Ухвала суду № 55856250, 11.02.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/87/2016(м)

265/6842/15-ц

Єдиний унікальний номер 265/6842/15-ц Номер провадження 22-ц/775/87/2016(м)

Головуючий в 1 інстанції Козлов Д.О.

Доповідач: Зайцева С.А.

Категорія: 19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„11 лютого 2016 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Зайцевої С.А.

суддів Ігнатоля Т.Г., Пономарьової О.М.

за участю секретаря Брежнєва Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства комерційний банк « Правекс-банк »,що діє за довіреністю ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 листопада 2015 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк « Правекс-банк» до ОСОБА_2,ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за кредитним договором ,-

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 04 листопада 2015 року позовні вимоги ПАТ КБ « Правекс-банк» задоволено частково : стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за договором № 2249-014/08Р від 14 травня 2008 року в розмірі 112 274 грн.26 коп.У задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовлено.Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь банку витрати по сплаті судового збору в сумі 1684,12 грн. тобто по 842,06 грн. з кожного.

В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ « Правекс-банк »,що діє за довіреністю ОСОБА_1 просить рішення суду змінити в частині часткового задоволення позовних вимог,а саме збільшивши розмір заборгованості,що підлягає стягненню за кредитним договором до 283 335,11 грн.,та витрат у вигляді судового збору до 4250,03 грн,стягнути з відповідача ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4675,03 грн. з тих підстав, що судом першої інстанції неповно з*ясовано обставини,що мають значення для справи,висновки суду не відповідають обставинам справи та судом порушено вимоги матеріального та процесуального права.

У судове засідання апеляційного суду представник ПАТ КБ « Правекс-банк» не з*явився,належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи шляхом отримання 04 лютого 2016 року телефонограми, зареєстрованої в журналі телефонограм № 1 за № 280 та судової повістки (а.с.69,76,77), надав заяву про неможливість присутності у судовому засіданні через зайнятість представника в іншому судовому процесі (а.с.73-74).

ОСОБА_2,ОСОБА_3 у судовому засіданні апеляційного суду просили апеляційну скаргу відхилити ,рішення суду залишити без змін.

Відповідно ч.2.ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи , не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю доповідача,пояснення відповідачів,дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення відповідає вимогам процесуального і матеріального закону ,тому підстав для його скасування немає.

Ухвалюючи рішення ,суд першої інстанції всебічно ,повно і об*єктивно дослідив надані сторонами докази ,правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про те ,що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

У рішенні наведені відповідні мотиви ,з яких суд його ухвалив .Ці мотиви не суперечать закону та не спростовуються доводами скарги.

Судом першої інстанції встановлено ,що 14 травня 2008 року між Акціонерним комерційним банком «Правекс-банк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Правекс-банк», та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір на придбання автомобіля, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 74 100 грн. зі сплатою 16,49 % річних, з кінцевим терміном повернення 14 травня 2015 року.

Відповідно до п.п.4.4.,4.5 кредитного договору позичальник зобов*язувався погашати заборгованість за кредитом рівними частинами в розмірі 883 грн. щомісячно до 10 числа наступного місяця.Відсотки за користування кредитом підлягають сплаті позичальником щомісяця(з дня фактичного користування грошовими коштами протягом календарного місяця) у термін до 10 числа місяця наступного за місяцем нарахування відсотків,а також на момент припинення дії договору.

Відповідно до п.10.1.договору в разі порушення термінів погашення заборгованості за кредитним договором позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної відсоткової ставки, тобто 32,98 %, від заборгованості за весь час прострочення.

На забезпечення виконання зобов*язань за вказаним кредитним договором у цей же день між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, згідно з яким поручитель зобов*язався нести солідарну майнову відповідальність перед банком за виконання боржником в повному обсязі зобов*язань за кредитним договором ОСОБА_2 від 14 травня 2008 року щодо повернення суми кредиту в розмірі 74 100 грн. до 14 травня 2015 року, сплати відсотків за користування кредитом та сплати неустойки .

Відповідач ОСОБА_2 свої зобов*язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 20 червня 2015 року виникла заборгованість у розмірі 283 335,11 грн., яка складається з : заборгованості за кредитом 61 738 грн., заборгованості за відсотками- 59 847,42 грн.,пені за несвоєчасне повернення кредиту 91 494,32 грн., пені за несвоєчасне погашення відсотків 70255,37 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідачами порушені договірні зобов*язання перед банком, а тому визнав, що з останніх в солідарному порядку підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в сумі 112 274,26 грн., яка складається із : заборгованості за кредитом 28 184 грн., заборгованості за відсотками 42 454 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту 21 538,24 грн., пені за несвоєчасне погашення відсотків 20 098,02 грн.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов*язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов*язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов*язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов*язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов*язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов*язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов*язку.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов*язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов*язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов*язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов*язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (ст. ст.530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов*язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Як убачається з матеріалів справи, сторони встановили як строк дії договору - до 14 травня 2015 року, так і строки виконання зобов*язань зі щомісячним погашенням платежів - щомісяця до 10 числа наступного місяця.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України.

Про правові наслідки порушення зобов*язання боржником йдеться також у ч. 1 ст. 611, ч. ч. 2-4 ст. 612 ЦК України, ч. ч. 1, 2 ст. 220 ГК України, які передбачають відповідальність боржника.

Як зазначалося вище, сторони встановили як строк дії договору - до 14 травня 2015 року, так і строки виконання зобов*язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню у зазначений строк.

Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов*язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов*язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов*язання згідно із ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов*язано його початок ( ст. 253 ЦК України).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Так, за зобов*язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов*язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов*язання, які деталізують обов*язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов*язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині застосування судом норм закону щодо позовної давності,апеляційний суд зазначає,що суд першої інстанції правильно виходив з того,що сторони встановили як строк дії договору-до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов*язань,так і строки виконання зобов*язань із щомісячним погашенням платежів.

Як встановлено судом позичальник припинив виконувати щомісячні зобов*язання з погашення кредиту з 23 серпня 2012 року ,у той час як з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом банк звернувся 09 жовтня 2015 року ,тому з відповідачів підлягає стягненню сума заборгованості з урахуванням строків позовної давності ,на застосуванні якої наполягали відповідачі під час розгляду справи у суді першої інстанції по стягненню боргу з неповернутого кредиту та несплачених відсотків,що обраховується з жовтня 2012 року по жовтень 2015 року ,по стягненню боргу з нарахованої пені ,яка дорівнює річному строку ,що обраховується з жовтня 2014 року по жовтень 2015 року.

Таким чином ,ураховуючи строк дії договору- до повного виконання зобов*язань за договором (п.11.5 кредитного договору ),кінцевий строк повернення кредиту- до 14 травня 2015 року (п.1.2 кредитного договору),строки виконання зобов*язань із щомісячним погашенням платежів щомісячно до 10 числа наступного місяця для основної заборгованості (п.4.4 кредитного договору) і для процентів за користування кредитом (п.4.5 кредитного договору),дату останнього внесення відповідачем грошових коштів на погашення кредиту -23 серпня 2012 року,а також фактичні обставини справи ,суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог,в межах визначеного строку позовної давності окремо щодо кожного чергового платежу,який повинен був внести позичальник за кредитним договором від 14 травня 2008 року з погашення кредиту ,відсотків та пені.

Доводи апеляційної скарги про початок перебігу позовної давності з кінцевого строку повернення кредиту з 14 травня 2015 року та відсутність підстав для застосування позовної давності до вимог банку про стягнення заборгованих на час звернення до суду з позовом платежів не ґрунтуються на нормах матеріального права.

Згідно з ч.3,4,5 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі ,зробленою до винесення рішення.

Відповідачами було надано заяви про застосування строків позовної давності до позовних вимог у зв*язку з їх закінченням (а.с.38,39),тому суд правильно обговорив питання ,пов*язані із застосування строків позовної давності .Доводи апеляційної скарги щодо відсутності таких заяв спростовуються дослідженими матеріалами справи.

Позивачем в установленому законом порядку не заявлено клопотання про поновлення строків звернення до суду та не доведено поважність причин пропуску позовної давності.

Доводи апеляційної скарги про те,що строк позовної давності можливо переривався ,оскільки банк не виключає з урахуванням ситуації,що склалася в останні роки в Україні,високу ймовірність перебування відповідача протягом певного періоду у складі Збройних Сил України є припущенням та висновків суду не спростовують .

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, як беруть участь у справі.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Тому рішення суду відповідає вимогам закону і підстав для його скасування не має.

Керуючись ст.ст. 307,308, 313,315 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства комерційний банк « Правекс-банк »,що діє за довіреністю ОСОБА_1 відхилити .

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.

Судді: