Постанова № 55854260, 17.02.2016, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/266/16-а

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 лютого 2016 року Тульчинський районний суд Вінницької області

В складі : головуючого судді Робак С.О.

при секретарі Немирівській Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи свої вимоги тим, що він з 18.09.2008 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області та отримує пенсію, як інвалід з дитинства ІІІ групи, відповідно доЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

В даний час працює на посаді голови Немирівського районного суду Вінницької області.

З квітня 2015 року відповідач перестав виплачувати йому пенсію в звязку зі змінами в законодавстві.

Відповідно до листа №3453/13-13/02/1 від 09.12.2015 йому було розяснено, що пенсія йому не виплачується в звязку із змінами пенсійного законодавства та з посиланням на ст.47 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки він працює на посаді голови Немирівського районного суду Вінницької області.

Згідно норм ЗУ«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, відповідно до якого у період з 01.04.2015 по 31.12.2015 особи, на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбаченихзаконами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», «Про прокуратуру» пенсії, призначені відповідно доЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не виплачуються.

З такими діями відповідача він не погоджується та вважає їх неправомірними, що порушують його права та законні інтереси.

Просить визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області щодо припинення виплати йому пенсії, як інваліду ІІІ групи загального захворювання, з 01.04.2015. Зобовязати управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області поновити йому виплату пенсії, як інваліду ІІІ групи загального захворювання, з 01.04.2015.

В судове засідання позивач не зявився. Направив суду заяву в якій просить справу за його позовом розглянути в його відсутність, позовні вимоги підтримує, наполягає на їх задоволенні.

Відповідач - представник управління Пенсійного Фонду України в Тульчинському районі Вінницької області позовні вимоги не визнає, надавши суду письмове заперечення, в якому просить у задоволенні позову відмовити, зазначаючи, що з 01.04.2015 року набрав чинностіЗакон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 N 213- VIII, яким внесено зміни, зокрема, до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Оскільки позивач станом на 01.04.2015 працював на посаді голови Немирівського районного суду Вінницької області, яка дає право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбаченихЗаконом України «Про судоустрій і статус суддів», то з 01.04.2015 року йому припинено виплату пенсії.

Суд, вважає можливим розглянути справу у відсутність позивача, на підставі наданих доказів.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно вимогст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом встановлено, що позивач є інвалідом ІІІ групи загального захворювання, що підтверджується копією довідки МСЕК Сер.АС 018282 (а.с.16).

ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області та пенсія по інвалідності йому була призначена відповідно доЗакону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Позивач працює на посаді голови Немирівського районного суду Вінницької області та є державним службовцем, що підтверджується посвідченням голови суду №МЗ-13802 (а.с.10) та копією трудової книжки БТ-ІІ №4181443 (а.с.12-15).

З 01.04.2015 управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області не виплачує позивачу пенсію по інвалідності ІІІ групи загального захворювання, посилаючись наЗакон України від 02.03.2015 № 213-VIII, яким внесено зміни доЗакону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

07.12.2015 позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області з проханням поновити виплату пенсії, однак листом відповідача від 09.12.15 №3453/13-13/02/1 (а.с.18) йому було відмовлено у поновлені виплати пенсії.

Відповідач вважає, що оскільки позивач працює на посаді, яка дає право призначення пенсії у порядку та на умовах, передбаченихЗУ «Про судоустрій і статус суддів», то в період з 01.04.2015 по 31.12.2015 пенсія, призначена згідно до ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», не повинна виплачуватись.

Відповідно дост. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта Законами України.

Згідно абзацу 2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(у редакції чинній з 01.04.2015 ), тимчасово, у період з 01.04.2015 по 31.12.2015: у період роботи особи (крім інвалідів І та П груп, інвалідів війни Ш групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбаченихзаконами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цьогоЗакону, не виплачуються.

Станом на 01.04.2015 посада, на якій працює позивач, дійсно давала право на призначення пенсії відповідно доЗУ «Про державну службу», в зв'язку з чим відповідачем правомірно не виплачувалась пенсія позивачу.

Разом з тим, відповідно до п. 5 розділу III «Прикінцеві положення» ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII(далі Закон № 213) у разі неприйняття до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійною забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно дозаконів України "Про державну службу", «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народних депутатів України», «Міністрів України», «Про судову експертизу", «Про національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового таМитного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Вказаний в п.5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону №213 закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 01.06.2015 не прийнятий, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про державну службу»щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.

В теперішній час особам, які підпадають під діюЗУ «Про державну службу» пенсія призначається відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, з 01.06.2015 посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбаченихЗУ «Про державну службу», у зв'язку з чим передбачені ч. 1ст. 47 Закону №1058підстави для припинення виплати пенсії позивачу, призначеної відповідно до цьогоЗакону, відпали, а тому з 01.06.2015 перешкоди для виплати позивачу вказаної пенсії відсутні.

З огляду на вказане, суд вважає, що з 01.06.2015 виплата пенсії, призначеної позивачу відповідно доЗакону № 1058, підлягає відновленню у зв'язку з відсутністю підстав для її невиплати.

Згідно ч.2ст. 22 Конституції Українипри прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Відповідно дост. 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом».

За загальним правилом установленим ч.1ст. 58 Конституції України, закони та інші правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно ч.1ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмеженні, крім випадків передбаченихКонституцією України.

Відповідно до п.1 ч.1ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»право на отримання пенсій та соціальних послуг ізсолідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені устатті 36 цього Закону, та інші передбачені цим Законом.

Частиною 2ст.30 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування і після припинення роботи.

Статтею 36 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»передбачено матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення інвалідів, яке здійснюється у вигляді грошових виплат (пенсій, допомоги, одноразових виплат), забезпечення медикаментами, технічними й іншими засобами, включаючи друковані видання із спеціальним шрифтом, звукопідсилюючу апаратуру та аналізатори, а також шляхом надання послуг по медичній, соціальній, трудовій і професійній реабілітації, побутовому та торговельному обслуговуванню.

Отже, органи державної влади та органи місцевого самоврядування повинні сприяти забезпеченню прав інвалідів щодо включення до суспільного нарівні з іншими громадянами.

Згідно ч.2ст.71 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання відповідача наст. 47 Закону України ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»є безпідставним, оскільки вказана норма розповсюджується на осіб, яким пенсія призначена відповідно доЗаконів України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів».

Що стосується строку, з якого право позивача на поновлення пенсії підлягає задоволенню, то суд виходить з наступного.

Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» нарахування пенсії, перерахунок пенсії та її виплата здійснюється з часу звернення особи за таким перерахунком та виплатою.

Згідно ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом 02.02.2016. Таким чином, поновлення пенсії по інвалідності позивачу слід здійснювати з 02.08.2015, з урахуванням положень ст.99 КАС України, в межах шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ч.1ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до ч.3ст.94 КАС Українина користь позивача за рахунок коштів Державного бюджету України підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати в сумі 551,20 грн.

На підставівикладеного, керуючись ст.159-163,186 КАС України, ст.ст.8,22,55,95,

64,124,152 Конституції України,Законом України «Про державну службу», Законом України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1, як інваліду ІІІ групи загального захворювання, з 02.08.2015.

Зобовязати управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії, як інваліду ІІІ групи загального захворювання, з 02.08.2015.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 551,20 (пятсот пятдесят одна) гривня 20 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького адміністративного апеляційного суду через Тульчинський районний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участі у справі, але не були присутні в судовому засіданні мають право оскаржити постанову протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Повний текст рішення виготовлено 17.02.2016.

Суддя: