Рішення № 5585425, 05.06.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" червня 2009 р.Справа № 10/63-09-1643 за позовом Концерну «Алмі»

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 14132,16 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: Школьна А.О. за довіреністю від 30.03.2009р.

від відповідача: ФОП ОСОБА_2

Суть спору: Концерн «Алмі»звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_2 14132,16 грн., з яких, 10770,10 грн. основний борг за товар, що поставлений позивачем на підставі укладеного з відповідачем договору поставки від 01.01.2008р. №138/08; 1245,71 грн. пеня, 778,55 грн. 15% річних та 1337,80 грн. індекс інфляції, що нараховані відповідачу за порушення строків оплати поставленого позивачем товару.

Також позивач надав до суду заяву про забезпечення позову за вх.№10637 від 29.04.2009р, згідно з якою, просить суд накласти арешт в Одеській філії ДП «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України на все належне Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 нерухоме майно, а також заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження у будь-якій спосіб чи передачу третім особам належного відповідачу нерухомого майна, з посиланням при цьому на те, що незважаючи на неодноразові вимоги позивача щодо сплати боргу відповідач без будь-яких пояснень ухиляється від виконання його обовязків, а тому позивач вважає, що за таких умов грошові кошти, які є у відповідача на момент подачі цієї заяви можуть суттєво зменшитись, а належне відповідачу нерухоме майно зникнути на момент виконання рішення суду. Оскільки позивачу не відомо про наявність чи відсутність у відповідача коштів в межах суми позовних вимог, то позивач просить накласти арешт на нерухоме майно відповідача.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, але у судовому засіданні визнав заборгованість перед позивачем за поставлений товар та просив позивача узгодити графік погашення відповідачем цієї заборгованості.

В процесі розгляду справи на підставі відповідного клопотання сторін строк вирішення спору продовжений господарським судом до 30.06.2009р., про що 20.05.2009р. винесено відповідну ухвалу.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

01.01.2008р. між Концерном «Алмі»(постачальник, позивач) і ФОП ОСОБА_2 (покупець, відповідач) укладений договір поставки №138/08, згідно з яким, позивач зобовязується на умовах, передбаченим даним договором поставляти товар в асортименті відповідачу, а відповідач зобовязується приймати і оплачувати товар.

Згідно з умовами п.1.2. договору найменування товару, що поставляється, його описання, характеристика, співвідношення (асортимент, номенклатура, та ін.) по сортам, групам, видам, маркам, типам, іншим параметрам містяться у прайс-листі позивача, який виконує функцію специфікації, оформлюється і обновлюється позивачем по мірі необхідності в процесі дії даного договору, а відповідно до умов п.1.3. договору повне найменування товару, що поставляється, його описання і характеристика (згідно Прайс-листа) кількість, ціна одиниці товару, його вартість містяться в накладних на кожну поставку.

Згідно з умовами п.2.1.1. договору позивач зобовязується своєчасно поставляти товар відповідачу відповідно до заявки на умовах DDU відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкоремс-2000, із врахуванням особливостей передбачених договором, а рівно і виходячи із специфіки того, що необхідний огляд, завантаження, поставка і приймання товару здійснюється у межах території України. Місце призначення склад або інше приміщення відповідача, розташоване за адресою м. Білгород-Дністровський, вул. Первомайська,75.

Умовами п.3.4. договору встановлено, що передача товару відповідачу здійснюється на підставі накладних, які складаються у двох екземплярах по одному для кожної сторони і підписуються представниками обох сторін, які мають відповідні повноваження і довіреностей (ф.М-2). Відповідач може письмово сповістити позивача про зразки печаті (штампу), якими матеріально-відповідальна особа, буде завіряти свій підпис на супровідних документах.

Згідно з умовами п.6.2. договору товар, що поставляється відповідачу підлягає оплаті в строк, що не перевищує 5-ти (пяти) банківських днів з моменту одержання товару, а відповідно до умов п.8.3. договору за несвоєчасну оплату придбаного товару, відповідач зобовязаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення виконання зобовязання, від суми заборгованості, за кожний день прострочення.

Умовами п.8.3. договору також передбачено, що за прострочення виконання грошового зобовязання по оплаті поставленого товару відповідач сплачує позивачу 15% річних від простроченої суми боргу відповідно до ст.625 ЦК України.

Згідно з умовами п.10.1. договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання представниками обох сторін і діє до 31.12.2011р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобовязань по договору у повному обсязі.

Разом з тим, господарським судом встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору позивач відвантажив відповідачу товар на загальну суму 16241,90 грн., а саме 24.11.2008р. позивач відвантажив відповідачу товар на суму 5471,80 грн., що підтверджується видатковою накладною №Рк-0213131, а 25.11.2008р. позивач відвантажив відповідачу товар на суму 10770,10 грн., що підтверджується видатковою накладною №Рк-0213133 на суму 5289,90 грн. та видатковою накладною №Рк-0212134 на суму на суму 5480,20 грн. Вказані накладні підписані особисто відповідачем та одержання товару на вказану у накладних суму не заперечується і самим відповідачем у судовому засіданні.

В свою чергу відповідач за поставлений позивачем товар розрахувався частково, а саме 24.03.2008р. оплатив вартість товару, що поставлений позивачем за видатковою накладною від 24.11.2008р. №Рк-0213131 на суму 5471,80 грн.

Оскільки залишок боргу за поставлений позивачем товар відповідач не сплатив, то позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому, окрім стягнення з відповідача основного боргу, просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 1245,71 грн., індекс інфляції в сумі 1337,80 грн. та 15% річних в сумі 778,55 грн., що нараховані відповідачу з 01.12.2008р. по 31.03.2009р. за порушення строків оплати поставленого позивачем товару.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір. В силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

В силу вимог ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. В силу вимог ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виплаває з характеру відносин сторін.

У ч.1 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або акати цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладений договір поставки, згідно з яким, позивач зобовязався здійснювати поставку товару відповідачу, а відповідач зобовязався приймати і оплачувати поставлений позивачем товар у строк, що не перевищує 5-ти (пяти) банківських днів з моменту одержання товару.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Як свідчать матеріали справи позивач свої зобовязання за укладеним з відповідачем договором поставки виконав належним чином, а саме поставив відповідачу передбачений договором товар на загальну суму 16241,90 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, які підписані відповідачем особисто та не заперечується відповідачем у судовому засіданні.

В свою чергу відповідач за поставлений позивачем товар розрахувався частково та з порушенням встановлених договором строків розрахунку, а саме, 24.03.2009р. перерахував позивачу вартість товару, що поставлена за видатковою накладною від 24.11.2008р. №Рк-0213131 на суму 5471,80 грн.

Таким чином заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар становить 10770,10 грн. і жодних заперечень щодо наявності цього боргу, а тим більш доказів, що спростовують його наявність відповідач до суду не надав. Більш того, у судовому засіданні відповідач визнав наявність цього боргу перед позивачем.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Сплата відповідачем неустойки (пені) у випадку порушення строків оплати поставленого товару передбачена умовами п.8.2. укладеного між сторонами договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Згідно з розрахунком пені, пеня нарахована відповідачу з 02.12.2008р. по 31.03.2009р. із врахуванням суми здійсненої відповідачем часткової оплати, та її розмір становить 1245,71 грн.

Водночас відповідно до вимог ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1 ст.625 ЦК України також передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Із врахуванням вищевикладених вимог ст.625 ЦК України, а також умов п.8.3. договору, якими встановлений інший розмір процентів за прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання по оплаті товару, а саме, 15 % річних, господарський суд вважає, що позивач правомірно нарахував відповідачу проценти за порушення строків оплати товару виходячи із розміру 15% річних, сума яких відповідно до здійсненого позивачем розрахунку становить 778,55 грн.

За таких же підстав правомірним є нарахування відповідачу інфляційних, розмір яких згідно з розрахунком позивача становить 1337,80 грн.

Таким чином встановлені обставини справи свідчать, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підтверджуються документальними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому задовольняються господарським судом в повному обсязі. При цьому господарський суд виходить також з того, що між сторонами не досягнуто згоди щодо вирішення цього спору мирним шляхом та графік погашення боргу відповідачем сторонами не узгоджений і до суду не наданий, а до суду з відповідною заявою про відстрочення або розстрочення сплати боргу відповідач не звертався.

Клопотання позивача про забезпечення позову відхилено господарським судом, оскільки, по-перше, в обґрунтування свого клопотання позивач не надав до суду жодних відомостей про наявність у відповідача у будь-якого нерухомого майна; по-друге, вимоги заявника щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача не є адекватними розміру заявлених позовних вимог; по-третє, зв'язок між таким заходом забезпечення позову як накладення арешту на нерухоме майно відповідача та предметом позовних вимог про стягнення грошових коштів відсутній.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 8285 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Концерну «Алмі» задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (67700, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 27.04.1995р. №запису 25520170000002609) на користь Концерну «Алмі»(65028, м. Одеса, вул. Болгарська,1, код ЄДРПОУ 23865458, п/р 2600131512 в АБ «Південний», МФО 328209) основний борг в сумі 10770 (десять тисяч сімсот сімдесят) грн. 10 коп., пеню в сумі 1245 (одна тисяча двісті сорок пять) грн. 71 коп., 15% річних в сумі 778 (сімсот сімдесят вісім) грн. 55 коп., індекс інфляції в сумі 1337 (одна тисяча триста тридцять сім) грн. 80 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 141 (сто сорок одна) грн. 32 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 05 червня 2009 року.

Суддя Смелянець Г.Є.