобів є сплата коштів за їх зберігання згідно «Порядку обчислення сум витрат у справах про порушення митних правил та їх відшкодування та Розмірів відшкодувань за зберігання на складах митних органів і транспортних засобів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2012 р. №731.

У зв'язку з тим, що митницею було відмовлено в поверненні транспортних засобів без сплати витрат за зберігання ПП «ОС - ОСОБА_7» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому однією з позовних вимог було звільнення підприємства від сплати даних коштів.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2013 р. у справі №820/4620/13-а, залишеною без змін Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013р., адміністративний позов ПП «ОС - ОСОБА_7» до Чернігівської митниці Міндоходів про зобов'язання вчинити певні дії задоволено, зобов'язано Чернігівську митницю Міндоходів здійснити дії по закінченню митного оформлення в пункті пропуску через митний кордон України транспортних засобів та повернути їх без сплати витрат за зберігання на складі митного органу.

Приватне підприємство "ОС-ГАРАНТ" 25.09.2013 р. звернулось повторно до Чернігівської митниці Міндоходів щодо повернення транспортних засобів та просило на виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2013 р., яка набрала законної сили 27.08.2013 р., повернути їх без плати за зберігання.

Відповідно до видаткових накладних від 25.09.2013 р. №4436, №4437, №4440 Чернігівська митниця Міндоходів повернула транспортні засоби без плати за їх зберігання.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 02.07.2014 року по справі №К/800/47437/13 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2013 року по справі №820/4620/13-а та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013 року по справі №820/4620/13-а скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ПП «ОС-Гарант» до Чернігівської митниці Міндоходів про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено в повному обсязі.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обовязковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Суд зазначає, що Вищим адміністративним судом України в своєму рішенні по справі №К/800/47437/13 вказано на правомірність вимог Чернігівської митниці Міндоходів щодо сплати Приватним підприємством "ОС-ГАРАНТ" витрат за зберігання транспортних засобів (3 сідельні тягачі та 3 напівпричепи до них) на складі митного органу.

Згідно з ч. 5 ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 255 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Частиною 2 ст. 14 КАС України встановлено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На момент розгляду справи постанова Вищого адміністративного суду України від 02.07.2014 року по справі № К/800/47437/13 є чинною.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд зазначає, що обставини встановлені в постанові Вищого адміністративного суду України від 02.07.2014 по справі № К/800/47437/13 не потребують повторного доказування відповідно до ст. 35 ГПК України, у звязку з чим суд надає перевагу вимогам прокурора та позивача.

Відповідно до ч.6 ст. 239 Митного кодексу України, витрати органів доходів і зборів на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у пунктах 1 - 5 частини першої та у частині п'ятій статті 238 цього Кодексу, відшкодовуються власниками цих товарів, транспортних засобів або уповноваженими ними особами. При цьому відшкодування витрат на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 6 частини п'ятої статті 238 цього Кодексу, здійснюється з урахуванням положень частини третьої статті 243 та частини третьої статті 541 цього Кодексу. Розмір суми, що підлягає відшкодуванню, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і розраховується в порядку, передбаченому для визначення собівартості платних послуг.

Згідно приписів ст. 242 Митного кодексу України, товари, що зберігаються на складах органів доходів і зборів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат органів доходів і зборів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.

Механізм обчислення сум витрат у справах про порушення митних правил та їх відшкодування та розміри відшкодувань за зберігання на складах митних органів товарів і транспортних засобів визначено наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2012 р. №731 «Про затвердження Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів, Порядку обчислення сум витрат у справах про порушення митних правил та їх відшкодування та Розмірів відшкодувань за зберігання на складах митних органів товарів і транспортних засобів».

Відповідно до п.3 Розділу 2 Порядку, витрати відшкодовуються платником у гривнях за офіційним курсом Національного банку України, установленим на дату їх внесення, у сумі, розрахованій митним органом відповідно до Розмірів відшкодувань за зберігання на складах митних органів товарів і транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 15 червня 2012 року N 731, та залежно від строку зберігання товарів і транспортних засобів.

Згідно п.п.1-3 Розділу 3 Порядку, витрати митного органу за зберігання товарів, транспортних засобів, тимчасово вилучених у справі про порушення митних правил, понесені в ході провадження та розгляду справи, відшкодовуються в порядку, визначеному статтями 519 та 520 Митного кодексу України.

Витрати митного органу за зберігання товарів, транспортних засобів, тимчасово вилучених у справі про порушення митних правил, після набрання законної сили рішенням, винесеним у справі про порушення митних правил, відшкодовуються у разі, якщо особу визнано винною, а вилучені у справі про порушення митних правил товари та/або транспортні засоби підлягають поверненню власнику.

Розрахунковий строк зберігання для обчислення витрат в такому випадку обраховується, починаючи з одинадцятого дня з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі про порушення митних правил, і закінчується датою видачі товарів та/або транспортних засобів власнику або вповноваженій ним особі. День видачі зі складу митного органу товарів, транспортних засобів власникам або вповноваженим особам до загального строку при обрахунку витрат не включається.

Відповідно до Порядку обчислення сум витрат у справах про порушення митних правил та їх відшкодування Чернігівською митницею Міндоходів зроблено розрахунок витрат за зберігання транспортних засобів ПП «ОС - ОСОБА_7» на складі, а саме:

- протокол про порушення митних правил №0392/10205/12 відносно ОСОБА_4, постанова Апеляційного суду Чернігівської області від 26.02.2013 р. (сідельний тягач МАN TGA 18.480 4x2 ВLS та напівпричіп FLIEGL SDS) 200 діб (з 09.03.2013 р. по 24.09.2013 р. включно) х 44 євро = 8800 євро;

- протокол про порушення митних правил №0395/10205/12 відносно ОСОБА_5, постанова Апеляційного суду Чернігівської області від 27.02.2013 р. (сідельний тягач МАN TGA 18.480 4x2 ВLS та напівпричіп FLIEGL SDS) 199 діб (з 10.03.2013 р. по 24.09.2013 р. включно) х 44 євро = 8756 євро;

- протокол про порушення митних правил №0397/10205/12 відносно ОСОБА_6, постанова Апеляційного суду Чернігівської області від 28.02.2013 р. (сідельний тягач МАN TGA 18.480 4x2 ВLS та напівпричіп FLIEGL SDS) 198 діб (з 11.03.2013 р. по 24.09.2013 р. включно) х 44 євро = 8712 євро.

Відповідно до ч.1 ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Враховуючи вищевикладене, загальна сума відшкодування витрат митного органу на зберігання вищевказаних транспортних засобів становить 26268,0 євро, що за офіційним курсом НБУ (станом на 31.07.2015 р. 100 Євро = 2367,57 грн.) становить 621 913,29 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Чернігівською митницею Міндоходів на адресу ПП «ОС - ОСОБА_7» було направлено лист від 15.09.2014 р. №01-2/2927 про необхідність сплатити витрати за зберігання на складі митного органу транспортних засобів в загальній сумі 26268,0 євро, однак відповідачем станом на день розгляду даної справи сума витрат за зберігання на складі митного органу транспортних засобів не сплачена.

Таким чином, позивач змушений був звернутися до суду за захистом свого порушено права.

Крім того, згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 26.03.2015 та ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2015 по справі №820/16782/14 за позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської митниці Міндоходів до Приватного підприємства "ОС-Гарант" про стягнення з останнього на користь Чернігівської митниці Міндоходів витрат за зберігання на складі митного органу транспортних засобів в сумі 456891,43 грн. визначено, що справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, у зв"язку з чим суд вважає заперечення відповідача стосовно неподвідомчісті даної справи господарському суду Харківської області безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача витрат за зберігання на складі митного органу транспортних засобів в сумі 621 913,29 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 12438,26 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства "ОС-Гарант" (адреса: 61057, м. Харків, вул. Римарська, буд. 77-А; код ЄДРПОУ 36036157) на користь Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України (адреса: 14017, м. Чернігів, проспект Перемоги, 6; код ЄДРПОУ 39482156, призначення платежу: "Відшкодування витрат митних органів на зберігання товарів, транспортних засобів на складах митних органів") витрати за зберігання на складі митного органу транспортних засобів в сумі 621 913,29 грн.

Стягнути з Приватного підприємства "ОС-Гарант" (адреса: 61057, м. Харків, вул. Римарська, буд. 77-А; код ЄДРПОУ 36036157) на користь Державного бюджету України (одержувач - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, № рахунку 31215206783003, код одержувача 37999654, банк одержувача - ГУДКСУ у Харківській обл., МФО 851011) судовий збір в сумі 12438,26 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.02.2016 р.

Суддя ОСОБА_7