Рішення № 55866368, 11.02.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2016 р. Справа № 911/5370/15

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради

до Комунально-побутового підприємства «Теплоенергопостач» Ірпінської міської ради

про стягнення 183 383,83 грн

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (дов. б/н від 04.01.2016);

ОСОБА_2 (дов. б/н від 04.01.2016);

від відповідача не зявились.

Обставини справи:

Комунальне підприємство «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Комунально-побутового підприємства «Теплоенергопостач» Ірпінської міської ради (далі відповідач) про стягнення 183 383,83 грн заборгованості, з яких 140 169,89 грн основного боргу, 33 083,25 грн пені, 8 549,20 грн інфляційних втрат та 1 581,49 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №79 від 17.12.2014 в частині сплати платежів визначених графіком.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.12.2015 порушено провадження у справі №911/5370/15, розгляд справи призначено на 21.01.2016.

21.01.2016 до канцелярії госопдарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №1267/16 від 21.01.2016), згідно якого відповідач частково визнав позовні вимоги та просив частково задовольнити позовні вимоги у сумі основного боргу та відмовити у стягненні пені, зазначаючи при цьому, що заборгованість за договром №79 від 17.12.2014 виникла з незалежних від КПП «Теплоенергопостач» причин.

У судовому засіданні 21.01.2016 оголошено перерву до 11.02.2016.

09.02.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог №752 від 05.02.2016 (вх. №2893/16 від 09.02.2016), згідно якої позивач просив стягнути з відповідача 210 569,89 грн основного боргу, 33 083,25 грн пені, 9 776,80 грн інфляційних втрат та 2 562,56 грн 3% річних.

Суд дійшов висновку, що зазначена заява про збільшення позовних вимог відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а отже приймається до розгляду судом.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

У судовому засіданні 11.02.2016 представник позивача підтримав позов повністю.

Представник відповідача в судове засідання 11.02.2016 не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

17.12.2014 між Комунальним підприємством «Києво-Святошинська мережа» Київської обласної ради (сторона 1) та Комунально-побутовим підприємством «Теплоенергопостач» Ірпінської міської ради (сторона 2) укладено договір №79.

Відповідно до п. 1.1 договору предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунку в звязку з передачею майна по м. Ірпінь згідно розподільчого балансу підписаного двома сторонами (зобовязання).

Згідно п. 2.1 договору сторони встановили, що сума зобовязання сторони 2 перед стороною 1 за даним договором становить 527 369,89 грн.

Пунктом 3.1 договору визначено, що сторона 1 надає стороні 2 реєстр сплати суми зобовязання, що встановлена в п. 2.1 договору взаємозаліком та безготівковим розрахунком згідно графіку погашення заборгованості (додаток 1), строком на 2 роки.

Відповідно до п. 6.1 договору договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2016. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобовязань, які виникли під час дії договору.

17.12.2014 між Комунальним підприємством «Києво-Святошинська мережа» Київської обласної ради та Комунально-побутовим підприємством «Теплоенергопостач» Ірпінської міської ради погоджено графік погашення заборгованості.

На виконання умов договору відповідач лише частково, а саме у розмірі 105 600,00 грн, сплатив суму заборгованості, що підтверджується карткою по рахунку 364 позивача за період з 01.12.2014 по 31.12.2015 та не заперечується відповідачем.

З березня 2015 року відповідач свої зобовязання не виконує, таким чином станом на 01.02.2016 заборгованість відповідача за договором №79 від 17.12.2014 складає 210 569,89 грн.

Предметом позову, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, є вимоги позивача про стягнення 210 569,89 грн основного боргу, 33 083,25 грн пені, 9 776,80 грн інфляційних втрат та 2 562,56 грн 3% річних.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на вищезазначене та те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи та не заперечується відповідачем, вимога позивача, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про стягнення з відповідача 210 569,89 грн основного боргу згідно договору №79 від 17.12.2014 є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором №79 від 17.12.2014, позивачем згідно наданого розрахунку пені за період з 01.04.2015 по 10.12.2015 нарахована пеня в сумі 33 083,25 грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.1 договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання зобовязань, переданих згідно п. 2.1 договору, сторона 2 зобовязується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також період нарахування пені, що вказаний позивачем в поданому ним розрахунку пені, арифметично вірний розмір пені, з урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахованої за період з 01.04.2016 по 10.12.2015 становить 22 424,33 грн, а саме 10 376,77 грн пені за період з 01.04.2015 по 01.10.2015 за зобовязаннями березня 2015 року, 9 956,30 грн пені за період з 01.05.2015 по 01.11.2015 за зобовязаннями квітня 2015 року, 1 666,93 грн пені за період з 01.11.2015 по 10.12.2015 за зобовязаннями жовтня 2015 року та 424,33 грн пені за період з 01.12.2015 по 10.12.2015 за зобовязаннями листопада 2015 року. Отже, вимога про стягнення 33 083,25 грн пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 22 424,33 грн.

Крім того, у звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязання за договором №79 від 17.12.2014, позивачем, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, за період з 01.04.2015 по 31.12.2015 нараховано 9 776,80 грн інфляційних втрат та за період з 01.04.2015 по 31.01.2016 нараховано 2 562,56 грн 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди та суми боргу нарахування інфляційних втрат та 3% річних, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з 01.04.2015 по 31.01.2016 складає 9 486,99 грн інфляційних втрат та 2 214,29 грн 3 % річних. Відтак, вимоги про стягнення 9 776,80 грн інфляційних втрат та 2 562,56 грн 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 9 486,99 грн інфляційних втрат та 2 214,29 грн 3% річних.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про стягнення 210 569,89 грн основного боргу, 33 083,25 грн пені, 9 776,80 грн інфляційних втрат та 2 562,56 грн 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 201 569,89 грн основного боргу, 22 424,33 грн пені, 9 486,99 грн інфляційних втрат та 2 214,29 грн 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунально-побутового підприємства «Теплоенергопостач» Ірпінської міської ради (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Паризької Комуни, буд. 11; ідентифікаційний код 32973584) на користь Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради (08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. 50 років Жовтня, буд. 9; ідентифікаційний код 23576122) 210 569 (двісті десять тисяч пятсот шістдесят девять гривень) 89 коп. основного боргу, 22 424 (двадцять дві тисячі чотириста двадцять чотири гривні) 33 коп. пені, 9 486 (девять тисяч чотириста вісімдесят шість гривень) 99 коп. інфляційних втрат, 2 214 (дві тисячі двісті чотирнадцять гривень) 29 коп. 3 % річних та 3 670 (три тисячі шістсот сімдесят гривень) 43 коп. судового збору.

3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено: 17.02.2016

Суддя В.М. Антонова