Ухвала суду № 55837915, 16.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 2а-9834/09/1570

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого:- ОСОБА_1,

суддів:- ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ренійському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІ-ЛАЙН" до Державної податкової інспекції у Ренійському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕНІ-ЛАЙН" звернулося до суду з позовом у якому заявлено вимоги Державній податковій інспекції у Ренійському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0008522301/0 від 25 травня 2009 року та № 0008522301/1 від 08 липня 2009 року, в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, на суму 425 027 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам справи, так як податковим органом підтверджено правомірність винесення оскаржуваних повідомлень-рішень наданими доказами та розрахунками, які безпідставно не досліджено судом першої інстанції під час розгляду справи, внаслідок чого зроблено необґрунтований висновок щодо задоволення позовних вимог.

В свою чергу, позивачем подано заперечення на вказану апеляційну скаргу, з яких вбачається, що ним правомірно віднесено суму ПДВ сформовану у 2008 році до відшкодування без застосування принципу питомої ваги при визначенні суми податкового кредиту, внаслідок чого оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Ренійському районі Одеської області проведено позапланову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 18 травня 2009 року № 300/23-22478794.

З акту перевірки вбачається, що податковим органом визнано неправильним здійснений позивачем розрахунку питомої ваги оподатковуваних операцій в загальному обсязі наданих послуг (відвантажених товарів), у звязку з чим вважає недостовірними визначені позивачем у декларації з податку на додану вартість за лютий 2009 показники: по рядку 1 колонки 3 (Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів, сума ПДВ), позивачем визначена сума ПДВ 9211 грн., тоді як за результатами документальної перевірки від 16 квітня 2009 року № 253/23-22478794, дана сума складає 6280 грн., тобто позивачем завищено суму ПДВ на 2931 грн.; по рядку 2 колонки 3 (Операції, що оподатковуються за нульовою ставкою) позивачем визначено суму ПДВ 984546 грн., тоді як за результатами перевірки така сума складає 443672 грн., тобто позивачем завищено суму ПДВ на 540874 грн.

Податковий орган вказує, що позивачем внаслідок завищення по рядку 1 колонки 3 ПДВ, в сумі 2931 грн., за операціями на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків (поставка послуг з будівництва обєкту ІІ черги пускового комплексу № 1 Будівництво точки відвантаження зерна на воду з комплексом споруд у Ренійському морському порту), неправильно визначив частку податкового кредиту за оподатковуваними операціями (придбання товарів з метою використання в такому будівництві) та завищив таку частку, на суму 2931 грн., а в результаті завищив бюджетне відшкодування за лютий 2009 року, в сумі 2931 грн., а також внаслідок завищення по рядку 2 колонки 3 ПДВ, в сумі 540874 грн., за операціями, що оподатковуються за нульовою ставкою (поставка послуг з переміщення вантажів транзитом через територію Ренійського порту), неправильно визначив частку податкового кредиту та завищив таку частку на 540874 грн., а в результаті завищив бюджетне відшкодування за лютий 2009 року, в сумі 540874 грн.

З урахуванням вказаного податковий орган дійшов висновку про необхідність зменшення позивачу бюджетного відшкодування за лютий 2009 року, в загальній сумі 543805 грн.

Інших фактичних підстав для позбавлення позивача права на податковий кредит податковий орган не визначає, реальність вчинення операцій не оспорює.

На підставі акту перевірки складено податкове повідомлення-рішення від 25 травня 2009 року № 0008522301/0 про зменшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, в сумі 543805 грн., за лютий 2009 року.

В свою чергу, позивачем з урахуванням уточнень до позовної заяви, частково оскаржується податкове повідомлення-рішення від 25 травня 2009 року № 0008522301/0 про зменшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, в сумі 425027 грн.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо відсутності порушення податкового законодавства з боку позивача, так як останнім правомірно сформовано суму податкового кредиту у спірних правовідносинах, з огляду на наступне.

Згідно з п.1.7 ст. 1 ЗУ "Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. З ЗУ "Про податок на додану вартість", об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Підпунктом 7.5.1 ст.7 ЗУ "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.3 Закону України "Про податок на додану вартість", у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Колегією суддів встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про те, що бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, заявлене позивачем у 2009 році, сформоване з урахуванням податкового кредиту за операціями, в період з жовтня по грудень 2008 року, натомість позивачем задекларовано спірний податковий кредит за січень 2009 року.

В даному випадку, будь-яких інших підстав для позбавлення позивача права на податковий кредит відповідачем не визначено, реальність вчинення операцій не оскаржено.

Колегія суддів вважає, що з метою вирішення спірних правовідносин необхідно встановити період, за який позивачем сформовано податковий кредит, що вплинув на виникнення бюджетного відшкодування, заявленого позивачем у 2009 році.

З матеріалів справи вбачається, що господарські операції, на основі яких сформовано спірний податковий кредит, проведені з метою придбання товарів та послуг, підприємством при будівництві комплексу по перевалці зернових вантажів у Ренійському морському порту.

Так, зазначений зерновий комплекс введено в експлуатацію 30 грудня 2008 року, тобто, до вказаної дати такий комплекс не міг використовуватися позивачем при здійсненні господарської діяльності.

В даному випадку, обовязок платника податку здійснювати розрахунок питомої ваги оподатковуваних операцій пов'язаний саме із фактичним використанням виготовлених та/або придбаних товарів (роботів, послуг).

Так, колегія погоджується з наданим позивачем розрахунком відшкодування ПДВ без застосування принципу питомої ваги при визначенні суми податкового кредиту та висновком суду першої інстанції, що позивачем до податкового кредиту за січень 2009 року включено 1027790 грн. ПДВ, який сплачено згідно податкових накладних за товари та послуги, придбані підприємством при будівництві комплексу по перевалці зернових вантажів, що використовувався як у оподаткованих так і у неоподаткованих операціях та тих, що звільнені від оподаткування операціях, в свою чергу, частка оподаткованих операцій за січень 2009 року склала 88,74%.

Таким чином, з заявленого податкового кредиту 1 027 790 грн. частка 88,74%, а саме 912 060 грн. підлягає включенню до податкового кредиту, між тим різниця у 115 730 гри. підлягає віднесенню до валових витрат підприємства.

В свою чергу, колегія суддів не приймає посилання податкового органу на розрахунок формування податкового кредиту позивачем, згідно якого сума податку на додану вартість, сформована з урахуванням здійснених операцій з придбання послуг у лютому 2009 року, так як обовязок платника податку здійснювати розрахунок питомої ваги оподатковуваних операцій пов'язаний саме із фактичним використанням виготовлених та/або придбаних товарів (роботів, послуг), та жодним чином не ставить такий факт у залежність від запланованого використання товарів (роботів, послуг).

Крім того, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2015 року відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду розмір судового збору складає 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Колегією суддів встановлено, що ставка судового збору, який підлягав сплаті при поданні адміністративного позову до суду складала 1700 грн.

В даному випадку, розмір судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції по справі майнового характеру, складає 1870 грн. (110% х 1700 грн. = 1870 грн.).

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ренійському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Ренійському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області відстрочений судовий збір за подання апеляційної скарги на користь Державного бюджету, у сумі 1870 грн., на реквізити: отримувач коштів - УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030001; код ЄДРПОУ отримувача - 38016923; банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області; код банку отримувача - 828011; № рахунку отримувача - 31212206781008; код класифікації доходів бюджету 22030001; призначення платежу - судовий збір, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ренійському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий:О.В. Яковлєв

Судді:А.В. Бойко

ОСОБА_3