Ухвала суду № 55844586, 16.02.2016, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/100/16

Справа № 754/390/16-а

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Лісовської О.В.

за участю секретаря - Макас Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Деснянського районного військового комісаріату м. Києва Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов"язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання бездіяльності протиправною та зобов"язання вчинити певні дії, мотивуючи свої вимоги тим, що він на підставі наказу № 43 Ростовського обласного військового комісаріату від 19.04.1994 року у званні майор був звільнений в запас у зв"язку із станом здоров"я, став на облік у Деснянському районному військовому комісаріаті м. Києва, де на даний час перебуває його особова справа. При звільненні позивачу не було виплачено одноразову вихідну грошову допомогу ані Ростовським обласним військовим комісаріатом, ані Деснянським районним військовим комісаріатом м. Києва, що порушує його права. У листопаді 2015 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою про надання інформації щодо того, до якої установи необхідно звернутися для отримання відповідної грошової допомоги. Листом від 07.12.2015 року відповідач надав відповідь, в якій роз"яснив порядок звернення. На підставі викладеного позивач звертається до суду з даним позовом, в якому просить суд зобов"язати відповідача виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв"язку із звільненням в запас з військової служби у розмірі 5-місячного грошового забезпечення.

У судовому засіданні представник позивача повністю підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити. При цьому також зазначила, що строк для звернення до суду позивач рахує з моменту, коли він дізнався про своє порушене право, а тому такий строк ним не пропущений.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала. Пояснила, що позивач проходив військову службу у Російській Федерації, ніколи не був військовослужбовцем України, а тому і допомога йому повинна була виплачуватися при звільненні з військової служби у Росії. Особова справа, дійсно, перебуває у відповідача, але у зв"язку з тим, що після звільнення з військової служби позивач став на облік у військоматі, як військовозобов"язаний. При досягненні позивачем 55-річного віку був знятий з відповідного обліку. Також представник зазначила, що з моменту звільнення позивача з військової служби у 1994 році пройшло більше 20 років, а тому вважає, що позивач пропустив строк для звернення до суду з даним позовом.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду з наступних підстав.

Як вбачається з адміністративного позову, позивач ОСОБА_1 на підставі наказу № 43 Ростовського обласного військового комісаріату від 19.04.1994 року у званні майор був звільнений в запас у зв"язку із станом здоров"я, став на облік у Деснянському районному військовому комісаріаті м. Києва, де на даний час перебуває його особова справа.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 100 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, ОСОБА_1 у своєму позові просить зобов"язати відповідача виплатити йому одноразову грошову допомогу при звільненні, що відбулося у 1994 році, а звернувся він до суду з даним позовом лише у січні 2016 року.

З огляду на викладене вище та з урахуванням вимог діючого законодавства суд не вбачає підстав для поновлення позивачу строку на звернення до суду за захистом його порушеного права.

Що стосується посилань представника позивача на те, що строк повинен рахуватися з моменту, коли позивач дізнався про своє порушене право, то слід зазначити, що жодних належних доказів на підтвердження того, що позивач дізнався про своє порушене право лише у 2015 році, суду надано не було.

Посилання на наявний у матеріалах справи лист військомату є безпідставними, оскільки за зверненням представника позивача щодо надання відповідних роз"яснень відповідачем була надана інформаційна відповідь. При цьому позивач не звертався до відповідача із вимогою виплатити йому одноразову грошову допомогу, а відповідно і відмову військомату ним отримано не було.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 99, 100, п.9 ч. 1 ст. 155 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Деснянського районного військового комісаріату м. Києва Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов"язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом п′яти днів з дня проголошення.

Головуючий: