Рішення № 55865742, 11.02.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.02.16р. Справа № 904/10167/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Транс АГ", с. Златоустівка Криворізького району Дніпропетровської області

до відповідачів:

1. Приватного підприємства "Мост", м. Кременчук Полтавської області

2. Приватного підприємства "Астон-Сервіс", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 390219,52 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_2, довіреність №67-Д від 09.12.2015;

від відповідача-1: представник ОСОБА_3Й, довіреність від 18.12.2015;

від відповідача-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Транс АГ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Мост" (далі - 1-й відповідач) та Приватного підприємства "Астон-Сервіс" (далі - 2-й відповідач) про солідарне стягнення основного боргу у сумі 349320,48 грн, інфляційних нарахувань у сумі 1978,00 грн, пені у сумі 36655,20 грн та 3% річних у сумі 2265,84 грн, нарахованих позивачем з посиланням на неналежне виконання 1-м відповідачем умов договору про надання послуг № 02/06-15-15, укладеного між укладеного між позивачем та 1-м відповідачем 02.06.2015, з урахуванням договору поруки, укладеного між позивачем та 2-м відповідачем 02.08.2015.

У судовому засіданні 24.12.2015 позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, а саме ціна позову складає 410721,92 грн, з яких: сума основного боргу становить 349320,48 грн, пеня - 55848,93 грн, 3% річних - 3574,51 грн та інфляційні нарахування - 1978,00 грн.

1-й відповідач 22.12.2015 надіслав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив частково, а саме визнав позовні вимоги в частині основного боргу у сумі 114110,48 грн, а в решті позовних вимог просить суд відмовити у їх задоволенні.

2-й відповідач участь свого повноважного представника у засідання суду не забезпечив, але 24.12.2015 надав до суду відзив, у якому позовні вимоги визнав частково на суму 500,00 грн, крім того, у відзиві виклав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

26.01.2016 позивачем подано заяву, в якій він повідомив, що у зв'язку із здійсненням відповідачем часткової оплати за отримані послуги, розмір основного боргу складає 134320, 48 грн, пеня 35228,68 грн, 3% річних 2663,28 грн, інфляційні нарахування на суму боргу 1978,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

02.06.2015 між позивачем та 1-м відповідачем укладено договір № 02/06-15-15, згідно з яким позивач зобов'язався надавати послуги з перевезення вантажу за заявками замовника, а приватне підприємство "МОСТ" зобов'язалось оплачувати надані йому послуги.

Відповідно до п. 2.7 на підставі подорожних листів вантажного транспорту, які виписуються виконавцем та підписуються замовником, складаються акти прийому-передачі виконаних послуг. Пунктом 4.3 договору передбачено, що оплата наданих послуг здійснюється двічі на місяць - передплата в сумі 215 000,00 грн протягом 3-х банківських днів з дня виставлення виконавцем рахунку, остаточний розрахунок здійснюється на 15-й день надання послуг протягом 3-х банківських днів з дня виставлення рахунку.

Згідно з пунктом 6.3 договору виконавець має право вимагати сплати йому пені у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення у випадку прострочення замовником сплати коштів за надані послуги. Умовами пункту 6.4 договору передбачено право замовника вимагати від виконавця сплати штрафу у розмірі 0,1% від вартості ненаданих послуг. Іншої відповідальності сторін договором не встановлено.

02.06.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Транс АГ" та приватним підприємством "Астон-Сервіс" підписаний договір поруки, згідно з яким ПП "Астон-Сервіс" поручилось перед ТОВ "ОСОБА_1 Транс АГ" за виконання приватним підприємством "МОСТ" зобов'язань за договором на надання послуг № 02/06-15-15 від 02.06.2015 на суму 500 грн.

24.11.2015 позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з цим позовом з вимогами до двох відповідачів про стягнення 349 320,48 грн основного боргу та додаткових нарахувань в сумі 40899,04 грн, посилаючись на те, що 1-м відповідачем зобов'язання з оплати виконані не в повному обсязі.

2-м відповідачем наданий відзив на позовну заяву, в якому він підтвердив факт укладення ним з позивачем договору поруки від 02.06.2015 та визнав заявлені до нього позовні вимоги на суму 500 грн, як це передбачено в п. 4.1 договору поруки.

1-й відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що фактично позивачем надано послуги на суму 703569,41грн, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг):

- № ОУ-000032 від 05.06.2015 на суму 36000,00 грн;

- № ОУ-000047 від 30.06.2015 на суму 229558,93грн;

-№ОУ-000107 від 18.08.2015 на суму 194145,00 грн;

- № ОУ-000120 від 01.09.2015 на суму 137922,50 грн;

- № ОУ-000154 від 30.09.2015 на суму 93042,98 грн;

- № ОУ-0001 73 від 30.10.2015 на суму 12900,00грн

Загальна сума сплачених ПП "МОСТ" грошових коштів за надані позивачем послуги станом на 18.11.2015 становить 576558,93грн.

Також, 07.12.2015р. ПП "МОСТ" перерахувало позивачу за надані послуги ще 12900,00грн., що підтверджується доданою копією платіжного доручення № 110 від 07.12.2015.

Таким чином, загальна сума сплачених коштів становить 589458.93грн (576558,93+12900,00=589458,93).

А тому, заборгованість ПП "МОСТ" перед ТОВ "ОСОБА_1 Транс АГ" становить 114110,48грн. (703569,41-589458,93=114110,48).

Також відповідач заперечує проти вимог про стягнення пеня, оскільки позивач нарахував її на суми попередньої оплати, що протирічить умовам договору, оскільки пунктом 6.3. договору визначено, що у випадку прострочення замовником сплати коштів за надані послуги. виконавець має право вимагати сплати йому пені в розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення.

Тобто, дане положення договору закріплює право виконавця нараховувати пеню замовнику за несвоєчасну оплату вже наданих (виконаних) послуг, а не за порушення строків попередньої оплати.

Факт надання послуг підтверджується актами приймання-передачі виконаних послуг.

А тому нарахування позивачем пені на підставі рахунків-фактур. а не актів приймання-передачі виконаних послуг суперечить умовам договору.

Враховуючи обставини справи, надані матеріали, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки, як зазначив позивач, і це підтверджується матеріалами справи, відповідач своєчасно у передбачений договором строк оплату наданих послуг не здійснив, тобто має місце неналежне виконання зобовязань за спірним договором відповідачем.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пункт 4.3 договору, який регулює порядок здійснення відповідачем оплати за отримані послуги, викладений сторонами нечітко та незрозуміло, невідомо як слід визначити 15-й день надання послуг, в який має бути здійснена остаточна оплата, від якої дати його слід рахувати. Проте, в цьому пункті зазначено, що оплата здійснюється у будь-якому разі протягом 3-х банківських днів з дня виставлення виконавцем рахунку.

У справі відсутні матеріали, які б давали можливість визначити дату вручення відповідачу рахунків на оплату отриманих ним послуг, але при підписанні актів прийому-здачі наданих послуг сторони зазначали, що послуги надані відповідно до рахунків. При цьому дати актів здачі робіт відповідають датам рахунків. З цього слідує, що отримані послуги відповідачем мали бути оплачені протягом 3-х банківських днів з дати підписання актів виконаних робіт. З урахуванням цього прострочка платежу за отримані послуги має місце з наступних дат по кожному акту:

- № ОУ-000032 від 05.06.2015 на суму 36000,00 грн - з 11.06.2015;

- № ОУ-000047 від 30.06.2015 на суму 229558,93 грн - з 06.07.2015;

- №ОУ-000107від 18.08.2015 на суму 194145,00 грн - з 25.08.2015;

- № ОУ-000120 від 01.09.2015 на суму 137922,50 грн - з 07.09.2015;

- № ОУ-000154 від 30.09.2015 на суму 93042,98 грн - з 06.10.2015;

- № ОУ-0001 73 від 30.10.2015 на суму 12900,00 грн - з 05.11.2015.

Поданою до суду 24.12.2015 заявою про збільшення позовних вимог позивач вказав дату, по яку нараховані пеня, 3% річних та інфляційні нарахування - 24.12.2015 і тому саме по цю дату можуть бути здійснені додаткові нарахування на суму боргу, оскільки інших, оформлених належним чином відповідно до ст. 22 ГПК України заяв про збільшення розміру позовних вимог, позивач не подавав.

Акт № ОУ-000107 від 18.08.2015 сторонами складений з метою оформлення проведення передплати, несвоєчасне проведення якої за умовами договору не підпадає під відповідальність у вигляді сплати пені. Пеня може бути нарахована за несвоєчасну оплату виконаних робіт, але наявні у справі документи не дають змоги встановити коли та на яку суму виконані роботи і чи мала місце прострочка, оскільки передплата здійснювалась кількома платежами. В той же час 3% підлягають нарахуванню в сумі 411,16 грн за період прострочки з 25.08.2015 по 24.12.2015.

За актом виконаних робіт № 000120 від 01.09.2015 пеня та 3% річних розраховуються за період з 07.09.2015 по 24.12.2015 і складають 1700,62 грн та 139,77 грн відповідно.

За актом виконаних робіт № 000154 від 30.09.2015 пеня та 3% річних нараховуються за період прострочки 06.10.2015 по 24.12.2015 і складають 7443,44 грн та 611,79 грн відповідно.

За прострочку платежу за надані послуги за актом виконаних робіт № 000120 від 01.09.2015 (рахунок на оплату № 0000126 від 01.09.2015) позивачем нараховані та заявлені до стягнення інфляційні нарахування на суму боргу в розмірі 1978 грн. за період прострочки з 05.09.2015 по 24.12.2015.

Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Послуги за вищевказаним актом відповідачем оплачені у вересні 2015 року на суму 127000,00 грн, залишок боргу складає 10922,50 грн. Інфляційні нарахування на вказану суму боргу за період жовтень-грудень 2015 року складають 1505,90 грн.

Таким чином, дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що загальна сума боргу складає 114 110, 48 грн, з якої 2-й відповідач відповідає перед позивачем за неповне виконання 1-м відповідачем зобов'язань за основним договором щодо оплати транспортних послуг лише на суму боргу в 500,00 грн, що передбачено п.4.1 договору поруки, проте 1-й відповідач відповідає перед позивачем повністю, а отже з останнього підлягає до стягнення залишок суми боргу без врахування суми 500,00 грн, оскільки така сума підлягає солідарному стягненню з обох відповідачів.

З огляду на що, підсумовуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню з солідарним стягненням з 1-го та 2-го відповідачів в частині 500,00 грн боргу, а також позов до 1-го відповідача, який не повністю виконав зобов'язання з оплати отриманих від позивача транспортних послуг, підлягає задоволенню в частині вимог про стягнення 113 610, 48 грн боргу, 1505,90 грн інфляційних нарахувань на суму боргу, 1162,72 грн 3% річних та 9144,06 грн пені, в решті позову слід відмовити.

Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволення позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Враховуючи викладене, та приймаючи до уваги, що, як 1-й відповідач, так і 2-й відповідач не виконали своїх обов'язків за договорами по сплаті боргу, вимоги позивача відносно 1-го та 2-го відповідачів задоволено частково, суд вважає за необхідне судові витрати покласти на 1-го та 2-го відповідачів пропорційно задоволеним вимогам та з урахуванням солідарного стягнення, а саме:

на 1-го та 2-го відповідачів покласти по 50 % судового збору на кожного відносно солідарного стягнення боргу у сумі 500,00 грн, що дорівнює сумі 3,75 грн на кожного;

на 1-го відповідача покласти 1881,35 грн пропорційно розміру задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 32-34, 36, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Приватного підприємства "Мост" (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 13937694) та з Приватного підприємства "Астон-Сервіс" (Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Нікопольське шосе, буд. 6, ідентифікаційний код 31223744) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Транс АГ" (Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Златоустівка, вул. Підстепна, буд. 65А, ідентифікаційний код 37890581) 500,00 грн боргу.

3. Стягнути Приватного підприємства "Мост" (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 13937694) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Транс АГ" (Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Златоустівка, вул. Підстепна, буд. 65А, ідентифікаційний код 37890581) - 113 610, 48 грн боргу, 1505,90 грн інфляційних нарахувань на суму боргу, 1162,72 грн 3% річних, 9144,06 грн пені та витрати по сплаті судового збору у сумі 1885,10 грн.

4. Стягнути з Приватного підприємства "Астон-Сервіс" (Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Нікопольське шосе, буд. 6, ідентифікаційний код 31223744) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Транс АГ" (Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Златоустівка, вул. Підстепна, буд. 65А, ідентифікаційний код 37890581) витрати по сплаті судового збору у сумі 3,75 грн.

Видати накази позивачу після набрання рішенням законної сили.

5. В решті позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 15.02.2016.

Суддя В.Д. Воронько