Ухвала суду № 55866720, 11.02.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

11.02.2016 р. Справа № 914/4544/14

За скаргою: Приватного підприємства «Едель», м. Львів;на:постанову державного виконавця Залізничного ВДВС ЛМУЮ про стягнення з боржника виконавчого збору від 10.08.2015р. ВП №46930543 та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 10.08.2015р. ВП №46930543у справі:№ 914/4544/14, за позовом:Приватної агрофірми «Галицька», Львівська обл., Бродівський р-н, с. Конюшків;до відповідача:Приватного підприємства «Едель», м. Львів;про:стягнення 64862,35 грн. заборгованості Суддя Крупник Р.В. Секретар Айзенбарт А.І.Представники сторін: від скаржника: ОСОБА_1 представник (довіреність б/н від 02.10.2015р.);від Залізничного ВДВС ЛМУЮ: не зявився;від позивача:не з'явився.

Представнику скаржника розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

ВСТАНОВИВ:

27.11.2015р. на адресу господарського суду від ПП «Едель» надійшла скарга на постанову державного виконавця Залічничного ВДВС ЛМУЮ про стягнення з боржника виконавчого збору від 10.08.2015р. ВП №46930543 та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 10.08.2015р. ВП №46930543.

Ухвалою від 27.11.2015р. суд прийняв скаргу до розгляду, який призначив на 14.12.2015р. Розгляд скарги відкладався на 25.01.2016р. та 11.02.2016р., про що судом винесено відповідні ухвали. Ухвалою від 25.01.2015р. суд продовжив строк розгляду скарги на п'ятнадцять днів.

Представник скаржника в судове засідання зявився, просив суд скаргу задоволити повністю. Подану скаргу обгрунтовує тим, що 18.11.2015р., ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження ВП №46930543, котрі надані Залізничним ВДВС ЛМУЮ на вимогу Господарського суду Львівської області у справі №914/4544/14, скаржник дізнався, що 10.08.2015р. державним виконавцем Залізничного ВДВС ЛМУЮ було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 6668,93 грн. та постанову від 10.08.2015р. про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 150,96 грн. Як стверджує скаржник, про існування виконавчого провадження ВП № 46930543 йому стало відомо 11.08.2015р. при врученні державним виконавцем акту про перевірку майнового стану боржника. Відповідно, 18.08.2015р. присуджені рішенням господарського суду Львівської області від 12.02.2015р. кошти були сплачені боржником в 7 денний строк. Відтак на думку представника, боржник самостійно, у встановлений семиденний строк виконав рішення суду Львівської області від 12.02.2015р., а тому відсутні підстави для стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Представник Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції в судове засідання не зявився, 22.01.2016р. через канцелярію суду подав заперечення на скаргу від 21.01.2016р. №417, у яких просить суд відмовити скаржнику у задоволенні скарги, а справу розглядати без його участі представника. Заперечення державного виконавця мотивовані тим, що боржнику було відомо про існування виконавчого провадження, оскільки 22.07.2015р. на адресу Залізничного ВДВС від ПП «Едель» надійшла заява про розстрочку судового рішення від 12.02.2015р. у справі №914/4544/14, в якій представник відповідача (скаржника) зазначив, що про існування виконавчого провадження йому стало відомо 13.07.2015р., а тому в задоволенні скарги просив відмовити.

Представник позивача в судове засідання не зявився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового розгляду.

Заслухавши пояснення представника скаржника, детально ознайомившись з наявними в матеріалах справи документами, суд зазначає наступне.

12.02.2015 р. рішенням господарського суду Львівської області у справі №914/4544/14 позов ПАФ «Галицька» до ПП «Едель» задоволено, стягнуто 51077,00 грн. боргу, 2695,18 грн. відсотків річних, 11090,17 грн. інфляційних втрат та 1827,00 грн. судового збору.

На виконання вказаного рішення, 05.03.2015р. господарським судом Львівської області видано відповідний наказ №914/4544/14.

20.03.2015р. Залізничним відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання наказу господарського суду Львівської області від 05.03.2015р., надано боржнику строк для добровільного виконання, до 27.03.2015р.

У звязку з тим, що у встановлений державним виконавцем строк, рішення суду в добровільному порядку виконане не було, 05.08.2015р. виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та постанову про розшук майна боржника.

10.08.2015р. державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 6668,93 грн. та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дійв розмірі 150,96 грн. ВП №46930543.

Як зазначає представник у скарзі, про відкриття виконавчого провадження ПП «Едель» стало відомо лише 11.08.2015р., при врученні державним виконавцем акту про перевірку майнового стану боржника. Крім цього, у клопотанні від 22.01.2016р. директор ПП «Едель» заперечує проти тверджень державного виконавця про обізнаність боржника щодо відкриття виконавчого провадження ще 13.07.2015р. Вказане пояснюється тим, що здійснюючи підготовку заяви про розстрочку виконання рішення суду та зазначаючи в ній обставини, які не відповідають дійсності, представник відповідача ОСОБА_2 діяв на власний розсуд, без попереднього ознайомлення ПП «Едель» зі змістом даного процесуального документу та без зясування в довірителя обставин щодо одержання відповідачем будь яких документів від органів ДВС. У клопотанні директор підприємства також додав, що жодних документів від Залізничного ВДВС боржник не отримував.

Разом з тим, як вбачається з наявної в матеріалах справи постанови про закінчення виконавчого провадження від 20.11.2015р., заборгованість сплачена відповідачем (скаржником) повністю, згідно платіжного доручення №2167 від 25.08.2015р. та згідно платіжного доручення №2597 оплачено виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій. Натомість з банківська виписка по рахунку свідчить проте, що кошти були сплачені 18.08.2015р.

Не погоджуючись з винесеними державним виконавцем постановами про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, 27.11.2015р. боржник звернувся до господарського суду з відповідною скаргою.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження".

Згідно зі ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Умови та порядок виконання рішень судів і інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку на час вчинення виконавчих дій визначає Закон України «Про виконавче провадження» (надалі Закон).

Положеннями ст. 1 Закону передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до ч. 2 ст. 25 Закону державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі заяви позивача (стягувача) 20.03.2015р. державним виконавцем було відкрито виконавче провадження та надано боржнику строк для добровільного виконання рішення до 27.03.2015р.

Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Однак в матеріалах справи відсутні докази того, що постанова про відкриття виконавчого провадження направлялася та була вручена відповідачу (скаржнику). Суд зазначає, що не зважаючи на вимоги ухвал суду, державним виконавцем протягом розгляду справи належних доказів повідомлення боржника про відкрите виконавче провадження надано не було.

За приписами ч. 1 ст. 25 Закону, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Статтею 32 Закону визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Законодавцем в ч. 1 ст. 27 Закону передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Господарський суд констатує, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є достатньою підставою, з якою законодавець повязує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання (вказана правова позиція зазначена в Постанові Верховного Суду України від 28.01.2015р. у справі №3-217-гс14).

При цьому суд зазначає, що за змістом ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження» вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду є правомірним і такі дії повинні братися до уваги при стягненні виконавчого збору лише в тому випадку, якщо державним виконавцем у відповідності до Закону вжито заходів щодо належного повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження, а боржником в установлений строк не надано документального підтвердження повного виконання рішення. В протилежному випадку, без належного повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження та надання строку для добровільного виконання рішення суду, вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду є протиправним та таким, що не наділяє державного виконавця правом на стягнення виконавчого збору та витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, єдиним доказом на котрий покликається державний виконавець, як на факт повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження є заява представника ПП «Едель» про розстрочку виконання рішення, в якій представник ОСОБА_2 стверджував про обізнаність з фактом відкриття виконавчого провадження 13.07.2015р.

Разом з тим, суд не вважає вказану заяву про розстрочку виконання рішення як належний доказ повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Зважаючи на те, що у клопотанні від 22.01.2016р. директор ПП «Едель» підтвердив, що в заяві про розстрочку виконання рішення від 13.07.2015р. представник відповідача ОСОБА_2 зазначав про обставини, які не відповідали дійсності (щодо наявності відкритого виконавчого провадження), без ознайомлення директора підприємства зі змістом такої заяви, без зясування в довірителя обставин щодо одержання відповідачем документів з Залізничного ВДВС, а також те, що заява про розстрочку виконання рішення підписана представником особисто, суд вважає доводи державного виконавця про обізнаність боржника з відкриттям виконавчого провадження такими, що підлягають перевірці та доведенню належними доказами. І як вже зазначалося, державним виконавцем протягом розгляду справи належних доказів повідомлення боржника про відкрите виконавче провадження надано не було.

Більше того, в силу положень ст. 121 ГПК України, право на подання заяви про розстрочку (відстрочку) виконання рішення може бути реалізоване стороною після набрання рішенням законної сили, незалежно від того, чи було відкрите виконавче провадження по його примусовому виконанні чи ні. Відтак, факт подання представником відповідача до суду заяви про розстрочку виконання рішення не може свідчити про те, що ПП «Едель» було відомо про винесення виконавцем 20.03.2015р. постави про відкриття виконавчого провадження.

З матеріалів справи вбачається, що 11.08.2015р. державним виконавцем здійснено вихід за адресою місця знаходження боржника для перевірки майнового стану ПП «Едель», про що складено відповідний акт. З вказаним актом було ознайомлено і скаржника.

Саме після цього, 11.08.2015р. як вказує скаржник йому стало відомо про відкрите виконавче провадження по примусовому виконанню рішення суду від 12.02.2015р.

На підставі банківської виписки по рахунку, господарським судом встановлено, що протягом 7 днів з моменту, коли боржник дізнався про факт відкриття виконавчого провадження, останній в повному обсязі 18.08.2015р. погасив заборгованість. Відтак, боржник вважається таким, що виконав рішення суду самостійно.

Враховуючи те, що у семиденний строк з моменту, коли боржник дізнався про виконавче провадження, останній здійснив погашення боргу, оскаржувані постанови державного виконавця від 10.08.2015р. про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій є передчасними та безпідставними.

Крім цього, судом встановлено, що 31.07.2015р. виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, 05.08.2015р. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та постанову про розшук майна боржника. Підставою для прийняття вказаних постанов, як в них зазначено стало невиконання рішення суду боржником у добровільному порядку.

Разом з тим, без належного повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження та надання строку для добровільного виконання рішення суду, винесення державним виконавцем вказаних постанов є протиправним та таким, що не наділяє державного виконавця правом на стягнення виконавчого збору та витрат. Більше того, не можуть слугувати вказані постанови і як доказ того, що скаржнику було раніше відомо про відкриття виконавчого провадження, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази направлення цих постанов скаржнику для відома.

Беручи до уваги наведене, а також зазначені вище законодавчі положення суд вважає, що заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Оскільки про існування оскаржуваних постанов скаржнику стало відомо лише 18.11.2015р., під час ознайомлення з матеріалами справи №914/4544/14, а скарга подана 27.11.2015р., відповідачем дотримано строк для звернення до суду.

Згідно п. 9.13 Постанови Пленуму ВГС України №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2, Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1.Скаргу ПП «Едель» задоволити.

2.Визнати недійсною постанову Залізничного ВДВС ЛМУЮ про стягнення з боржника виконавчого збору від 10.08.2015р. ВП №46930543 в сумі 6668,93 грн.

3.Визнати недійсною постанову Залізничного ВДВС ЛМУЮ постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 10.08.2015р. ВП №46930543 в сумі 150,96 грн.

Суддя Крупник Р.В.