Рішення № 55849010, 11.02.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/792/15-ц

Провадження № 22-ц/779/385/2016

Категорія 54

Головуючий у 1 інстанції Боднарук М.В.

Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Мелінишин Г.П.

суддів: Беркій О.Ю., Василишин Л.В.

за участю секретаря Бойчука Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Снятинського дитячого будинку-інтернату про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Снятинського районного суду від 6 липня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

В травні 2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до Снятинського дитячого будинку-інтернату про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивував тим, що з 14 березня 2014 року перебував з відповідачем у трудових відносинах та працював інструктором з праці. Наказом №22 від 30.04.2015 року його звільнено з роботи згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку та посадової інструкції. Підставою звільнення послужило те, що вихованець інтернату ОСОБА_3, якого він 01.04.2015 року взяв у свою групу для проведення занять та згодом відпустив на заняття із катехизації, втік із закладу. За вказане порушення 6 квітня 2015 року йому оголошено догану. Та що 28 квітня 2015 року інший вихованець ОСОБА_4 після проведення в групі дітей занять з праці при виході із класу впав зі сходів та отримав травму. Оскільки в його обов'язки не входило здійснення контролю за вихованцями поза межами навчального класу, а з ОСОБА_4 мав місце нещасний випадок, з цих підстав вважав звільнення незаконним.

Посилаючись на зазначені обставини просив поновити його на роботі, стягнути із відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Снятинського районного суду від 6 липня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

На вказане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема невідповідність його висновків дійсним обставинам справи. Так, суд прийшов до переконання, що отримавши під розписку вихованців інтернату ОСОБА_5 та ОСОБА_4 для проведення занять він згідно п. 4.1 Посадової інструкції несе відповідальність за особистий догляд, здоров'я вихованців до часу здачі їх під розписку молодшій медичній сестрі чи іншій службовій особі інтернату. А оскільки цього обов'язку не виконав, то відповідно з його вини ОСОБА_5 покинув територію закладу, а ОСОБА_4 отримав травму. Разом з тим суд не вказав, які саме посадові обов'язки він порушив та яка його в цьому вина. Відсутні посилання на конкретні пункти посадової інструкції та правил внутрішнього трудового розпорядку і в наказах відповідача.

Натомість, вважаючи законним звільнення та відмовляючи в задоволенні позову суд фактично довільно трактував положення посадової інструкції щодо його персональної відповідальності за особистий догляд, життя та здоров'я вихованців, розширивши тим самим час та місце здійснення таких. При цьому судом не дано належної оцінки тій обставині, що згідно посадової інструкції він несе відповідальність за безпеку вихованців тільки під час занять та не несе такої під час їх слідування зі спального корпусу до майстерні і назад. Відтак, суд не прийняв до уваги, що з вихованцем ОСОБА_4 нещасний випадок трапився саме тоді, коли той виходив з класу після закінчення занять з праці, оскільки спіткнувся та впав на сходах. Після цього він одразу доправив його до медпункту, в зв'язку із чим не здав під розписку молодшій сестрі. Отже, будь-якої його вини в цьому немає. Представленими ним доказами, в тому числі медичними документами, повністю підтверджуються ці обставини, однак вони судом оцінені неналежно. Навпаки, судом прийнято до уваги акти службового розслідування, проведені некомпетентними особами, які не містять жодних доказів на підтвердження зроблених висновків.

Не дано судом правильної юридичної оцінки також поясненням свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про те, що вихованці закладу самостійно без супроводу та записів в зошиті відвідують заняття з «Катехизи», «Карітасу» та інші не передбачені розпорядком заходи.

Крім того, судом не враховано його попередню роботу у відповідача, позитивну характеристику, перебування на утриманні доньки, інваліда 1 групи, що інтернат не є закладом закритого типу та що звільнення є наслідком його критичної оцінки роботи директора інтернату Гордашко Н.В.

З цих підстав апелянт просив рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

В засіданні апеляційного суду апелянт та його представник доводи скарги підтримали з наведених у ній мотивів.

Представники Снятинського дитячого будинку-інтернату доводів апеляційної скарги не визнали посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

Постановляючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач систематично допускав порушення посадової інструкції інструктора праці Снятинського дитячого будинку-інтернату, відповідно до якої передбачено його персональну відповідальність за вихованців закладу під час проведення заходів із закріпленою групою, а також за чітке виконання трудових обов'язків під час робочого процесу в класах соціально-трудової реабілітації. А оскільки звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, то підстави для задоволення його позовних вимог відсутні.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення суду не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 14 березня 2014 року перебував у трудових відносинах із Снятинським дитячим будинком-інтернатом, в якому працював на посаді інструктора з праці. Наказом № 22 від 30 квітня 2015 року його звільнено з роботи на підставі п.3.ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку та посадової інструкції.

Як підтверджується матеріалами справи підставою звільнення послужило те, що отримавши під розписку в молодшої медичної сестри 1 квітня 2015 року вихованця інтернату ОСОБА_3 для проведення занять по трудовій реабілітації ОСОБА_2 відпустив його на інше заняття із катехизації. Однак,скориставшись тим, що його ніхто не супроводжує вихованець утік із закладу. Тому за порушення виробничих та посадових обов'язків позивачу 6 квітня 2015 року оголошено догану. В подальшому 28 квітня 2015 року вихованець ОСОБА_4, який знаходився в групі дітей для проведення позивачем занять з праці, при виході з класу впав, внаслідок чого отримав травму.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40, 41 КЗпП України.

В силу п. 3 ст. 40 КЗпП трудовий договір може бути розірвано в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.

Виходячи зі змісту даної норми, для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків, щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Таким чином, працівник може бути звільнений з роботи на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, якщо після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення, яке не втратило юридичної сили за давністю і не зняте достроково (ст. 151 КЗпП України), він знову вчинив проступок на роботі.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних в п.п.22,23

постанови № 9 від 6 листопада 1992 року (з наступними змінами і доповненнями) «Про практику розгляду судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору, в даному випадку, за пунктом 3 ст.40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, в тому числі, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Тому при звільненні працівника з підстав, передбачених цією нормою закону, роботодавець повинен навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов'язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли.

При цьому у справах про поновлення на роботі обов'язок доведення правомірності звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу покладається саме на останнього.

Як вбачається із матеріалів справи у зв'язку із втечею 1 квітня 2015 року із Снятинського дитячого будинку-інтернату вихованця ОСОБА_5 наказом відповідача №58 від 01.04.2015 року створено комісію по проведенню службового розслідування (а.с.29).

Згідно з актом службового розслідування комісією встановлено, що інструктор з праці ОСОБА_2 відпустив із свого заняття вихованця ОСОБА_5 на урок катехизи, який проводили сестри милосердя святого Вікентія Деполь Римо-Католицької церкви. Однак, вихованець на урок не з'явився, а скориставшись тим, що його ніхто не супроводжував, утік із закладу (а.с.38).

Зі змісту наказу №59 від 06.04.2015 року видно, що за грубе порушення та невиконання своїх виробничих обов'язків, самоусунення від обов'язків по постійному нагляду за вихованцями, що дало можливість ОСОБА_3 покинути територію будинку - інтернату і могло привести до летального випадку, невиконання програми занять з вихованцями інструктору ОСОБА_2 оголошено догану (а.с.39-40). Також вказаним наказом оголошено догану завучу Арборак С.І. та інструктору з праці Качуру І.П.

В засіданні апеляційного суду апелянт не заперечував, що випадок із ОСОБА_3 стався з його вини, оскільки він відпустив останнього самого та не передав його під розписку молодшій медичній сестрі. Саме такий його обов'язок передбачений п.4.1. посадової інструкції (а.с.10 зворот).

Відтак, колегія суддів приходить до висновку про правомірність застосування до позивача цього дисциплінарного стягнення.

Перевіряючи чи допустив позивач невиконання або неналежне виконання своїх трудових обов'язків, та чи було це невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків протиправним та винним і чи носило систематичний характер колегією суддів встановлено наступне.

Згідно посадової інструкції інструктора з праці Снятинського дитячого будинку-інтернату (а.с.10) основними напрямами та завданнями його діяльності є забезпечення дотримання, а також виконання і дотримання, норм і правил техніки безпеки, охорони праці, виробничої санітарії та протипожежного захисту в класах соціально-трудової реабілітації; інструктор несе персональну відповідальність за особистий догляд, життя і здоров'я вихованців, дотримуючись розпорядку дня під час проведення режимних моментів з закріпленою групою (підйом, зарядка, сніданок) та занять в класах соціально-трудової реабілітації. При цьому тісно співпрацює з молодшим медичним персоналом, дотримуючись чіткого ведення записів у зошитах передачі вихованців. Також несе відповідальність за чітке виконання трудової діяльності під час робочого процесу в класах соціально-трудової реабілітації (п.п.2.2.,4.1.,4.2. ).

Як видно із пояснень ОСОБА_2, наданих в ході проведення службового розслідування згідно наказу від 29 квітня 2015 року №79 у зв'язку із травмою 28.04.2015 року вихованця ОСОБА_4, нещасний випадок з останнім трапився по закінченню заняття при переході дітей із реабілітаційного класу до спального корпусу. Позивач одразу доставив вихованця в медичний пунк будинку-інтернату та супроводив його в Снятинську ЦРЛ (а.с.44).

Згідно графіку занять із трудотерапії вихованців дитячого будинку-інтернату в класі реабілітації по виготовленню віників, затвердженого 28 серпня 2014 року на навчальний 2014- 2015 рік, час проведення заняття з трудотерапії в 1/2 групі (в яку в тому числі входить вихованець ОСОБА_4)., визначено з 14 год. 00 хв. до 15 год.15 хв. (а.с. 13).

Як вбачається із виписки з медичної картки хворого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, дата його захворювання по амбулаторії вказана 28.04.2015 року 15 год.15 хв. (а.с.28). Такий же час отримання травми зі слів персоналу закладу зазначено лікарем і у анамнезі хворого (розділ 7 виписки).

Вищенаведеними обставинами повністю спростовуються посилання представників відповідача на те, що випадок із вихованцем ОСОБА_4 трапився в 15 год. 03 хв. під час заняття із трудотерапії з вини позивача внаслідок відсутності догляду за вихованцями закладу.

Колегія суддів критично оцінює копію витягу з книги обліку викликів швидкої допомоги Снятинського дитячого будинку-інтернату за квітень 2015 року, долучену представниками відповідача в засіданні апеляційного суду, в якій міститься запис про виклик 28 квітня 2015 року в 15 год. 03 хв. швидкої допомоги хворому ОСОБА_4

В той же час, із відповіді КЗ «Івано-Франківський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» від 09.02.2016 року №85/01-18, наданої за зверненням ОСОБА_2 від 03.02.2016 року, вбачається, що 28 квітня 2015 року Снятинським відділенням ЕШМД о 15 год. 14 хв. було прийнято виклик в Снятинський дитячий будинок-інтернат тільки до хворого ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2 Час виїзду бригади - 15 год. 15 хв., час закінчення виклику - 15 год. 32 хв., повернення на станцію 15 год. 35 хв.

За таких обставин, враховуючи, що згідно посадової інструкції позивач несе відповідальність за безпеку вихованців під час занять, а з ОСОБА_4 стався нещасний випадок поза межами класу, і при цьому вини позивача не встановлено, колегія суддів приходить до висновку про відсутність систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку та посадової інструкції. А звідси, правових підстав для його звільнення згідно п.3 ст. 40 КЗпП України.

Вирішуючи даний спір суд першої інстанції на порушення ст.ст. 212, 214 ЦПК України на зазначені вимоги закону уваги не звернув, не встановив, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; у достатньому обсязі не визначився щодо характеру спірних правовідносин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

А тому постановлене ним всупереч норм матеріального та процесуального права рішення, що призвело до неправильного вирішення справи, не може залишатися в силі і підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про поновлення ОСОБА_2 з 30 квітня 2015 року на посаді інструктора з праці Снятинського дитячого будинку-інтернату.

За змістом ч. 2 ст. 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середній заробіток працівника визначається згідно ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КабінетуМіністрівУкраїнивід 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до абз. 2 п. 8 розд. ІV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи (в даному випадку нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу) провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки про середню заробітну плату від 4 вересня 2015 року №483 середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 (обчислена виходячи з кількості календарних днів в цих місяцях) становить 65,98 грн (а.с.104).

Належних та допустимих доказів на спростування цього розміру позивачем суду не представлено.

Беручи до уваги кількість календарних днів після звільнення позивача з роботи (травень - 31, червень - 30, липень- 31, серпень - 31, вересень - 30, жовтень - 31, листопад - 30, грудень - 31, січень - 31, лютий - 11) загальна кількість днів вимушеного прогулу становить 287 днів.

Отже, сума втраченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 1 травня 2015 року (враховуючи, що день звільнення 30.04.2015 року є останнім робочим днем) до 11 лютого 2016 року складає 18 936,26 грн (65,98 грн х 287 днів), яка і підлягає стягненню на користь позивача. Вказана сума визначена без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 1 979,40 грн підлягає до негайного виконання.

Розподіл судових витрат на сторін слід покласти відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Снятинського районного суду від 6 липня 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_2 з 30 квітня 2015 року на посаді інструктора з праці Снятинського дитячого будинку-інтернату.

Стягнути з Снятинського дитячого будинку-інтернату на користь ОСОБА_2 18 936,26 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з врахуванням всіх обов'язкових платежів.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 1 979,40 грн допустити до негайного виконання.

Стягнути з Снятинського дитячого будинку-інтернату на користь держави судовий збір у сумі 511,56 грн на р/р 31212206780002, отримувач - Управління Державної казначейської служби України у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ отримувача-37952250, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) - 836014, код класифікації доходів бюджету - 22030001.

Стягнути з Снятинського дитячого будинку-інтернату на користь ОСОБА_2 1 500,00 грн. витрат на правову допомогу.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуючий Г.П. Мелінишин

Судді: О.Ю. Беркій

Л.В. Василишин