Рішення № 55839310, 17.02.2016, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/11216/15-ц

2/357/74/16

Категорія 33

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2016 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Бондаренко О. В. ,

при секретарі Кириченко Д. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 4 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Фастівка», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення

матеріальної та моральної шкоди -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з даним позовом 10.08.2015 року, мотивуючи тим, що 08.12.2014 року близько 16 години на нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг вул. ОСОБА_5 ( головна дорога) та вул.. Сухоярська ( другорядна дорога) в м. Біла Церква, Київської області, водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухався по вулиці Сухоярська в м. Біла Церква, підїхав до перехрестя з вул. Толстого в м. Біла Церква та зупинився перед вказаним нерегульованим перехрестям доріг, а в подальшому в порушення вимог ПДР перед початком руху проявив неуважність, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасника руху, не надав дорогу автомобілю НОМЕР_2, під його, ОСОБА_1, керуванням. Побачивши автомобіль НОМЕР_3, уникаючи зіткнення вказаних транспортних засобів застосував екстрене гальмування та здійснив маневр на праве узбіччя, де відбувся наїзд його, ОСОБА_1, автомобіля на бетонну електроопору. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки. Відповідно до ухвали Білоцерківського міськрайонного суду від 13.03.2014 року дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковано за ст. 286 ч.1 КК України, або у тому, що він скоїв порушення правил безпеки дорожнього руху, керуючи транспортним засобом, що спричинило потерпілій стороні середньої тяжкості тілесні ушкодження. Сам обвинувачений вину визнав повністю, а кримінальне провадження було закрито та його звільнено від кримінальної відповідальності в звязку з примиренням з потерпілою стороною. В результаті ДТП йому, ОСОБА_1, як володільцю та користувачу автомобіля НОМЕР_2, завдано матеріальний збиток заподіяний ушкодженням колісного транспортного засобу, який згідно з висновком № 32 експертного автотоварознавчого дослідження складає 189367,81 грн., а за проведення даної експертизи ним сплачено 900 грн. Отже, позивач зазначає, що йому завдана майнова шкода в розмірі 189367,81 грн., оскільки це ринкова вартість його автомобіля на момент пошкодження та 900 грн., що разом становить 190267,81 грн. З відповіді НАСК «Оранта» вбачається, що було прийнято рішення про виплату йому страхового відшкодування у розмірі 50000 грн., згідно з страховим актом № ОЦВ -14-10392/1, тому дані кошти мають бути стягнуті із страхової компанії, оскільки в добровільному порядку НАСК «Оранта» кошти не виплачує. Під час досудового слідства було встановлено, що ОСОБА_4 на час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Фастівка» ( діла ТОВ «Фастівка») та керував службовим автомобілем, а тому залишок матеріальної шкоди повинен бути стягнутий з роботодавця, а саме 140 267,81 грн. Також, внаслідок ДТП йому, ОСОБА_1, завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що починаючи з 08.12.2014 року у нього змінився усталений спосіб життя, відновлювальний ремонт автомобіля перевищує його вартість, коштів на придбання іншого автомобіля він не має. Він являється ФОП та займається виробництвом ювелірних виробів, а автомобіль необхідний йому для закупівлі матеріалів, відвідування виставок на території України, а без автомобіля він обмежений в часі на виконання даних дій. Йому доводиться користуватись автомобілем, який належить батьку, чим приносить йому незручності. Також, у зв»язку з тим, що відповідач в добровільному порядку відмовляється відшкодувати матеріальні збитки, йому доводиться звертатись до суду, хоча в цей час міг би займатись своєю підприємницькою діяльністю. Внаслідок чого він несе моральні страждання, доводиться постійно нервувати через відсутність автомобіля. При цьому винна особа не вживає заходів для відшкодування хоча б частково заподіяних збитків. Тому оцінює розмір моральної шкоди в сумі 10 000 грн. Позивач просив стягнути з відповідача ТОВ «Фастівка» на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 140 267,81 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000 грн., завдану в наслідок дорожньо транспортної пригоди, стягнути з НАСК «Оранта» на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 50 000 грн. та судові витрати стягнути з відповідачів на його користь.

12.11.2015 року позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог та просив виключити зі складу осіб, які беруть участь у справі, відповідача НАСК «Оранта» в звязку з тим, що даний відповідач виплатив в добровільному порядку страхове відшкодування в розмірі 50 000 грн. на його користь.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.11.2015 року відповідача НАСК «Оранта» виключено зі складу осіб, які беруть участь у справі, та уточнено позовні вимоги, згідно з якими позивач просив стягнути з ТОВ «Фастівка» на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 140 267,81 грн., моральну шкоду в розмірі 10000 грн. та судові витрати по справі.

15.02.2016 року позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог і просив стягнути з ТОВ «Фастівка» на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 45834,87 грн., моральну шкоду в розмірі 10000 грн. та судові витрати по справі.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав та просив стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в розмірі 45834,87 грн., моральну шкоду в розмірі 10000 грн. та судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача, за договором, ОСОБА_6 позов підтримав та просив задовольнити вимоги відповідно до заяви позивача від 15.02.2016 року.

Представник відповідача ТОВ «Фастівка», за довіреністю у справі, ОСОБА_7 в судовому засіданні позов визнав в частині стягнення з ТОВ «Фастівка» матеріальної шкоди на користь позивача в розмірі 45834,87 грн., а в частині стягнення моральної шкоди просив відмовити за недоведеністю вимог.

Третя особа: ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав думку представника відповідача.

Представник третьої особи: ОСОБА_4, за довіреністю у справі, ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечень щодо стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди не заявив, а щодо моральної шкоди просив відмовити, оскільки не надано відповідних доказів на підтвердження даних вимог.

Третя особа: ОСОБА_3 в судове засідання не зявився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, причини неявки суд не повідомив.

Суд, заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 11 ЦПК України).

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, яка визначає підстави звільнення від доказування. Такими обставинами, зокрема, є обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини; вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно зі ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

У відповідності до положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Так, судом встановлено, що 08.12.2014 року близько 16 години на нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг вулю ОСОБА_5 ( головна дорога) та вул. Сухоярська ( другорядна дорога) в м. Біла Церква, Київської області, водій ОСОБА_4 керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухався по вулиці Сухоярська в м. Біла Церква, підїхав до перехрестя з вул. Толстого в м. Біла Церква та зупинився перед вказаним нерегульованим перехрестям доріг, а в подальшому в порушення вимог ПДР України перед початком руху проявив неуважність, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не надав дорогу автомобілю НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, який побачивши автомобіль НОМЕР_3 уникаючи зіткнення вказаних транспортних засобів, застосував екстрене гальмування, здійснив маневр на праве узбіччя, де відбувся наїзд автомобіля НОМЕР_2, на бетонну електроопору. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки, а пасажирка автомобіля НОМЕР_2 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Відповідно до ухвали Білоцерківського міськрайонного суду від 13.03.2014 року дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковано за ст. 286 ч.1 КК України, а саме в тому, що він скоїв порушення правил безпеки дорожнього руху п.п.2.3.( 6), 10.1., 16.1, керуючи транспортним засобом, що спричинило потерпілій особі середньої тяжкості тілесні ушкодження. Сам обвинувачений вину визнав повністю, а кримінальне провадження було закрито та його звільнено від кримінальної відповідальності в звязку з примиренням з потерпілою особою. Ухвала набрала законної сили 23.03.2015 року.

Зазначені обставини підтверджено матеріалами справи ( а.с.8,11-29, 34,35) та визнаються сторонами.

Отже, протиправна поведінка ОСОБА_4, його вина та причинний зв'язок між протиправною поведінкою та настанням наслідків у виді збитків є доведеною.

Також, судом встановлено, що ОСОБА_4 на час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Фастівка» та керував службовим автомобілем НОМЕР_3, що підтверджено матеріалами справи ( а.с. 35, 55) та визнається сторонами.

П. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з питань розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року за № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розяснено, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

Фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК).

Отже, ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Фастівка» несе відповідальність за шкоду перед позивачем, оскільки ОСОБА_4, який керував транспортним засобом «ВАЗ 2131 ЗНГ», д.н.з. НОМЕР_4, перебував у трудових відносинах з відповідачем на момент ДТП 08.12.2014 року.

Судом встановлено, що автомобіль НОМЕР_5 належить на праві власності ОСОБА_3, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 та який, згідно із довіреністю від 03.11.2013 року, уповноважив позивача ОСОБА_1, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, розпоряджатися ( в тому числі продавати) належного його на праві власності автомобіля, зареєстрованого Ірпінським МРЕВ ДАІ у Київській області, 10.09.2013 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії САТ 290360, копією довіреності серії ВТО № 326756 ( а.с.9,10) та визнається сторонами.

Отже, позивач ОСОБА_1 володів транспортним засобом «HONDA CR-V», д.н.з. НОМЕР_6 на підставі вказаної вище довіреності, на підставі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб.

В п. 13 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з питань розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року за № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб).

Отже, суд приходить до висновку, що позивач має право звертатись до суду з даним позовом, оскільки володів транспортним засобом «HONDA CR-V», д.н.з. НОМЕР_6 на правових підставах і має право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

Позивач в обґрунтування розміру матеріальних збитків надав до суду висновок експертного атотоварознавчого дослідження № 32, про визначення матеріального збитку, заподіяного ушкодженням колісного транспортного засобу «HONDA CR-V», д.н.з. НОМЕР_6, складений 04.03.2015 року ( а.с.11-31), з якого вбачається, що розмір збитків становить 189367,81 грн., а згідно акту про виконання робіт та квитанції від 04.03.2015 року ( а.с.32), вартість робіт по проведення атотоварознавчого дослідження та сплачених позивачем коштів за дослідження № 32, складає 900 грн.

Також, судом встановлено, що НАСК «Оранта» було розглянуто звернення позивача щодо виплати страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб «HONDA CR-V», д.н.з. НОМЕР_6, внаслідок ДТП 08.12.2014 року за участю забезпеченого транспортного засобу «ВАЗ 2131 ЗНГ», д.н.з. НОМЕР_4, цивільно правова відповідальність водія якого застрахована за Договором обовязкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 31.10.2014 року № АІ 1956597, прийнято рішення щодо виплати страхового відшкодування згідно страхового акту № ОЦВ-14-10392/1 та виплачено ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 50000 грн., що підтверджено матеріалами справи ( а.с.34,35) та визнається сторонами.

Відповідно до висновку експерта № 7/15 С ( а.с.129-152), ринкова вартість автомобіля НОМЕР_2 станом на 08.12.2014 року складала 116934,87 грн., вартість відновлювального ремонту складала 374517,71 грн., утилізаційна вартість 40201,06 грн.

Судом встановлено, що 17.03.2015 року позивач ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_9 придбав автомобіль НОМЕР_2, відповідно до договору купівлі продажу транспортного засобу та довідки рахунку ПП «Автоштаб» № 886865 за ціною 22000 грн., що підтверджено матеріалами справи ( а.с.168-170).

Отже, матеріальна шкода, заподіяна внаслідок дорожньо транспортної пригоди, становить 45834,87 грн. (ринкова вартість пошкоджено транспортного засобу станом на ДТП 116934,87 грн. виплачене страхове відшкодування 50000 грн. вартість проданого пошкодженого транспортного засобу + вартість робіт по проведення атотоварознавчого дослідження 900 грн.) і підлягає стягненню з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Фастівка» на користь ОСОБА_1.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Суд вважає, що позивачу було завдано моральну шкоду внаслідок ДТП, він зазнав душевних страждань у звязку з пошкодженням майна, тривалий час був змушений чекати відшкодування збитків та звертатись до суду, витрачаючи для цього час, порушився звичний для нього ритм життя, крім того, все це потребувало додаткових матеріальних затрат та моральних зусиль, тому розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається в сумі 2000 грн.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, враховуючи часткове визнання відповідачем позову, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Фастівка» на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 45837,87 грн., моральної шкоди в розмірі 2000 грн., заподіяних внаслідок дорожньо транспортної пригоди та відповідно до ст.88 ЦПК України, пропорційно до задоволених вимог, судових витрат в розмірі 512,69 грн., всього 48350,56 грн.

Керуючись ст.ст.16, 22, 23, 1166,1167 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 60, 61, 88, 209, 213-215, 294, 296 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Фастівка» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 45837,87 грн., моральну шкоду в розмірі 2000 грн. та судові витрати в розмірі 512,69 грн., всього 48350,56 грн. ( сорок вісім тисяч триста пятдесят гривень пятдесят шість копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_10