Ухвала суду № 55850836, 17.02.2016, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 431/2822/15-к

Провадження № 11-кп/782/5/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого-судді : Курліщук Н.Є.

суддів : Савича Ю.М., Тополюк Є.В.

за участю секретаря : Попової Д.В.

прокурора : Кім Р.В.

захисника : ОСОБА_1

потерпілого : ОСОБА_2

обвинуваченого : ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сєвєродонецьку Луганської області матеріали кримінального провадження внесені до Єдиного реєстру за №12014130580001674 від 09.12.2014 року за зміненою апеляційною скаргою прокурора Старобільської місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Старобільського районного суду Луганської області від 25.11.2015 року, відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, маючого малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно вирокуСтаробільського районного суду Луганської області від 25.11.2015 року ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України та призначено покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 (один) рік.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільненого від відбування основного покарання строком на 1 (один) рік.

Обрано ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання до набрання вироком законної сили.

Стягнуто з ОСОБА_3 (ід. код НОМЕР_1) на користь КУ «Старобільське РТМО" р/р 35418001033139, МФО 804013 ГУДКСУ Луганської області, ід. код 01983714, матеріальну шкоду у розмірі - 2902 грн. 47 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 (ід. код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 матеріальні збитки у сумі 15918 гри. 54 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 (ід. код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у сумі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 (ід. код НОМЕР_1) на користь держави (УК у Старобільському районі, Старобільський район р-и 24060300. р/р 311161 15700331, МФО 804013, Банк ГУДКСУ у Луганській області, ід. код 37858396) процесуальні витрати за проведення судової експертизи лакофарбових матеріалів і покрить № 14061 від 25.12.2014 року у розмірі 1476 грн. 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 (ід. код НОМЕР_1) на користь держави (УК у Старобільському районі,Старобільський район р-п 24060300. р/р 31116115700331, МФО 804013. Банк ГУДКСУ у Луганській області, ід. код 37858396). процесуальні витрати, за проведення судової автотехнічної експертизи № 182 від 09.06.2015 року у розмірі 3532 грн. 80 коп.

Речові докази вирішені на підставі ст. 100 КПК України.

Вироком суду ОСОБА_3 визнано винним у тому, що 09.12.2014 року о 08 годині 16 хвилин, керуючи автомобілем марки «ОРЕL VЕСТRА», реєстраційний № НОМЕР_2, рухався по автошляху Р- 07 Чугуєв-Мілове (199км+600м), поблизу будинку № 18, по вул. 1-го Травня м. Старобільськ Луганської області, в напрямку від с. Чмирівка Старобільського району Луганської області до м. Старобільськ Луганської області. Одночасно, попереду, в попутному напрямку рухався автомобіль марки «RENAULT KANGOO», реєстраційний № НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_6, попереду якого в попутному напрямку рухався велосипед марки «Либідь» під керуванням велосипедиста ОСОБА_2. Водій автомобіля «RENAULT KANGOO» ОСОБА_6. наближаючись до велосипедиста ОСОБА_2 виконав маневр обїзду велосипедиста ліворуч, змістившись частково на зустрічну смугу руху, а водій автомобіля «ОРЕL VЕСТRА» ОСОБА_3, який не дотримувався безпечної дистанції до транспортного засобу, що рухався попереду, уникаючи зіткнення з автомобілем «RENAULT KANGOO» виконав маневр його обїзду праворуч, де скоїв зіткнення з велосипедистом ОСОБА_2, який рухався в попутному напрямку, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 164 (129) від 23.06.2015 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримав тілесне ушкодження у вигляді: закритого перелому медіальної лодижки, який відноситься до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалості розладу здоровя, терміном більш 21 доби.

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи № 182 від 09.06.2015 року в даній дорожній обстановці водій автомобіля марки «ОРЕL VЕСТRА», реєстраційний № НОМЕР_2 ОСОБА_3 повинен був дотримуватись безпечної дистанції до автомобіля «RENAULT KANGOO», що рухався попереду, тобто він повинен був діяти відповідно до вимог п.13.1 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до П.13.1 Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Не погодившись з вироком суду, прокурор Старобільської місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_4 звернувся до суду з апеляційною скаргою, яку до початку розгляду в апеляційній інстанції змінив, в якій не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого та правильності кваліфікації протиправних дій, вважає, що вирок піддягає зміни у звязку з тим, що судом першої інстанції у мотивувальній частини вироку не вірно вказана ступінь тяжкості скоєного обвинуваченим кримінального правопорушення згідно ст. 12 КК України, вважати, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив злочин невеликої тяжкості, а не середньої тяжкості, як зазначено у мотивувальній частині вироку, в іншій частині вирок залишити без змін.

Не погодившись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити вирок в частині призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік, скасувавши вказане додаткове покарання,вважає його занадто суворим, з огляду на наступне. Вказав, що після скоєння ДТП відразу ж викликав швидку потерпілому та прослідував за ним до лікарні. Частково відшкодував матеріальну шкоду, постійно допомагав потерпілому своїм транспортом для поїздок до лікарні. В процесі досудового слідства сприяв розслідуванню. Як на досудовому слідстві, так і при розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції повністю визнав свою вину та щиро розкаявся. Окрім цього просить врахувати, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, в нього немає негативних характеристик за місцем проживання, на його утриманні знаходиться неповнолітня дитина, а також відсутні обставини, які обтяжують покарання. Більш того, автомобіль є хоча і не стабільним але все ж таки єдиним джерелом доходу його сім'ї. На підставі вищезазначених обставин просить не позбавляти права керування транспортними засобами аби в подальшому він мав можливість хоч якось утримувати свою сімю та поступово сплачувати потерпілому відшкодування за його позовом, суд першої інстанції не взяв до уваги і позбавив його права керування ТЗ. В своєму вироку суд не обговорив та не зазначив питання про доцільність застосування додаткового покарання.

На підставі вищевикладеного просить помякшити покарання, для чого змінити вирок в частині призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік, скасувавши вказане додаткове покарання.

Потерпілий ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду з запереченнями на апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3, в яких просить залишити рішення суду від 25 листопада 2015 року відносно ОСОБА_3, без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, утримати солідарно з винуватця і з його страхової компанії матеріальний збиток і моральну шкоду, обґрунтовує свої вимоги тим, що судом було встановлена вина обвинуваченого і доведено все повністю. Згідно ч.1 ст. 286 КК України ОСОБА_3, призначена міра покарання. Також вказав, що апеляційна скарга ним не була подана.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши обвинуваченого ОСОБА_3 його захисника, які підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого, апеляційну скаргу прокурора просили задовольнити частково, прокурора який підтримав зміни до апеляційної скарги від 01.02.2016 року, просив їх задовольнити, апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, потерпілого ОСОБА_2 який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, а також просив задовольнити апеляційну скаргу обвинуваченого у звязку з тим, що обвинувачений пообіцяв йому відшкодувати завдані йому збитки, якщо у нього залишиться право на керування транспортними засобами, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, провівши судові дебати, надавши останнє слово обвинуваченому, колегія суддів дійшла наступного.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно з ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, при обставинах, зазначених у вироку, а також щодо її кваліфікації за ч.1 ст 286 КК України в апеляційних скаргах прокурором і обвинуваченим не оспорюються.

Відповідно до вимог ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_3, суд першої інстанції повною мірою врахував тяжкість вчиненого злочину, обєктивні обставини справи, а також відомості про особу обвинуваченого, який посередньо характеризується за місцем проживання, на обліку у психіатра і нарколога не перебуває, має неповнолітню дитину, не працює.

Проаналізувавши обставини справи і відомості про особу обвинуваченого, колегія суддів вважає, що покарання, призначене ОСОБА_3 судом першої інстанції, цілком відповідає вимогам ст.65 КК України. Воно є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження з його боку нових злочинів. А тому з врахуванням вищє вказаних обставин і даних про особу обвинуваченого, то що він не працює, відсутність даних про те, що ОСОБА_3 потрібно мати право на керування транспортними засобами не надано, колегія суддів вважає, що додаткове покарання обвинуваченому призначено обґрунтовано. Крім того, обвинуваченим не надано переконливих підстав для задоволення його доводів апеляційної скарги. З урахуванням наведеного, колегія суддів підстав для помякшення покарання обвинуваченому не вбачає, тому його апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Разом з цим, суд в мотивувальній частині вироку помилково зазначив, що дане кримінальне правопорушення відноситься до правопорушень середньої тяжкості, що не відповідає вимогам ст. 12 КК України, оскільки правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України відносяться до правопорушень невеликої тяжкості, при таких обставинах необхідно внести в мотивувальну частину вироку зміну у даній частині вироку, виходячи з того, що воно не погіршує становище обвинуваченого, крім того воно не вплунуло на призначене судом 1 інстанції покарання обвинуваченого, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити повно та всебічно розглянути провадження і постановити законні, обґрунтовані та справедливі рішення при розгляді даного провадження не було допущено.

Керуючись, ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Змінену апеляційну скаргу прокурора Старобільської місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_4 - задовольнити, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Старобільського районного суду Луганської області від 25.11.2015 року, відносно ОСОБА_3 - змінити, внести в мотивувальну частину вироку зміну, вказав що відповідно вимогам ст. 12 КК України правопорушення, передбачені ч.1 ст.286 КК України відносяться до правопорушень невеликої тяжкості.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

______ ___ ______

ОСОБА_7Є . ОСОБА_8М . ОСОБА_9