Ухвала суду № 55861786, 08.02.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1146/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Варикаша О. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Варикаші О.Д.

суддів - Ступакова О.А.

- ОСОБА_2

при секретарі - Желєзнову В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05.11.2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа приватний нотаріус ОМНО ОСОБА_6 про визнання договорів недійсними,-

встановила:

Позивачка звернулася з вказаним позовом до суду (а. с. 2-4), в якому просила: визнати договір про розподіл земельної ділянки за № 1807 від 07.11.2011 року, укладений між ОСОБА_4 та нею, недійсним; визнати договір купівлі-продажу від 24.11.2012 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, недійсним.

Свої позовні вимоги позивачка, як зазначено в рішенні суду, обгрунтовувала тим, що 07.11.2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений договір про розподіл земельної ділянки та зареєстрований в реєстрі за № 1807. Згідно угоди про розподіл земельної ділянки був встановлений порядок користування земельною ділянкою. Так земельна ділянка, площею 0,0213 га, виділена ОСОБА_3; земельна ділянка № 2, площею 0,0220 га, виділена ОСОБА_4; земельна ділянка № 1, площею 0,0227 га, виділена ОСОБА_4

Із державного акту за № серія ЯМ № 921443 від 11.02.2010 року на земельну ділянку, котрий виданий на імя ОСОБА_3, яка мешкає за адресою: м. Одеса, 2-й Студентський пров., буд. 6 та на підставі рішення Одеської міської ради від 07.07.2009 року № 4644-У, вона є власником земельної ділянки площею 0,0660 га.

ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 17.08.2007 року належить 2/3 частини житлового будинку під № 6 по пров. Студентському, 2 в м. Одесі. Житловий будинок зареєстрований в ОМБТІ 03.09.2007 року в книзі № 122 доп., на сторінці № 125 за № 2200, реєстраційний номер обєкту: 11215070.

07.11.2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений попередній договір, згідно якого ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зобовязуються укласти договір дарування 2/3 частин житлового будинку (основний договір) у нотаріальній формі на умовах, визначених цим договором.

Дарівник ОСОБА_4, обдарована ОСОБА_3. Обєкт 2/3 частини житлового будинку під № 6 по пров. Студентському, 2 в м. Одесі.

На теперішній час ОСОБА_4 відмовляється оформити основний договір дарування, що і стало причиною звернення до суду із позовом про визнання договору про розподіл земельної ділянки недійсним та визнання договору купівлі-продажу недійсним, який 24.11.2012 року ОСОБА_4 оформила з ОСОБА_5.

Як зазначено в рішенні суду, позивачка та її адвокат в судовому засіданні підтримали позовні вимоги з мотивів викладених в позові, просили його задовольнити в повному обсязі. Відповідачі в судове засідання не зявились, про розгляд справи повідомлялись належним чином, причин неявки суду не сповістили, з заявою про відкладення розгляду справи до суду не звертались (а. с. 63, 64). Приватний нотаріус ОМНО ОСОБА_6, в судове засідання не зявилась, надала пояснення по суті справи та просила справу розглядати у її відсутності (а. с. 66).

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 05.11.2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05.11.2015 року, в якій просить рішення суду від 05.11.2015 року скасувати і направити справу на новий розгляд до Суворовського районного суду м. Одеси, посилаючись на те, що вважає оскаржуване рішення суду незаконним і необґрунтованим.

Іншими учасниками процесу рішення суду не оскаржується.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали апеляційну скаргу. Інші учасники процесу в судове засідання не зявилися, причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи від них на адресу суду не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки та її представника, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог та наданих доказів і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Залишаючи без задоволення позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено, що 07.11.2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений договір про розподіл земельної ділянки, договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за № 1807. Згідно угоди про розподіл земельної ділянки був встановлений порядок користування земельною ділянкою. Так, земельна ділянка, площею 0,0213 га, виділена ОСОБА_3; земельна ділянка № 2, площею 0,0220 га, виділена ОСОБА_4; земельна ділянка № 1, площею 0,0227 га, виділена ОСОБА_4 (а. с. 8).

07.11.2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений попередній договір дарування 2/3 частин житлового будинку, згідно якого ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зобовязуються укласти договір дарування 2/3 частин житлового будинку (основний договір) у нотаріальній формі на умовах, визначених цим договором. Попередній договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 (а. с. 6).

Дарівник ОСОБА_4, обдарована ОСОБА_3. Обєкт 2/3 частини житлового будинку під № 6 по пров. Студентському, 2 в м. Одесі.

Позивачем та її адвокатом в обґрунтування позову не надано будь-яких належних та допустимих доказів недійсності правочинів (попереднього договору та договору розподілу земельної ділянки) з посиланням на неправомірні дії приватного нотаріуса ОМНО ОСОБА_6, більш того, позивачем зазначено, що оскільки відповідачка ОСОБА_4 відмовляється оформити основний договір дарування, тому вона і звернулась до суду з позовом. ОСОБА_3 вибрала невірний спосіб захисту порушеного права, в даному випадку можна ставити питання про розірвання Договору про розподіл земельної ділянки в односторонньому порядку, оскільки ОСОБА_4 не виконані умови попереднього договору в частині дарування 2/3 частини житлового будинку під № 6 по пров. Студентському, 2 в м. Одесі.

В частині позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу від 24.11.2012 року, котрий укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано жодних належних та допустимих доказів укладення 24.11.2012 року договору купівлі-продажу земельної ділянки розміром 0,0220 га між ОСОБА_4 та ОСОБА_7, котрий вона просила визнати недійсним. Позивачкою, в порядку ст. 137 ЦПК клопотань про витребування вказаних доказів суду не надано, а за власної ініціативи витребовувати докази суд не має права.

З наведених вище обставин суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність заявлених позивачем позовних вимог.

За таких обставин, суд першої інстанції, керуючись ст. ст. 3, 6, 10, 11, 14, 57-64, 77, 169, 209, 212- 215, 218, 294 ЦПК України, відмовив в задоволенні позовних вимог позивачки.

Судова колегія, вважає, що суд першої інстанції, в межах позовних вимог, повно, всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та прийшов до правильного висновку на підставі наданих та досліджених доказів, обставин, якими позивачка обґрунтовувала свої позовні вимоги, відмовивши в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Тому судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, наданим доказам та відповідним нормам права, а суд першої інстанції правомірно на підставі вимог закону та на підставі встановлених обставин справи дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивачки.

Оскільки, в судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 07.11.2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено в нотаріальному порядку договір про розподіл земельної ділянки по пров. 2-му Студентському, 6 в м. Одесі (а. с. 8-9).

Цього ж дня 07.11.2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в нотаріальному порядку був укладений попередній договір дарування 2/3 частин житлового будинку, згідно якого ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зобовязалися укласти договір дарування 2/3 частин житлового будинку (основний договір) у нотаріальній формі на умовах, визначених цим договором. Дарівник ОСОБА_4, обдарована ОСОБА_3 Обєкт 2/3 частини житлового будинку під № 6 по пров. Студентському, 2 в м. Одесі, які належать ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 17.08.2007 року (а. с. 6-7, 24).

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, як вбачається з позовної заяви (а. с. 2-4), позивачка посилалася на те, що ОСОБА_4 відмовилася укладати з нею основний договір дарування згідно попереднього договору дарування, оформивши 24.11.2012 року договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,0220 га, яка передана їй відповідно до вищевказаного договору про розподіл земельної ділянки, з відповідачкою ОСОБА_5, в звязку з цим позивачка просила визнати недійсними вищезазначені: договір про розподіл земельної ділянки, укладений між ОСОБА_4 та нею і договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Тобто, позивачка просила визнати вказані договори недійсними з тих підстав, що ОСОБА_4 відмовилася укласти з нею основний договір дарування 2/3 частини житлового будинку під № 6 по пров. Студентському, 2 в м. Одесі відповідно до попереднього договору дарування, укладеного між ними.

Проте, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як розяснено в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», Цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про оренду землі» та іншими актами законодавства. При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Однак, позивачкою в позовній заяві не наведено жодної правової підстави відповідно до вищевказаного чинного законодавства для визнання зазначених нею договорів недійсними, а просто відмова ОСОБА_4 укласти з нею основний договір дарування 2/3 частини житлового будинку під № 6 по пров. Студентському, 2 в м. Одесі відповідно до попереднього договору дарування, укладеного між ними, на що посилається позивачка, не є підставою відповідно до вимог чинного законодавства для визнання договорів, які просить позивачка, недійсними.

Крім того, в матеріалах справи відсутні та суду апеляційної інстанції не надані будь-які докази на підтвердження укладення між відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 24.11.2012 року договору купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,0220 га, по пров. 2-му Студентському, 6 в м. Одесі.

З чого виходив і суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивачки.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги судова колегія не приймає до уваги, оскільки вони не спростовують висновки суду першої інстанції, враховуючи вище наведене, так як фактично дублюють доводи позовної заяви та зводяться до того, що відповідачка відмовляється оформити з позивачкою основний договір дарування та оформила договір купівлі-продажу земельної ділянки з відповідачкою ОСОБА_5, а тому позивачка змушена була звернутися з вказаним позовом до суду.

Доводи викладені позивачкою в її письмових поясненнях, наданих в суді апеляційної інстанції, судова колегія також не приймає до уваги, оскільки в них вказані правові підстави для визнання договорів недійсними, якими позивачка не обґрунтовувала свої позовні вимоги в суді першої інстанції та, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Крім того, позивачкою в письмових поясненнях вказані підстави недійсності правочину, які є взаємовиключними.

Таким чином, враховуючи вище викладене, доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони не спростовують висновки суду.

За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_3 необхідно відхилити, а рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05.11.2015 року залишити без змін.

5Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05.11.2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша

ОСОБА_8

ОСОБА_2