Постанова № 55865246, 12.02.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2016 р. Справа № 809/4462/15

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Матуляка Я.П.

при секретарі Щербяк В.С.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_3, вул. Дністровська, 18 А/9,м. Івано-Франківськ,76018

до відповідача: Львівської митниці ДФС у Львівській області, вул. Костюшка, 1,м.Львів,79000

про стягнення середньомісячного заробітку в сумі 253 578,60 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС України про стягнення середньомісячного заробітку в сумі 253 578,60 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.10.2011 року по адміністративній справі №2а-3109/11/0970 частково задоволено позов ОСОБА_3 до Державної митної служби України та Львівської митниці про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення; поновлення на роботі; стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та вирішено визнати незаконним та скасувати наказ Державної митної служби України №1821-к від 29.08.2011 року в частині припинення перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_3, поновити ОСОБА_3 на посаді провідного інспектора відділу дізнання та провадження у справах про порушення митних правил служби боротьби з контрабандою та порушення митних правил Львівської митниці та стягнути з відповідачів в його користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 14 701,50 грн. В частині стягнення моральної шкоди відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2012 року по даній справі вирішено скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.12.2011 року, в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити повністю.

18.02.2014 року Вищий адміністративний суд України виніс ухвалу по справі №К/9991/27316/12 якою задоволив касаційну скаргу ОСОБА_3. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2012 року скасував, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.12.2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної митної служби України, Львівської митниці про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди залишив в силі.

Фактично поновлення ОСОБА_3 на посаді провідного інспектора відділу дізнання та провадження у справах про порушення митних правил служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці з 29.08.2011 року здійснено на підставі наказу Львівської митниці від 19.11.2015 року №930-о.

Позивач просить стягнути з Львівської митниці ДФС на його користь середньомісячний заробіток за час затримки виконання постанови суду за період з 27.12.2011 року по 19.11.2015 року у розмірі 253 578,60 гривень.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив з мотивів наведених у письмовому запереченні, яке міститься у матеріалах справи (а.с.31-36, 44-49). Просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд встановив наступне.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.10.2011 року по адміністративній справі №2а-3109/11/0970 частково задоволено позов ОСОБА_3 до Державної митної служби України та Львівської митниці за участю третьої особи на стороні відповідача Державного казначейства України про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення; поновлення на роботі; стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та вирішено визнати незаконним та скасувати наказ Державної митної служби України №1821-к від 29.08.2011 року в частині припинення перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_3, поновити ОСОБА_3 на посаді провідного інспектора відділу дізнання та провадження у справах про порушення митних правил служби боротьби з контрабандою та порушення митних правил Львівської митниці та стягнути з відповідачів в його користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 14 701,50 грн. Постанову в частині поновлення ОСОБА_3 на державній службі в митних органах та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 3 653,10 грн. звернуто до негайного виконання. В частині стягнення моральної шкоди відмовлено (а.с. 11-14).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2012 року по даній справі апеляційні скарги Державної митної служби України, Львівської митниці задоволено, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.12.2011 року скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено повністю (а.с. 6-10).

18.02.2014 року Вищий адміністративний суд України виніс ухвалу по справі №К/9991/27316/12 якою задовольнив касаційну скаргу ОСОБА_3. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2012 року скасував, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.12.2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної митної служби України, Львівської митниці про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди залишив в силі (а.с.15-17).

На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.12.2011 року, митницею виплачено на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць, що не заперечується самим позивачем.

Суд погоджується з доводами відповідача щодо того, що ними виконано в повному обсязі рішення суду першої інстанції від 26.11.2011 року, в частині звернутій до негайного виконання, відповідно до якого Львівську митницю, в тому числі, було зобов'язано виплати ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Згідно вимог ч.1 ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст. 258 КАС України, за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно хвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист. Якщо судове рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину судового рішення треба виконати за кожним виконавчим листом. Якщо судом було вжито заходів щодо забезпечення позову за заявою осіб, на користь яких ухвалено судове рішення, суд разом із виконавчим листом видає копії документів, які підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову.

З наведених норм КАС зрозуміло, що у випадку добровільного невиконання постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби, таке судове рішення виконується примусово після отримання позивачем у суді виконавчого листа та його пред'явлення у встановленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку для примусового виконання до органів державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, в тому числі й виконавчі листи, що видаються судами.

Статтею 76 Закону встановлено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

У разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника на них накладається штраф та застосовуються інші заходи, передбачені законом.

Виходячи з вищезазначеного, суд зазначає, що правові підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі виникають за наявності вини у невиконанні рішення, в тому числі в добровільному порядку.

Судом встановлено, що позивача було звільнено з посади провідного інспектора відділу дізнання та провадження у справах про порушення митних правил служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці наказом Державної митної служби України № 1821-к від 29.08.2011 року «По особовому складу».

Так, пунктом 1 наказу Державної митної служби України від 23.01.2008 року № 35 «Про призначення на посади та звільнення з посад» передбачено, що згідно з наказами Держмитслужби здійснюється прийом осіб, у тому числі і повторний, на службу в митниці, регіональні митниці, спеціалізовані митні установи та організації (далі - митні органи) на всі посади, передбачені штатним розписом митного органу, крім посад обслуговуючого персоналу та водіїв, за всіма видами трудових договорів.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст.76 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, питання щодо виконання рішення суду в частині зверненій до негайного виконання щодо поновлення ОСОБА_3 на посаді відноситься до компетенції Державної митної служби України (чи її правонаступника), а не Львівської митниці.

Відповідно до Указу Президента України від 18 березня 2013 року № 141/2013 «Про Міністерство доходів і зборів України» створено Міністерство доходів і зборів України та визначено, що Міністерство доходів і зборів України є правонаступником Державної податкової служби України та Державної митної служби України, що реорганізуються.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 160 «Про утворення Державної фіскальної служби України» утворено Державну фіскальну службу України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.

Наказом Державної фіскальної служби України від 30.09.2015 року №3082-о «Про виконання рішення суду» скасовано наказ Державної митної служби України від 29.08.2011 року №1821-к «По особовому складу» в частині припинення перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_3 провідного інспектора відділу дізнання та провадження у справах про порушення митних правил служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці.

На виконання зазначеного наказу Державної фіскальної служби України Львівською митницею ДФС видано наказ №930-о від 19.11.2015 року «По особовому складу», яким ОСОБА_3 поновлено на посаді провідного інспектора відділу дізнання та провадження у справах про порушення митних правил служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці з 29.08.2011 року.

Слід зазначити, що судом було оглянуто матеріали адміністративної справи №2а-3109/11/0970. Доказів того, що виконавчий лист щодо негайного виконання судового рішення у частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць, позивач до виконання у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» не пред'являв, а також офіційно не доводив до відома Львівської митниці Міндоходів свого наміру приступити до виконання посадових обов'язків на підставі постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.12.2011 року. Не надано таких доказів позивачем і при розгляді даної справи.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про те, що позивач не вчинив жодних дій спрямованих на забезпечення виконання судового рішення в частині зверненій до негайного виконання щодо його поновлення на посаді.

В той же час, за таких умов, у відповідача до винесення рішення Вищим адміністративним судом України та звернення до виконання виконавчого листа, були відсутні підстави до його виконання.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд зазначає, що жодних протиправних дій чи бездіяльності Львівською митницею ДФС щодо затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді позивача та виплаті середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу немає, а тому немає підстав для задоволення позову ОСОБА_3, шляхом стягнення коштів в розмірі 253 578,60 грн.

Окрім того, слід зазначити, що вищенаведені обставини встановлені постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2015 року, що у відповідності до вимог ч.1 ст.72 КАС України, виключає необхідність їх доказування у даній справі.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В частині третій статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України вказано, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Матуляк Я.П.

Постанова складена в повному обсязі 17.02.2016 року.