Рішення № 55865777, 15.02.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.02.16р. Справа № 904/10879/15

За позовом Приватного акціонерного товариства "Оріль-Лідер" (с. Єлизаветівка, Петріківський район, Дніпропетровська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідропроектбуд" (м. Дніпропетровськ)

про стягнення заборгованості за договором підряду № 514 від 09.07.2015 у розмірі 120 041 грн. 30 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність від 11.01.2016)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Оріль-Лідер" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідропроектбуд" (далі - відповідач) заборгованість за договором підряду № 514 від 09.07.2015 у розмірі 120 041 грн. 30 коп.

Ціна позову складається з суми основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором підряду № 514 від 09.07.2015 в частині повного та своєчасного виконання робіт, узгоджених сторонами, а саме: фактично, на виконання умов договору, відповідачем були виконані роботи на загальну суму 219 958 грн. 70 коп., в той час, як позивачем була здійснена по передня оплата в сумі 340 000 грн. 00 коп. Отже, позивач просить суд стягнути з відповідача різницю між сумою авансу та вартістю фактично виконаних робіт, яка становить 120 041 грн. 30 коп. (340 000,00 - 219 958,70).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2015 порушено провадження у справі та призначено її розгляд в засіданні на 13.01.2016.

У судове засідання 13.01.2016 представники позивача та відповідача не з'явились, але від позивача факсом надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Вказане клопотання було задоволено судом.

У зв'язку з викладеним, ухвалою суду від 13.01.2016 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 03.02.2016, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування додаткових доказів по справі, а також задоволенням клопотання позивача.

Від відповідача надійшло клопотання (вх.суду 6168/16 від 02.02.2016), в якому він просить суд відкласти розгляд справи, у зв'язку з тим, що він не отримав позовної заяви, а також ухвал суду та необхідністю надання часу для ознайомлення зі справою та подання відзиву на позовну заяву.

Від позивача надійшло клопотання (вх.суду 6508/16 від 03.02.2016), в якому він просить суд долучити до матеріалів справи витребувані ухвалою суду документи, зокрема, проектно-кошторисну документацію по договору та акти виконаних робіт.

У судове засідання 03.02.2016 з'явилися представники позивача та відповідача.

Представником позивача у судовому засіданні 03.02.2016 було викладено зміст позовних вимог, наведено доводи в їх обґрунтування.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив надати час для підготовки відзиву на позовну заяву. Крім того, під час розгляду справи виникла необхідність у витребуванні додаткових доказів.

У зв'язку з викладеним, у судовому засіданні 03.02.2016 у відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 25.02.2016.

Крім того, ухвалою суду в порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України, судом було зобов'язано сторін надати докази, необхідні для правильного вирішення спору.

Вказане свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду, подання заперечень та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Від відповідача надійшло клопотання (вх.суду 8647/16 від 11.02.2016) про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/685/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідропроектбуд" до Приватного акціонерного товариства "Оріль-Лідер" про визнання договору підряду № 514 від 09.07.2015 недійсним. Вказане клопотання мотивоване тим, що по справі № 904/10879/15 розгляд справи по суті розпочато, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Гідропроектбуд" було вимушено звернутися до господарського суду Дніпропетровської області з окремою позовною заявою про визнання договору підряду № 514 від 09.07.2015 недійсним. Так, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідропроектбуд" до Приватного акціонерного товариства "Оріль-Лідер" про визнання договору підряду № 514 від 09.07.2015 недійсним прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі № 904/685/16 та призначено справу до розгляду на 29.02.2016, що підтверджується інформацією розміщеної на офіційному сайті господарського суду Дніпропетровської області. Таким чином, у зв'язку з тим, що розгляд справи № 904/685/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідропроектбуд" до Приватного акціонерного товариства "Оріль-Лідер" про визнання договору підряду № 514 від 09.07.2015 недійсним носить преюдиційний характер, оскільки визнання судом недійсним зазначеного договору тягнутиме за собою відповідні правові наслідки, які вплинуть на винесення рішення по справі № 904/10879/15.

У судовому засіданні 15.02.2016 представник позивача заперечував проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі, посилаючись на те, що дії відповідача свідчать про зловживання своїми процесуальними правами, оскільки з моменту порушення провадження у справі пройшло майже два місяці, представник відповідача був присутній у судовому засіданні 03.02.2016, але станом на 15.02.2016 так і не надав відзиву на позов, а своїми діями підтверджує намір затягнути судовий процес, що призводить до подальшого порушення прав позивача.

Крім того, представник позивача у судовому засіданні 15.02.2016 наголошував на тому, що у даній справі заявлений до стягнення лише основний борг, а інфляційні процеси в економіці держави, з урахуванням наявної заборгованості відповідача, негативним чином позначаються на його фінансовому стані.

Ухвалою суду від 15.02.2016 у задоволенні вказаного клопотання судом було відмовлено з огляду на те, що розгляд справи № 904/685/16 не робить неможливим вирішення по суті спору по справі № 904/10879/15, що є обов'язковою передумовою для вчинення процесуальної дії згідно з частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України. Також вказаною ухвалою було роз'яснено, що жодна із сторін не позбавлена права звернутись у даній справі із заявою про перегляд рішення по справі № 904/10879/15 за нововиявленими обставинами в порядку статті 112 Господарського процесуального кодексу України, якщо обставини, що будуть встановлені при прийнятті рішення по справі № 904/685/16, матимуть істотне значення для прийняття іншого рішення у даній справі, ніж те, яке буде прийняте за наслідками розгляду спору по суті.

У судове засідання 15.02.2016 з'явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання 15.02.2016 не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 03.02.2016 та його участю у вказаному судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, на підтвердження їх правомірності надав додаткові докази разом із клопотанням (вх.суду 9123/16 від 15.02.2016).

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Крім того, представником позивача у судовому засіданні 15.02.2016 повідомлено, що з моменту порушення провадження у даній справі відповідач жодних проплат не здійснював.

Крім цього, відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Крім того, представник позивача наполягав на тому, що причини для відкладення розгляду справи відсутні, оскільки матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті і розгляд справи можливий без присутності представника відповідача.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників позивача, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 09.07.2015 між Приватним акціонерним товариством "Оріль-Лідер" (далі - замовник, позивач)та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гідропроектбуд" (далі - підрядник, відповідач) було укладено договір підряду № 514 (далі - договір, а.с. 9-14), відповідно до умов якого замовник доручив, а підрядник зобов'язався на свій ризик, в установлений Ддоговором строк, відповідно до проектної документації виконати роботи з реконструкції блоку 16 інкубатору ПрАТ "Оріль-Лідер", що розташований за адресою Дніпропетровська область, Петриківський район, Єлизаветівська сільська рада, автошлях Дніпродзержинськ - Магдалинівка, 28 км, а замовник зобов'язався забезпечити своєчасне фінансування робіт, безперешкодний доступ на майданчик будівництва, прийняти закінчені роботи та оплатити їх. Адреса розташування об'єкта: Дніпропетровська область, Петриківський район, Єлизаветівська сільська рада, автошлях Дніпродзержинськ - Магдалинівка, 28 км. Основні параметри об'єкта реконструкції визначені проектною документацією та технічним завданням замовника (пункт 1.1. договору).

У пунктах 9.1. та 9.2. договору сторони погодили, що договір вступає в дію з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін та діє до повного виконання сторонами взятих на себе за договором зобов'язань, і до закінчення гарантійних строків, встановлених законодавством і договором. Договір може бути розірваний достроково за взаємною згодою сторін за умови проведення повних взаєморозрахунків.

Доказів визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п'ятої Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У розділі 1 договору сторони визначили предмет договору, а саме:

- підрядник приймає на себе зобов'язання виконати роботи, визначені пунктом 1.1. договору, згідно наданої проектної документації та технічного завдання замовника (додаток № 1 до договору) (пункт 1.2. договору);

- склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначені проектною документацією та технічним завданням замовника (додаток № 1 до договору). У склад робіт входять земельні роботи, роботи з улаштування залізобетонних фундаментів, роботи з виготовлення та встановлення закладних деталей та інші роботи, визначені проектною документацією та технічним завданням замовника (пункт 1.3. договору);

- склад та обсяги робіт можуть бути переглянуті в процесі будівництва у разі внесення змін до проектної документації у порядку, зазначеному, у пункті 53 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668 та внесенні змін в технічне завдання замовника (пункт 1.4. договору);

- роботи, що є предметом договору, виконуються з використанням механізмів, обладнання та матеріалів підрядника (пункт 1.5. договору).

Відповідно до умов пункту 1.7. договору замовник зобов'язується надати підряднику за актом приймання-передачі будівельний майданчик (фронт робіт), проектну документацію, забезпечити фінансування будівництва, прийняти закінченні роботи та при відсутності яких би то не було зауважень, оплатити вартість виконаних робіт в порядку та з розмірах, передбачених договором та додатками до договору.

При цьому, стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 Цивільного кодексу України).

Так, у розділі 2 договору сторони узгодили вартість робіт та порядок розрахунків за виконані роботи, зокрема:

- вартість робіт, що є предметом договору, узгоджена сторонами та зазначена у Договірній ціні (додаток № 2 до договору), та складає 3 400 000 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ 20 % (пункт 2.1. договору);

- у зазначену вартість робіт згідно з договором входить вартість будівельно-монтажних робіт, вартість матеріалів, обладнання, виробів та конструкцій, які використовуються підрядником під час виконання робіт, що є предметом договору (пункт 2.2. договору);

- вартість окремих видів та етапів робіт, що є предметом договору, визначається сторонами згідно зведених та локальних кошторисів (додаток № 2 до договору). Загальна вартість робіт за цим договором визначається сторонами на підставі усіх підписаних актів виконаних робіт за формою № КБ-2в та довідок про вартість виконаних робіт за формою № КБ-3 (пункт 2.3. договору);

- договірна вартість робіт відповідає рівню звичайних цін (пункт 2.4. договору);

- вартість робіт по договору підряду може бути змінена лише за згодою сторін, шляхом укладення додаткових угод (пункт 2.5. договору).

Так, між сторонами було підписано додаткову угоду № 1 від 07.08.2015 до договору, якою сторони, у зв'язку з тим, що в процесі виконання робіт по реконструкції блоку 16 інкубатору ПрАТ "Оріль-Лідер", що розташований за адресою Дніпропетровська область, Петриківський район, Єлизаветівська сільська рада, автошлях Дніпродзержинськ-Магдалинівка, 28 км фактичний об'єм виконаних робіт перевищив об'єм, передбачений умовами договору, керуючись пунктами 2.3., 2.5. та 2.6. договору підряду № 2514 від09.07.2015, сторони домовились про виконання підрядником додаткових робіт з реконструкції блоку 16 інкубатору ПрАТ "Оріль-Лідер", що розташований за адресою Дніпропетровська область, Петриківський район, Єлизаветівська сільська рада, автошлях Дніпродзержинськ-Магдалинівка, 28 км. Вартість додаткових об'ємів земляних робіт за додатковою угодою складає 25 863 грн. 60 коп. з урахуванням 20% ПДВ. Вартість додаткових робіт з переносу мереж за додатковою угодою складає 50 598 грн. 00 коп. з урахуванням 20% ПДВ. Загальна вартість додаткових робіт за додатковою угодою складає 76 461 грн. 60 коп. з урахуванням 20% ПДВ. Загальна вартість робіт за додатковою угодою визначається сторонами на підставі підписаних актів виконаних робіт за формою КБ-2в та інших звітних документів згідно умов договору підряду № 514 від 09.07.2015 (а.с.81).

Так, між сторонами було погоджено та підписано проектно-кошторисну документацію до договору, а саме:

- технічне завдання на будівельні роботи (а.с.76-78);

- графік монтажу конструкцій (а.с.79-80);

- договірну ціну (а.с.37-38, 84-85,94-95);

- локальний кошторис на будівельні роботи (а.с.39-59, 86-88,96-98);

- відомість ресурсів до локального кошторису (а.с.60-75, 89-90, 99-101);

- розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису (а.с. 91-93, 102-104).

У розділі 3 договору сторони встановили терміни виконання та порядок здачі робіт, зокрема, у пунктах 3.1. та 3.2. договору визначено, що підрядник приступає до виконання робіт протягом 5 робочих днів з моменту отримання від замовника фронту робіт, вихідних даних згідно пункту 1.2. договору та будівельного майданчика за актом приймання-передачі. Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати роботи, що є предметом договору, в строк до 01.09.2015.

Строки (терміни) виконання окремих етапів робіт визначаються сторонами у Графіку виконай робіт (додаток № 3 до договору), який є невід'ємною частиною договору.

Як було вказано вище вказаний графік сторонами було узгоджено та підписано (а.с.79-80).

На виконання умов договору позивачем було здійснено перерахування відповідачу попередньої оплати в загальній сумі 340 000 грн. 00 коп. наступним чином:

- 17.07.2015 в сумі 170 00 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою (а.с.18);

- 23.07.2015 в сумі 170 00 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою (а.с.16-17).

В свою чергу, на виконання умов договору відповідачем були виконані роботи на загальну суму 219 958 грн. 80 коп., що підтверджується наступними актами приймання виконаних будівельних робіт:

- акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2015 року від 30.09.2015 на суму 178 449 грн. 60 коп. (а.с.105-109);

- акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2015 року від 30.09.2015 на суму 41 509 грн. 20 коп. (а.с.115-117).

Також між сторонами підписані довідки вартості виконаних будівельних робіт та витрат та підсумкові відомості ресурсів до вказаних актів (а.с.110-114, 118-121).

Суд зауважує, що у позовній заяві позивач помилково зазначає про виконання робіт за актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2015 року від 30.09.2015 на суму 178 449 грн. 50 коп., в той час, як з самого первинного документа вбачається, що вартість робіт становить 178 449 грн. 60 коп.

Слід зауважити, що вказані акти підписані позивачем та відповідачем та скріплені їх печатками без будь-яких претензій та зауважень.

З системного аналізу наявних у справі доказів вбачається, що відповідачем умови договору в частині своєчасного, якісного та повного виконання робіт, погоджених у спірному договорі, в процесі його виконання порушувались. Крім того, обсяг виконаних та прийнятих позивачем робіт за актами № 1 та № 2 від 30.09.2015 на загальну суму 340 000 грн. 00 коп. також був переданий позивачу із порушенням строку, визначеного в пункті 3.2. договору. Слід зазначити, що укладена між сторонами додаткова угода визначає строк виконання робіт, погоджений у договорі, а це є строк до 01.09.2015.

Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідач виконував роботи не у відповідності до затвердженого сторонами графіку. У зв'язку з чим, позивач звертався до відповідача із листами, в яких зазначалося про конкретні допущені відставання від графіка виконання робіт, а саме:

- лист № 41 від 06.08.2015;

- лист № 43 від 07.08.2015;

- лист № 49 від 12.08.2015;

- лист № 90 від 28.08.2015.

При цьому, у пункті 9.3. договору сторони передбачили право замовника на дострокове розірвання договору, зокрема, у наступних випадках:

- неодноразового порушення підрядником з власної вини строків виконання робіт, а також порушення будівельних норм та інших вимог по якості виконання будівельних робіт ;

- порушення підрядником з власної вини строків виконання робіт, передбачених договором та додатками до нього, а також порушення будівельних норм та інших вимог по якості виконання будівельних робіт, не виконання з боку підрядника чинних норм та правил щодо забезпечення охорони праці, дотримання працівниками підрядника техніки безпеки, пожежної безпеки, виробничої санітарії та охорони навколишнього середовища;

- порушення підрядником строків виконання робіт згідно з Графіком виконання робіт (якщо прострочення становить понад 10 робочих днів), а також порушення будівельних норм та інших вимог до якості виконання будівельних робіт;

- у випадку, якщо підрядник своєчасно не приступив до виконання робіт, або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк стає неможливим.

У зв'язку з порушенням відповідачем строків виконання робіт, визначених графіком, позивач звернувся до відповідача із листом № 03/01/740 від 18.08.2015, в якому посилаючись на неодноразове порушення відповідачем умов щодо якості робіт та термінів виконання робіт, що ставило під загрозу закінчення у встановлений термін виконання всього об'єму робіт зо договором та введення в експлуатацію об'єкта, враховуючи умови пунктів 9.3.5., 9.3.7. та 9.3. договору, позивач повідомив відповідача про дострокове розірвання договору підряду № 514 від 09.07.2015. також у листі позивач просив оформити здачу фактично виконаних робіт та усунути виявлені недоліки у виконаних роботах для проведення остаточних розрахунків.

В подальшому, позивач звернувся до відповідача із претензією № 03/01/878 від 30.09.2015 про повернення суми авансу за договором підряду, в якій просив повернути різницю між сумою авансу та вартістю фактично виконаних робіт в сумі 120 041 грн. 30 коп. (а.с.15).

Дана претензія залишена без відповіді та без задоволення. Відповідач кошти на рахунок позивача не перерахував, що стало підставою для звернення останнього до суду за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить також з наступного

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Так, право замовника відмовитись від договору підряду регулюються положеннями статті 849 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

При цьому, суд зауважує, що оскільки форма такої відмови від договору не передбачена законом, то підрядник може реалізувати своє право будь-яким шляхом, в тому числі шляхом звернення до боржника з листом або претензією про повернення сплачених коштів.

Для того, щоб відмова від договору вважалася такою, що відбулася, замовнику необхідно направити підряднику відповідну заяву, надавши суду докази такого направлення.

Судом встановлено, що позивач, користуючись правами, наданими йому статтею 849 Цивільного кодексу України та пунктом 9.3. договору, звертався до відповідача з листом № 03/01/740 від 18.08.2015 про відмову від договору підряду.

При цьому, представником відповідача у судовому засіданні 03.02.2016 не заперечувався факт отримання від позивача пропозиції про припинення спірного договору та відсутність правовідносин з виконання обумовленого у ньому повного обсягу робіт.

За таких обставин, договір підряду № 514 від 09.07.2015 є розірваним на підставі статті 849 Цивільного кодексу України внаслідок односторонньої відмови від нього позивача.

При цьому, в силу статті 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Таким чином, зі змісту наведеної норми слідує, що замовник має право у будь-якому випадку відмовитися від договору підряду в односторонньому порядку у будь-який час до закінчення роботи, і встановлене цією нормою право не може бути обмежене.

Одностороння відмова від договору здійснюється без звернення до суду і, відповідно, в силу самого лише факту її здійснення договір вважається розірваним.

Частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частини 2 статті 653 Цивільного України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Оскільки позивач як замовник на підставі статті 849 Цивільного кодексу України відмовився від договору підряду, надіславши підряднику лист № 03/01/740 від 18.08.2015 про відмову від договору підряду № 514 від 09.07.2015, і така одностороння відмова від договору не потребує узгодження з підрядником, то договір на час розгляду справи судом є припиненими.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 08.10.2013 у справі № 910/1726/13 та від 18.06.2013 у справі № 5020-1364/2012.

Отже, судом встановлено, що зобов'язання сторін, які виникли на підставі договору підряду № 514 від 09.07.2015, припинились у зв'язку з його розірванням внаслідок односторонньої відмови позивача від договорів в порядку статті 849 Цивільного кодексу України.

Таким чином, беручи до уваги припинення правовідносин сторін внаслідок односторонньої відмови позивача від договору підряду, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів передання підрядником та прийняття замовником обумовлених договором результатів робіт чи їх частини, та невиконання відповідачем вимоги позивача про повернення грошових коштів в розмірі 120 041 грн. 20 коп. відповідач безпідставно утримує у себе належні позивачу грошові кошти.

Таким чином, позовна вимога про стягнення 120 041 грн. 20 коп. частини попередньої оплати підлягає задоволенню.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статті 33 та статті 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів виконання робіт на залишкову суму попередньої оплати в сумі 120 041 грн. 20 коп., а також повернення вказаної суми позивачу відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за сумі 120 041 грн. 20 коп., шляхом надання належних доказів, не спростував.

При цьому, як вже було зазначено вище, у позовній заяві позивач помилково зазначає про виконання робіт за актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2015 року від 30.09.2015 на суму 178 449 грн. 50 коп., в той час, як з самого первинного документа вбачається, що вартість робіт становить 178 449 грн. 60 коп., у зв'язку з чим, фактично, різниця між сумою попередньої оплати та вартістю фактично виконаних робіт становить 120 041 грн. 20 коп. (340 000,00 - 219 958,80), у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що в подальшому позивач доручив проведення робіт з реконструкції інкубатора ПрАТ "Оріль-Лідер", що розташований за адресою Дніпропетровська область, Петриківський район, Єлизаветівська сільська рада, автошлях Дніпродзержинськ-Магдалинівка, 28 км іншому підряднику - Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Агроінвестбуд".

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в сумі 120 041 грн. 20 коп. належним чином доведений, документально підтверджений, відповідачем не спростований, а отже позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 120 041 грн. 20 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, судові витрати у справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідропроектбуд" (49100, м.Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, будинок 124; ідентифікаційний код 38600521) на користь Приватного акціонерного товариства "Оріль-Лідер" (51831, Дніпропетровська область, Петриківський район, с. Єлизаветівка, вулиця Хмельницького, будинок 1; ідентифікаційний код 24426809) - 120 041 грн. 20 коп. основного боргу, 1 800 грн. 62 коп. витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя ОСОБА_2