Рішення № 55866518, 09.02.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2016 р. Справа № 911/129/16

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми «Фармаком», м.Харків

до Приватного підприємства «Фірма Фармацея», м.Ірпінь

про стягнення 13254,96 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми «Фармаком» (далі – позивач) до Приватного підприємства «Фірма Фармацея» (далі – відповідач) про стягнення 13254,96 грн.

Провадження у справі №911/129/16 порушено відповідно до ухвали суду від 12.01.2016 року та призначено справу до розгляду на 26.01.2016 року.

Сторони, належним чином повідомлені про час і місце розгляду спору, у судове засідання 26.01.2016 року без поважних причин не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали. Розгляд справи відкладався до 09.02.2016 року.

Позивач звертався до суду з клопотаннями про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в задоволенні яких було відмовлено. Позивач в судове засідання 09.02.2016 року не з’явився.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору в судове засідання 09.02.2016 року повторно без поважних причин не з’явився, відзив на позов не надав.

У зв’язку з чим, суд розглянув справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 04.01.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельною фірмою «Фармаком» (позивач) та Приватним підприємством ПП «Фірма «Фармацея» (відповідач) був укладений Договір купівлі-продажу товарів за №д-26 (далі - Договір).

Відповідно до пп. 1.1, 1.2. Договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, асортимент, кількість та ціна на який встановлювалися у видаткових накладних, а відповідач як Покупець зобов’язався прийняти поставлений Товар та сплатити його вартість в термін та в порядку, що встановлені Договором.

Відповідно до п 2.6. Договору право власності на товар перейшло до відповідача в момент отримання товару від позивача за видатковою накладною.

На виконання умов Договору відповідачу був поставлений товар на загальну суму 13254,96 грн. за видатковими накладними: РН-0000292 від 13.01.2014р., РН-0000378 від 13.01.2014р., РН-0000802 від 20.01.2014р., РН-0000853 від 20.01.2014р., РН-0000915 від 20.01.2014р., РН-0001261 від 27.01.2014р., РН-0002099 від 10.02.2014р., РН-0002475 від 14.02.2014р., РН-0002665 від 17.02.2014р., РН-0002994 від 24.02.2014р., РН-0003077 від 24.02.2014р., РН-0003392 від 03.03.2014р., РН-0003513 від 03.03.2014р., РН-0003790 від 07.03.2014р., РН-0004066 від 14.03.2014р., РН-0004203 від 17.03.2014р., РН-0004612 від 24.03.2014р., РН-0005033 від 01.04.2014р., РН-0005126 від 01.04.2014р. РН-0005385 від 04.04.2014р., РН-0005503 від 07.04.2014р., РН-0005775 від 11.04.2014р., РН-0006091 від 17.04.2014р., РН-0006128 від 17.04.2014р., РН-0006553 від 28.04.2014р., РН-0006944 від 05.05.2014р., РН-0007602 від 12.05.2014р., РН-0008118 від 19.05.2014р., РН-0008161 від 19.05.2014р.

Згідно з п. 4.3 Договору розрахунок за Товар, що постачався, повинен був здійснюватись відповідачем протягом 5 календарних днів з дати надання ним позивачу звіту про реалізований Товар, придбаний за Договором.

Строк подання відповідачем письмового звіту про реалізований товар - до 5 робочого дня кожного місяця, наступного за звітним (п. 4.2 Договору).

У зв’язку з ненаданням Відповідачем письмових звітів про реалізований товар, вартість всього поставленого, але неоплаченого Товару, повинна бути оплачена відповідачем до кінця місяця, в якому не був наданий письмовий звіт (п. 4.4. Договору).

Однак, в порушення умов Договору, відповідач не надав позивачу письмовий звіт про кількість проданого Товару, що був поставлений за Договором та видатковими накладними, отриманий товар не оплатив, з повідомленнями про намір повернути нереалізований товар у зв’язку з його недоліками по якості та кількості, або відсутності попиту, не звертався.

03.12.2015 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про надання звіту про продаж товарів та сплату заборгованості, яка залишена без задоволення.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача в сумі 13254,96 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Фірма Фармацея» (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Грибоєдова, 2, оф. 6, код 20358175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми «Фармаком» (61050, Харківська обл., м. Харків, вул. Юр’ївська, 17, код 30590731) 13254,96 грн. основного боргу та 1218 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 17.02.2016 р.