Постанова № 55865326, 07.12.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 грудня 2010 р. № 2-а- 45402/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання - Боклаг А.С.,

за участю представників: позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 завод паливної апаратури" до ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області про скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ТОВ "ОСОБА_3 завод паливної апаратури", з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення ОСОБА_3 обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області №0001011522/0 від 03.08.2009 р., №0001011522/1 від 02.09.2009 р., №0001011522/2 від 29.10.2009 р., №0001011522/3 від 23.12.2009р., прийняті на підставі акту №781/1522/34567376 від 22.07.2009 р. документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість за період квітень-травень 2009 р.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідачем неправомірно зменшено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 931426,00 грн. встановлений за актом від 26.01.2009 р. №56/2311/34567376 перевірки попереднього податкового періоду, з порушенням норм Закону України від 03.04.1997 р. №168 "Про податок на додану вартість" (далі Закон №168) та Закону України від 21.12.2000 р. №2181 "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами " (далі - Закон №2181).

Відповідач, ОСОБА_3 об'єднана державна податкова інспекція у Харківській області (далі - ОСОБА_3 ОДПІ у Харківській області), проти позову заперечує, не визнає позовні вимоги в повному обсязі з посиланням на результати акту перевірки, вважає податкові повідомлення-рішення та висновки акту законними і обґрунтованими. Письмові заперечення на позовну заяву не надав.

Представник позивача в судове засідання зявився та підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання зявився та позовні вимоги не визнав у повному обсязі вказавши, що оскаржені податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, а висновки акту перевірки підтвердженими та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, дослідивши документи надані до матеріалів справи сторонами судового процесу, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

22.07.09р. ОСОБА_3 ОДПІ у Харківській області було складено акт №781/1522/34567376 документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість за період квітень-травень 2009 р. в якому зазначається, що підприємством не враховано зменшення залишку відємного значення в сумі 931426,00 грн., встановленого актом перевірки від 26.01.2009 р. №56/2311/34567376, при поданні декларацій з податку на додану вартість за квітень-травень 2009 р., що призвело до невірного визначення суми ПДВ, яке підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, а саме: за квітень 2009 р. не враховано зменшення залишку відємного значення за результатом документальної перевірки від 26.01.2009 р. №56/2311/34567376 на суму 931426,00 грн., що призвело до завищення відємного значення в сумі 821257,00 грн.; за травень 2009 р. - не враховано зменшення залишку відємного значення за результатом документальної перевірки від 26.01.2009 р. №56/2311/34567376 на суму 931426,00 грн., що призвело до завищення відємного значення в сумі 769863,00 грн. та заниження суми ПДВ, що підлягає нарахуванню в бюджет у сумі 51394,00 грн. у звязку з чим встановлено порушення п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». На підставі акту перевірки встановлено порушення п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення №0001011522/0 від 03.08.2009 р.

Позивач з прийнятим рішенням не погодився та звернувся в межах адміністративного оскарження зі скаргами на прийняте податкове повідомлення рішення. За результатами розгляду скарг, рішенням уповноважених податкових органів в задоволенні скарг було відмовлено, у звязку з чим на адресу позивача були направлені рішення з позначкою після дробі «1», «2», «3», якими доведено нові граничні строки сплати податкового зобовязання.

20.05.09р. та 22.06.09р. позивачем було подано до ОСОБА_3 ОДПІ у Харківській області податкові декларацій з податку на додану вартість за квітень та травень 2009 року відповідно. Згідно з якими в рядку 26 цих декларацій відобразило залишок відємного значення в сумі 821257,00 грн. за квітень 2009 року та 769863,00 грн. за травень 2009 року.

ОСОБА_3 ОДПІ у Харківській області №781/1522/34567376 від 22.07.2009 невиїзної документальної (камеральної) перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість за період квітень-травень 2009 р., складений на підставі ст. 11 Закону України від 04.12.1990 р. "Про державну податкову службу України", за правилами якої, органи державної податкової служби у випадках, в межах та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків і зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Суд вважає за необхідне відмітити, що дана норма, яка вказана підставою для проведення камеральної перевірки в вступній частині акту, встановлює загальні права органу державної податкової служби на проведення всіх видів перевірок. При цьому конкретні підставі, форма та процедура проведення перевірок врегульовані ст. 11-1 Закону України від 04.12.1990 р. "Про державну податкову службу України", п. 7.7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", пп. 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України від 21.12.2000 р. №2181 "Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Зокрема, пп. 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України від 21.12.2000 р. №2181 "Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", передбачено, що контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобовязання платника податків у разі, якщо внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобовязання.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення інших видів перевірок платника податків.

Відповідно до правил п. 7.7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", протягом тридцяти днів, наступних за днем отримання податкової декларації , податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних.

Таким чином законодавець передбачив, що камеральна перевірка проводиться в момент подачі податкової звітності платником податків і не розповсюджується на інші податкові звітні періоди та звітність, яка передувала поданню такої декларації.

Згідно матеріалів справи, камеральній перевірці від 22.07.2009 р. за актом №781/1522/34567376 підлягали податкові декларації з податку на додану вартість за квітень - травень 2009 р., що є свідченням порушення законодавчих термінів визначених для здійснення камеральної перевірки.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В акті перевірки вказано, що перевіряючими було використано данні, викладені в акті перевірки №56/2311/34567376 від 26.01.2009 р., яким було встановлено порушення пп. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" а саме зменшено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 931426,00 грн., що стало підставою для здійснення камеральної перевірки від 22.07.2009 р. та включення цієї суми в обґрунтування розрахунків даного виду податку у наступні податкові періоди.

Проте, суд наголошує, що підставою для проведення камеральної перевірки податкової звітності Закон не передбачає будь-які акти про результати попередніх перевірок.

Таким чином, у відповідача не існувало підстав для здійснення камеральної перевірки податкових декларацій за період квітень - травень 2009 р., оскільки даною перевіркою від 22.07.2009 р. могла бути перевірена виключно податкова декларація з ПДВ за травень 2009 р. Дані обставини свідчать, що при проведені камеральної перевірки відповідач діяв не в межах повноважень, не в порядку, передбаченому Законом, тобто всупереч приписам ст. 19 Конституції України.

Як свідчать матеріали акту від 22.07.2009 р., перевірці підлягали показники податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень травень 2009 року, що подавалися платником податків до контролюючого органу. У порівнянні з даними камеральної перевірки, не спостерігається розбіжностей між показниками платника податку та податковою інспекцією за розділами першим "податкові зобовязання" та другим "податковий кредит".

За даними третього розділу "розрахунки з бюджетом за звітний період" показники рядків 23 (залишок відємного значення попереднього звітного податкового періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду), 24 (залишок відємного значення попереднього звітного періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду), 26 (залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) вказані позивачем суми у податкових деклараціях відрізняються від даних перевірки мінусовим знаком.

Дані розбіжності обґрунтовуються відповідачем тим, що підприємством не враховано зменшення відємного значення в сумі 931426,00 грн. встановленого актом документальної перевірки від 26.01.2009 р. №56/2311/34567376.

Проте суд вважає необхідним відмітити, що вимоги перевіряючих щодо врахування підприємством відомостей, вказаних в інших актах перевірок без прийняття органом державної податкової служби відповідного податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість або про визначення податкового зобовязання по даному податку, є безпідставним, оскільки такий порядок не передбачений жодним законом України з питань оподаткування.

Відповідно до п.1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08. 2005 р. №327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.08.2005 р. за №925/11205, акт перевірки це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєкта господарювання, тому за своєю юридичною природою він не є актом індивідуальної дії, висновки якого є обовязковими для платника податків, які повинні впливати на показники при оформлені декларацій (звітності) наступних податкових періодів.

Слід зазначити, що інформація акту перевірки служить підставою для прийняття керівником податкового органу рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, податкових повідомлень-рішень з зазначенням розміру самостійно розрахованих контролюючим органом податкових зобовязань встановлених відповідно до підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст.4 Закону України від 21.12.2000 р. №2181 "Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". При цьому даним Законом передбачено (пп. 4.2.1 п. 4.2 ст.4 цього Закону) , якщо податкове зобовязання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахованої такої суми і має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Даних про те, що за результатами перевірки від 26.01.09 р. №56/2311/34567376 податковим органом були прийняті відповідні податкові повідомлення-рішення до суду не надано і ці обставини не заперечуються представником відповідача в судовому засіданні. Позивачем також підтверджується факт відсутності прийнятих рішень.

З врахуванням приписів ч. 3 ст. 72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доводитися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, суд зазначає, що твердження відповідача про те, що підприємством не було враховано зменшення відємного значення ПДВ в сумі 931426,00 грн., відображене виключно в акті перевірки від 26.01.09 р., в наступних звітних періодах за квітень-травень 2009 року, є неправомірним, оскільки не відповідає положенням чинного законодавства.

Відповідно п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2. п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

21.04.09р. позивачем було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2009 року, згідно з якою позивачем задекларовано у рядку 26 залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 821257 грн. В декларації з податку на додану вартість за квітень 2009 року залишок відємного значення у сумі 821257 грн. правомірно перенесено до рядку 23.2 декларації та за результатами співвідношення податкових зобовязань та податкового кредиту за звітний місяць визначено у рядку 26 декларації залишок відємного значення , який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду визначено у сумі 821257 грн. В декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року залишок відємного значення у сумі 821257 грн. правомірно перенесено до рядку 23.2 декларації та за результатами співвідношення податкових зобовязань та податкового кредиту за звітний місяць визначено у рядку 26 декларації залишок відємного значення , який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду визначено у сумі 769863 грн.

Крім того, п. 7.4.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" встановлено положення, згідно якого не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З матеріалів справи не вбачається, що при проведенні перевірки були відсутні будь-які податкові накладні перелічені в реєстрі отриманих податкових накладних за відповідні періоди та що податковий кредит був сформований не у звязку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто взагалі відсутні підстави стверджувати про порушення позивачем п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У звязку з тим, що відсутній обєкт донарахування податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав застосування штрафної (фінансової) санкції передбаченої п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем прийнятих податкових повідомлень-рішень до суду не надано.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст. 7-11, 71, 72, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 завод паливної апаратури" до ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області про скасування рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення рішення ОСОБА_3 обєднаної державної податкової інспекції Харківської області № 0001011522/0 від 03.08.09р., № 0001011522/1 від 02.09.09р., № 0001011522/2 від 29.10.09р., № 0001011522/3 від 23.12.09р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 завод паливної апаратури" (63506, м. Чугуїв вул.. Мічуріна 8, код ЄДРПОУ 34567376 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3, 40 грн. (три грн. 40коп.)

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 10 грудня 2010 року.

Суддя Волошин Д.А.