Рішення № 55854712, 15.02.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 125/1220/15-ц Провадження № 22-ц/772/280/2016Головуючий в суді першої інстанції Переверзєв С. В.Категорія 27 Доповідач Сопрун В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі :

головуючого: Сопруна В.В.,

суддів: Матківської М.В., Шемети Т.М.,

при секретарі: Сніжко О.А.,

за участю: представника ПАТ КБ «Приватбанк» - Роя В.Л., відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Барського районного суду Вінницької області від 25 листопада 2015 року,

в с т а н о в и л а :

В червні 2015 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідно до укладеного договору №б/н від 25.04.2006 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 9000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. У звязку з порушенням зобов»язань за кредитним договором у відповідача станом на 30.04.2015 року утворилась заборгованість в розмірі 44696,20 грн., яка складається: 7833,81 грн. заборгованість за кредитом; 34257,81 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 500 грн. штраф (фіксована частина); 2104,58 штраф (процентна складова), яку позивач просив стягнути з відповідача, а також судові витрати.

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 25 листопада 2015 року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ПАТ КБ «Приватбанк», подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив рішення Барського районного суду Вінницької області від 25 листопада 2015 року скасувати, ухвалити нове про задоволення позову.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішенням, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що банком не доведено факту укладання між сторонами договору кредиту, а також виникнення заборгованості. Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення з позовом до суду, зазначивши, що це є також підставою для відмови у позові.

Однак такий висновок суду першої інстанції є неправильним.

З матеріалів справи вбачається, що згідно укладеного договору від 25.04.2006 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 2500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.8).

З розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж було здійснено 27.02.2009 року в розмірі 99,50 грн. (а.с.16-18).

Відповідач своїх зобовязань не виконав та припинив погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, станом на 30.04.2015 року заборгованість по кредитному договору складає 44696,20 грн., з яких: 7833,81 грн. заборгованість за кредитом; 34257,81грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 500 грн. штраф (фіксована частина); 2104,58 грн. штраф (процентна складова) (а.с.16-18).

П.3.2 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

У п.3.3 Умов та правил надання банківських послуг зазначено, що підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п.3.3 Умов та правил надання банківських послуг.

Суд першої інстанції прийшов помилкового висновку, що банком не доведено факту укладання між сторонами договору кредиту, а також виникнення заборгованості, оскільки як вбачається в матеріалах справи міститься кредитний договір підписаний особисто відповідачем ОСОБА_3, протилежного, а саме, що ним не підписувався договір суду не надано. Розрахунок заборгованості станом на 30.04.2015 року, відповідно до якого в період з 25.09.2006 року по 28.02.2009 року погашалась заборгованість за наданим кредитом.

Таким чином, колегія суддів приходить, що позивачем надано належні та допустимі докази (ст..ст.58-59 ЦПК України) на підтвердження факту укладання між сторонами кредитного договору та виникнення заборгованості у ОСОБА_3 перед Банком.

Зокрема, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції взагалі не мав права відмовляти у задоволенні позовних вимог одночасно з підстав недоведеності позову та з підстав пропуску трирічного строку позовної давності, оскільки у пп..3 п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

За Умовами і правилами надання банківських послуг, мінімальний обов'язковий платіж - розмір боргових зобов'язань позичальника, які щомісячно підлягають сплаті в межах строку дії картки. Прострочений кредит - кредитні кошти, які були надані держателю платіжної картки і не були повернуті банку в термін, передбачений договором.

Згідно п. 3.1.1 Правил користування платіжною картою, строк дії картки вказується на лицевій стороні картки (місяць і рік). Картка дійсна до останнього календарного дня зазначеного місяця.

Пунктом 3.1.3 Правил передбачено, що після закінчення строку дії відповідна картка продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії картки) не надійшла письмова заява держателя картки щодо закриття карткового рахунку, а також при умові наявності грошових коштів на картковому рахунку для оплати послуг з виконання операцій по картковому рахунку, та при отриманні інших умов продовження, передбачених договором.

Відповідно до п. 5.4 Правил, строк погашення кредиту у повному обсязі здійснюється не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці у полі «місяць».

Відповідно до ст..256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Кінцевий термін повернення кредиту відповідає строку дії картки, термін дії картки становив два роки до 2008 року, останній платіж по кредиту було здійснено 27.02.2009 року, а позивач звернувся з позовом до суду в червні 2015 року, тобто з пропуском трирічного строку.

В матеріалах справи міститься письмове заперечення ОСОБА_3 в якому він просив суд першої інстанції відмовити в задоволені позову, з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

Верховним Судом України у постанові від 02.12.2015 року справа №6-249цс15 висловлено правову позицію, яка відповідно до ст..360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (статті 530, 631 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Разом із тим, за змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом та пеня за процентами підлягає стягненню з відповідача у межах строку позовної давності.

Враховуючи позовні вимоги позивача, заяву відповідача про застосування строків позовної давності та правову позицію ВСУ (постанова від 02.12.2015 року справа №6-249цс15), яка є обов'язковою для всіх судів України (ст..360-7 ЦПК), колегія суддів, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача процентів за користування кредитом у межах строку позовної давності.

Згідно розрахунку заборгованості за договором №б/н від 25.04.2006 року (а.с.16-18), заборгованість по процентам за користування кредитом за останні три роки, а саме з 30.04.2012 року по 30.04.2015 року, становить 17141,08 грн., яку слід стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк», в іншій частині стягнення боргу слід відмовити, оскільки позивачем пропущено трирічний строк позовної давності на звернення до суду, яку просив застосувати відповідач.

Пунктом 11, 35 Постанови Пленуму ВССУ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року №10 роз'яснено, що ставки судового збору також визначаються розміром мінімальної заробітної плати, встановленої у році, коли позовну заяву, іншу заяву і скаргу було подано до суду. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки, позовні вимоги задоволено частково в розмірі 17141,08 грн., тому судовий збір слід стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ПАТ КБ «Приватбанк» пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 359,96 грн. з яких: за подання позовної заяви в розмірі 171,41 грн. (17141,08грн.*1%/100=171,41грн.) та за подання апеляційної скарги в розмірі 188,55 грн. (171,41 грн.*1,1=188,55 грн.).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що прийняте судом першої інстанції рішення, ухвалено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового чи зміни рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст..ст.88, 307, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.

Рішення Барського районного суду Вінницької області від 25 листопада 2015 року - скасувати. Ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 25.04.2006 року в розмірі 17141 (сімнадцять тисяч сто сорок одну) гривню 08 копійок по процентах за користування кредитом, а також витрати по оплаті судового збору в розмірі 359 (триста п'ятдесят дев'ять) гривень 96 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: підпис Сопрун В.В.

Судді: підписи Матківська М.В.

Шемета Т.М.

З оригіналом вірно: Сопрун В.В.