Рішення № 55865979, 17.02.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.02.16р. Справа № 904/4370/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд", 04205, м. Київ, пр. Оболонський, 35-А, оф. 301

до Приватного підприємства "Авасто-Буд", 49033, м. Дніпропетровськ, вул.Краснопільська, 9, оф. 540; ю/а: 49000, м. Дніпропетровськ, пр. Газети "Правда", б. 65, кв. 252

про стягнення 449 329,60 грн.

Головуючий колегії , суддя Панна С.П.

Суддя Рудь І.А.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача не з'явився

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий дім" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Авасто - Буд" про розірвання договору фінансового лізингу від 17.02.2014 року за № 2596/02/14-В та стягнення основного боргу в сумі 148664,63 грн., пені в сумі 16459,38 грн., штрафу в сумі 19597,42 грн., 3% річних в сумі 950,84 грн., інфляційних втрат в сумі 34929,84 грн., додаткових витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса у розмірі 2436,00 грн., судового збору.

Позивачем 02.11.2015 року подано до суду заяву від 26.10.2015 року про збільшення позовних вимог, в якій позивач змінив позовні вимоги і просить суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 285276,97 грн., пені в сумі 56903,84 грн., штрафу в сумі 68832,11 грн., 3% річних в сумі 950,84 грн., інфляційних втрат в сумі 34929,84 грн., додаткових витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса в сумі 2436,00 грн., судового збору.

28.01.2016 року позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог де просить суд стягнути з відповідача 423 288,91 грн.:

- заборгованість зі сплати лізингових платежів згідно договору фінансового лізингу у розмірі 285 276,97 грн.;

- пеня в розмірі 56 903,84 грн.;

- штраф в розмірі 42 791,42 грн.;

- 3% річних у розмірі 950,84 грн.;

- інфляційне збільшення у розмірі 34 929,84 грн.;

- додаткові витрати на вчинення виконавчого напису нотаріуса у розмірі 2 436,00 грн.

Стягнути з відповідача витрати повязані зі сплатою судового збору за позов майнового характеру у сумі 7 855,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору фінансового лізингу від 17.02.2014 року за № 2596/02/14-В в частині своєчасної та повної оплати лізингових платежів.

Відповідач з позовними вимогами не погоджується (відзив на позовну заяву від 25.11.2015 року за № 32/15-Б) посилаючись на те, що:

- згідно договору сума лізингових платежів зростає прямо пропорційно розміру курсу долару США, що само по собі і повинно за договором нівелювати інфляцію гривні, штрафні санкції за несвоєчасну оплату платежів також передбачені договором, тоді як позивач просить суд стягнути ще й інфляційні втрати;

- предмет лізингу придбався відповідачем у національній валюті України гривні та й український автоділер не збільшував вартість автомобіля за рахунок збільшення курсу долару;

- за рахунок коливання курсу долару США по відношенню до гривні винагорода позивача збільшилась у 6,9 разів від первинного розміру, однак, витрати на утримання майна не дорівнюють цього збільшення.

Відповідачем 10.11.2015 року подано до суду клопотання від 10.11.2015 року за № 31/15-Б про перенесення судового засідання.

Клопотання задоволено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2015 року.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2015 року справу № 904/4370/15 прийнято до розгляду в колегіальному складі суду: головуючий суддя Панна С.П., суддів - Дубінін І.В., Загинайко Т.В.

В звязку з перебуванням суддів Дубініна І.Ю. та Загинайко Т.В. у відпустці проведено повторний автоматизований перерозподіл справи № 904/4370/15 та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2015 року справу № 904/4370/15 прийнято до розгляду в колегіальному складі суду: головуючий суддя Панна С.П., суддів - Ніколенко М.О., Суховаров А.В.

В звязку з перебуванням судді Ніколенко М.О. у відпустці проведено повторний автоматизований перерозподіл справи № 904/4370/15 та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2015 року справу № 904/4370/15 прийнято до розгляду в колегіальному складі суду: головуючий суддя Панна С.П., суддів - Суховаров А.В., Колісник І.І.

В звязку знаходження судді Колісник І.І. у відрядженні проведено

повторний автоматизований перерозподіл справи № 904/4370/15 та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2015 року справу № 904/4370/15 прийнято до розгляду в колегіальному складі суду: головуючий суддя Панна С.П., суддів - Суховаров А.В., Рудь І.А.

06.02.2016 року до суду поступило клопотання відповідача про перенесення судового засідання, призначеного на 09.02.2016 року.

Клопотання не підлягає задоволенню, оскільки двомісячний строк розгляду справи закінчується 14.02.2016 року.

Відповідно до абзацу 5 п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2010 року № 01-08/140 „Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві у випадку незявлення в засідання господарського суду обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у справі оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.02.2014 року між Товариством з обмежено відповідальністю "Український лізинговий фонд", як лізингодавцем, та Приватним підприємством "Авесто Буд", як лізингоодержувачем, укладено договір фінансового лізингу № 2596/02/14-В за змістом п. 1.1 якого лізингодавець набуває у власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння і користування з правом викупу майно, найменування і характеристики якого вказані у специфікації (додаток № 2 до договору), а лізингоодержувач зобовязується прийняти предмет лізингу, оплачувати лізингові платежі, зазначені у графіку внесення лізингових платежів (додаток № 1 до договору - „Графік платежів), а також інші платежі відповідно до умов даного договору.

Термін користування лізингоодежувачем предметом лізингу (строк лізингу) зазначений у п. 5 договору і починається з дати підписання сторонами акту прийому-передачі предмету лізингу, але в будь-якому разі не може бути менше одного року (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 3 титульного аркушу договору визначено предмет лізингу - автомобіль Volkswagen Caddy, 2013 року випуску, загальною вартістю, включаючи ПДВ, 243600,00 грн.

Строк лізингу 24 місяці з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі (п. 5 титульного аркушу договору).

Загальна сума лізингових платежів на дату укладення цього договору 325878,48 грн. (п. 8 титульного аркушу договору).

Термін дії договору - до повного виконання сторонами зобовязань за цим договором (п. 10 титульного аркушу договору).

Всі платежі за договором лізингоодержувач зобовязаний здійснювати в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця, а лізингоодержувач зобовязаний оплачувати лізингові платежі незалежно від виставлення та отримання рахунків лізингодавця. Лізингові платежі включають: платежі в погашення (компенсацію) вартості предмета лізингу і винагороду (комісію) лізингодавця за наданий в лізинг предмет лізингу (п. 2.1 договору).

Загальна сума лізингових платежів на дату укладання договору визначається п. 8.1 договору і може змінюватись відповідно до умов цього договору. Порядок, розмір та терміни оплати лізингоодержувачем лізингових платежів встановлюється у графіку платежів (додаток № 1 до договору). Всі чергові платежі лізингоодержувач зобовязаний оплачувати не пізніше за дату, встановлену для їх оплати відповідно до графи 2 графіка платежів, в сумі, зазначеній у графі 6 графіка платежів (п. 2.2, п. 2.4 договору).

За приписами п. 2.6 договору у разі вказівки у п. 8.4 договору на застосування при визначенні розміру лізингового платежу коригування курсу валют, сторони погоджуються, що лізингові платежі, які підлягають виплаті згідно з даним договором, розраховуються з використанням середньозваженого курсу української гривні до долара США на міжбанківському курсу (за офіційними даними НБУ), розміщеними на сайті: http://bank.gov.ua/control/uk/index) за наступною формулою:

Т0 * Кт , де

Т = К0

Т поточний лізинговий платіж, який підлягає оплаті в гривнях;

Т0 поточний лізинговий платіж, зазначений у графі 6 графіка платежів;

К0 офіційний курс української гривні до долара США на дату укладання договору;

Кт середньозважений курс української гривні до долара США на міжбанківському ринку, збільшений на 1 відсоток (за офіційними даними НБУ на дату, що передує дню сплати лізингового платежу). При цьому, якщо Кт, збільшений на 1 відсоток, буде менше, ніж К0, перерахунок не проводиться (п. 2.6 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору приймання лізингоодержувачем предмета лізингу у лізинг оформлюється шляхом підписання сторонами акту прийому-передачі лізингу. Одночасно з актом прийому-передачі предмету лізингу лізингоодержувач передається реєстраційна, технічна документація, документи зі страхування, а також оформляється весь необхідний для цілей бухгалтерського і податкового обліку комплект документів (видаткова накладна, податкова накладна).

Дія договору припиняється повним виконанням сторонами його умов, а також в інших випадках, передбачених договором та чинним законодавством (п. 11.1 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами (в тому числі, обовязкового підписання сторонами всіх додатків до договору) і діє до повного виконання сторонами зобовязань за договором (п. 13.1 договору).

Згідно додаткової угоди № 1 від 05.03.2014 року до договору фінансового лізингу № 2596/02/14-В від 17.02.2014 року сторонами узгоджено графік внесення лізингових платежів з останньою сплатою 05.03.2016 року в сумі 10939,27 грн. (а. с. 23).

На виконання умов договору позивач передав відповідачу предмет лізингу - Volkswagen Caddy, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується підписаним сторонами актом прийому-передачі предмету лізингу від 05.03.2014 року (а. с. 24).

Отже, отримавши предмет лізингу від ТОВ "Український лізинговий фонд", відповідач за умовами укладеного договору зобов'язаний був сплачувати за користування предметом лізингу лізингові платежі згідно з графіком платежів (додаткова угода № 1 від 05.03.2014 року до договору), яким було встановлено дату оплати першого та періодичних лізингових платежів, суму лізингового платежу у гривнях щодо кожної дати платежу та його складову частину - суму відшкодування вартості предмета лізингу у гривнях й винагороду (комісію) лізингодавця у гривнях.

При цьому, ТОВ "Український лізинговий фонд" залишалось власником предмета лізингу (пункт 8.1 укладеного договору), а пунктом 8.2 договору передбачено перехід права власності на предмет лізингу до ПП „Авесто-Буд у разі здійснення ним всіх платежів за договором.

Відповідно до ч. 1 за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг".статті 1 Закону України "Про фіна Відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу Українинпро лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України "Про фінансовий лізинг"З(частина 2 статті 806 Цивільного кодексу України та частина 1 статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг").статті 2 Закону України "ПроЗа договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі, зокрема, елементи договорів оренди та купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг"тлізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж. Статтею 692 Цивільного кодексу України6встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі статтею 697 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.10.2013 року у справі № 7/5005/2240/2012.

Як встановлено судом, відповідач в порушення прийнятих на себе за договором зобовязань з 05.11.2014 року порушує визначений графіком сплати лізингових платежів строк оплати в звязку з чим заборгованість зі сплати лізингових платежів склала 285276,97 грн., яка підтверджується матеріалами справи та підлягає до стягнення.

Суд зважає на наявність в матеріалах справи повідомлення позивача від 23.01.2015 року № 1187-УПК про відмову (розірвання) від договору фінансового лізингу (а. с. 27), в якому ТОВ „Український лізинговий фонд керуючись частиною 2 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг"ста пунктом 11.4 договору як лізингодавець повідомив лізингоодержувача про відмову від договору та припинення його дії і вимагав повернення предмета лізингу. Підтвердженням надіслання вказаного повідомлення є опис вкладення у цінний лист від 24.01.2015 року (а. с. 29).

Однак, як зазначили сторони в судовому засіданні предмет лізингу відповідачем не повернутий позивачу та перебуває у користуванні ПП „Авесто-Буд.

07.04.2015 року державною виконавчою службою Амур-Нижньодніпровського відділу було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження .

14.04.2015 року державною виконавчою службою винесено постанову про розшук майна боржника (а.с120)

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтями 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом п. 7.1.1, п. 7.1.2 договору за невиконання або неналежне виконання умов договору лізингоодержувач несе наступну відповідальність: за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених договором, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення. У разі несвоєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених договором, крім пені, передбаченої п. 7.1.1 договору, лізингоодержувач оплачує штраф в залежності від терміну заборгованості: при затримці платежу від 2 до 10 днів у розмірі 5% від суми простроченої заборгованості, від 11 до 20 днів - 10% від суми простроченої заборгованості, понад 20 днів - 15% від суми простроченої заборгованості.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 Цивільного кодексу України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 56903,84 грн., штрафу в сумі 42791,42грн.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 950,84 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За договором фінансового лізингу грошове зобовязання зі сплати лізингових платежів виражене у грошовій одиниці України гривні, що відповідає чинним вимогам законодавства. При цьому коригування на середньозважений курс гривні до долару США на міжбанківському ринку за офіційними даними НБУ, що розраховується згідно формули, передбаченої п.2.6. загальних умов додаток № 3 до Договору не протиречить нормам діючого законодавства.

Положення чинного законодавства визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак, не містять заборони на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти, що поряд із застосуванням індексації суми зобовязання дає можливість учасникам цивільного обороту уникати впливу інфляційних процесів на суму їхніх грошових зобовязань. Наявність таких умов в Договорі обґрунтовує прагнення учасників правовідносин застрахувати себе від настання несприятливих фінансових наслідків, повязаних з інфляційними процесами та закласти в умови договору можливість коригування його ціни.

Така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду України, викладеним у постанові Верховного Суду України від 26.12.2007р. у справі № 3-141г11 та судовій практиці Вищого господарського суду України по аналогічних справах. Зокрема, Вищий господарський суд України у Постанові від 08.12.2009 року по справі №12/1383 висловив чітку позицію, що оскільки грошове зобовязання зі сплати лізингових платежів виражене в грошовій одиниці України гривні, що відповідає вимогам чинного законодавства, його коригування на зміну курсу гривні до долара США на момент сплати є цілком законним.

Так, у Постанові Верховного суду України від 04.07.2011 року чітко вказано, що положення чинного законодавства визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак, не містять заборони на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Також, Постановою Верховного суду України від 07.10.2014 року затверджено, що коригування лізингових платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні відносно долара), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України.

Крім того, пунктом 13.5. Загальних умов (Додаток № 3) сторонами погоджено, що перед підписанням Договору, у разі вказівки в п. 8.4. Договору на застосування при визначенні розміру лізингового платежу коригування курсу валют, Лізингоодержувач попереджений Лізингодавцем про наявність з боку Лізингоодержувача валютного ризику, тобто ймовірності виникнення можливих збитків у Лізингоодержувача внаслідок зміни курсу іноземної валюти до національної валюти України. Підписанням цього Договору Лізингоодержувач підтверджує, що він усвідомлює можливе настання несприятливих для нього наслідків, спричинених коливанням курсів валют, і гарантує виконання взятих на себе зобов'язань своєчасно та в повному обсязі.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат за загальний період з 06.11.2014 року до 15.05.2015 року в сумі 34929,84 грн. підлягають задоволенню частково в сумі 26973,34 грн., оскільки позивачем не враховано приписи п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року за № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань", відповідно до яких розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до умов пункту 11.8. Загальних умов Договору, в разі відмови (розірвання) від Договору, за рахунок Лізингоодержувача здійснюються всі витрати, понесені Лізингодавцем (Позивачем) у звязку з виконанням цього Договору (в тому числі, витрати на здійснення виконавчого напису нотаріуса, тощо).

Відповідач не виконав вимогу Позивача повернути Предмет лізингу у встановлені строки, що призвело до необхідності вчинення Позивачем виконавчого напису нотаріуса про примусове повернення Предмета лізингу, у відповідності до умов ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» та пункту 11.4. Договору фінансового лізингу. В наслідок чого Позивач поніс додаткові витрати. (Рахунок № 41 від 24.02.2015 р.за вчинення нотаріального напису та платіжне доручення№ 2890 є в матеріалах справи.)

В свою чергу нотаріус у виконавчому написі зобовязав Відповідача відшкодувати Позивачу внесену плату за вчинену нотаріальну дію у розмірі 2 436,00 (Дві тисячі чотириста тридцять шість гривень 00 коп.).

Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», Позивач (Лізингодавець) має право вимагати від Відповідача (Лізингоодержувача) відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Згідно з умовами п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків в наслідок порушення зобовязання другою стороною.

Відповідно до умов ст. 623 ЦКУ, боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦКУ, збитками є втрати, яких Позивач зазнав у звязку із відновленням свого порушеного права.

Позовні вимоги по стягненню з відповідача додаткових витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса у розмірі 2436,00 грн., підлягають задоволенню.

Позивач заявляє відмову від частини позовних вимог немайнового характеру в частині розірвання договору фінансового лізингу № 2596/02/14-В від 17.02.2014 р., тому судові витрати у сумі 1218 грн. покласти на відповідача.

Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 549, 610, 612, 599, 692, 697, 806 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 1, 16 Закону України „Про фінансовий лізинг, ст. 90 Закону України "Про нотаріат", господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

У позовних вимогах по розірванню договору фінансового лізінгу №2596/02/14-В від 17.02.2014 року провадження у справі припинити.

Стягнути з Приватного підприємства „Авасто-Буд (ф/а: 49033, м.Дніпропетровськ, вул. Краснопільська, 9, оф. 540, ю/а: 49000, м. Дніпропетровськ, пр. Ім.. Газети „Правда, б. 65, кв. 252, п/р 26004328355 в ПАТ „ОСОБА_1 ОСОБА_2, МФО 380805, код ЄДРПОУ 3164096) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Український лізинговий фонд (04205, м. Київ, пр. Оболонський, 35-А, оф. 301, п/р 26006056101644 у філії „Київ сіті ПАТ КБ „Приватбанк, МФО 380775, код ЄДРПОУ 37859096) 285 276,97 (двісті вісімдесят пять тисяч двісті сімдесят шість) грн. 97 коп. - заборгованості зі сплати лізингових платежів, 56 903,84 (пятдесят шість тисяч девятсот три) грн. 84 коп. пені, 42 791, 42(сорок дві тисячі сімсот девяносто одна) грн. 42 коп. штрафу, 950, 84 (девятсот пятдесят ) грн. 84 коп. - 3 % річних, 34 929,84 (тридцять чотири тисячі девятсот двадцять девять) грн. 84 коп. інфляційного збільшення, 2 436,00 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп. - додаткових витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса, 7 855,16 (сім тисяч вісімсот пятдесят пять) грн., 16 коп. судового збору, про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено -

Головуючий колегії, суддя Суддя Суддя ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_2