Ухвала суду № 55852814, 10.02.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 626/628/15-ц Головуючий суддя І інстанції Тарасенко Л. І.

Провадження № 22-ц/790/1096/16 Суддя доповідач Овсяннікова А.І.

Категорія: Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Овсяннікової А.І.

суддів - Бездітко В.М., Сащенко І.С.

при секретарі Дашковської Н.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» та ОСОБА_1 на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 11 грудня 2015 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з третьою особою: Публічним акціонерним товариством «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» з третьою особою: ОСОБА_2 про захист прав споживача, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з третьою особою: Публічним акціонерним товариством «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначає, що 19 жовтня 2007 року з ОСОБА_1 укладено кредитний договір № НАВ0GА0000000015, за яким Банк надав кредит у розмірі 25000 доларів США строком до 18 жовтня 2027 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки.

Банк свої зобовязання виконав, надавши кредитні кошти.

ОСОБА_1 кошти сплачує несвоєчасно та не в повному обсязі.

У звязку з зазначеними порушеннями зобовязань за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 17 лютого 2015 року має заборгованість - 26443.63 доларів США, яка складається з наступного: 21986.12 доларів США - заборгованість за кредитом; 2037.32 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 493.06 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 658.87 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 9.49 доларів США - штраф (фіксована частина). 1258.77 доларів США - штраф (процентна складова).

В ході судового розгляду Банк уточнив позовні вимоги та зазначив, що відповідно до договору факторингу № 1 від 01 листопада 2007 року з витягом з додатку № 1 до цього договору ПАТ «Акцент-Банк» відступлено право вимоги за кредитним договором НАВ0GА0000000015 від 19 жовтня 2007 року та договором поруки НАВ0GА0000000015.1 від 19 жовтня .2007 року.

За додатковою угодою№2 від 01 листопада 2012 року до договору «1.07 надання послуг (аутсорсинг) Банк звернувся з позовом в інтересах ПАТ «Акцент-банк».

Остаточно просить солідарно стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором № HAB0GA0000000015 від 19 жовтня 2007 року у розмірі 26443.63 доларів США, що за курсом 26.35 станом на 17 лютого 2015 року складає 696789.55 грн.

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав. Його представник пояснив, що у 2007 році ПАТ КБ «ПриватБанк» відступив всі права вимоги згідно спірного кредитного договору ПАТ «Акцент-Банк» та отримав повне погашення заборгованості за кредитом. На час звернення з позовом до суду і на час розгляду справи у ПАТ КБ «ПриватБанк» відсутні будь-які права вимоги як до нього, так і до поручителя ОСОБА_3

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», третя особа - ОСОБА_2 про захист прав споживача.

В обґрунтування зустрічного позову зазначає, що у 2007 році він звернувся до Банку для отримання фінансових послуг задля придбання транспортного засобу.

Працівник ПАТ КБ «ПриватБанк» схилив його укласти договір у доларах США та заповнили з його слів анкет-заяву на отримання кредиту.

До підписання кредитного договору Банк не повідомив належним чином його як споживача про основні умови кредитування, відмінності схем кредитування, ризики, які покладаються на споживача додатково в звязку із застосуванням в договорі іноземної валюти, не надав даних щодо реальної відсоткової ставки та повної вартості кредиту.

Банк не виклав в кредитному договорі обовязкові істотні умови, які могли перешкодити отриманню згоди споживача на його укладення. А також, з підтримання та продовження омани, використовуючи свідоме неповідомлення його про умови кредитування, ПАТ КБ «ПриватБанк» виклав положення щодо порядку та умов видачі кредиту, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

В результаті омани з боку Банка він фактично отримав гривневі кошти в позадоговірному порядку, одночасно маючи договірні валютні зобовязання перед Банком за кредитним договором, намагався виконувати протягом тривалого часу. З 2007 по 2014 рік він безпідставно сплатив на користь Банка та сторонніх осіб (нотаріус, страхування) більше 28000 доларів США, при цьому його заборгованість перед Банком за тілом кредиту (згідно позову Банка) зменшилась лише на 3 тисячі доларів США.

Просить визнати недійсним з моменту укладання кредитний договір № HAB0GA0000000015 від 19 жовтня 2007 року та договір іпотеки № HAB0GA00000015 від 19 жовтня 2007 року укладений з ПАТ КБ «ПриватБанк», посвідчений державним нотаріусом Красноградської державної нотаріальної контори Харківської області ОСОБА_4 за реєстровим номером 1-4782.

Зустрічний позов ПАТ КБ «ПриватБанк» не визнав. Зазначив, що перед укладанням договору ОСОБА_5 самостійно, з власної волі та ініціативи звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» з заявою, в якій просив надати кредит у доларах США в розмірі 25 тисяч на купівлю автомобіля. Перед укладанням кредитного договору його ознайомлено з усіма істотними умовами договору відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» та постанови НБУ від 10 травня 2007 року № 168, про що свідчить підпис ОСОБА_5 В умовах кредитування розшифровується орієнтовна сукупна вартість кредиту та інші умови кредитування. ОСОБА_6 отримав у Красноградському відділенні Харківського ГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» через касу 25 тис. доларів США, про що свідчить його підпис на квитанції №1 від 19 жовтня 2007 року . Позивач сам обрав форму кредитування, зробив свій вибір усвідомлено. Крім того, представник Банку просив суд застосувати до вимог зустрічного позову позовну давність, вказуючи на те, що строк позовної давності (3 роки) має рахуватися від дати укладання спірних договорів 19 жовтня 2007 року.

Відповідач ОСОБА_2 та представник третьої особи ПАТ «Акцент Банк» в судове засідання не зявилися.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 11 грудня 2015 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено, у задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні їх позову та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки судом порушено норми матеріального права, не взято до уваги всі обставини по справі.

Зазначає, що вони звернулись до суду з позовом в рамках виконання Договору № 1.07 надання послуг (аутсорсинг) в межах повноважень в інтересах ПАТ «Акцент-Банк». За договором стягнення заборгованості з боржників замовника здійснюється в його інтересах як від його імені так і від імені виконавця. При цьому у випадку стягнення виконавцем у ході виконання цього договору з боржників замовника заборгованості, усе отримане підлягає передачі замовнику.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати та ухвалити нове рішення про його задоволення.

Зазначає, що досліджена в судовому засіданні квитанція не містить обовязкових реквізитів заяви на отримання валютної готівки, отже, є недійсним документом і не може підтверджувати факт видачі валютного кредиту згідно умов кредитного договору.

Банк приховав від споживача важливу інформацію, зміст іншої інформації свідомо перекрутив, що у сукупності спричинило порушення свободи волевиявлення, тому відсутні жодні законні підстави для покладення відповідальності за валютні ризики на споживача.

При укладанні кредитного договору ПАТ КБ «ПриватБанк» не виконав вимоги закону щодо надання споживачу розрахунку повної вартості кредиту. Реальна процента ставка перевищує визначену проценту ставку в кредитному договору.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення зявившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг вважає, що скарги не підлягають задоволенню.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи 19 жовтня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № НАВ0GА0000000015, згідно умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 25000 доларів США до 18 жовтня 2027 року зі сплатою всіх обумовлених нарахувань.

Відповідно до вимог ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Матеріали справи свідчать і це не оспорюється позивачем та третьою особою, що 01 листопада 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ПАТ «Акцент-Банк» укладено договір факторингу, за яким ПАТ КБ «ПриватБанк» передав ПАТ «Акцент Банк» усі права по кредитному договору № НАВ0GА0000000015, укладеного з ОСОБА_1 та договору поруки, укладеного з ОСОБА_2

ПАТ КБ «ПриватБанк» не заперечує, що відшкодування за цим договором факторингу від ПАТ «Акцент-Банк» вони отримали у повному обсязі .

За таких обставин ПАТ КБ «ПриватБанк» не має права вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо стягнення грошових коштів за кредитним договором та договором поруки.

Що стосується посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо укладання договору аутсорсингу і що позов предявлено на користь ПАТ «Акцент-Банк», то колегія виходить з наступного.

Матеріали справи свідчать, що 01 листопада 2007 року між ЗАО «Акцент-Банк» та ЗАО «ПриватБанк» укладено договір №1.07 про надання послуг(аутсорсинг), відповідно до п. 1.1. якого виконавець (ЗАО «ПриватБанк») надає у розпорядження замовника (ЗАО «Акцент-Банк» своїх працівників для виконання послуг Замовника, а Замовник зобовязується сплатити послуги Виконавця на умовах, встановлених в Додатку , який є невідємною частиною цього договору.

Строк дії договору до 01 листопада 2012 року.

Додатковою угодою №1 від 26 грудня 2007 року до договору №1.07 від 01 листопада 2007 року доповнено пунктом 1.4, у якому зазначено про можливість здійснення таких дій Банком як від свого імені, так і від імені замовника.

Додаткова угода діє в межах договору №1.07; є його невідємною частиною і є дійсною до 01 листопада 2012 року.

01 листопада 2012 року між цими Банками укладено додаткову угоду №2 до договору №1.07 від 01 листопада 2007 року, де зазначено строк дії договору до 02 листопада 2013 року та зазначено про його можливу пролонгацію при певних обставинах.

На виконання дії додаткової угоди має бути видана довіреність в межах дії додаткової угоди, тобто, до 02 листопада 2013 року, оскільки пролонгація є можливою, а не обовязковою.

Між тим, як зазначають і ПАТ КБ «ПриватБанк» і ПАТ «Акцент Банк» на підставі цієї додаткової угоди видана довіреність на імя ПАТ КБ «ПриватБанк».

Строк дії довіреності зазначено з 25 грудня 2012 року до 25 грудня 2015 року, що суперечить умовам додаткової угоди, оскільки згідно додаткової угоди строк її дії до 02 листопада 2013 року.

Тобто, повноважень у ПАТ КБ «ПриватБанк» на представлення інтересів ПАТ «Акцент-Банк» уберезні 2015 року на підставі цієї довіреності відсутні, оскільки довіреність видана поза межами укладеної на той час додаткової угоди, а саме на підставі цієї довіреності і предявлено позов до ОСОБА_1

Отже, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено ПАТ КБ «ПриватБанк» в задоволені позову.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_1, то колегія виходить з того, що відповідно до вимог ст.ст. 202 ч.1; 203; 204; 215, 230 627 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленічастинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203цього Кодексу

Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина першастатті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, іншихактів цивільного законодавства,звичаївділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача.

Згідно ст. 8 Закону України про «Про іпотеку» іпотекодавець зобов'язаний застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування, якщо іпотечним договором цей обов'язок не покладено на іпотекодержателя. У разі наступної іпотеки страхування предмета іпотеки не є обов'язковим. Договір страхування укладається на користь іпотекодержателя, який у разі настання страхового випадку набуває право вимоги до страховика. У разі набуття прав за іпотечним договором новим іпотекодержателем він також набуває право вимоги до страховика.

Іпотечним договором на іпотекодавця може бути покладений обов'язок здійснити інші види страхування у зв'язку з передачею нерухомого майна в іпотеку.

16 жовтня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання кредиту для купівлі автомобілю. З анкети-заяви від 16 жовтня 2007 року та умов кредитування від 03 жовтня 2007 року вбачається, що відповідач був ознайомлений з умовами кредитування та вартістю кредитних послуг, їх переліку, в тому числі вартістю страхування, що підтверджується його підписами на вказаних документах.

Посилання ОСОБА_1 про введення його в оману працівниками Банку щодо валюти кредитування безпідставне.

Доказів, що договір підписано під впливом умисних дій Банку відповідачем не надано. З анкети-заяви вбачається, що ОСОБА_1 просить надати кредит саме в доларах США, хоча мав можливість вказати валюту кредитування євро або гривня.

Факт отримання грошей ОСОБА_1 не спростовано.

На погашення кредиту та інших визначених договором нарахувань ОСОБА_1 тривалий час проводились певні виплати.

Позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

Якщо ж ОСОБА_1 вважав умови договору несприятливими(вартість кредиту, валюта кредиту тощо) для себе, то мав можливість не укладати такий договір.

За таких обставин підстав для визнання договору кредиту,як і укладеного на виконання його зобовязань договору іпотеки недійсними - немає.

Рішення суду ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарг висновки суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» - відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 11 грудня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: